Рішення

від 06.06.2022 по справі 909/84/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/84/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Сіті", вул. Берковецька, буд. 6, кім. 227, м. Київ, 04128

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м`яса" вул. Калнишевського, буд.1, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400

про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 1 920 940 грн 35 коп.

за участю:

Від відповідача: Якубовський О.О., ордер АТ 1021925 від 11.03.22, адвокат

Від позивача: Марчак М.П., ордер від 06.05.22

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Сіті" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика м`яса" про стягнення 1920940,35грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги № 10/12 від 10.12.2018.

Ухвалою від 07.02.22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.03.2022. Ухвалою суду від 01.03.2022 розгляд справи відкладено на 13.04.2022. Ухвалою суду від 13.04.2022 підготовче судове засідання відкладено на 26.04.2022.

У підготовчому засіданні 10.05.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 07.06.2022.

Відповідач адресував суду відзив на позов (вх.3636/22 від 23.03.2022), у якому просить у позові відмовити.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Сіті" позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обгрунтування викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні, 07.06.2022р. Господарським судом Івано-Франківської області був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.

10.12.2018 року між Позивачем (як Стороною-1) та Відповідачем (як Стороною-2) було укладено Договір № 10/12 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Сторона-1 (Позивач) надає Стороні-2 (Відповідачу) безвідсоткову фінансову (грошову) допомогу (яка надані іменується -Допомога) в тимчасове користування на умовах повернення та строковості, а Відповідач зобов`язується повернути Допомогу Позивачу у встановлений строк.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що сума Допомоги визначається із загальної суми траншів Допомоги, наданих Позивачем протягом строку дії Договору та не може перевищувати 2 200 000,00 грн (два мільйони двісті тисяч гривень 00 коп.) (далі - Загальна Сума Допомоги).

Підпунктом 1.3.1. Договору передбачено, що цільовим призначенням фінансової допомоги є закупка сировини для виготовлення м`ясної продукції та виконання зобов`язань по контракту №12-10/18 від 12 жовтня 2018 року, який укладено між Відповідачем та ООО «НОВОБРАС», зареєстроване в Республіці Білорусь, реєстраційний номер 3798072005000, код УНП 191447751.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що Допомога надається для поповнення обігових коштів і фінансування поточних витрат Відповідача з постачання м`ясної продукції на експорт. Цим же пунктом Договору передбачено, що строк користування Допомогою (термін повернення Допомоги) визначається сторонами відповідно до вимог ч.І ст.212 Цивільного кодексу України та настає в наступний банківський день за днем отримання коштів Відповідачем від ООО «НОВОБРАС» по контакту № 12-10/19 від 12 жовтня 2018 року, але в будь-якому разі не пізніше 31 січня 2019 року (далі - «Дата завершення»).

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що строк користування Допомогою може продовжуватись на новий строк лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткового правочину до Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору Відповідач повертає отриману Загальну Суму Допомоги, зазначену у п.1.3. Договору, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позивача, зазначений в Договорі або за іншими платіжними реквізитами Позивача, які було письмово повідомлено Відповідачу.

Відповідно до п.2.5. Договору Допомога вважається поверненою на календарну дату зарахування Допомоги на поточний рахунок Позивача в банківській установі.

Позивач перерахував Відповідачу суму в розмірі 2200000,00 грн. одним траншем на банківський рахунок Відповідача в АБ «Укргазбанк», що підтверджується платіжним дорученням № 274 від 11 грудня 2018 року Головного управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».

Зі сторони Відповідача на банківський рахунок Позивача було частково повернуто суму Допомоги в розмірі: 420000,00 грн. 15 січня 2019 року, 27000, грн. 23 січня 2019 року, 23000 грн. 24 січня 2019 року, 28000 грн. 25 січня 2019 року, 28000 грн. 28 січня 2019 року, 27000 грн. 6 лютого 2019 року, 25000 грн. 11 лютого 2019 року, 25000 грн. 15 лютого 2019 року, загалом на суму 603000 грн.

Оскільки повернення Допомоги здійснювалось Відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором, та не було в строк повернуто Загальну Суму Допомоги, Позивачем 1 березня 2019 року було направлено претензію №28/02 -10 від 28 лютого 2019 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 1597000 грн.

Згодом Відповідач повернув Позивачеві 25000 грн. 25 липня 2019 року та 25000 грн. 12 вересня 2019 року, тобто загалом 50000 грн.

Таким чином, загалом повернуто Допомоги на суму 653000 грн.

З метою захисту порушених прав Позивач направив Відповідачу 25 листопада 2019 року Претензію №2 з вих.№22/11-01 від 22 листопада 2019 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 1547000 грн. та сплатити нараховані згідно Договору штрафні санкції на загальну суму в 440334,85 грн., інфляційне збільшення в сумі 49022,94 грн. та 3% річних в розмірі 38385,62 грн.

На дану претензію Відповідач надав відповідь вих.№ 17/12-1 від 17 грудня 2019 року, в якій стверджував, що Позивач не має жодних юридичних підстав для звернення до Відповідача з претензією щодо погашення заборгованості за Договором, а також нарахування штрафних санкцій. Свої заперечення Відповідач мотивував тим, що в п. 1.4.міститься відкладальна обставина, яка передбачає, що строк користування Допомогою визначається відповідно до вимог ч.І ст.212 Цивільного кодексу України та настає в наступний день за днем отримання коштів Відповідачем від ООО «НОВОБРАС», зареєстрованої в Республіці Білорусь по контракту №12-10/18 від 12 жовтня 2018 року (далі -Контракт з ООО «НОВОБРАС»).

Відповідно до пп. 1.4.1. Договору Позивачеві надано право звернутися до Відповідача протягом строку користування Допомогою із письмовими запитами, на які Відповідач зобов`язаний надати відповідь з вичерпною запитуваною інформацією не пізніше трьох календарних днів з дати отримання запиту.

26 грудня 2019 року Позивач звернувся до Відповідача з запитом про надання інформації вих.№ 26/12-01 з вимогою надати інформацію про стан виконання контракту Відповідача з ООО «НОВОБРАС» (Республіка Білорусь) №12-10/18 від 12.10.2018, надати копії контракту з ООО «НОВОБРАС» зі змінами, якщо укладались, копії виписок з рахунків Відповідача за період з 11.12.2018 по 26.12.2019, копії відвантажувальних документів на продукцію в адресу ООО «НОВОБРАС» та інші в строк до 05.01.2020 року. Підтвердження надіслання вимоги додається. Відповідач відповіді на даний запит не надав.

2 вересня 2020 року Позивач звернувся до Відповідача з листом вих.№02/09-01 з вимогою терміново погасити заборгованість.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика м`яса" було подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ООО «НОВОБРАС» в сумі 48 440 доларів США, що в національній валюті становить 1 132 241 грн. 40 коп.- основної заборгованості та 33 967 грн.24 коп. неустойки, до Господарського суду Івано-Франківської області, яку суд своїм рішенням по справі № 909/1361/19 31.07.2020 повністю задовольнив. Зазначене рішення набрало законної сили 28.08.2020.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся суду та просить стягнути з відповідача 1920940,35грн. заборгованості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості у вигляді неповерненої фінансової допомоги в розмірі 1547000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу фінансову допомогу в сумі 2200000,00грн на підставі платіжного доручення № 274 від 11.12.2018року, призначенням платежу «фінансова безвідсоткова допомога згідно договору №10/12 від 10.12.2018

Згідно умов договору ( п.1.4) сторони погодили, що фінансова допомога надається для поповнення обігових коштів і фінансування поточних витрат Сторони 2 з постачання м`ясної продукції на експорт та у терміни - відповідно до потреби Сторони 2 у фінансуванні. Терміном надання Фінансової допомоги є дата зарахування грошових коштів Фінансової допомоги на рахунок Сторони 2 в банківській установі, що її обслуговує. Строк користування Фінансовою допомогою (термін повернення Фінансової допомоги) визначається Сторонами відповідно до вимог ч.І ст.212 Цивільного кодексу України та настає в наступний банківський день за днем отримання коштів Стороною 2 від ООО "НОВОБРАС ", Республіка Білорусь по контракту № 12-10/18 від 12 жовтня 2018 року (відкладальна обставина), але в будь-якому разі не пізніше 31 січня 2019 року.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Проте, умовами договору встановлено кінцевий строк виконання договору в частині повернення коштів - не пізніше 31.01.2019року.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув позивачу у повному обсязі надану поворотну фінансову допомогу у визначений Договором № 10/12 від 10.12.2018 термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1547000,00грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Позивач також просить стягнути з відповідача 110748,25 грн 3 % річних 263192,10 грн інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про правильне їх нарахування, відтак позовні вимоги у частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити

2. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика м`яса" вул. Калнишевського, буд.1, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 (код ЄДРПОУ 42153308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СІТІ», зареєстроване за адресою: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6, кім.227, код ЄДРПОУ 37674744, заборгованість, що складає 1 547 000,00 грн. (один мільйон п 'ятсот сорок сім тисяч гривень 00 коп.) основного боргу , інфляційних витрат у сумі 263 192,10 грн.(двісті шістдесят три тисячі сто дев 'яносто дві гривні 10 коп.), три відсотки річних в сумі 110 748,25 грн. (сто десять тисяч гривень сімсот ворок вісім гривень 25 коп.) та 28814,12 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 12 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст складено 13.06.2022

СУДДЯШКІНДЕР П.А.