Постанова

від 31.05.2022 по справі 905/755/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/755/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 (головуючий суддя Крестьянінов О. О., судді Фоміна В. О., Шевель О. В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 (суддя Матюхін В. І.) у справі

за позовом Краматорської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта»

про стягнення 1 818 003,36 грн,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Алексєєва О. К. (у порядку самопредставництва).

СУТЬ СПОРУ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Варта» (далі - ТОВ «Варта», відповідач) є власником об`єкта нерухомого майна - цілісного майнового комплексу «Авторинок «Південний» (далі - майновий комплекс).

2. Краматорська міська рада (далі - Краматорська міськрада, позивач) стверджує, що ТОВ «Варта» користується земельною ділянкою, на якій розташований вказаний майновий комплекс, без належного оформлення права користування землею, що стало підставою для звернення до суду.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. ТОВ «Варта» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. У квітні 2021 року Краматорська міськрада звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «Варта» 1 818 003,36 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою площею 0,8203 га за адресою: м. Краматорськ, вул. Академічна (Шкадінова), 79-В, кадастровий номер 1412900000:00:003.0718, на якій розташований належний ТОВ «Варта» майновий комплекс, без укладання договору оренди землі, внаслідок чого територіальна громада міста Краматорська в особі Краматорської міськради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.03.2018 по 28.02.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.02.2019 у справі № 905/87/18 за позовом заступника керівника Краматорської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Краматорської міськради до ТОВ «Варта» про зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу кіосків у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

8. Указаним судовим рішенням встановлено, що рішенням Краматорської міськради від 19.06.1998 № П/23-8 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок, підтвердження права користування землею» надано ТОВ «Варта» із земель запасу у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,8002 га на вул. Шкадінова в районі автостоянки для організації ринку з торгівлі госптоварами та автозапчастинами строком на 5 років.

9. 16.11.2000 між Краматорською міськрадою (власник землі) та ТОВ «Варта» (землекористувач) укладено договір № 3/тк на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), предметом якого є тимчасове користування земельною ділянкою 0,8002 га строком на 3 роки для розміщення авторинку на вул. Шкадінова у районі автостоянки.

10. Рішенням виконавчого комітету Краматорської міськради від 17.12.2003 № 569 «Про погодження місця розташування об`єкту та надання згоди на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок» надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Варта» на вул. Шкадінова, 79-Б під авторинком, зобов`язано відповідача до 16.01.2004 укласти договори на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок з організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт.

11. На підставі договору від 19.04.2004 № 401 замовником - ТОВ «Варта» отримано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок під авторинком за адресою: м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 79-Б, розроблений Приватним підприємством «Крамземсервіс». Відповідно до проектного рішення межа і площа земельної ділянки, що проектується до відведення в оренду, визначено згідно з генпланом. Загальна площа земельної ділянки під авторинком становить 0,8203 га.

12. Рішенням Краматорської міськради від 16.09.2005 № 26/IV-42 «Про затвердження проектів землеустрою з відведення земельних ділянок та передачі в оренду земельних ділянок у зв`язку з закінченням строку користування» ТОВ «Варта» затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,8203 га на вул. Шкадінова, 79-Б під авторинком строком на 5 років.

13. Судом у справі № 905/87/18 встановлено, що у матеріалах справи відсутній і сторонами не оспорюється, що договір оренди земельної ділянки площею 0,8203 га з кадастровим номером 1412900000:00:003:0065 між Краматорською міськрадою та ТОВ «Варта» укладено не було.

14. Рішенням Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду від 01.10.2007 у справі № 102-02/7 визнано за ТОВ «Варта» право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 79-В.

15. На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2007 у справі № 2-а-8570/07 Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Краматорська проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Варта» на майновий комплекс на підставі рішення від 01.10.2007 Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду.

16. Згідно з відомостями з реєстраційної справи стосовно об`єкта нерухомості на вул. Шкадінова, буд. 79-В та технічної характеристики об`єктів, розташованих за вказаною адресою, цілісний майновий комплекс є нерухомим майном і складається з будівель і споруд, що пов`язані з земельною ділянкою фундаментом.

17. З огляду на відомості з довідки Краматорського міського відділу земельних ресурсів від 30.01.2004 № 1450 про земельну ділянку, згідно з якою земельна ділянка з кадастровим номером 1412900000:00:003:0065 розташована у м. Краматорську, вул. Шкадінова, 79-В, та листа виконавчого комітету Краматорської міськради від 15.05.2018 № 12-25/269 у відповідь на запит ТОВ «Варта», згідно з яким поштовий номер: вул. Шкадінова, 79-Б ні об`єкту містобудування, ні земельній ділянці рішенням виконкому міськради не присвоювався, суд у справі № 905/87/18 дійшов висновку, що у рішенні виконавчого комітету Краматорської міськради від 17.12.2003 № 569 «Про погодження місця розташування об`єкту та надання згоди на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок» допущено описку у визначенні місцезнаходження земельної ділянки, а саме: зазначено вул. Шкадінова, 79-Б, тоді як фактично місцезнаходженням земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:003:0065 є вул. Шкадінова, 79-В.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Господарський суд Донецької області рішенням від 24.06.2021 позов задовольнив.

19. Східний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2021 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

20. Судові рішення обґрунтовані тим, що протягом періоду з 20.03.2018 по 19.03.2021 ТОВ «Варта» користувалося земельною ділянкою з кадастровим номером 1412900000:00:003:0718 (раніше ця земельна ділянка мала інший кадастровий номер - 1412900000:00:003:0065), на якій розміщений майновий комплекс, без достатньої правової підстави та не сплачувало орендну плату, чим допустило порушення норм земельного законодавства, а також прав та законних інтересів Краматорської міськради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У грудні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Варта» (скаржник), в якій скаржник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

22. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

23. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ «Варта» зазначає, що Краматорська міськрада, яка є фіктивною юридичною особою приватного права, незаконно заволоділа комунальною власністю, а саме: земельною ділянкою загальною площею 0,8203 га з кадастровим номером 1412900000:00:003:0718 (раніше кадастровий номер 1412900000:00:003:0065) за адресою: м. Краматорськ, вул. Академічна (Шкадінова), 79-В. Водночас вказана земельна ділянка на підставі рішення загальних зборів територіальної громади м. Краматорська від 27.09.2015 була надана майновому комплексу «Авторинок «Південний», який належить на праві приватної власності ТОВ «Варта», в безкоштовне користування, що виключає наявність заборгованості.

24. Відповідач вважає, що позов подано юридичною особою, яка не набула процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, особа з назвою «Краматорська міська рада» не є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку.

25. Крім того, позов до ТОВ «Варта» підписано особою Ворощук О. І., яка не мала законних прав звертатися до суду від імені та в інтересах територіальної громади м. Краматорська. Водночас, на думку скаржника, голова Краматорської міськради не мав права передавати свої повноваження щодо представництва даної юридичної особи в суді.

26. ТОВ «Варта» вказує, що перебуває у зоні проведення антитерористичної операції, а тому користується пільгами щодо плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що не враховано судами попередніх інстанцій.

27. При цьому скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано норми статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.09.2019 у справі № 805/1841/16-а (адміністративне провадження № К/9901/40347/18) щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

28. Відповідач вказує, що ТОВ «Варта» розташоване та зареєстроване за адресою: м. Краматорськ, вул. Шкадінова (Академічна), 79-В. Проте у рішенні Краматорської міськради від 16.09.2005, яким було передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1412900000:00:003:0065, ТОВ «Варта» помилково зазначено літеру адреси товариства «Б» замість «В», що унеможливлює реєстрацію речового права, при цьому це одна й та сама земельна ділянка, що знаходиться під авторинком.

29. Щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ТОВ «Варта» вказує, що:

- рішення від 24.06.2021 у справі № 905/755/21 було прийнято неповноважним складом суду (суддею Господарського суду Донецької області Матюхіним В. І.);

- судом першої інстанції було безпідставно відхилено заяву ТОВ «Варта» про відвід судді Матюхіна В. І.;

- місцевим господарським судом порушено права представника відповідача (брати участь у судових засіданнях та здійснювати всі процесуальні права та обов`язки, що передбачені статтями 13, 42, 56 Господарського процесуального кодексу України).

30. Скаржник зазначає, що представника ТОВ «Варта» Алексєєва О. К. безпідставно не було допущено до участі в підготовчому провадженні у справі, що унеможливило реалізацію наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Крім того, 24.06.2021 місцевим господарським судом було ухвалено рішення за відсутності представника відповідача без урахування заяви адвоката ТОВ «Варта» про відкладення розгляду справи з 24.06.2021 у зв`язку з відпусткою.

31. Відповідач також вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, надані ТОВ «Варта» щодо набуття Краматорською міськрадою права власності на спірну земельну ділянку, наявності повноважень позивача, обставини формування земельної ділянки.

32. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив належним чином відзив ТОВ «Варта» на позовну заяву, а також докази, додані до відзиву.

33. Відповідач також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

34. Аналогічні доводи щодо відсутності повноважень позивача на подання позову, формування земельної ділянки викладено ТОВ «Варта» у письмових поясненнях до касаційної скарги.

35. У судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

36. У відзиві на касаційну скаргу Краматорська міськрада вказує, що судами попередніх інстанцій правильно було встановлено, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

37. З урахуванням викладеного позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

38. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

40. Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою площею 0,8203 га за адресою: м. Краматорськ, вул. Академічна (Шкадінова), 79-В (кадастровий номер 1412900000:00:003:0718), на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «Варта», за період з 20.03.2018 по 19.03.2021.

41. Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

42. Згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

43. Відповідно до статей 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.

44. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

45. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

46. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

47. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

48. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

49. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

50. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

51. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

52. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

53. Відповідно до частини першої статті 93 та статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 цього Кодексу).

54. Згідно із частинами першою-п`ятою, дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

55. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.03.2021 № 247585090 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.02.2021 № НВ-1408716262021 земельна ділянка з кадастровим номером 1412900000:00:003:0718 площею: 0,8203 га, що розташована за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 79-Б, на підставі права власності належить Краматорській міськраді (ідентифікаційний код 24812116), форма власності: комунальна.

56. За даними з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.03.2021 № 247478640 за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Академічна, буд. 79-В знаходиться цілісний майновий комплекс «Авторинок «Південний», який належить на праві приватної власності ТОВ «Варта» (ідентифікаційний код 25107377) на підставі рішення Північно-Донбаського постійного діючого третейського суду від 01.10.2007 у справі № 102/02/07. Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно: 23.01.2008.

57. Суди попередніх інстанцій вказали, що зазначення у документах різних адрес спірної земельної ділянки, а саме: м. Краматорськ, вул. Академічна (Шкадінова), 79-Б та м. Краматорськ, вул. Академічна (Шкадінова), 79-В, не впливає на розгляд справи по суті, оскільки йдеться про одну і ту ж земельну ділянку, що сторонами визнається.

58. Апеляційний господарський суд також вказав, що у справі № 905/87/18 суд дійшов висновку, що у рішенні виконавчого комітету Краматорської міськради від 17.12.2003 № 569 «Про погодження місця розташування об`єкту та надання згоди на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок» допущено описку у визначенні місцезнаходження земельної ділянки, а саме: зазначено «вул. Шкадінова, 79-Б», тоді як фактично місцезнаходженням земельної ділянки з кадастровим номером 1412900000:00:003:0065 є «вул. Шкадінова, 79-В».

59. Крім того, згідно з повідомленням державного кадастрового реєстратора міжміського управління у містах Краматорську та Дружківці Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.03.2021 у зв`язку з неможливістю приведення відомостей Державного земельного кадастру у відповідність до державного реєстру земель, внесено зміни до відомостей Державного земельного кадастру про кадастровий номер земельної ділянки 1412900000:00:003:0065 з площею 0,8203 га та присвоєно новий кадастровий номер 1412900000:00:003:0718 з площею 0,8203 га.

60. Викладеним спростовуються доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

61. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412900000:00:003:0718 за ТОВ «Варта», Краматорська міськрада направила відповідачу лист від 02.02.2021 № 01-26/520 з вимогою оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на вул. Академічній 79-В.

62. Краматорська міськрада у відповідь отримала лист ТОВ «Варта» від 18.02.2021 № 0210218/1, в якому не спростовувався факт користування спірною земельною ділянкою, а повідомлялося, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа з назвою «Краматорська міська рада» (код ЄДРПОУ 24812116) є закладом, суб`єктом господарювання та не має повноважень органу місцевого самоврядування територіальної громади м. Краматорська.

63. Розпорядженням міського голови Краматорської міськради від 10.03.2021 № 31р в рамках здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель затверджено склад робочої групи з обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: вул. Академічна, 79-б, якій доручено провести обстеження вказаної земельної ділянки комунальної власності та за результатами обстеження скласти акт.

64. 11.03.2021 за результатами обстеження земельної ділянки складено акт № 1, в якому зафіксовано, що на зазначеній земельній ділянці розташований авторинок «Південний», який на праві приватної власності належить відповідачу. На момент обстеження ринок працював, зі споруд типу «павільйон» здійснювалась торгівля автозапчастинами, автохімією та іншими автотоварами. Земельна ділянка огороджена металевим парканом, вільний доступ до неї обмежений, прохід та проїзд здійснюється через металеві ворота.

65. Відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області ТОВ «Варта» у період з 01.03.2018 по 28.02.2021 не нараховувало та не сплачувало плату за землю до місцевого бюджету м. Краматорська.

66. Отже, ТОВ «Варта», набувши у власність нерухоме майно, не оформило користування спірною земельною ділянкою у період з 20.03.2018 по 19.03.2021, не уклало відповідний договір оренди земельної ділянки. Тобто у цей період відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна (майнового комплексу).

67. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

68. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ «Варта» зазначає, що відповідач перебуває у зоні проведення антитерористичної операції, а тому користується пільгами щодо плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що не враховано судами попередніх інстанцій.

69. При цьому скаржник посилається на неправильне застосування судами норми статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та неврахування ними висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 05.09.2019 у справі № 805/1841/16-а (адміністративне провадження № К/9901/40347/18), з приводу чого суд касаційної інстанції зазначає таке.

70. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

71. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

72. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

73. Верховний Суд постановою від 05.09.2019 у справі № 805/1841/16-а за позовом ТОВ «Варта» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2016, скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги.

74. Суд касаційної інстанції зазначив, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, зважаючи на те, що на позивача як на платника земельного податку поширюються пільги, встановлені статтею 6 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з огляду на здійснення позивачем на час виникнення спірних правовідносин діяльності у період проведення антитерористичної операції та на території проведення антитерористичної операції.

75. При цьому судами попередніх інстанцій у справі № 805/1841/16-а встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з питання своєчасності сплати земельного податку за період з квітня 2014 року по липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2015, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

76. За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.01.2016 про застосування штрафу.

77. Отже, спірні правовідносини у справі № 805/1841/16-а виникли у період з квітня 2014 року по липень 2015 року.

78. Разом з тим у справі, що розглядається, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 20.03.2018 по 19.03.2021, тобто за інший період, ніж у справі № 805/1841/16-а.

79. Крім того, предметом позову у справі № 805/1841/16-а є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

80. Тобто правовідносини у справі № 905/755/21 та у справі № 805/1841/16-а не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин, що унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником в касаційній скарзі постанові, до спірних правовідносин у цій справі.

81. 02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

82. Відповідно до статті 6 цього Закону (в редакції, чинній до 08.06.2016) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

83. За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

84. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05.11.2014 № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

85. 08.06.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 № 1365-VIII, пунктом 2 якого статтю 6 викладено в такій редакції: «Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

86. Статтю 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

87. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (із змінами) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого місто Краматорськ у період, за який позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, не віднесено.

88. Звідси суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Варта» у вказаний період не було звільнено від обов`язку щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

89. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

90. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

91. Скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

92. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

93. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

94. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

95. При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

96. Натомість у поданій касаційній скарзі ТОВ «Варта» не зазначило будь-якої конкретної норми матеріального або процесуального права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про непідтвердження відповідачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

Щодо інших доводів касаційної скарги

97. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вважає, що позов подано юридичною особою, яка не набула процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, особа з назвою «Краматорська міська рада» не є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку.

98. Крім того, позов до ТОВ «Варта» підписано особою Ворощук О. І., яка не мала законних прав звертатися до суду від імені та в інтересах територіальної громади м. Краматорська. Водночас, на думку скаржника, голова Краматорської міськради не мав права передавати свої повноваження щодо представництва даної юридичної особи в суді.

99. Щодо вказаних доводів відповідача суд касаційної інстанції зазначає таке.

100. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) (частина перша статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

101. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

102. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру Краматорська міськрада (місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, буд. 2, код ЄДРПОУ 24812116) є органом місцевого самоврядування, дата державної реєстрації: 25.05.1997; дата запису: 08.12.2004.

103. Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

104. Отже, Краматорська міськрада як власник земельної ділянки має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

105. Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

106. Згідно із частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

107. Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так й іншими особами як представниками юридичної особи.

108. Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

109. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

110. Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

111. Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

112. У Єдиному державному реєстрі зазначені відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, серед яких вказана і Ворощук Ольга Ігорівна (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо; діє у судах України без окремого доручення керівника).

113. Отже, доводи скаржника про те, що позов подано юридичною особою, яка не набула процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, позивач не є юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, позовну заяву підписано особою, яка не мала законних прав звертатися до суду, є необґрунтованими.

114. У касаційній скарзі ТОВ «Варта» також зазначає, що рішення від 24.06.2021 у справі № 905/755/21 було прийнято неповноважним складом суду (суддею Господарського суду Донецької області Матюхіним В. І.).

115. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції було безпідставно відхилено заяву ТОВ «Варта» про відвід судді Матюхіна В. І.

116. Верховний Суд відхиляє вказані доводи відповідача, виходячи з такого.

117. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

118. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 позовну заяву (справа № 905/755/21) передано для розгляду судді Матюхіну В. І.

119. За матеріалами справи ТОВ «Варта» подані, зокрема, дві заяви від 21.05.2021 про відвід судді Матюхіна В. І. від розгляду справи № 905/755/21.

120. Заяви обґрунтовані тим, що суддя Господарського суду Донецької області Матюхін В. І. приступив до виконання обов`язків судді без складання присяги судді та здійснює судочинство за межами суду, утвореного законом, в фіктивно створеному суб`єкті господарювання з назвою органу державної влади «Господарський суд Донецької області». Відповідач вважає, що це є ознакою упередженості на користь позивача, порушення норм міжнародного права, Конституції України та «клятви» суддів; також вважає, що справа №905/755/21 має бути передана до іншого суду.

121. Крім того, вказує, що суддя Матюхін В. І. брав участь у розгляді справи № 905/87/18.

122. Аналогічними доводами обґрунтована й касаційна скарга.

123. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.06.2021 у задоволенні вказаних заяв ТОВ «Варта» про відвід судді Матюхіна В. І. у справі № 905/755/21 відмовлено.

124. Суд першої інстанції зазначив, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

125. Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.

126. Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

127. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

128. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

129. За змістом статей 38, 39 Господарського процесуального кодексу України відвід має бути вмотивованим і обґрунтованим, тобто підтвердженим конкретними фактичними обставинами і ґрунтуватись на належних і допустимих доказах.

130. Відповідно до частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

131. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

132. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

133. Суд першої інстанції зазначив, що конкретних фактів, обґрунтованих належними і допустимими доказами, які б свідчили про достовірність отриманої інформації, джерела її походження, а також підтверджували б упередженість судді Матюхіна В. І. у вирішенні спору, відповідач суду не надав.

134. Крім того, згідно із частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода ТОВ «Варта» та його представника з процесуальними рішеннями у справі № 905/87/18, у розгляді якої брав участь суддя Матюхін В. І., не є підставою для відводу.

135. Звідси вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими.

136. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ «Варта» також вказує, що місцевим господарським судом порушено права представника відповідача: брати участь у судових засіданнях та здійснювати всі процесуальні права та обов`язки, що передбачені статтями 13, 42, 56 Господарського процесуального кодексу України.

137. Скаржник також зазначає, що представника ТОВ «Варта» Алексєєва О. К. безпідставно не було допущено до участі в підготовчому провадженні у справі, що унеможливило реалізацію наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Крім того, 24.06.2021 місцевим господарським судом було ухвалено рішення за відсутності представника відповідача без урахування клопотання адвоката ТОВ «Варта» про відкладення слухання справи з 24.06.2021 у зв`язку з відпусткою.

138. Щодо вказаних доводів суд касаційної інстанції зазначає таке.

139. Відповідно до частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

140. З протоколу судового засідання від 03.06.2021 вбачається, що у судовому засіданні брали участь представники відповідача Пімкіна Н. М., Чаус К. В., які надали пояснення у справі.

141. У судовому засіданні 03.06.2021 судом першої інстанції було оголошено перерву до 10.06.2021.

142. Згідно з протоколом судового засідання від 10.06.2021 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.06.2021, якою було закрито підготовче провадження, у судове засідання 10.06.2021 з`явилися представники позивача та відповідача (Чаус К. В., Алексєєв О. К.).

143. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач у засіданні заявив три клопотання: про залишення позову без розгляду, зупинення та закриття провадження у справі, які будуть враховані при прийнятті рішення.

144. Звідси відповідач скористався процесуальним правом брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання.

145. Отже, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

146. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

147. За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

148. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

149. Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

150. Ураховуючи те, що ухвалами Господарського суду Донецької області явка сторін у судові засідання не визнавалась обов`язковою, відповідачем викладено свою правову позицію у відзивах та заявах, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вказані принципи, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд.

151. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

152. Відповідач також вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, надані ТОВ «Варта», щодо набуття Краматорською міськрадою права власності на спірну земельну ділянку, наявності повноважень позивача, обставини формування земельної ділянки.

153. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив належним чином відзив ТОВ «Варта» на позовну заяву, а також докази, додані до відзиву.

154. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

155. Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання ТОВ «Варта» на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

156. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

157. Інші доводи скаржника правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

158. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

159. Звідси касаційна скарга ТОВ «Варта» є необґрунтованою, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

160. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

161. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

162. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу ТОВ «Варта» слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

163. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Варта» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 справі № 905/755/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов