Рішення

від 12.06.2022 по справі 320/9863/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року м.Київ № 320/9863/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області , у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Ф» від 16.02.2021 №0036574-2403-1027 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) в сумі 8 776, 81 грн, в т.ч. за 2020 рік - 8 776,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем. Свою господарську діяльність позивач провадить у належному йому комплексі нежитлових виробничих будівель загальною площею 810,90 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 3,1999 га. Контролюючий орган протиправно прийняв податкове повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, оскільки вказана будівля не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 17.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що належна позивачеві на праві власності будівля не відноситься до будівель промислового призначення відповідно до класифікатора, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки будівля є об`єктами оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України. Також, відповідач наголосив, що позивач як платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах та повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, проте позивачем не вжито належних заходів щодо дотримання норм податкового зобов`язання. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Також, суд зазначає, що Відповідно до приписів постанови КМУ від 30.09.2020 №893 та наказу ДПС України від 30.09.2020р. №529 відбулось компетенційне правонаступництво між ГУ ДПС у Київській області (у якості правопопередника зі статусом юридичної особи публічного права ) та ГУ ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (у якості правонаступника зі статусом структурного підрозділу органу державної виконавчої влади - юридичної особи публічного права).

У розумінні п.п.41.1.1 ст.41 Податкового кодексу України ДПС України та ГУ ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, є окремими податковими органами та окремими контролюючими органами як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

До того ж у розумінні п.41.4 ст.41 Податкового кодексу України і ДПС України, і ГУ ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС є окремими органами стягнення.

Водночас із цим, за змістом положень п.п.7-9 ч.1 ст.4, ч.ч.1 і 3 ст.43, ч.1 ст.46 КАС України участь в адміністративній справі у якості сторони може брати або юридична особа публічного права (посадова чи службова особа цього суб`єкта права), або орган державної влади без статусу юридичної особи (посадова чи службова особа цього органу державної влади), або інший суб`єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права і відповідно до ч.1 ст.16 означеного закону утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії.

Оскільки за змістом наказу ДПС України від 30.09.2020 №529 у складі органу державної влади - ДПС України утворено 31 відокремлений структурний підрозділ, то слід вважати, що ці територіальні органи діють у судових процедурах від імені ДПС України як органу державної влади - юридичної особи публічного права і можуть бути наділені адміністративною процесуальною дієздатністю виключно за критерієм - інший суб`єкт при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Втім, частиною 2 ст.21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є органами державної влади.

Таким чином, законодавець увів в дію юридичну конструкцію, у силу якого структурні відокремлені підрозділи органу державної виконавчої влади (а саме: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику) є самостійними органами державної влади без статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність заміни відповідача правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797).

13.06.2022, від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації - 09.02.2017 року, дата запису: 08.02.2017, номер запису: 2 353 000 0000 037180) та перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ДПІ ГУ ДПС у Київській області відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру, видами економічної діяльності за кодами КВЕД є: 20.09 - виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний); 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 01.45 розведення овець і кіз; 01.46 - розведення свиней; 01.47 - розведення свійської птиці; 01.49 - розведення інших тварин.

На підставі наданих позивачем документів судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 систематично та на постійній основі займається підприємницькою діяльністю у сфері виробництва спектру палива для вогнищ і печей (деревне вугілля, дрова твердих порід, тріска для розпалу тощо).

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до Договору поставки №7413 від 09.01.2020, Договору купівлі-продажу товарів №02/04-КП-2020 від 17.04.2020 позивач постачав продукцію власного виробництва ТОВ "Сільпо-Фуд", ТОВ "ГРІН БІОГРУП", зокрема, деревне вугілля неагломероване.

Вказану господарську діяльність позивач здійснював у комплексі нежитлових будівель, що розташовані на земельній ділянці площею 3,1999 га, кадастровий номер 3223786000:03:035:0124, за адресою: АДРЕСА_1 , який належному йому на праві власності на підставі договору дарування комплексу нежитлових будівель №5553 від 14.10.2011.

З довідки Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 18.01.2021 №14/02-25 вбачається, що вищезазначений комплекс нежитлових будівель, які належать ОСОБА_1 , з 2011 року по даний час, використовуються у промисловому виробництві деревного вугілля, брикету та фасованих дров.

Згідно із технічним паспортом та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт складається з наступних нежитлових виробничих приміщень: адмін.будівля літ. "А", прохідна літ. "Б", виробничий корпус літ. "В", склад літ. "Г", пакувальня літ. "Д", виробничий корпус "Ж", токарний цех літ. "З", склад літ. "К", загальною площею 810,90 кв.м.

Цільове призначення комплексу споруд в усіх перерахованих документах визначене наступним чином - «Комплекс" та "Нежитлова будівля".

За твердженнями позивача, вказані приміщення промислового призначення він використовує для промислового виробництва деревного вугілля, брикету та фасованих дров.

З копії податкової декларацій платника єдиного податку - ФОП, в яких визначені обсяги оподатковуваних операцій та задекларовані до сплати суми єдиного податку за 2020 рік вбачається, що у рядку 9 зазначено основний вид діяльності у звітний період згідно із КВЕД - « 20.14 Виробництво інших основних органічних речовин». Таким чином, позивач самостійно визначив і вказав для контролюючого органу, яким у даному випадку виступив відповідач, основне джерело підприємницького доходу у 2020 році, у яких між сторонами справи виникли спірні правовідносини.

Суд враховує, що дана декларація прийнята відповідачем без зауважень, про що, зокрема, свідчить отримана позивачем засобами електронного зв`язку квитанція № 2 до цієї декларації, та їх показники у повному обсязі відображені в інформаційних базах даних ДПС України.

Перераховані вище фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наданих позивачем документів, не викликають у суду сумнівів у достовірності такої інформації, не заперечуються сторонами справи, а відповідачем, в свою чергу, у передбачений законом спосіб та за допомогою належних доказів спростовані або заперечені не були.

Головним управлінням ДПС у Київській області 20.11.2020 прийнято та направлено позивачеві за поштовою адресою податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0036574-2403-1027 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2020 рік у сумі 8776,81 грн.

Не погоджуючись з таким рішення відповідача, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України у порядку адміністративного оскарження.

Проте, рішенням Державної податкової служби України від 29.06.2021 №4945/Д/99-00-06-01-04-09, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.265.1.1 п.265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями п.п.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Спірним питанням у даній справі є те, чи мав контролюючий орган правові підстави для нарахування податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нерухомого майна: «адмін.будівля літ. "А", прохідна літ. "Б", виробничий корпус літ. "В", склад літ. "Г", пакувальня літ. "Д", виробничий корпус "Ж", токарний цех літ. "З", склад літ. "К", загальною площею 810,90 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 3,1999 га, кадастровий номер 3223786000:03:035:0124, за адресою: АДРЕСА_1 ; чи відносяться такі об`єкти до таких, які не є базою оподаткування.

Згідно з п.п.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п.66.3.1, 266.3.3 п.266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення- рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.п.266.7.4 п.266.7 ст. 266 ПК України).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п. 266.9.1 п.266.9 ст. 266 ПК України).

У підпунктах 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України закріплено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому міститься прив`язка або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування. Кожен з перелічених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до п.п.14.1.129 п.14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості, серед іншого, виділяють будівлі промислові та склади (абзац «ґ» цього підпункту).

Згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях: В Добувна промисловість та розроблення кар`єрів, С Переробна промисловість, О Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, Е Водопостачання, каналізація, поводження з відходами та Р Будівництво.

Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).

Відповідно до вказаного Класифікатора об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до Державного Класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: Код 125 - Будівлі промислові та склади клас Будівлі промислові; цей клас включає: - криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням; 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Зі змісту наведеної норми убачається, що перелік будівель промисловості не є вичерпним.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єктів нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Також, у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно із ч.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором законом.

Суд, наголошує, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі.

Так, "комплекс нежитлових виробничих будівель": адмінбудівля літ. "А", прохідна літ. "Б", виробничий корпус літ. "В", склад літ. "Г", пакувальня літ. "Д", виробничий корпус "Ж", токарний цех літ. "З", склад літ."К", загальною площею 810,90 кв.м. призначений для промислового виробництва дерев`яного вугілля, брикету та фасованих дров.

Відповідно до пункту 30.1. статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За правилами пункту 30.2. статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

При цьому питання щодо можливості застосування пільги вирішується обранням критерію функціонального призначення будівлі, а не до суб`єктної належності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 (справа №812/1800/18) дійшов до наступних правових висновків: обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Верховний Суд також зазначив, що сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Зі змісту Витягу з ЄДР вбачається, що позивач, маючи статус суб`єкта господарювання, здійснював такі види економічної діяльності, як 20.09 - виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний); 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 01.45 розведення овець і кіз; 01.46 - розведення свиней; 01.47 - розведення свійської птиці; 01.49 - розведення інших тварин.

Здійснення позивачем у 2020 році господарської діяльності у сфері виробництва інших основних органічних хімічних речовин також підтверджується наступними первинними документами: Договором поставки №7413Р від 09.01.2020, Договором купівлі-продажу товарів №02/04-КП-2020 від 17.04.2020, Специфікацією №1 до вказаного Договору від 17.04.2020, виписками з карткового рахунку позивача за 29.04.2020, 12.06.2020, 17.06.2020, видатковими накладними від 25.05.2020 №РН-0000004, від 24.04.2020 №РН-0000003.

Тому, перебування у позивача у власності таких об`єктів нерухомого майна як "комплекс нежитлових виробничих будівель": адмінбудівля літ. "А", прохідна літ. "Б", виробничий корпус літ. "В", склад літ. "Г", пакувальня літ. "Д", виробничий корпус "Ж", токарний цех літ. "З", склад літ."К", загальною площею 810,90 кв.м. необхідне з метою провадження основного виду господарської діяльності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач не надав доказів того, що об`єкти нерухомості використовувалися ним у господарській діяльності; позивач не подавав до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП із зазначенням інформації про об`єкти оподаткування власні чи орендовані.

Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що можливий факт неподання суб`єктом господарювання повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для накладення штрафу чи віднесення платника податків до Критеріїв ризиковості платника податку, проте не є беззаперечним доказом того, що такі об`єкти не використовувалися у власній господарській діяльності.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом сум податкових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ППР №0036574-2403-1027, оскільки вказані вищі об`єкти нерухомого майна не є об`єктами оподаткування згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних ППР у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкту владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908,00 грн, сплачена відповідно до квитанцій від 06.08.2021 №ТS213538.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) форми «Ф» від 16.02.2021 №0036574-2403-1027 про визначення зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) у сумі 8 776, 81 грн, у т.ч. за 2020 рік - 8 776,81 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.