Ухвала

від 05.06.2022 по справі 320/9672/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду

06 червня 2022 року № 320/9672/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Чиляєвої І.А., представника відповідача Галдецької Ю.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

У провадженні суду знаходиться справа №320/9672/21 за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішенняБучанської міської ради від 24.09.2020 №5486-85-VІІ «Про затвердження матеріалів містобудівної документації, а саме: «Детальний план території, орієнтовною площею 1,62 га для будівництва медичного центру в межах вулиць Шевченка, Революції і існуючої житлової забудови в м. Буча Київської області».

Під час розгляду справи представницею відповідача подано Клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строків звернення до суду (далі - Клопотання).

В обґрунтування вказаного Клопотання вказується, що зі змісту позовної заяви вбачається, що існування оскаржуваного рішення позивач дізнався на початку травня 2021 року, у той момент, коли на земельній ділянці з к.н. 3210800000:01:065:0004, щодо якої серед іншого спірним рішенням затверджено детальний план території, почалися будівельні роботи на підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 05.04.2021 № КС 051210405636. У зв`язку з чим, вважає, що адміністративний позов поданий у межах строку звернення до суду.

З вказаним твердженням відповідач не погоджується, та вказує, що оскаржуване рішення від 24.09.2020 №5486-85-VII опубліковано на офіційному веб-сайті Бучанської міської ради 02.10.2020.

На думку відповідача, з моменту оприлюднення оскаржуваного рішення на офіційному сайті Бучанської міської ради, а саме 02.10.2020, ОСОБА_1 , мала достатньо часу, щоб дізнатися про порушення, на її думку, своїх прав, свобод чи інтересів, перешкод в цьому у позивача не було, і з даного приводу належних і допустимих доказів зворотного позивачем не надано.

Вважає, що шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, завершився ще 02.04.2021, а сам позивач звернувся з даним позовом лише 03.08.2021, тобто з його пропуском. У зв`язку з цим просить вказаний позов залишити без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.

У судовому засіданні представниця відповідача підтримала вказане Клопотання, просила його задовольнити.

Представниця позивача проти заявленого Клопотання заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Треті особи у судове засідання не прибули, своїх представників також не направили.

Заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов висновку, що у задоволенні Клопотання слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 №883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі- Закон№3038-VI) визначено:

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1);

- детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частина першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

Відповідно до ст. 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №3038-VIдетальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону№3038-VIдетальний план території визначає:1) принципи планувально-просторової організації забудови;2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами;4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;8) систему інженерних мереж;9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Аналіз положень ст.17,19 Закону №3038-VIдозволяє стверджувати, що детальний план, як невід`ємна частина, генерального плану населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Затверджуючи своїм рішенням генеральний план населеного пункту та/або детальний план території, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території (його частин) населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Рішення місцевої ради щодо затвердження детального плану території стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності.

Отже, оскаржене рішення Бучанської міської ради від 24.09.2020 №5486-85-VII «Про затвердження матеріалів містобудівної документації, а саме «Детальний план території, орієнтовною площею 1,62 га, для будівництва медичного центру в межах вулиць Шевченка, Революції і існуючої житлової забудови в м.Буча Київської області» є нормативно-правовим актом.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень на час розгляду справи судами попередніх інстанцій було врегульовано статтею 264 КАС України.

Згідно частини першої, другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перевіряючи обґрунтованість Клопотання про залишення позову без розгляду у звязку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду суд враховує сутність і ознаки нормативно-правового акта.

Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості (ознаки):

- приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою;

- містить загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані у відповідній формі народного волевиявлення;

- розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

Суд зазначає, що, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу.

Конституційний Суд України у рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд зазначає, що дія нормативно-правового акта є постійною, має тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акта.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта, необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акта;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дату факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 122 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акта.

Висновок суду узгоджуються із правовою позицією, висловленою у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, а також у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №826/27891/15, від 27.02.2020 у справі №208/2865/17(2-а/208/197/17), від 28.02.2020 у справі №235/2931/16-а, від 13.03.2020 у справі №826/27282/15, від 2.07.2020 у справі №826/9514/16 та від 06.10.2020 у справі №504/2797/16-а.

Та обставина, що позивач звернувся з вказаним позовом лише 06.08.2021 (про що свідчить відмітка на конверті Укрпошта Експрес), тобто через 10 місяців після його офіційного оприлюднення не свідчить про пропуск ним строків звернення до суду з даним позовом .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 205, 240, 243, 248, 264 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Бучанської міської ради про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 13.06.2022.