Постанова

від 06.06.2022 по справі 509/2964/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4257/22

Справа № 509/2964/21

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коверги Ганни Володимирівни на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року про забезпечення позову до подання позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення безкоштовного земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0,5 га, кадастровий номер 5123755800:01:002:0281, яку в подальшому вона розділила на чотири частини, три з яких продала. ОСОБА_2 належать права володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , проїзд (прохід) до якої проходить через дорогу, шо знаходиться на суміжних земельних ділянках, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У зв`язку із тим, що у ОСОБА_2 виникло обмеження у праві користування власною земельною ділянкою у повному обсязі, ним готується позовна заява до суду про встановлення безкоштовного земельного сервітуту, який полягає у праві проходу та проїзду, через наступні земельні ділянки: 1. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0052, що належить ОСОБА_1 ; 2. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0002, що належить ОСОБА_3 ; 3. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0003, що належить ОСОБА_4 .

Однак, 14.06.2021 року ОСОБА_2 стало відомо, що вищезазначені земельні продаються та опубліковані на веб-сайтах. Продаж вищеозначених земельних ділянок може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за позовною заявою, яка буде подана ОСОБА_2 про встановлення безкоштовного земельного сервітуту. Крім того, вказані земельні ділянки продаються сумісно, що може свідчити про те, що ОСОБА_1 має намір їх об`єднати, чим унеможливить проїзд до належної ОСОБА_5 земельної ділянки.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Савенко Людмила Анатоліївна, про забезпечення позову до подання позовної заяви - задоволено.

Заборонено будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0052, що належить ОСОБА_1 ;

Заборонено будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0002, що належить ОСОБА_3 ;

Заборонено будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0003, що належить ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Коверга Ганна Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року і відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позов, який заявлено ОСОБА_2 , має штучний характер. Між співвланиками земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0052; 34-1-2, кадастровий номер 5123755800:02:009:0002, 34-1-1, кадастровий номер 5123755800:02:009:0003, 34-1-3, кадастровий номер 5123755800:02:009:0006, склався добросусідській порядок користування земельними ділянками, спорів щодо користування земельними ділянками, проходу, проїзду не було та й на дійсний час не має. Відповідно до діючого законодавства, власники земельних ділянок обирають такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. ОСОБА_2 не надавав до суду будь-яких доказів, що б свідчили про порушення його права, як власника земельної ділянки, щодо ненадання йому можливості проходу, проїзду, чинення перешкод будь-якими особами, визначеними як відповідачі по справі, доказів того, що такі перешкоди чинить ОСОБА_1 , відсутні посилання на письмові звернення досудового урегулювання спору, або інші докази на підтвердження наведених у заяві про накладення арешту обставин. На даний час до вказаних земельних ділянок не існує пішохідного проходу проїзду будівельної, пожарної або іншої техніки, у зв`язку із не внесенням до плану забудови території проїзду відповідно до вимог закону, оскільки це було передбачено органами місцевого самоврядування. ОСОБА_2 був обізнаний щодо вказаної обставини, оскільки укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки, засвідчив вказану обставину при підписанні договору, оглядав земельну ділянку до укладення договору купівлі-продажу. При цьому, ОСОБА_1 реалізує своє право на встановлення земельного сервітуту до належної їй на праві власності земельної ділянки. Застосувавши у якості забезпечення позову заборону будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав щодо виказаних в ухвалі земельних ділянок), суд фактично позбавив сторони процесу на вільне розпорядження земельними ділянками, обмеживши право власності сторін. Не прийнявши до уваги, що встановлення сервітуту як що таке і відбудеться при задоволенні позову буде встановлено на постійне користування, та такий сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Тобто у разі відчуження земельних ділянок жодним чином встановлення сервітуту не буде ускладнювати виконання рішення суду. Також суд не вважав доцільним застосувати зустрічне забезпечення позову, що, на думку ОСОБА_1 , є порушенням її прав. Оскільки накладення заборони на розпорядження земельними ділянками завдає їй збитки, обмежуючи право на вільне розпорядження належною на праві власністю земельною ділянкою, та суду не надано доказів про майновий стан позивача, які б були достатніми для відшкодування можливих збитків сторін по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Наклавши заборону на відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0003, суд вказав, що вона належить на праві власності ОСОБА_6 . Однак суд не з`ясував, що власником земельної ділянки є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України.

Оскаржуване судове рішення повністю відповідає вказаним вимогам.

Під час апеляційного провадження апеляційний суд виходить із такого.

Частина 1 статті 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписи статті 149 ЦПК України встановлюють, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, можна констатувати, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Слід зазначити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час апеляційного розгляду справи апеляційним судом враховується, що фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 21 квітня 2021 року за договором купівлі-продажу, що укладений між ним та ОСОБА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котовою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 295, став власником земельної ділянки площею 0,100 га, кадастровий номер 5123755800:02:009:0006, що також вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 253727041 від 21.04.2021 року.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.06.2021 року за № НВ-9900588672021 вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5123755800:02:009:0006, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.06.2021 року за № НВ-5116679422021 земельна ділянка, площею 0,1998 га, кадастровий номер 5123755800:02:009:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту від 18.02.2008 року серії ЯЕ № 677060.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2021 року за № НВ-5116688052021 земельна ділянка, площею 0,1001 га, кадастровий номер 5123755800:02:009:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту від 25.10.2007 року серії ЯЕ № 672300.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2021 року за № НВ-5116688032021 земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123755800:02:009:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту від 09.02.2005 року серії ЯА № 274145.

Як вбачається з викопіювання з Державного плану частини території АДРЕСА_5 , земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 , межує з земельними ділянками ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При цьому, проїзд до земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , знаходиться з боку земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Районний суд під час розгляду заяви про забезпечення позову об`єктивно оцінив вказані заявником доводи у сукупності з наданими доказами, і обставини, викладені в тексті заяви про забезпечення позову, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір про встановлення безкоштовного земельного сервітуту, разом з тим цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи. У зв`язку з чим апеляційний суд критично сприймає доводи апеляційної скарги про штучність позову ОСОБА_2 , а також те, що останній не надавав до суду будь-яких доказів, що б свідчили про порушення його права, як власника земельної ділянки, про відсутність посилань заявника про досудове урегулювання спору. Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі ухвалення рішення на його користь.

Не можуть буди підставою для скасування ухвали про забезпечення позову і доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 був обізнаний про відсутність проїзду до земельної ділянки, оскільки метою застосування заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача в контексті існування спору до вирішення його по суті, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти додаткових значних зусиль та витрат. При цьому, збереження статусу об`єкта спору має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, що районний суд позбавив сторони процесу на вільне розпорядження земельними ділянками, обмеживши право власності сторін, не можуть бути прийняти апеляційним судом до уваги, оскільки заходи забезпечення позову не порушують права апелянта щодо володіння майном, а самі заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони підлягають скасуванню.

Твердження апелянта, що відчуження земельних ділянок жодним чином не буде ускладнювати виконання рішення суду щодо встановлення сервітуту, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме по собі не спростовує правильності висновків районного суду щодо забезпечення позову і одночасно запобігає розширенню нових учасників у вигляді нових власників земельних ділянок.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування зустрічного забезпечення позову, що на думку ОСОБА_1 , є порушенням її прав, то апеляційний суд вказує, що відповідно до ст. 154 ЦПК України застосування зустрічного забезпечення є можливістю, а не обов`язком суду. Положеннями ч. 3 ст. 154 ЦПК України передбачені випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення та в даному випадку відсутні підстави для обов`язкового зустрічного забезпечення. При цьому, колегія суддів зауважує, що незастосування зустрічного забезпечення не є порушенням вимог законодавства щодо забезпечення позову та не свідчить про допущення судом першої інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення та у разі незгоди з вирішенням судом даного процесуального питання - оскаржити його в апеляційному порядку.

Зауваження апелянта про належність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0003, ОСОБА_7 , а не ОСОБА_6 , як вказав районний суд, не впливає на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення про вжиття заходів забезпечення позову та не є достатньою підставою для скасування відповідної ухвали суду.

При цьому земельна ділянка, кадастровий номер 5123755800:02:009:0003, не належить апелянту ОСОБА_1 , в інтересах якої подана апеляційна скарга, а сама ОСОБА_1 не виступає представником власника цієї земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, завдань цивільного судочинства та забезпечення рівності прав і охоронюваних законом інтересів сторін, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваного судового рішення, при цьому доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції і не вказують на порушення судом норм процесуального права при вирішенні даної справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим її слід залишити без змін, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коверги Ганни Володимирівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 10 червня 2022 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк