Постанова

від 07.06.2022 по справі 910/12515/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. Справа№ 910/12515/19 (910/19887/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників процесу:

від ТОВ «Люкс Сістем»: Старінський О.С. - за довіреністю б/н від 01.04.2021;

від ТОВ «Люкс Сістем»: Адамчук Н.В. - за довіреністю б/н від 25.05.2022;

від ТОВ «Предіум Форест»: не з`явилися;

від ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк»: не з`явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано 08.12.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Сістем»

про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним

в межах справи № 910/12515/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Факторинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

16.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича (надалі - ТОВ «Предіум Форест»/позивач/боржник/скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (надалі - ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк»/відповідач); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Сістем» про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним, в якому позивач просить суд:

- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» (код ЄДРПОУ 36253000) щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки (будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 (чотири)) за початковою ціною (35 010 000,00 грн) шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за результатами електронних торгів, що не відбулися, які було проведено Організатором торгів - ДП «Сетам» 18.11.2016 (реєстраційний номер лота - 177193), як такий, що був спрямований на незаконне заволодіння майном ТОВ «Предіум Форест» (код ЄДРПОУ 34911158);

- застосувати наслідки недійсності правочину, вчиненого ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» (код ЄДРПОУ 36253000) щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки (будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 (чотири) за початковою ціною (35 010 000,00 грн) шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за результатами електронних торгів, що не відбулися, які було проведено Організатором торгів - ДП «Сетам» 18.11.2016 (реєстраційний номер лота - 177193) шляхом повернення об`єкту нерухомого майна (будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 (чотири), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 270799480000) до складу ліквідаційної маси ТОВ «Предіум Форест» (код ЄДРПОУ 34911158) в межах справи про банкрутство № 910/12515/19;

- скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 18713735 від 26.01.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, виданого 26.01.2017, серія та номер: 241, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33570872 від 26.01.2017;

- скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 24425083 від 17.01.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. на підставі договору купівлі-продажу № 01/01/2018, серія та номер: 74, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39245378 від 27.01.2018.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відчуження об`єкту нерухомого майна, яке належало ТОВ «Предіум Форест» було здійснено за ціною, значно нижчою від ринкової (за вартістю 35 010 000,00 грн замість ринкової вартості визначеної на рівні 116 000 000,00 грн), в той час як у момент виконання такого зобов`язання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що є підставою для визнання спірного правочину недійним на підставі абзацу 4 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано 08.12.2021) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 5, 203, 215, 236, 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та мотивоване тим, що спірний правочин вчинено не у «підозрілий період».

Крім того, позивачем не надано доказів, які б спростували висновок про вартість майна 16.08.2016, а також не було доведено ознаки фраудаторності оспорюваного правочину.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У апеляційній скарзі ТОВ «Предіум Форест» зазначає про наявність ознак фраудаторності правочину, який оскаржуються та за яким об`єкт нерухомості, належний позивачу в межах даної справи було відчужено за ціною в три рази нижчої, ніж вартість попередньо визначена в якості бази для вартості об`єкта іпотеки.

Також, як зазначає скаржник, кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації, а відтак, висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 102/21 від 30.08.2021 не може бути належним доказом у даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

02.06.2022 через управління документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Люкс Сістем» надійшло пояснення щодо апеляційної скарги, у відповідності до яких третя особа просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ліквідатора ТОВ «Предіум Форест» - Семенова Д.С., а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Грек Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12515/19 (910/19887/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Сістем» про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/12515/19 (910/19887/20).

16.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12515/19 (910/19887/20).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20); відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) призначено на 30.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку з вищевикладеним, для запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу судове засідання з розгляду справи №910/12515/19 (910/19887/20), призначене на 30.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) призначено на 08.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд Фактиринг» про призначення розгляду судового засідання з розгляду апеляційної скарги в режимі відеоконференції.

Клопотання заявлені учасниками справи

08.06.2022 через управління документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест», арбітражного керуючого Семенова Д.С. надійшло клопотання, згідно з яким останній просить суд, відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 08.06.2022 у справі №910/12515/19 (910/19887/20). Дану вимогу суд апеляційної інстанції приймає за клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Разом з тим, вказане вище клопотання не містить жодних необґрунтувань та всупереч ст.ст. 76, 77 ГПК України скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості прибути у судове засідання 08.06.2022.

Судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Явка представників сторін

08.06.2022 у судове засідання з`явилися представники третьої особи.

У судове засідання 08.06.2022 не з`явилися представники скаржника та відповідача, про причини нез`явлення останній не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 у справі № 910/12515/19 (910/19887/20) була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу учасників справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

Крім того, інформація щодо призначення розгляду справи №910/12515/19 (910/19887/20) на 08.06.2022 була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників третьої особи.

Позиції учасників справи

08.06.2022 у судовому засіданні представники третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у письмових поясненнях та просили відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає ліквідатор, під час здійснення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» стало відомо про те, що боржник був власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта майна: 30742588), а саме: будівлі корпусу № 12, цеху № 17 (літ. Б), загальною площею - 2630,4 кв.м., розташованого за адресою: місто Київ, вул. Гарматна, буд. 4, що підтверджувалося витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 28546332 від 29.12.2010.

Вищевказане нерухоме майно було набуте Товариством з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» у власність на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.2010 у справі № 6/685-38/180.

Згідно з висновком про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності - МПП «П.А.Н.» з метою визначення інвестиційної вартості об`єкта оцінки для прийняття управлінських рішень, вартість нерухомого майна - будівлі корпусу № 12, цеху № 17 (літ. Б), площею 2630,40 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4, станом на 13.12.2013 становила - 116 000 000,00 грн.

В подальшому 11.08.2016, Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. в межах виконавчого провадження №48637889 з виконання наказу від 17.07.2015 № 910/8436/15-г було винесено постанову про призначення ТОВ «Екстент Асошиетс» в особі Яркового С.В. для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) з питань визначення ринкової вартості нерухомого майна, описаного згідно акту опису та арешту майна № 93/8-16 від 27.07.2016, а саме: будівлі корпусу № 12, цеху № 17 (літ. Б), загальною площею 2630,40 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Гарматна, будинок 4 та яка належить ТОВ «Предіум Форест».

Однак, на переконання позивача, проведення оцінки майна, так і повідомлення боржника про результати оцінки такого майна було здійснено Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. з порушеннями, які дають позивачу підстави вважати недійсними результати проведення електронних торгів (реєстраційний номер лота - 177193).

Крім того, позивач вказує про те, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. при здійснені дій з примусового виконання у виконавчому провадженні № 48637889 було допущено порушення положень Розділу IX «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 та положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про іпотеку» в частині, в якій врегульовано порядок передачі предмета іпотеки іпотекодержателю за початковою ціною електронних торгів шляхом заліку забезпечених вимог іпотекодержателя рахунок ціни майна, у випадку визнання торгів такими, що не відбулися.

У відповідності до акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №48637889/8 від 05.12.2016, складеного Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. вбачається, що:

- від Іпотекодержателя (ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк») надійшла заява про виявлення бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна;

- предмет іпотеки у відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про іпотеку» придбано Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (04070 м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) за початковою ціною 35 010 000,00 грн.;

- електронні торги проведено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Закону України «Про іпотеку», та відповідно до порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5;

- такий акт є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Так, на підставі вищевказаного акту державного виконавця, 26.01.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, зареєстроване в реєстрі за № 241 відповідно до якого Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Актив-Банк», місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. З, код ЄДРПОУ 26253000, належить на праві власності майно, що складається з: будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4, вартістю 35 010 000,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 270799480000, номер запису про право власності - 4312878.

Вищевказане підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78897205 від 26.01.2017, відповідно до якого право власності ПАТ «КБ «Актив-Банк» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 270799480000 підтверджується записом про право власності № 18713735, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним №33570872, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.

За таких обставин, позивач звертаючись до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним посилається на те, що відчуження об`єкту нерухомого майна, яке належало ТОВ «Предіум Форест», було здійснено за ціною, значно нижчою від ринкової (за вартістю 35 010 000,00 грн замість ринкової вартості визначеної на рівні 116 000 000,00 грн), в той час як в момент виконання такого зобов`язання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що є підставою для визнання спірного правочину недійним на підставі абзацу 4 частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Предіум Форест» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Приписами ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В силу ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Так, в обгрунтування позовної заяви позивач посилається на положення абз. 4 ч. 1 ст. 42 КУзПБ, якими передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав як, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

На думку позивача майно останнього було відчужене на користь відповідача (набуте ним у власність за результатом проведених прилюдних торгів в порядку примусового виконання відповідного рішення) за істотно заниженою ринковою вартістю. Доказом, на який посилається позивач, і яким підтверджує факт відчуження майна за ціною нижче від ринкової є Висновок про вартість майна, складений суб`єктом оціночної діяльності - МПП «П.А.Н.» з метою визначення інвестиційної вартості об`єкта оцінки для прийняття управлінських рішень, за яким вартість нерухомого майна станом на 13.12.2013, тобто за три роки до вчинення правочину, становить 116 000 000,00 грн.

Проте позивачем не додано доказів, які б спростовували висновок про вартість майна від 16.08.2016, який зроблений в рамках виконавчого провадження, за яким вартість відчуженого майна становила 35 010 000,00 грн.

Разом з тим, слід також зазначити, що матеріали справи містять висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 30.08.2021 № 102/21, складеного судовим експертом ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Лісниченко С.В., згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки - будівлі корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., місцезнаходження якого: місто Київ, вул. Гарматна, будинок 4 станом на 26.01.2017 становить 31 052 135,00 грн.

Отже, нерухоме майно, а саме будівля корпусу № 12, цеху № 17, загальною площею 2630,4 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вул. Гарматна, буд. 4 набута у власність відповідачем за ринковою вартістю, що підтверджується, поміж іншого, наявним у матеріалах справи висновком судового експерта, а відтак, відсутні правові підстави для визнання неналежною оцінку, що була здійснена державним виконавцем у виконавчому провадженні №48637889.

Також, згідно з ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з підстави, зокрема, якщо боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію 21.10.2019 та в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Предіум Форест» відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до п. 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Приписами ст. 5 ЦК України «Дія актів цивільного законодавства у часі» визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Так, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2021 № 3-рп/2001).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абз. 4 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Прикінцевими та Перехідними положеннями КУзПБ не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням ст. 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

З урахуванням вищевикладеного, вимога позивача про визнання недійсним одностороннього правочину вчиненого відповідачем щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки на підставі положень ст. 42 КУзПБ, який набув чинності лише з 21.10.2019 та не містив вказівки про надання йому зворотної дії в часі, є необґрунтованою та безпідставною.

Близька за змістом правова позиція щодо неможливості застосування норм ст. 42 КУзБП щодо визнання недійсними договорів, які були укладені до набрання чинності таким кодексом, викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №911/956/17 та від 02.06.2021у справі № 911/956/17.

Стосовно застосування абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин слід зауважити, що такі положення, у порівнянні із аналогічними положеннями ст. 42 КУзПБ, передбачають інший період, за який відповідний правочин може бути визнано недійсним, а саме виключно лише один рік до моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

В силу статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Отже, порівняльний аналіз положень ст. 42 КУзБП та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить, що відповідні статті містять аналогічні за цільовою спрямованістю норми направлені унеможливити вчинення боржником фраудаторних дій у «підозрілий період». Положення КУзПБ, у порівнянні із Законом про банкрутство, лише незначно, розширюють перелік підстав визнання недійсними правочинів боржника за рахунок укладення договору із заінтересованою особою та укладення договору дарування. Однак суттєвим є той факт, що КУзПБ істотно розширює часові межі так званого «підозрілого періоду»: з одного року до трьох років.

Враховуючи те, що спірний правочин було вчинено 18.11.2016, а провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ «Предіум Форест» було відкрито 18.12.2019, то такий правочин не може відноситися до фраудаторних дій вчинених у «підозрілий період».

Крім того, дата вчинення оспорюваного правочину на два роки виходить за часові межі «підозрілого періоду», а отже, правочин не може бути визнаний недійсним на підставі положень статті 20 Закону про банкрутство.

Зазначені у ст. 20 Закону про банкрутство темпоральні межі «підозрілого періоду» є органічною частиною конструкції відповідних підстав визнання недійсними правочинів боржника. Тобто строк встановлений у ст. 20 Закону про банкрутство, становить так званий «підозрілий період», у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника, і дотримання такого є обов`язковою умовою застосування наслідків статті 20 Закону про банкрутство.

Відповідний строк не є за своєю природою позовною давністю, оскільки виходячи зі змісту статті 256 ЦК України перебіг позовної давності за своєю суттю є строком захисту права, спрямованим у майбутнє, наслідки спливу якого є тягарем, який покладається на особу як результат недбалості у захисті свого права. Тож позовна давність підлягає паралельному застосуванню із строком зазначеним у статті 20 Закону про банкрутство, адже такий обраховується у зворотному напрямку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Поміж іншого, не врахування того факту, що оспорюваний правочин не відносить до так званого «підозрілого періоду», позивачем до поданої заяви також не додано жодних належних доказів, які б свідчили про наявність підстав визнання правочинів недійсними, що передбачені положеннями як ст. 42 КУзПБ так і ст. 20 Закону про банкрутство. Одночасно оспорювання правочину щодо залишення за відповідачем предмета іпотеки шляхом придбання за загальними підставами недійсності, що передбачені цивільним законодавством, є неправомірним, оскільки позивач як на правову підставу поданої заяви посилається лише на положення ст. 42 КУзПБ, тобто на спеціальні підстави визнання правочину недійсним.

За таких обставин, правочин вчинений ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» щодо залишення за собою шляхом придбання предмета іпотеки - вчинено поза межами «підозрілого періоду», передбаченого ст. 20 Закону про банкрутство, що виключає підстави для визнання його недійсним.

Крім того, як вже зазначалось, позивачем не доведено ознаки фраудаторності оспорюваного правочину, що є обов`язковою умовою для застосування положення як ст. 42 КУзБП так і ст. 20 Закону про банкрутство.

Враховуючи вище наведене, місцевий господарський суд належним чином оцінивши матеріали справи дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів скаржника у розрізі того, що висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 102/21 від 30.08.2021 не може бути належним доказом у даній справі, слід зазначити те, що у вказаному висновку експерта оцінювалась ринкова вартість відчуженого майна станом на 26.01.2017, тобто станом на момент такого відчуження, відтак факт відчуження майна за істотно заниженою ціною спростовується належними доказами наявними у матеріалах справи.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20), та, відповідно апеляційна скарга ТОВ «Предіум Форест» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум Форест» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12515/19 (910/19887/20) залишити без змін.

3. Справу № 910/12515/19 (910/19887/20) направити до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 13.06.2022.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

С.В. Сотніков