Рішення

від 06.06.2022 по справі 914/3655/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 Справа № 914/3655/21

За позовом: Фізичної особи-підприємця Гарабача Євгенія Олеговича, м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарського центру «Піраміда», м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер», м. Львів

про стягнення 6 231 603, 86 грн

Суддя Мороз Н. В.

При секретарі Пришляк М.С.

Представники:

Від позивача: Пилипець Р.Ю.

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Суть спору:

Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем Гарабач Євгенієм Олеговичем до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарського центру «Піраміда» та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» про солідарне стягнення 464 687, 07 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гарабач Євгенія Олеговича залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 23.12.2021 виправлено допущену описку в тексті ухвали Господарського суду Львівської області від 07.12.2021.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.01.2022.

25.01.2022 розгляд справи відкладено на 02.02.2022, про що відповідача-2 повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.02.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» від 02.02.2022 про поновлення строку на подання відзиву, продовжено підготовче провадження на 30 днів з 01.03.2022 та відкладено підготовче засідання на 22.03.2022.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 21.03.2022 позивач просить суд стягнути солідарно з ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» та ТзОВ «Протек Пауер» заборгованість за договором про надання послуг в сфері інформатизації від 14.06.2018 у розмірі 6 231 603,86 грн, в тому числі основний борг в розмірі 5 406 356, 00 грн, інфляційних втрат у сумі 633 799, 36 грн та 3% річних в розмірі 191 448, 50 грн, а також органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 25.11.2021 і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою: (СОБ х 3 х КПД : 365 : 100 = сума процентів) і стягнути отриману суму процентів із ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» та ТзОВ «Протек Пауер» на користь позивача.

22.03.2022 розгляд справи відкладено на 12.04.2022, про що відповідачів повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою від 12.04.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Гарабач Євгенія Олеговича про збільшення розміру позовних вимог від 21.03.2022 прийнято до розгляду, а також у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в межах розумного строку та відкласти підготовче засідання на 28.04.2022.

28.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.05.2022.

12.05.2022 розгляд справи відкладено на 24.05.2022, про що відповідачів повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

24.05.2022 судом розпочато розгляд справи по суті. Розгляд справи відкладено на 07.06.2022, про що відповідачів повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 07.06.2022 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просить задоволити у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився. Заявою від 23.05.2022 просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарського центру «Піраміда».

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер», повернулися на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - «повертається» «за закінченням терміну зберігання».

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), а саме місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер», є: 79017, м. Львів, вул. Вахнянина, буд. 8А.

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області неодноразово розміщувались оголошення про розгляд справи № 914/3655/21 для належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» про дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на укладення між ФОП Гарабач Євгенієм Олеговичем (виконавець) та ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (замовник) договору про надання послуг у сфері інформатизації від 14.06.2018. З метою вжиття заходів гарантування та забезпечення виконання зобов`язання замовника з погашення заборгованості, 01.07.2021 укладено тристоронній договір поруки між ФОП Гарабач Є. О. (кредитор), ТзОВ «Протек Пауер» (поручитель) та ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (боржник). Внаслідок систематичного порушення замовником умов договору в частині здійснення оплати за надані виконавцем послуги, у останнього утворилась заборгованість, у зв`язку з чим ФОП Гарабач Є. О. звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» заборгованості, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Позиція відповідача-1.

Згідно відзиву на позовну заяву від 02.02.2022 пояснив, що заборгованість за укладеним між сторонами договором про надання послуг у сфері інформатизації від 14.06.2018 утворилася внаслідок складного матеріального становища підприємства відповідача-1. Крім того, у відповідності до письмових пояснень на заяву про збільшення позовних вимог від 19.04.2022 зазначив, що стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій завдасть шкоди фінансовому становищу товариства відповідача-1, відтак просить суд зменшити розмір нарахувань за ст.625 ЦК України на 50%.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

Обставини справи.

14.06.2018 між Фізичною особою підприємцем Гарабач Євгенієм Олеговичем (позивач, за договором виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (відповідач-1, за договором замовник) укладено договір про надання послуг в сфері інформатизації.

Згідно з розділом 1 даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцю, а виконавець відповідно до законодавства України приймає на себе обов`язок супроводу веб-сайту замовника (piramida.com.ua) і його просування за обраними параметрами ключові слова: турбогенератор, гідрогенератор, трансформатор, високовольтний вимикач, ремонт силового обладнання електростанцій, ТЕС. ГЕС. АЕС - із застосуванням до цих слів регіональної мови: країни/регіони просування веб-сайту: Балкани, Ірак, Сирія, Алжир, Греція, Туніс, Марокко, Узбекістан, Таджикістан, Киргистан, а також здійснення за необхідності додаткових суміжних із цим заходів оптимізації і просування даного веб-сайту, а також послуги з дистанційного збереження електронної інформації замовника, за винятком конфіденційної та іншої обмеженої законом доступом інформації; виконання пов`язаних із п. 1.1.1 договору вивчення ефективності роботи веб-сайту замовника, громадської думки (попиту, трафіків) щодо результатів отриманої інформації про діяльність замовника через веб-сайт, зокрема енергоаудиту, надання за вимогою чи за необхідності висновків з пропозицій щодо цього.

Відповідно до п. 3.1.2 договору, замовник зобов`язується оплачувати послуги виконавця в строки та на умовах, визначених цим договором.

За надані послуги відповідно до предмету даного договору, замовник сплачує виконавцеві щомісячно не пізніше 5 банківських днів з дня виставленого йому на підставі акту прийому-передачі відповідного рахунку-фактури, винагороду в безготівковій грошовій формі в розмірі 222 000, 00 грн (п. 5.1 договору). Строк обов`язку оплати та розмір оплати послуг виконавця замовником може бути змінено лише за спільним погодженням сторін враховуючи обсяги та стан фактично виконаної роботи/наданих послуг (п. 5.2 договору).

Згідно з п.6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до його повного виконання сторонами.

Договір може бути розірвано достроково за ініціативою однієї із сторін з письмовим повідомленням іншої сторони про таке розірвання не пізніше ніж за 15 календарних днів. При цьому замовник зобов`язується оплатити період фактично наданих виконавцем послуг (п. 8.3 договору).

14.03.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг в сфері інформатизації (ІТ-послуг), відповідно до якої, сторони погодили з 01.04.2019 внести зміни у договір, зокрема, викласти п. 5.1. та п.5.2. в наступній редакції:

- 5.1. вартість послуг, вказаних у предметі цього Договору, становить 450 600, 00 грн за один календарний місяць надання послуг;

- 5.2. замовником здійснюється передоплата (авансовий платіж) за наступні шість місяців надання послуг (січень-червень) протягом п`яти робочих днів з дня виставлення йому про це відповідного рахунку-фактури виконавцем, а в подальшому, на умовах передоплати щомісячно, протягом такого ж 5-ти денного терміну, якщо сторони не домовлять про інші умови у встановленому порядку.

В цій частині положення вищевказаного договору залишено без змін.

На виконання умов договору від 14.06.2018, позивачем (виконавцем) виконано, а відповідачем-1 (замовником) прийнято роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі наданих послуг по договору від 14.06.2018 про надання послуг в сфері інформатизації за період липень-жовтень 2020, січень-липень 2021 на загальну суму 4 956 600,00 грн (разом 11 місяців; в матеріалах справи).

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем-1 надані позивачем послуги не оплачено, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.

З метою запобігання негативного впливу на господарську діяльність з боку контрагента, а також добровільного задоволення претензійних вимог, 27.05.2021 позивачем на адресу відповідача-1 надіслано лист-претензію з вимогою невідкладного, не пізніше 10.06.2021 проведення розрахунків за надані послуги у розмірі 4 054 556, 00 грн (за періоди липень-жовтень 2020 та січень-квітень 2021). Крім того, вказаним листом-претензією виконавець інформував замовника про розірвання укладеного між сторонами договору про надання послуг в сфері інформатизації в односторонньому порядку з 01.07.2021.

За результатом отримання листа-претензії та проведених переговорів, з метою продовження дії договору про надання послуг в сфері інформатизації та вжиття заходів до гарантування і забезпечення виконання обов`язку ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» по погашенню заборгованості перед ФОП Гарабач Є.О. за надані послуги 01.07.2021 сторонами укладено тристоронній договір поруки між Фізичною особою-підприємцем Гарабач Євгенієм Олеговичем (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» (поручитель).

Відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда», передбачених договором про надання послуг в сфері інформатизації від 14.06.2018, укладеним між фізичною особою-підприємцем Гарабач Євгенієм Олеговичем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» - надалі іменується «основний договір» (п.1.1). У разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2). Поручитель несе відповідальність перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором в повному обсязі незалежно від періоду їх виникнення (п. 3.1). Поручитель відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за основним договором (п.3.2). У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1). У випадку невиконання на письмову вимогу кредитора протягом 15 календарних днів з моменту надіслання такої вимоги боржником своїх зобов`язань за основним договором поручитель зобов`язується виконати такі зобов`язання в 15-денний строк з моменту надіслання такої вимоги кредитором на адресу поручителя, що зазначена в цьому договорі (п.4.2). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонеами та його скріплення печатками сторін (у разі наявності) і діє до моменту припинення поруки (п.6.1). Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п.6.2). Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (п.6.2.1). Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (п. 6.2.3).

21.07.2021 ФОП Гарабач Євгенієм Олеговичем надіслано на адресу ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» вимогу кредитора боржнику від 20.07.2021 з проханням невідкладного погашення заборгованості за основним договором.

У зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань щодо оплати за надані за основним договором послуги, кредитором ФОП Гарабач Євгенієм Олеговичем надіслано на адресу ТзОВ «Протек Пауер» вимогу кредитора поручителю від 05.08.2021 з проханням невідкладного, не пізніше 15-денного строку з моменту надсилання такої вимоги, тобто до 20.08.2021 виконати обов`язок за основним договором щодо оплати послуг виконавця в повному обсязі та погашення наявної заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань щодо оплати за надані позивачем послуги, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 6 231 603,86 грн, в тому числі основного боргу в розмірі 5 406 356, 00 грн, інфляційних втрат у сумі 633 799, 36 грн, 3% річних в розмірі 191 448, 50 грн та судових витрат (в т. ч. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу), згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог від 21.03.2022; а також органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 25.11.2021 і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою: (СОБ х 3 х КПД : 365 : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда»; 3 - розмір процентів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України; КПД - кількість днів прострочення справи ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» суми боргу; 365 - кількість днів у році і стягнути отриману суму процентів із ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» на користь Позивача.

Оцінка суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг в сфері інформатизації.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання щодо надання послуг згідно договору про надання послуг в сфері інформатизації від 14.06.2018 виконав повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі наданих послуг за періоди липень-жовтень 2020, січень-липень 2021 на загальну суму 4 956 600,00 грн.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Однак, відповідач-1 свої зобов`язання за спірним договором в частині оплати послуг виконавця в строки та на умовах, визначених цим договором не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість, котра (з врахуванням наявного станом на 01.01.2020 сальдо у розмірі 449 756, 00 грн) становить 5 406 356,00 грн.

Вказана сума заборгованості також підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним та скрапленим печатками сторін (позивача та відповідача-1) актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020 31.01.2021.

Відповідач-1 про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем-1 зобов`язань щодо оплати заборгованості за отримані послуги у розмірі 5 406 356,00 грн.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що п 1.2 договору поруки від 01.07.2021 передбачено, що у разі порушення божником (відповідач-1) обов`язку за основним договором боржник і поручитель (відповідач-2) відповідають перед кредитором (позивач) як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно. Така ж норма передбачена ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Щодо строку дії договору поруки та отримання поручителем вимоги кредитора, суд зазначає наступне.

Позивачем у відповідності до встановленого законом порядку надіслано вимоги кредитора боржнику та поручителю.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази отримання поручителем зазначеної вимоги. На примірнику вимоги, що був представлений позивачем для огляду суду наявна відмітка зі словом «Отримав, 12.11.21», а також підпис (без прізвища) та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопроект». В судових засіданнях позивачем зазначено, що вимога кредитора поручителю від 05.08.2021 була отримана ТзОВ «Протек пауер» наручно, а наявний на примірнику підпис та відмітка про отримання проставлено директором товариства поручителя.

Проте, суд вказані докази оцінює критично та не вважає їх належними з огляду на різний суб`єктний склад учасників правовідносин (юридичної особи, котрій надіслано вимогу, як поручителю та юридичної особи, що отримала вказану вимогу).

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У відповідності до п.24 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012, пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При застосуванні ч.4 ст. 559 ЦК України слід враховувати, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); потягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ІК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у нормі ч. 4 ст. 559 ЦК України застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та пред`явлення позову», як умови чинності поруки. Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Таким чином, враховуючи дату звернення позивача з позовною заявою до господарського суду (02.12.2021), останнім пред`явлено вимогу в межах строків та в порядку, визначених ЦК України.

Отже, оскільки відповідач-1 зобов`язання, забезпеченого порукою, не виконав, відповідач-2 ТзОВ «Протек Пауер» відповідає разом з ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда», як солідарні боржники перед позивачем.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 191 448, 50 грн за період з 01.01.2020 по 18.03.2022, а також інфляційні нарахування у розмірі 633 799, 36 грн за період січень 2020 лютий 2021 (у відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3%річних та інфляційних нарахувань та зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що такі нараховано вірно.

У відповідності до письмових пояснень на заяву про збільшення позовних вимог, відповідач-1 просить суд зменшити розмір нарахувань за ст.625 ЦК України на 50%.

Розглянувши заяву ТзОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» про зменшення 3%річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч.1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За таких обставини, беручи до уваги, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необгрунтованим клопотання відповідача-1 щодо можливості їх зменшення.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем-1 отриманих послуг, суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3 % річних у розмірі 191 448, 50 грн, а також інфляційних нарахувань у розмірі 633 799, 36 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивач також просить суд зазначити в рішенні про нарахування процентів на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду за правилами, визначеними у рішенні суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу.

Враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення заборгованості та відповідних санкцій у періоди, які не були охоплені під час розгляду даної справи.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачами не подано.

Отже, відповідачі своїх зобов`язань не виконали, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ст. 4 ГПК України).

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачами.

Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору та порушенням строків оплати за надані послуги підтверджена матеріалами справи та становить відповідно до заяви про збільшення позовних вимог 5 406 356, 00 грн основного боргу, 633 799, 36 грн інфляційних нарахувань та 191 448, 50 грн 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Солідарне стягнення судового збору законом не передбачено.

Враховуючи викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі та підлягають розподілу між ними порівну.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи містяться: договір №23/11/21 про надання правової допомоги від 23.11.2021, укладений між адвокатом Пилипець Р. Ю. та Фізичною особою-підприємцем Гарабач Є. О.; платіжне доручення №99 від 29.11.2021 на суму 15 000, 00 грн (призначення платежу: оплата за надання адвокатом правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №23/11/21 від 23.11.2021); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Пилипець Романа Юрійовича; ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП Гарабач Є. О. адвокатом Пилипець Р. Ю.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 10.05.2022, згідно яких вбачається, що всього ФОП Гарабач Є. О. надано правничої допомоги на суму 15 000, 00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від відповідачів не надходило.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу законом не передбачено.

Враховуючи викладене, судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідачів в повному обсязі та підлягають розподілу між ними порівну.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (м. Львів, вул. Кастелівка, 1, кв.7, ідентифікаційний код 13821804) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» (м. Львів, вул. Вахнянина, 8А, ідентифікаційний код 37879924) на користь Фізичної особи-підприємця Гарабача Євгенія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5 406 356, 00 основного боргу, 633 799, 36 грн інфляційних нарахувань, 191 448, 50 грн 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» (м. Львів, вул. Кастелівка, 1, кв.7, ідентифікаційний код 13821804) на користь Фізичної особи-підприємця Гарабача Євгенія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 46 737,03 грн судового збору та 7 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Пауер» (м. Львів, вул. Вахнянина, 8А, ідентифікаційний код 37879924) на користь Фізичної особи-підприємця Гарабача Євгенія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 46 737,03 грн судового збору та 7 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.06.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.