Ухвала

від 12.06.2022 по справі 922/2060/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2060/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології"

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології"

про стягнення 322 983,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021, зокрема, зупинено касаційне провадження у справі № 922/2060/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 646/4738/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

14.02.2022 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову у справі № 646/4738/19, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 11.04.2022.

Ураховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення касаційного провадження у справі № 922/2060/20, вичерпані, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне поновити касаційне провадження у цій справі.

При цьому Верховний Суд зазначає, що, як свідчать матеріали справи, у червні 2020 року Харківська міська рада (далі - Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" (далі - ТОВ "Варіант-Технології") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 322 983,16 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "Варіант-Технології" у період з 01.01.2019 по 31.05.2020 використовувало земельну ділянку площею 0,3691 га, кадастровий номер 6310137200:02:022:0019, розташовану на вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові, без виникнення у відповідача права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування цією земельною ділянкою. Тому, на думку Міськради, ТОВ "Варіант-Технології" на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язане відшкодувати позивачу всі доходи, які Харківська міська рада одержала чи могла би одержати від цього майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 (суддя Жиляєв Є. М.) у справі № 922/2060/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що: відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно, кошти, котрі у виді орендної плати нараховуються за володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310137200:02:022:0019) на вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові; земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, що належить на праві приватної власності відповідачеві, є сформованою з 18.04.2018, має кадастровий номер 6310137200:02:022:0019 та чітко визначені межі і площу 0,3691 га, тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав; збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін у результаті правомірних дій відповідача з часу набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. "А-4" загальною площею 4246,1 кв. м, розташовану на вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові. Відсутність укладеного в період з 01.01.2019 по 31.05.2020 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. У результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у виді орендної плати. Згідно з розрахунком позивача її розмір за спірний період склав 322 983,16 грн.

Тому, суди дійшли висновку, що у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу грошових коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3691 га, кадастровий номер 6310137200:02:022:0019, на якій розташований об`єкт нерухомості, належний ТОВ "Варіант-Технології" за період з 01.01.2019 по 31.05.2020 у сумі 322 983,16 грн.

Стосовно тверджень скаржника про те, що ТОВ "Варіант-Технології" не використовує всю площу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:002:0019, апеляційний господарський суд, проаналізувавши положення статей 79, 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), дослідивши витяг з Державного земельного кадастру від 17.06.2020 № НВ-0005090282020, за змістом якого земельна ділянка загальною площею 0,3691 га з кадастровим номером 6310137200:02:022:0019 є сформованою як об`єкт цивільних прав, датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 18.04.2018, зазначив, що, виходячи з того, що відомості про спірну земельну містяться в Державному земельному реєстрі та їй присвоєно кадастровий номер, дана земельна ділянка сформована належним чином, визначено її площу та межі. Таким чином, розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач, доведений і обґрунтований та підтверджений достатніми та належними доказами. Апеляційний господарський суд зазначив, що у даному випадку суд першої інстанції достовірно встановив обставини правомірного володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі, що само по собі свідчить про фактичне використання ТОВ "Варіант-Технології" сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів у розумінні вимог статей 73-79 ГПК України на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Щодо моменту формування земельної ділянки як об`єкта цивільний прав, то суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України наголосили, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, а саме з 18.04.2018.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 922/2060/20, ТОВ "Варіант-Технології" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

За змістом касаційної скарги (у редакції заяви про усунення недоліків касаційної скарги, яка надійшла на адресу Верховного Суду 10.03.2021) її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права, а саме положення статті 79-1 ЗК України без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, оскільки у спірний період (починаючи з 01.01.2019 до 23.08.2019), за який позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів, земельна ділянка на вул. Пащенківській, 22 у м. Харкові не була об`єктом цивільних прав, державна реєстрація права власності на земельну ділянку за Міськрадою була здійснена лише 23.08.2019, а тому саме з цієї дати Міськрада є її власником і мала право розпоряджатися та отримувати орендну плату за неї. До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку за Міськрадою остання не мала права отримувати орендну плату, а тому відповідач не порушував прав позивача. Скаржник зазначає, що до 23.08.2019 Міськрада не була власником спірної земельної ділянки, отже, стягнення коштів з відповідача на користь позивача за період з 01.01.2019 по 23.08.2019 є безпідставним.

Також скаржник наголошує, що, виходячи із положень частини 1 статті 79, статей 79-1, 125, 126 ЗК України право комунальної власності на конкретну сформовану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації прав на неї. Отже, окрім сформованої земельної ділянки відповідно до вимог статей 79, 79-1 ЗК України, має бути зареєстровано право власності на сформовану земельну ділянку за територіальною громадою в період, заявлений до стягнення коштів у виді орендної плати, після чого орган місцевого самоврядування має право розпоряджатися нею шляхом надання в оренду тощо.

Проте висновок Верховного Суду стосовно питання застосування вказаних норм права щодо набуття органом місцевого самоврядування (стягувачем безпідставно збережених коштів) цивільної дієздатності у відношенні до створеного об`єкта - земельної ділянки, та дати виникнення у територіальної громади права власності на цей об`єкт, підтверджений належними документами відсутній.

ТОВ "Варіант-Технології" також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно того, з якого моменту орган місцевого самоврядування (Міськрада у спірних правовідносинах) є власником конкретної земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту - чи з часу прийняття Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", на який посилається суд апеляційної інстанції, чи з часу державної реєстрації права власності на конкретно сформовану земельну ділянку в межах населеного пункту, як це передбачено статтями 125, 126 ЗК України.

Ураховуючи відсутність висновків Верховного Суду із вказаних вище питань, скаржник зазначає, що необхідно сформувати єдину практику щодо дати виникнення в органу місцевого самоврядування права комунальної власності на земельну ділянку в межах населеного пункту, що буде сприяти однаковому підходу судів при розгляді подібних справ, предметом яких є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за той період, коли право власності на конкретну земельну ділянку за органом місцевого самоврядування не було зареєстровано.

У відзиві на касаційну скаргу Міськрада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду колегією суддів установлено, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г. (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) від 13.02.2019 року у справі № 922/392/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та предметом спору в якій є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, зазначено, що під час розгляду таких спорів позивач має надати докази, зокрема, існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства.

Втім колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із зазначеним висновком та вважає за необхідне відступити від нього, виходячи із такого.

Так, формуючи єдину правозастосовчу практику щодо розгляду спорів у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду переглядаючи судові рішення у справі № 629/4628/16-ц за позовом прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до фізичної особи про стягнення збитків у виді недоодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів зазначила, що: "…81. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

82. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 922/207/15)".

У подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 за позовом Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до фізичної особи, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області про стягнення збитків, урахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, наголосила, що "…обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок".

Розглядаючи спір про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, а саме: "при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель" (абзац 2 пункту 37 постанови) та дійшла висновку, що з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, до розгляду якої зупинявся розгляд цієї справи, викладно висновок про те, що "...необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства не входить до предмета доказування у межах вирішення спорів такої категорії.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, а також з огляду на розгляд судами значної кількості аналогічних справ (за предметом спору та суб`єктним складом), з метою формування єдиної правозастосовчої практики, справа № 922/2060/20 підлягає передачі на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 230, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити касаційне провадження у справі № 922/2060/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021.

Здійснити перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 922/2060/20 у письмовому провадженні

Справу № 922/2060/20 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Технології" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ