Постанова

від 09.06.2022 по справі 202/4369/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 202/4369/20

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/1341/21

Провадження № 51 4840 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040660000069 від 14 січня

2019 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 366 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого

2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах чи організаціях на строк 1 рік.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : - на користь ПАТ «Інтерпайп НТЗ» 20 340 гривень на відшкодування матеріальної шкоди; - на користь держави 2 355 гривень 15 копійок процесуальних витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ «СМ-Електросервіс», будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарській функції, у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, але не пізніше

11 вересня 2018 року, діючи умисно, з метою продажу ПАТ «Інтерпайп НТЗ» товару сумнівної якості, а саме: контакторів КТПВ 622 і реле РЕВ 817, та отримання матеріальної вигоди підписав своїм підписом і завірив печаткою ТОВ

«СМ-Електросервіс» завідомо підроблені офіційні документи, а саме: «КОНТАКТОРЫ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПАСПОРТ ТУ У 31.2-32197697-002:2007» та «ПАСПОРТ ЧЭАЗ МЕ20». У подальшому зазначені паспорти якості ОСОБА_6 надав до ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 в частині призначення покарання змінено, постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах чи організаціях на строк 1 рік.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що в суді не було доведено, що паспорт якості є офіційним документом, не встановлено причинний зв`язок між його діями та наслідками у вигляді матеріальних збитків. Указує, що суд не врахував позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не вносив до паспортів якості недостовірні відомості, отримав їх від постачальника та надав до ПАТ «Інтерпайп НТЗ» вже після постачання продукції, що договором постання взагалі не передбачалося. Зазначає, що судом не було враховано рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яким з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» було стягнуто суму заборгованості по договору поставки за контактори та реле. Указує також на те, що ні під час досудового розслідування, ні в суді він не отримував цивільний позов, а тому не мав можливості його спростувати. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України та не навів вичерпних мотивів визнання апеляційної скарги обвинуваченого необґрунтованою.

Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу ОСОБА_6 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у службовому підробленні, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.

Так, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував, що ТОВ «СМ-Електросервіс», директором якого він є, постачало ПАТ «Інтерпайп НТЗ» устаткування та продукцію по договору поставки, до ПАТ «Інтерпайп НТЗ» він направляв паспорти якості, на яких він поставив свій підпис та печатку з метою підтвердження якості продукції; - на показання представника потерпілого ОСОБА_8 про те, що у 2015 році між ПАТ

«Інтерпайп НТЗ» та ТОВ «СМ-Електросервіс» був укладений договір поставки, у тому числі на контактори та реле, у зв`язку зі скаргами робітників на обладнання, яке постачало ТОВ «СМ-Електросервіс», була проведена перевірка та були виявлені в документах певні невідповідності, а саме була відсутня печатка виробника, стояла печатка ТОВ «СМ-Електросервіс» і все було заповнено одним почерком, на запит виробники повідомили, що не мають нікого відношення до даної продукції.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку: - на дані, які містяться в заяві ПАТ «Інтерпайп НТЗ» про вчинене кримінальне правопорушення та довідці головного бухгалтера ПАТ «Інтерпайп НТЗ» про виявлення контрафактної продукції; - на дані, які містяться в договорі поставки від 12 травня 2015 року № 511150667 між ТОВ

«СМ-Електросервіс» та ПАТ «Інтерпайп НТЗ», рахунку-фактурі від 31 липня 2018 року

№ СФ-0000217 про постачання контакторів та реле загальною вартістю 20 340 гривень, видатковій накладній від 11 вересня 2018 року № РН-0000210, виписці по особовому рахунку ПАТ «Інтерпайп НТЗ» та платіжних дорученнях від

22 серпня 2018 року № 10409, від 16 жовтня 2018 року № 12562, акті виявлення невідповідностей від 13 вересня 2018 року № 7659; - на дані, які містяться в гарантійному листі директора ТОВ «СМ-Електросервіс» ОСОБА_6 від

11 вересня 2018 року № 193; - на дані, які містяться в копіях паспортів якості з печаткою ТОВ «СМ-Електросервіс» та підписом ОСОБА_6 ; на дані, які містяться у відповіді АТ «ЧЕАЗ» від 17 січня 2019 року № 253/СК-13р про те, що паспорт на реле не відповідає заводській КД ні по змісту, ні по заповненню даних, табличка на виробі не відповідає заводській, крім того, ТОВ «СМ-Електросервіс» серед контрагентів не значиться; - на дані, які містяться у відповіді ТОВ «Енергомаш» від 31 січня 2020 року № 12 про те, що ТОВ «Енергомаш» виробляє збірку контакторів КТПВ із серійними номерами: 18622-(01-100) та 19622-(01-100) відповідно до 2018-2019 років виготовлення, відвантаження зазначених у листі контакторів серії КТПВ (КТПВ-622) ТОВ «СМ-Електросервіс» не здійснювалось та НТД не видавалась; - на висновок судової почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2019 року № 3/1.1/668.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.

При встановленні ознак офіційного документа, як предмета злочину, слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки судів нижчих інстанції про те, що паспорти якості: «КОНТАКТОРЫ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПАСПОРТ ТУ У 31.2-32197697-002:2007» та «ПАСПОРТ ЧЭАЗ МЕ20» відповідають ознакам офіційного документа, а тому доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтовані.

Суд першої інстанції належним чином перевірив версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не здійснював підроблення та видачу офіційного документу, а лише поставив свій підпис та печатку ТОВ «СМ-Електросервіс» у паспортах якості на місці гарантійного зобов`язання, обґрунтовано не погодився з такою версією, спростувавши її сукупністю безпосередньо досліджених доказів.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 366 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Посилання на рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яким з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» було стягнуто суму заборгованості по договору поставки за контактори та реле, не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у службовому підробленні. Крім того, посилаючись на таке рішення суду, ОСОБА_6 не надавав його до судів першої та апеляційної інстанцій, а також не долучив до касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 не було вручено цивільний позов ПАТ «Інтерпайп НТЗ» також є безпідставними та не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 128 частин 1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Із протоколу підготовчого судового засідання від 24 вересня 2020 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що представник потерпілого ОСОБА_8 надала суду цивільний позов ПАТ «Інтерпайп НТЗ» до ОСОБА_6 про стягнення з останнього 20340 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та фіскальний чек на підтвердження направлення поштового відправлення ОСОБА_6 з копією цивільного позову. ОСОБА_6 не заперечував проти долучення цивільного позову до матеріалів кримінального провадження та призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Вироком суду першої інстанції зазначені позовні вимоги задоволені, ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Інтерпайп НТЗ» 20 340 гривень на відшкодування матеріальної шкоди. У мотивувальній частині вироку зазначене рішення належним чином вмотивоване.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи, у тому числі доводи

ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість вироку, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу обвинуваченого визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У клопотанні від 14 липня 2021 року, яке надійшло на адресу Дніпровського апеляційного суду 16 липня 2021 року, ОСОБА_6 просив дослідити бухгалтерські документи на придбання контакторів та реле, матеріали господарської справи

№ 940/2268/19, допитати експерта, який надав висновок про заподіяння ТОВ «Інтерпайп НТЗ» матеріальної шкоди.

Із журналу судового засідання від 29 липня 2021 року і аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_6 підтримав своє клопотання. Суд апеляційної інстанції розглянув зазначене клопотання та відмовив у його задоволенні за необґрунтованістю, оскільки ОСОБА_6 в суді першої інстанції таких клопотань не подавав, рішення Господарського суду Дніпропетровської області не надав, якого саме експерта необхідно допитати не зазначав.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене апеляційним судом ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 366 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 і скасування судових рішень щодо нього не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3