Ухвала

від 29.07.2021 по справі 202/4369/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1341/21 Справа № 202/4369/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12019040660000069 від 14 січня 2019 року, за апеляційними скаргами першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року, ухвалений щодо

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю:

секретаря ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади в підприємствах, установах чи організаціях на строк 1 рік. Цим вироком задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ» майнову шкоду у розмірі 20 340 гривень.

Окрім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , на підставі наказу №1 від 21 серпня 1997 року, призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Електросервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21671508) (далі Товариство), місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Мартиросяна, буд.26, кв.63, предметом діяльності якого є: загальне будівництво будівель, діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, пов`язана з будівництвом; виробництво (без ремонту) електророзподільної та контрольної апаратури; монтаж та установлення електророзподільної та контрольної апаратури; оптова торгівля електропобутовими приладами; посередництво в торгівлі різними товарами.

ТОВ «СМ-Електросервіс» діє на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого 24 листопада 2005 року за №10731050001007004, відповідно до якого ОСОБА_6 , як директор вказаного підприємства, має такі повноваження: укладає угоди, договори, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні; видає доручення; видає накази та розпорядження, що обов`язкові для всіх працівників; має право першого підпису всіх фінансових документів; розробляє поточні плани діяльності Товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань; затверджує щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади співробітників, встановлює показники, розмір та строки їх преміювання; затверджує ціни на продукцію і тарифи на послуги; затверджує нормативні акти, що визначають відносини між підрозділами і філіями Товариства; приймає на робот і звільняє з роботи співробітників Товариства; застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення; розпоряджається майном Товариства в межах, що визначені Статутом; без довіреності має право діяти від імені Товариства, представляти його в усіх підприємствах, установах і організаціях; має право укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, відкривати в банках розрахунковий та інші рахунки; має право здійснювати інші дії, спрямовані на досягнення мети та цілей Товариства в межах його компетенції, тобто виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до ч. 3 ст.18 КК України.

У невстановлені судовим розслідуванням дату, час та місці, але не пізніше 11 вересня 2018 року, у ОСОБА_9 , який являється службовою особою, а саме директором ТОВ «СМ-Електросервіс», з метою продажу товару сумнівної якості ПАТ «Інтерпайп НТЗ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 05393116), а саме: контактор КТПВ 622 та реле РЭВ-817, виник злочинний умисел на підроблення офіційних документів службовою особою та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на підроблення офіційних документів службовою особою, ОСОБА_6 , у невстановлений судовим розслідуванням час, але не пізніше 11 вересня 2018 року та у невстановленому судовим розслідуванням місці, займаючи посаду директора ТОВ «СМ-Електросервіс», будучи службовою особою, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, підписав своїм підписом та завірив печаткою ТОВ «СМ-Електросервіс» завідомо підроблені офіційні документи, а саме: «КОНТРАКТОРЫ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПАСПОРТ ТУ У 31.2-32197697-002:2007» та «ПАСПОРТ ЧЗАЗ МЕ20», тим самим вчинив підроблення офіційних документів службовою особою.

Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, з метою отримання матеріальної вигоди, ОСОБА_6 надав до ПАТ «Інтерпайп НТЗ» завідомо підроблені офіційні документи, а саме: «КОНТРАКТОРЫ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПАСПОРТ ТУ У 31.2-32197697-002:2007» та «ПАСПОРТ НОМЕР_1 », які завірені підписом ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати та кримінальне провадження закрити.

Обґрунтовуючи свої вимоги обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Так, на переконання обвинуваченого, в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення, зокрема, відсутня суб`єктивна й об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення. Обвинувачений вказує, що суд в порушення вимог закону, не надав належної оцінки всім обставинам справи, й не дослідив усі докази у провадженні, зокрема не допитав за його клопотанням в якості свідків посадових осіб ТОВ Колорі Трейд, де він саме купив вказані контактори та реле, та якими було надано інкриміновані йому паспорти якості товару, оскільки вказана інформація є важливою для встановлення істини у провадженні.

Обвинувачений звертає увагу, на те, що він не мав умислу на підроблення паспортів якості, оскільки, він після отримання вказаних паспортів від постачальника лише проставив на них свій підпис та печатку, чим взяв на себе лише гарантійні зобов`язання за поставлену ПАТ Інтерпайп продукцію. При цьому, на його переконання в його діях відсутній й причинно-наслідковий зв`язок між підробкою офіційних документів та отримання матеріальної вигоди, оскільки сертифікати (паспорти) якості було надано ПАТ Інтерпайп вже після здійснення поставки їм товару. Разом з цим, обвинувачений вказує, що оскільки паспорти на контрактори та реле були надані ПАТ Інтерпайп значно пізніше ніж здійснено поставку продукції, шкода охоронюваним інтересам, внаслідок використання паспортів, нанесена не могла бути й потерпілим не доведено жодними належними доказами суми матеріальної шкоди, й що поставлену їм продукцію неможливо використовувати у виробничому процесі. До того ж, обвинувачений звертає увагу, на те, що в цьому випадку важливе значення має саме чи являються паспорти якості офіційними документами та яким чином їх підписання та завірення печаткою негативно відобразилося на потерпілому та спричинило негативні наслідки для нього, чого ні під час досудового розслідування, ні судом не було належним чином встановлено. Обвинувачений наголошує, що він не фальсифікував паспорт якості, та не змінював їх ні повністю, ні частково, тому в його діях відсутня об`єктивна сторона інкримінованого злочину.

Обвинувачений звертає увагу, на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області було стягнуто з ПАТ Інтерпайп НТЗ суму заборгованості по договору поставки цих контракторів та реле, та ні під час досудового розслідування, ні в суді цьому не було надано належної оцінки.

Окрім того, обвинувачений вказує, що ні під час досудового розслідування, ні в суді йому не було надано цивільний позов та додатки до нього, у зв`язку з чим він не мав можливості спростувати доводи позову, та пред`явлені в ньому висновки експерта про нанесену матеріальну шкоду викликають багато суперечностей. З огляду на викладене, обвинувачений вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю.

В апеляційнійскарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначеного покарання, вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 н.м.д.г., що становить 4 250 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах чи організаціях на строк 1 рік.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Так, прокурор вказує, що суд незважаючи на те, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення не пізніше 11.09.2018, тобто до набрання чинності Закону України №2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020 й ним, зокрема було внесено зміни до санкції ч. 1 ст. 366 КК України, в порушення вимог ст.ст. 4, 5 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_6 , не застосував закон України, який підлягає застосування, чим саме посилив ступінь кримінальної відповідальності. З огляду на те, що Закон України №2617-VIII від 22.11.2018 є таким, що не пом`якшує кримінальну відповідальність ОСОБА_6 , й не має зворотньої дії в часі, тому до обвинуваченого мало бути застосовано закон України про кримінальну відповідальність в редакції від 13.05.2014, з огляду на що вирок підлягає зміні в частині призначеного покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги сторони захисту та підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах поданих апеляційних скарг.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.

Разом з цим, апеляційним судом не встановлено порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій.

Обвинувачений ОСОБА_6 хоча і не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, однак не заперечував, що він, будучи директором ТОВ «СМ-Електросервіс», яким здійснювалася, зокрема поставка ПАТ «Інтерпайп НТЗ» устаткування та матеріалів, на підтвердження якості поставленої продукції, підписавши та проставивши печатку, надав паспорти якості з гарантійним листом.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні вказаного злочину, його вина повністю підтверджується показами представника потерпілого ОСОБА_10 та дослідженими судом письмовими доказами у провадженні.

Так, зокрема з показів представника потерпілого ОСОБА_10 , видно, що у 2015 році, через певний проміжок часу після поставки товару, а саме контакторів КТПВ 622 та реле РЭВ-817 ТОВ «СМ-Електросервіс» до ПАТ «Інтерпайп НТЗ», службою безпеки ПАТ була проведена перевірка, в результаті якої були виявлені певні невідповідності, а саме в документах була відсутня печатка виробника та стояла печатка самого ТОВ «СМ-Електросервіс» і документи заповнені одним почерком.

З копії паспорта контакторів електромагнітних ТУ У31.2-32197697-002:2007 та копії паспорта на реле електромагнітне типу РЭВ-817 видно, що вони завірені печаткою ТОВ «СМ-Електросервіс» та підписом ОСОБА_6 .

Відповідно до гарантійного листа директора ТОВ «СМ-Електросервіс» ОСОБА_6 №193 від 11.09.2018, з підписом ОСОБА_6 та печаткою ТОВ «СМ-Електросервіс», ТОВ надає 1 рік гарантії з часу вводу в експлуатацію на поставлену партію продукції згідно договору поставки №511150667 та видаткової накладної №210 від 11.09.2018 до ГОСТ 15150-69 контактори КТПВ 622 220В в кількості 6 шт., реле РЕВ-817 у кількості 3 штуки.

З Акту №7659 виявлення невідповідностей від 13.09.2018, видно, що 530 відділом технічного контролю було виявлено невідповідності щодо контакторів КТПВ 622 в кількості 6 шт., реле РЭВ-817 у кількості 3 штуки, а саме відсутність документів якості та порушення специфікації №79.

Відповідно до відповіді АО «ЧЭАС» на лист ПАТ «Інтерпайп НТЗ» щодо відповідності паспортів до виробів РЭВ-817, паспорт на реле не відповідає заводській КД, ані по змісту, ані по заповненню, табличка на виробі не відповідає заводській, крім того, серед контрагентів ТОВ «СМ-Електросервіс» не значиться.

Разом з цим, згідно з відповіддю ТОВ «Енергомаш» №12 від 31 січня 2020 року, наданою на запит щодо виготовлення підприємством контакторів типу КТПВ-622 із заводським №17622-25, ТОВ «Енергомаш» виробляє збірку контакторів серії КТПВ (КТПВ-622) з серійними номерами:18622-(01-100) і 19622-(01-100) відповідно до 2018-2019 років виготовлення. Відвантаження зазначених у листі контакторів серії КТПВ (КТПВ-622) ТОВ «СМ-Електросервіс» підприємством не проводилася та НТД не видавалася.

Висновком судової почеркознавчої експертизи №3/1.1/668 від 11.10.2019, встановлено, що підпис у графі «представитель ОТК» та «Штамп ОТК» документа: «Паспорт Реле электромагнитное постоянного тока типа РЭВ 817» виконаний ОСОБА_6 . Підпис у графі «Представитель технического контроля» документа: «Контакторы электромагнитные паспорт ТУ У 31.2-32197697-002:2007, изготовитель ООО «Энергомаш» г.Днепропетровск, Украина» - виконаний ОСОБА_6 .

Надаючи оцінку цим доказам у сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими і достовірними, які узгоджуються між собою та з показами представника потерпілого, й підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, й не убачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Доводи обвинуваченого про відсутність його в його діях складу інкримінованого йому злочину, а саме суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину, є безпідставними.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 366 КПК України суб`єктивна сторона злочину, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.

Об`єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.

Предметом злочину, передбаченого ст. 366 КК України, є офіційний документ.

У примітці до ст. 358 КК України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати такими ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності.

З матеріалів провадження вбачається, що «КОНТРАКТОРЫ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПАСПОРТ ТУ У 31.2-32197697-002:2007» та «ПАСПОРТ ЧЗАЗ МЕ20», у підробленні та видачі яких обвинувачувається ОСОБА_6 , як службова особа, відповідають ознакам офіційного документа.

Так, як встановлено судом та чого не заперечував і сам обвинуваченний, ОСОБА_6 підписав і завірив печаткою «КОНТРАКТОРЫ ЭЛЕКТРОМАГНИТНЫЕ ПАСПОРТ ТУ У 31.2-32197697-002:2007» та «ПАСПОРТ ЧЗАЗ МЕ20», якими було посвідчено відповідність товару вимогам, які висуваються до якості такого товару.

Разом з цим, дослідженими документами, обєктивно встановлено, що виробниками вказаної продукції, ці паспорти якості не видавались, вони не відповідають тим, які ними видаються, ані по змісту ані по заповненню, а відповідно до Висновку судової почеркознавчої експертизи №3/1.1/668 від 11.10.2019, всі підписи у вказаних документах виконані ОСОБА_6 .

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_6 не заперечував, що ним було вчинено засвідчення цих паспортів підписом та печаткою, який містить завідомо недостовірну інформацію, та не відповідає за своїм змістом та формою, тому, який видається офіційним виробником, у сукупності з обставинами кримінального провадження, а також з характером та послідовністю дій, вчинених ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку про те, що у нього був прямий умисел підроблення офіційних документів, як службовою особою.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до них завідомо неправдивих відомостей визнаються злочином, передбаченим ч.1 ст. 366 КК, незалежно від мети і мотиву, які переслідувала винна особа, тому доводи ОСОБА_6 про невстановлення судами мотиву інкримінованого злочину не є слушними.

Наявність рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яким було стягнуто з ПАТ Інтерпайп НТЗ суму заборгованості по договору поставки цих контракторів та реле, висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого злочину, не спростовує. До того ж, ОСОБА_6 посилаючись на таке рішення, апеляційному суду його не надав.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011), та підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, за обставин, викладених у ній, не має.

Разом з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання, суд вважає, що вони заслуговують на увагу.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції цих вимог закону судом враховано не було.

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_6 вчинив не пізніше 11 вересня 2018 року злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, в редакції Закону України № 1261-VII від 13.05.2014, санкція якого передбачала покарання у виді штрафу до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

01 липня 2020 року набав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року за № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", яким внесено зміни, зокрема, до санкції ч. 1 ст. 366 КК України, згідно з якими було, зокрема збільшено розмір покарання у виді штрафу, й нова редакція санкції цієї статті передбачає покарання у виді "штрафу від 2000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років".

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину й призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що Закон України від 22 листопада 2018 року за № 2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020, є таким, що погіршує становище особи в частині призначення покарання у виді штрафу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при призначенні обвинуваченому покарання, застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не має зворотньої дії у часі, чим посилив ступінь кримінальної відповідальність ОСОБА_6 за вчинений ним злочин, внаслідок чого допустив помилку, яка призвела до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 4 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Враховуючи викладене, а також положення ст. 5 КК України, колегія суддів з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, що впливають на вид та розмір покарання, керуючись ст.ст. 50, 65 КК України, приходить до висновку про необхідність зміни призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 366 КК України, в редакції Закону України № 1261-VII від 13.05.2014, яка діяла на момент вчинення обвинуваченим злочину, у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке буде відповідати тяжкості вчиненого, особі обвинуваченого та сприятиме його виправленню й перевиховуванню.

Вирішуючи правильність вирішення цивільного позову, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється, виходячи із реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

При цьому, у відповідності до статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з обставин кримінального провадження, ПАТ ІнтерпайпНТЗ зазнав матеріальних збитків, через поставку на підприємство продукції невідомої якості, тому судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено цивільний позов у провадженні, а доводи обвинуваченого в цій частині є необгрунтованими.

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого є необгрунтованою та задоволенню не підлягає, разом з цим, скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок зміні в частині призначення покарання.

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах чи організаціях на строк 1 (один) рік.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4