Рішення

від 12.06.2022 по справі 393/618/21

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/618/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Макаренко Л.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ера права» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою та просить суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 9000,00 грн та 1000,00 доларів США. за ненадання останнім юридичних послуг. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що між нею і ТОВ «Кредитні ініціативи» виник спір з приводу зобов`язань за іпотечним договором. Знайомі порекомендували їй звернутись до юриста ОСОБА_2 за юридичною допомогою. 02.07.2018р. між нею та ТОВ «Юридична компанія «Ера права», в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних послуг. ТОВ «Юридична компанія «Ера права» взяла на себе зобов`язання надати їй правову допомогу пов`язану з визнанням припиненим договору майнової поруки між нею та ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно до п.5.2 договору вартість за цим договором складає 9000,00 грн, які сплачуються одноразово. Цього ж дня ОСОБА_2 видав їй розписку не як директор ТОВ «Юридична компанія «Ера права», а як фізична особа про отримання від неї 9000,00 грн за ведення справ, пов`язаної з захистом її прав, як майнового поручителя по кредитному договору ОСОБА_3 з ПАТ «Укрсоцбанк» та у відносинах з ТОВ «Кредитні ініціативи». В подальшому, між нею та ТОВ «Кредитні ініціативи» виник спір щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного договору на квартиру - предмет іпотеки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку до моменту реєстрації квартири за вказаним товариством раніше було зареєстровано за нею та її сином ОСОБА_4 . При зустрічі ОСОБА_2 повідомив її, що він готовий вести її справу в суді і сказав передати йому за ведення справи 1000,00 доларів США. 23.01.2019р. відповідач отримав від позивача вказану суму, про що було надано розписку. Згідно даної розписки, відповідач отримавши кошти в сумі 1000,00 доларів США, зобов`язався вести справу, пов`язану із скасуванням рішення про державну реєстрацію спірної квартири, однак жодних дій щодо захисту прав позивачки не здійснив, ніяких послуг не надав. Договір по веденню справи, пов`язаної із захистом її прав, як майнового поручителя по кредитному договору та у відносинах з ТОВ «Кредитні ініціативи» та пов`язаних із скасуванням рішення про державну реєстрацію квартири, який би за свою формою та змістом відповідав вимогам закону, між нею та відповідачем укладений не був, а вони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, передана відповідачу грошова сума в розмірі 9000,00 грн та 1000,00 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу у тій валюті, у якій було отримано відповідачем. Факти отримання коштів відповідачем як фізичною особою за ведення справ у суді підтверджуються розписками від 02.07.2018р. та 23.01.2019р. Факт не вчинення дій щодо ведення справи, пов`язаної із захистом її прав, як майнового поручителя по кредитному договору та у відносинах з ТОВ «Кредитні ініціативи» та пов`язаних із скасуванням рішення про державну реєстрацію квартири підтверджується письмовим доказом - заявою ОСОБА_1 від 09.06.2019р. про повернення коштів в сумі 9000,00 грн та 1000,00 доларів США, на протязі місяця, а саме в період з від 09.06.2019р. до 09.07.2019р. Відповідач під розписку ознайомився із вказаною заявою позивачки про повернення їй коштів, ніяких заперечень щодо того, що послуги не надавались на заяві не вказав, а лише підписав її. Проте, відповідач на вимогу позивачки кошти не повернув. Як стало відомо позивачці вже після передання коштів, відповідач не має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також не є фізичною особою-підприємцем, а тому кошти отримав від позивачки авансовим платежем як фізична особа. У зв`язку з тим, що відповідач діяв не добросовісно та не надав позивачці юридичних послуг, і не повернув отримані від неї кошти, вона була змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 21.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Позивач у позовній заяві просить суд у разі її неявки розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі відповідно до поданої позовної заяви та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ «Юридична компанія «Ера права» про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, письмових пояснень по справі до суду не надіслала.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм ЦК України діє принцип свободи договору.

За положеннями ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 2 ст. 628 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (тут і далі - в редакції, чинній станом на 02 липня 2018 року) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Нормою ст. 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 638 ЦК України загальним для всіх договорів про надання послуг є те, що всі вони, незалежно від суб`єктного складу, порядку укладення і змісту договору, вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов`язання щодо до іншої сторони.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Істотними умовами договору про надання правової допомоги є предмет договору (вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта); права та обов`язки адвоката та клієнта; розмір та порядок адвокатських послуг; відповідальність сторін і порядок вирішення спорів; строк дії та порядок його розірвання, припинення; реквізити сторін, їхні підписи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 вказала на те, що аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані (послуги, які мають бути надані), при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Отже, підставою для повернення адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднання сплаченого клієнтом за договором про надання правової допомоги авансу гонорару є невиконання останніми зобов`язань взятих на себе за договором.

Так, 02.07.2018 року між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Ера права», в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних послуг (а.с. 14-15).

Згідно п. 2.1. умов договору ТОВ «Юридична компанія «Ера права» взяла на себе зобов`язання надати позивачці правову допомогу пов`язану з визнанням припиненим договору майнової поруки між замовником (позивачем) та ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до п.5.2 договору вартість послуг за цим договором складає дев`ять тисяч грн, які сплачуються одноразово.

02.07.2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивачки 9000,00 грн за ведення справ, пов`язаної з захистом її прав, як майнового поручителя по кредитному договору ОСОБА_3 з ПАТ «Укрсоцбанк» та у відносинах з ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується копією розписки (а.с 12).

Як стверджує сама позивачка у позовній заяві, що ОСОБА_2 видав їй розписку не як директор ТОВ «Юридична компанія «Ера права», а як фізична особа про отримання від неї 9000,00 грн за ведення вищевказаної справи. А факт не вчинення дій щодо ведення справи, пов`язаної із захистом її прав, як майнового поручителя по кредитному договору та у відносинах з ТОВ «Кредитні ініціативи» підтверджується письмовим доказом - заявою ОСОБА_1 від 09.06.2019р. про повернення коштів в сумі 9000,00 грн, на протязі місяця, починаючи з 09.06.2019р. Відповідач під розписку ознайомився із вказаною заявою позивачки про повернення їй коштів, ніяких заперечень щодо того, що послуги не надавались на заяві не вказав, а лише підписав її, а кошти відповідач не повернув.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

Проте, як встановлено судом, відносини виникли у позивачки не з фізичною особою ОСОБА_2 , який є відповідачем по даній справі, а саме, як вказано у п.1.1. договору про надання юридичних послуг від 02.07.2018р. з ТОВ «Юридична компанія «Ера права» (надалі іменується «Виконавець»), в особі директора ОСОБА_2, яка й буде належним відповідачем по справі, а не третьою особою що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, а тому, позов в частині стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 в сумі 9000,00 грн. задоволенню не підлягає, так як пред`явлений не до тієї особи.

Що стосується повернення відповідачем коштів в сумі 1000,00 доларів США згідно розписки від 23.01.2019р., щодо якої відповідач зобов`язався вести справу позивачки, пов`язану із скасуванням рішення про державну реєстрацію спірної квартири, то суд встановив наступне.

Як з`ясовано судом, з позовної заяви, відповідач не має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте, 23.01.2019р. відповідач отримав від позивачки кошти в сумі 1000,00 доларів США та зобов`язався вести справу позивачки, пов`язану із скасуванням рішення про державну реєстрацію квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , квартира зареєстрована зо ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується копією розписки (а.с. 13).

Однак, у наданому позивачкою документі, а саме розписці від 23.01.2019р. (а.с. 13), який, на її думку, підтверджує факт укладення між сторонами справи договору про надання правової допомоги, не зазначено, хто є клієнтом за договором, відсутній перелік прав та обов`язків адвоката та клієнта, умови щодо розміру і порядку оплати адвокатських послуг та інші істотні умови договору про надання правової допомоги.

Сама позивачка, у позовній заяві стверджує, що договір по веденню справи, пов`язаної із скасуванням рішення про державну реєстрацію квартири, який би за свою формою та змістом відповідав вимогам закону, між нею та відповідачем укладений не був, а вони лише домовились укласти такий договір в майбутньому.

Однак, такий договір укладено сторонами не було, а розписка про отримання коштів в сумі 1000,00 доларів США відповідачем, який не має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не може розцінюватись судом як договір про надання юридичних послуг.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази факт укладення ним та відповідачем договору про надання правової допомоги, а отже і невиконання відповідачем умов такого договору, що є правовою підставою для повернення отриманого авансу.

Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем пред`явлено позов про стягнення з відповідача авансу гонорару в сумі 1000,00 доларів США, саме з підстав невиконання відповідачем умов договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачці у задоволенні і в цій частині її позовних вимог.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Водночас суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз ст. 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Наведене свідчить, що позивач за обставин відсутності між нею та відповідачем договірних відносин згідно розписки від 23.01.2019р. в сумі 1000,00 доларів США, управі пред`явити до відповідача кондикційний позов про повернення коштів, отриманих останнім без достатньої правової підстави.

З урахуванням зазначеного, суд проходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку із тим, що суд залишає позов без задоволення, судові витрати позивача залишаються за нею.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-78, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: с. Спасове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28222, місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ера права» (місцезнаходження: вул. Михайлівська, 21-Б, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39765157) про стягнення коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення направити сторонам.

Суддя Ю. РАЧКЕЛЮК