Постанова

від 13.06.2022 по справі 360/5130/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року справа №360/5130/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/5130/21 (суддя в І інстанції Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області), відповідно до якого, з урахуванням уточнення, просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення № 123750002231 від 23.12.2020 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) як трактористу-машиністу безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області призначити позивачу з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, як трактористу-машиністу безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що досягнувши, встановленого законом віку, позивач звернувся із відповідною заявою та документами до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV. Ніякого рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивач не отримував до вересня 2021 року.

02 вересня 2021 року позивачу було направлено супровідний лист відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Луганській області про повідомлення щодо прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за нормами пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, а також надано копію рішення про відмову у призначенні пенсії № 123750002231 від 23.12.2020.

Ознайомившись лише 06 вересня 2021 року із вказаним рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач не погодився з ним та вважав його протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23 грудня 2020 року № 123750002231 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, зареєстровану за № 1500, з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, не надано правової оцінки діям органів Пенсійного фонду України.

Так, 15.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за нормами пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Для призначення пенсії на пільгових умовах позивачем надані документи: трудова книжка НОМЕР_1 від 20.07.1984 року заповнення; документи надані СТОВ «Заря», а саме довідка №56 від 23.10.2020 про встановлений річний мінімум та кількість відпрацьованих днів з 1984 по 1997 з додатковою інформацією щодо займаної посади, довідка № 53, №54, №55 від 23.10.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії, довідка для підтвердження пільгового стажу № 57 від 23.10.2020, довідка про реорганізацію СТОВ «Зоря» №52 від 23.10.2020; документи, видані комунальною установою «Трудовий архів Білокуракинського району» Луганської області: довідку про заробітну за період з травня 1997 по грудень 2002; довідку № 1085 від 16.10.2020 про прийняття та звільнення з роботи ТОВ «Солідарненська МТС»; історична довідка №1087 від 16.10.2020 про передачу документів ТОВ «Солідарненська МТС»; документи видані МТС «Альянс»: довідка про підтвердження пільгового стажу роботи №53 від 02.11.2020; довідка про періоди роботи №52 від 02.11.2020; додатково надані документи: копія посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 ; військовий квиток серії НОМЕР_3 від 23.11.1984 дати видачі.

Страховий стаж ОСОБА_1 складає - 38 років 03 місяці 12 днів (стаж враховано по 31.10.2020), в тому числі пільговий стаж па посаді тракториста-машиніста 14 років 03 місяців 25 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи заявника в колгоспі «Зоря» з 20.07.1984 по 22.11.1984, з 01.01.1987 по 13.12.1989, в якості механізатора, періоди роботи з 25.12.1989 по 19.05.1997 в якості тракториста.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зі змінами внесеними) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Довідка підприємства СТОВ «Зоря» № 57 від 23.10.2020 (підприємство діюче), що уточнює роботу ОСОБА_1 в якості тракториста-машиніста, не відповідає додатку 5 Порядку, а саме: заповнена на бланку, який надано роз`ясненням № 7 від 20.01,1992 та має посилання на статтю 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), а не статтю 114 Закону № 1058-IV; відсутній кутовий штам підприємства.

Підставою про видачу довідки є лише книги обліку трудового стажу і заробітної плати, що не може підтверджувати постійну зайнятість на тракторі ОСОБА_1 протягом повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.

Для перевірки, що проводилася відділом контрольно-перевірочної роботи № 4 Управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Луганській області на підприємстві СТОВ «Зоря» (акт від 12.11.2021 № 489) надана тільки книга обліку трудового стажу та заробітної плати. Документів, які б підтверджували постійну зайнятість на тракторі протягом повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві, для перевірки надано не було (подорожні листи тракториста, закріплення за транспортним засобом, книги обліку інструктажу техніки безпеки, статут підприємства).

Період роботи з 30.04.1997 по 21.01.2003 на ТОВ «Солідарненська МТС» також не можливо зарахувати до стажу роботи на посаді тракториста, що дає право па призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки за записами трудової книжки не можливо визначити, що ОСОБА_1 постійно в зазначений період був зайнятий на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві за тваринництві. Уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу, що передбачена пунктом 20 Порядку, заявником надано не було.

У разі ліквідації підприємства питання підтвердження періоду роботи з 30.04.1997 по 21.01.2003 можливо розглянути на Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що створена при ГУ ПФУ в Луганській області.

Для підтвердження періодів роботи на Комісії до заяви необхідно додати: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань трудову книжку; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, апелянт наголошує, що винесене ним рішення від 23.12.2020 №123750002231 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі діючого законодавства.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків (а.с.39-40).

15.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення виплати пенсії за віком відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV (а.с.85).

Відповідно до розписки-повідомлення, до заяви додані: трудова книжка НОМЕР_1 від 20.07.1984 заповнення; документи надані СТОВ «Заря», а саме: довідка №56 від 23.10.2020 про встановлений річний мінімум та кількість відпрацьованих днів з 1984 по 1997 з додатковою інформацією щодо займаної посади, довідка № 53, №54, №55 від 23.10.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії, довідка для підтвердження пільгового стажу № 57 від 23.10.2020, довідка про реорганізацію СТОВ «Зоря» №52 від 23.10.2020; документи, видані комунальною установою «Трудовий архів Білокуракинського району» Луганської області: довідка про заробітну за період з травня 1997 по грудень 2002; довідка № 1085 від 16.10.2020 про прийняття та звільнення з роботи ТОВ «Солідарненська МТС»; історична довідка № 1087 від 16.10.2020 про передачу документів ТОВ «Солідарненська МТС»; документи видані МТС «Альянс»: довідка про підтвердження пільгового стажу роботи № 53 від 02.11.2020; довідка про періоди роботи №52 від 02.11.2020; додатково надані документи: копія посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 ; військовий квиток серії НОМЕР_3 від 23.11.1984 дати видачі (а.с.86).

Рішенням Білокуракинського ОУПФУ Луганської області від 23.12.2020 № 123750002231 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Періоди роботи позивача з червня 1984 року по грудень 1984 року та з січня 1987 року по травень 1997 року не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з тим, що уточнююча довідка від 23.10.2020 № 57 видана без штампа підприємства та на підставі лише книг обліку розрахунків по оплаті праці без зазначення посади. Пільговий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 08 місяців 26 днів (а.с.20-21).

Трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 від 20.07.1984 народження містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Запис № 2 від 20.07.1984 - прийнятий членом колгоспу «Зоря» у якості механізатора, протокол № 11 від 03.08.1984;

Запис № 3 23.11.1984-28.11.1986 - служба в Радянській Армії;

Запис № 4 від 01.01.1987 - прийнятий в члени колгоспу «Зоря» у якості механізатора, протокол № 29 від 26.12.1987;

Запис № 5 від 13.12.1989 - звільнений із членів колгоспу за власним бажанням, протокол № 9 від 12.12.1989;

Запис № 6 від 25.12.1989 - прийнятий у члени колгоспу у якості тракториста, протокол № 12 від 25.12.1989;

Запис № 7 від 19.05.1997 - звільнений із членів ЗАСТ «Зоря» за переводом до Солідарненської МТС, протокол № 11 від 19.05.1997 (а.с.28-32).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Тобто, необхідними умовами для призначення пенсії за віком на підставі пункту «в» статті 13 Закону № 1788-XII є: вік (55 років), загальний трудовий стаж (30 років), факт роботи позивача за професією тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.

Судами встановлено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, позивач досяг віку 55 років, а його загальний трудовий стаж відповідно до записів у трудовій книжці становить 38 років 03 місяці і 12 днів. Отже, вимога пункту «в» статті 13 Закону № 1788-XII, щодо віку та загального трудового стажу, позивачем дотримана.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічне положення міститься у статті 62 Закону № 1788-XII відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання названої норми Закону № 1788-XII Кабінет Міністрів України своєю постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Міністерство соціального забезпечення України своїм роз`ясненням № 7 від 20.01.1992 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства» роз`яснено, що відповідно до статті 13 (пункт «в») Закону № 1788-XII правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.

Згідно даного роз`яснення до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.

Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо).

Однак відсутність такого посвідчення не може позбавляти права на пенсію, якщо документами підтверджується робота трактористом-машиністом.

При зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Стаж зазначеної роботи визначається комісією в складі керівника господарства, працівника по кадрах, головного бухгалтера і представника профспілкового комітету на підставі відповідних документів.

Єдина назва професії «тракторист-машиніст» була запроваджена в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2020 по справі № 648/1613/17 (касаційне провадження №К/9901/38522/18).

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача встановленого законом для призначення пенсії загального стажу (38 років 03 місяці 12 днів), чого не оспорює орган Пенсійного фонду.

Стосовно необхідного пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства між сторонами виник спір, оскільки відповідач не заперечує наявності у позивача такого стажу тільки тривалістю 14 років 03 місяці 25 днів.

Позивачу пенсійним органом не зараховано стаж роботи:

з 20.07.1984 по 22.11.1984, з 01.01.1987 по13.12.1989 в колгоспі «Зоря» в якості механізатора (3 роки 3 місяці 16 днів);

з 25.12.1989 по 19.05.1977 в колгоспі «Зоря» у якості тракториста (07 років 04 місяці 25 днів);

з 30.04.1997 по 21.01.2003 у ТОВ «Солідарненська МТС» у якості тракториста (05 років 08 місяців 22 дні).

У рішенні Білокуракинського ОУПФУ Луганської області від 23.12.2020 № 123750002231 про відмову у призначенні пенсії за віком зазначено, що довідка про пільговий характер роботи від 23.10.2020 № 57, надана СТОВ «Зоря», видана без штампа підприємства, та на підставі лише книг обліку розрахунків по оплаті праці без зазначення посади, на якій працював ОСОБА_1 . Згідно акта зустрічної перевірки вказаної уточнюючої довідки, не підтверджується зайнятість на посаді тракториста-машиніста, оскільки в книгах обліку розрахунків по оплаті праці посада не зазначена, суми та види виплат не вказані. Інші первинні документи, що підтверджують безпосередньо зайнятість ОСОБА_1 , як тракториста-машиніста у виробництві сільськогосподарської продукції за цей період для перевірки не надавались у зв`язку з їх відсутністю на підприємстві.

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначено, що період роботи з 30.04.1997 по 21.01.2003 на ТОВ «Солідарненська МТС» також не можливо зарахувати до стажу роботи на посаді тракториста, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки за записами трудової книжки не можливо визначити, що ОСОБА_1 постійно в зазначений період був зайнятий на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Уточнюючих довідко за цей період надано не було.

Як вже вказано вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що останній працював у спірні періоди на посадах тракториста та механізатора.

Так, довідкою від 13.01.2021 № 6, виданою СТОВ «Зоря» (код ЄДРПОУ 03738373), яка є аналогічною довідці від 23.10.2020 № 57, підтверджено, що у період з червня 1984 року по грудень 1984 року, з січня 1987 року по 23.01.1992, з 24.01.1992 по 06.12.1996, з 07.12.1996 по травень 1997 ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві. Зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом «в» статті 13 Закону № 1788-XII.

Відволікань від роботи у вказані періоди не було. Довідка видана на підставі книги обліку трудового стажу і заробітної плати колгоспника (а.с.38). Вказана довідка містить кутовий штамп підприємства.

Щодо тверджень відповідача про те, що вказана довідка містить посилання на статтю 13 Закону № 1788-XII, а не на статтю 114 Закону № 1058-IV, суд зазначає, що вказані норми законодавства мають аналогічний зміст, не визнані у встановленому порядку неконституційними, а отже є чинними. Відтак у цьому випадку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач припустився надмірного формалізму.

Суди також критично оцінюють доводи відповідача про те, що довідка від 23.10.2020 № 57 не відповідає додатку № 5 Порядку № 22-1, адже додатком № 5 Порядку № 22-1 затверджено форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, а довідка від 23.10.2020 № 57, як і аналогічна довідка від 13.01.2021 № 6 видані на підставі додатку № 7 до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України 20.01.1992 та визначає періоди роботи у якості тракториста-машиніста.

На підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, наявні первинні документи, а саме: архівні довідки №№ 1086, 1085 від 16.10.2020 (а.с.131,134), довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 23.10.2020 № 53,54,55 (а.с.128-130) від 13.10.2021 №№ 1,2,3 (а.с.35-37), довідка звірення документів для призначення (перерахунку) пенсії від 17.11.2020 №№ 489 (а.с.140-141), з яких вбачається, що при перевірці книг обліку трудового стажу і заробітної плати колгоспників, було встановлено, що в наявних документах ОСОБА_1 працював на посаді тракториста.

Таким чином, судами встановлено, що діяльність позивача на посаді машиніста-тракториста була безпосередньо пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва і тваринництва.

Робота позивача на посаді машиніста-тракториста була безпосередньо пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції - продукції рослинництва і тваринництва, та позивач працював трактористом-машиністом на різних підприємствах на тракторах протягом усього робочого року, оскільки специфіка його роботи вимагала постійної зайнятості на машинах-тракторах та їх ремонту і обслуговування. Тобто роботи, що виконував позивач, були пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції з використанням сільськогосподарської техніки - трактора.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 439/1148/17, 22 травня 2018 року в справі справа №683/977/17, 18 жовтня 2018 року в справі №470/836/17, 26 лютого 2019 року в справі №497/2223/16-а, 23 вересня 2019 року в справі № 648/4148/16.

Враховуючи наведені відомості та положення частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-XII, місцевий суд дійшов правильного висновку, що доводи пенсійного органу, викладені у рішенні від 23.12.2020 № 123750002231 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, відтак рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та №10260/02).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) заява № 30544/96; пункт 29).

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі обставин, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

визнання протиправним та скасування рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23 грудня 2020 року № 123750002231 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV;

зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 грудня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, зареєстровану за № 1500, з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням відповідного способу захисту порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року в справі № 360/5130/21- залишити без змін.

Повне судове рішення - 14 червня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук