Постанова

від 13.06.2022 по справі 520/8321/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 р. Справа № 520/8321/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, по справі № 520/8321/21

за позовом Харківського обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК МИТ-ТРЕЙД"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК МИТ-ТРЕЙД» (далі по тексту - відповідач), в якій просило суд:

- стягнути з ТОВ «АСК МИТ-ТРЕЙД» (юридична адреса: вул. Садова, буд. 3/5, м. Харків, 61002, Код банку: 351005, п/р: НОМЕР_1 , Банк: ПАТ «УКРСИББАНК», м. Київ, код ЄДРПОУ: 41381275) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Сводоби, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі 130 986,04 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.21р у справі 520/8321/21 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.21р у справі 520/8321/21 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що дії відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю носили виключно формальний характер, а також те, що відповідачем не надавалася інформація щодо наявних вакансій до Державної служби зайнятості для організації подальшого працевлаштування осіб з інвалідністю, а суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відповідач виконав усі вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, виключно на підставі поданих відповідачем звітів форми №3-ПН до Центру зайнятості протягом 2020 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2020 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача дорівнювала 43 особи, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, становить 2 особи, 0 з яких фактично було зайнято особами з інвалідністю. /а.с. 5/

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту за формою 3-ПН від 04.11.2019, поданого до Дружківського міського центру зайнятості 08.11.2019 року, відповідачем подані данні про наявність 10 вакансій для осіб з інвалідністю, отже загалом станом на початок 2020 року відповідачем було створено 10 вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю станом на 01.01.2020 - 0 осіб.

Як вбачається з відповіді Харківського міського центру зайнятості від 16.04.2021 № ХМЦЗ-03-4359, яку надано позивачем, відповідачем протягом 2020 року не подавалася інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою «вакансії для інвалідів»).

Крім того, позивачем надано до суду копію звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПІ), поданого на виконання норм чинного законодавства до Харківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, згідно якого на виконання приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" Товариством з обмеженою відповідальністю "АСК МИТ-ТРЕЙД" у 2020 році було працевлаштовано 0 осіб з інвалідністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а обов`язок відповідача щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні " № 875-ХІІ (далі Закон " № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону № 875-ХІІ зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті регламентовано, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

За приписами частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно -господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, для правильного вирішення спору необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення»№ 5067-VI, (далі по тексту -Закон № 5067-VI,) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено «Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»».

В контексті прийнятого Закону № 5067-VI, та частиною 5 затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як вбачається із пункту 6 Порядку роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначено обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що станом на початок 2020 року на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників, які мають інвалідність - 0 осіб. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ - 2 особи.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.2020 відповідачем створено 10 робочих місць для осіб з інвалідністю, про що подано у 2019 році відповідний звіт за формою 3-ПН від 04.11.2019 до базового центру зайнятості. Кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю станом на 01.01.2020 - 0 осіб.

Отже, відповідачем подано до Дружківського міського центру зайнятості звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю на початок 2020 року, що свідчить про належне виконування відповідачем обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю

Крім того, відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Окрім того, доказів в підтвердження іншого невиконання обов`язків відповідача відповідно до чинного законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, матеріали справи не містять.

Підприємством вчинено встановлені законодавством дії щодо працевлаштування осіб з інвалідністю належним чином, отже склад правопорушення відсутній.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону № 875-ХІІ та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16, від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 та від 24.06.2020 року у справі. № 440/2008/19.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не виконано інших дій, окрім створення робочих місць, інші дії носили виключно формальний характер, а також те, що відповідачем не надавалася інформація щодо наявних вакансій до Державної служби зайнятості для організації подальшого працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідача відсутній обов`язок здійснювати самостійний пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування, а звіт форми № 3-ПН відповідачем подано до Дружківського міського центру зайнятості у листопаді 2019 року.

Таким чином, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо застосування практики Верховного Суду, викладені у Постанові від 06.02.2020 року по справі № 920/385/19, оскільки провадження у зазначеній справі відбувалось у порядку господарського судочинства.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року по справі № 520/9481/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 520/8321/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко