Ухвала

від 07.06.2022 по справі 752/9780/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/9780/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-сс/824/1666/2022 Доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року, якою відмовлено в накладенні арешту на майно в рамках кримінального провадження №42021102010000012 від 15.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42021102010000012 від 15.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

26 травня 2021 прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №42021102010000012 від 15.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а саме: майна, яке було вилучене під час обшуків за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 , перелік якого додається до клопотання.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив про відсутність в матеріалах клопотання достатніх даних, які вказують на необхідність арешту майна.

На вказану ухвалу слідчого судді прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, при неповноті судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом жодним чином не було повідомлено прокурора про дату та час розгляду поданого клопотання, що призвело до порушення принципу змагальності та принципу диспозитивності. Крім того, судом не враховано обставини, які встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема залишено поза увагою, що привласнення бюджетних коштів відбулося саме за допомогою операцій з підприємствами, у яких проводилися обшуки та вилучено майно. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 28 липня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

Представники власників майна в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За правилами Глави ІІІ КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи, що апеляційним судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, в тому числі прокурора, колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового провадження, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;

ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021102010000012 від 15.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що співробітниками ДКІБ СБ України, в ході виконання визначених законом завдань щодо контррозвідувального забезпечення інтересів держави у сфері інформаційної безпеки та заходів із захисту об`єктів критичної інфраструктури, отримано інформацію щодо виявлення факту розтрати та привласнення державних коштів службовими особами «Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» (ЄДРПОУ 39924774, м. Київ, далі «Держпродспоживслужба України») та суб`єктами підприємницької діяльності під час проведення конкурсних торгів, в результаті чого нанесено збитки державі.

21 травня 2021 року прокурорами групи прокурорів у кримінальному провадженні, на підставі ухвал слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва було проведено ряд обшуків у офісних, складських та житлових приміщень фігурантів у вказаному кримінальному провадженні за наступними адресами: АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 , гараж 2, АДРЕСА_9 , АДРЕСА_6 , а також було проведено обшук транспортного засобу марки Scoda Octavia, мдель A7, 2014 року випуску, Державний номерний знак: НОМЕР_1 , під час проведення яких було виявлено та вилучено речі та предмети, перелік яких додається до клопотання.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року в накладенні арешту на вилучене майно відмовлено.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив, що у клопотанні належним чином не доведено той факт, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження №42020110000000206 від 09.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування слідчим суддею факту винесення слідчим постанови про визнання вилученого майна речовими доказами не може бути беззаперечною підставою для накладення арешту на майно без доведеності того, що таке майно відповідає ознакам ст.98 КПК України, при тому, що на день розгляду клопотання про арешт майна, повідомлення про підозру жодній особі не вручено, цивільний позов не заявлено.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в арешті майна діяв у спосіб і у межах законодавства, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року, залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року, якою відмовлено в накладенні арешту на майно в рамках кримінального провадження №42021102010000012 від 15.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а саме: майна, яке було вилучене під час обшуків за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 , перелік якого додається до клопотання, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_8

м. Харків, пр-т Московський, 259 - ТОВ «Горелік і К» - фірма «Океан»

м. Харків, вул. Сидоренківська, 3 ОСОБА_9 ;

АДРЕСА_3 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

АДРЕСА_4 ОСОБА_12

АДРЕСА_5 займає ОСОБА_13 ;

АДРЕСА_6 ОСОБА_13 ;