Ухвала

від 13.06.2022 по справі 493/154/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №493/154/20

Апеляційне провадження № 22-ц/813/3096/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Балтська міська рада Одеської області, про припинення права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Балтська міська рада Одеської області, про припинення права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно (а.с.3-5).

Позов мотивовано тим, щойого (позивача) матері ОСОБА_3 належала земельна ділянка цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 5120686300:01:001:0105 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №013951, виданого Балтською райдержадміністрацією 09 серпня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а він (позивач), як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину, так як проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від спадщини не відмовлявся. Однак, звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини, дізнався про оформлення право власності на земельну ділянку матері на сторонню особу - ОСОБА_2 та про відсутність у нього (позивача) оригіналу правовстановлюючого документа на землю, що унеможливлює отримання ним свідоцтва про право на спадщину. Позивач вважав, що набуте відповідачем право власності є незаконним, оскільки реєстрація його права власності здійснена на підставі рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 червня 2007 року, яке не ухвалювалось, що підтверджується відповіддю Балтського районного суду Одеської області від 03 червня 2019 року.

На підставі наведеного, позивач просив суд:

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5120686300:01:001:0105 та скасувати державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку;

- визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку кадастровий номер 5120686300:01:001:0105.

Відповідач ОСОБА_2 до судових засідань не з`являвся, своїм правом на подачу відзиву не скористався. Разом з тим, 23 березня 2021 року надав суду заяву, в якій повідомив суд про безпідставність позовних вимог. Зазначав, що крім нього (відповідача) та позивача спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про яких позивач умисно замовчує. Всі спадкоємці відмовились від спадщини на його користь, про що подали відповідні заяви, які посвідчені секретарем Переймівської сільської ради Балтського району Одеської області Коцюрубою Н.А. Право власності на спірну ділянку він отримав на підставі рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 червня 2007 року, оригінал якого знаходиться у нього та який він знайшов дома випадково 20 березня 2021 року серед інших паперів. Зазначав, що за відмову від прийняття спадщини (частки) позивач отримав від нього у присутності свідка ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 900 грн., про що власноруч склав розписку, оригінал якої він (відповідач) знайшов у себе дома. Тому вважав, що у задоволенні позову слід відмовити. Разом з цим, у зв`язку з тим, що позивачу ще у 2006 році було відомо про вказані обставини, вважає, що, звертаючись до суду з позовом у лютому 2020 року, ним пропущений строк позовної давності, тому просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у позові (а.с.147-148). До заяви додані копії: заяви про відмову від спадщини ОСОБА_1 від 04 липня 2007 року, розписки ОСОБА_1 від 07 липня 2007 року, заяви про відмову від спадини ОСОБА_4 від 22 серпня 2006 року, заяви про відмову від спадщини ОСОБА_5 від 16 червня 2006 року, рішення Балтського районного суду Одеської області від 28 червня 2007 року (без зазначення номера справи), які належним чином не завірені (а.с.149-154).

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 5120686300:01:001:0105.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 5120686300:01:001:0105, яка раніше належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №013951, виданого Балтською райдержадміністрацією 09 серпня 2004 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.165-172).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 , після смерті якої заведено спадкову справу № 101/2019, а спадкоємцем, що прийняв спадщину, є її син ОСОБА_1 . Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог в частині відсутності правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки судове рішення від 28 червня 2007 року не ухвалювалось, такої цивільної справи в суді не існує та не знайдено вказаного рішення в архівному відділі Балтської райдержадміністрації Одеської області у складі документів Держземагенства та відділу Держгеокадастру у Балтському районі Одеської області, на підставі якого було зареєстроване право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 . Надані відповідачем копії документів на підтвердження своїх заперечень на позов, суд визнав неналежними доказами, надавши їм відповідну оцінку.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, суд виходив з того, що оскільки судове рішення, на підставі якого визнано право власності останнього, не виносилось, то відповідач права власності не набув, тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, так як не може бути припинене неіснуюче право. Відносно строку позовної давності, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вказаного строку, з огляду на те, що про порушення свого права позивач дізнався у 2019 році, а з позовом до суду звернувся 03 лютого 2020 року.

Не погодуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.177-180).

На обґрунтування скарги виклав мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та текст своєї заяви від 23 березня 2021 року, в якій зазначав, що:

- після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями були: позивач, він ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

- спадкоємці офіційно відмовились від прийняття спадщини на його (відповідача) користь;

-позивач ОСОБА_1 за свою відмову від прийняття спадщини (частини) отримав у присутності свідка ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 900 грн, про що власноруч склав розписку;

-позивачем пропущений строк позовної давності.

07 грудня 2021 року від ОСОБА_1 через електронну пошту надійшла до суду сканкопія заяви про визнання апеляційної скарги, підпис у якій засвідчений старостою старостинського округу №3 Балтської міської ради Одеської області Довгошеєю Л.П. Разом з тим, заява в порушенні вимог ч.8 ст.43 ЦПК України не підписана електронним цифровим підписом позивача (а.с.214-215).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року визнано явку позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 обов`язковою (а.с.228).

20 травня 2022 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій ставиться питання про прийняття відмови від позову, визнання не чинним рішення Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року, закриття провадження у справі та розгляд справи без його участі (а.с.243).

25 травня 2022 року від ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій він просить суд прийняти відмову ОСОБА_1 від позову, судове рішення визнати нечинним, закрити провадження та розглядати справу без його участі (а.с.244).

В судове засідання 14 червня 2022 року сторони, будучі належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явились, що з огляду на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви з таких підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів учасників справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 1 ч.2 ст.49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Крім того, аналогічна норма викладена у п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, згідно якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з ч.1 ст.373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (ч.2).

За правилами ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Позивачу ОСОБА_1 відомі наслідки відмови від позову, передбачені ч.2 ст.256 ЦПК України, про що ним зазначено у заяві (а.с.243).

Розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від позову, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність перешкод для прийняття відмови від позову, а тому вона може бути прийнята судом, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції визнається нечинним.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 381 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , третя особа Балтська міська рада Одеської області, про припинення права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року у справі №493/154/20 визнати нечинним.

Закрити провадження у цивільній справі № №493/154/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Балтська міська рада Одеської області, про припинення права власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 червня 2022 року.

Головуючий:

Судді: