Постанова

від 13.06.2022 по справі 749/1034/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 червня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/1034/21

Головуючий у першій інстанції - Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/485/22

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Сновська початкова школа Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2022 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

місце постановлення ухвали суду - м. Сновськ,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції - 17 січня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сновської початкової школи Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ «Про відсторонення від роботи» від 08 листопада 2021 року № 142-о Сновської початкової школи в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 ; зобов`язати Сновську початкову школу допустити до роботи ОСОБА_1 ; стягнути зі Сновської початкової школи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2021 року по день ухвалення рішення судом у даній справі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що працює помічником вихователя у Сновській початковій школі. Наказом від 08 листопада 2021 року № 142-о позивачку відсторонено від роботи до усунення причин, що зумовили таке відсторонення. Оспорюваний наказ видано на виконання наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236. ОСОБА_1 посилається на те, що в оспорюваному наказі не зазначено, з якого часу (дати) її, як працівника закладу, відсторонено від роботи. При цьому, в Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове, отже відсторонення працівника від роботи через відсутність такого щеплення є незаконним. Наголошує, що Перелік професій і виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який зазначено в наказі МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, не відповідає положенням ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Постанова КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, на підставі якої видано оспорюваний наказ, прямо суперечить 64 Конституції України. Наголошує на тому, що стан її здоров`я становить лікарську таємницю і не підлягає розголошенню без її згоди, отже незрозуміло, яким чином відповідачем зроблено висновок щодо відсутності в неї вакцинації. Указує, що на даний час жодним Законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19.

Ухвалою від 17 січня 2022 року Щорський районний суд Чернігівської області задовольнив заяву представника Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про зупинення провадження. Зупинив провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/29053/21.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в даній справі позовною вимогою є визнання протиправним та скасування наказу від 08 листопада 2021 року № 142-о в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи, наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не є предметом заявлених вимог. Вважає, що суд не позбавлений можливості самостійно надати юридичну оцінку наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 щодо відповідності цього акту Конституції України та законам України та у разі невідповідності не застосовувати його до даних правовідносин.

Наголошує на тому, що зупинення провадження суперечить завданню цивільного судочинства щодо розумності строків розгляду трудових спорів і ставить позивачку у стан тривалої невизначеності.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, враховуюче наступне.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з об`єктивної необхідності розгляду даної справи до набрання законної сили рішення у справі № 640/29053/21. Районний суд констатував, що на виконання положень п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України суд адміністративної юрисдикції надасть оцінку правомірності оскаржуваного наказу шляхом перевірки його положень на відповідність Конституції та Законам України, що предметно охоплює необхідність перевірки доводів позивачки про невідповідність наказу МОЗ України статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також прийняттю цього наказу в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 33 постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що, визначаючи наявність передбачених процесуальним законом підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Як свідчать матеріали справи, однією із підстав видачі наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи є наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Ухвалою від 29 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд м. Києва (справа № 640/29053/21) відкрив провадження у справі про визнання протиправним та нечинним наказу від 04 жовтня 2021 року № 2153. На даний час Окружним адміністративним судом м. Києва судове рішення не прийнято.

Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380, зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні.

Колегія суддів приходить до висновку, що, приймаючи рішення про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції не врахував, що представником Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області - Уманським В.В. не доведено неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/29053/21. Учасниками справи надано достатній обсяг доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, в постанові від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними. Наведене свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справах до набрання законної сили рішеннями щодо оскарження певних нормативно-правових актів.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не позбавлений процесуальної можливості оцінити вказаний нормативно-правовий акт та прийти до висновку про відповідність або невідповідність наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 Конституції України і (за наявності висновку про його невідповідність вимогам Основного закону) не застосовувати при вирішенні спору по суті з наведенням відповідних мотивів.

Крім цього, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивачки на розумні строки розгляду справи, яке випливає з трудових правовідносин.

Згідно зі ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи № 640/29053/21 не перешкоджав з`ясуванню обставин у цій справі та не є правовою підставою для зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а, зупинивши провадження у справі, районний суд порушив право позивачки на розумні строки її розгляду.

За таких обставин, районний суд дійшов передчасного висновку стосовно зупинення провадження у даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2022 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко