Рішення

від 11.05.2022 по справі 216/3155/21

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3155/21

Провадження № 2/216/807/22

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2022 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Кацюби В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

встановив:

Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06.08.1997 позивач працював у КП «Південукргеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України. 11.11.2020 його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату, згідно з наказом №107-к від 11.11.2020, яким передбачена виплата вихідної допомоги та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 161 календарних днів. Відповідно до розрахункового листа за листопад 2020 року позивачу нарахована вихідна допомога в розмірі 1880,55 грн, компенсація за невикористану відпустку 12411,49 грн та оклад 833,81 грн. Також зазначено, що борг за підприємством на кінець місяця складає 94653,80 грн, з відрахуванням на сплату ПДФО та військового збору. Загальна заборгованість з заробітної плати складає 80361,76 грн. Рішенням Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №216/962/20 від 21.09.2020 стягнуто заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 58451,26 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2016 року включно. У зв`язку з тим, що відповідач не надав довідки, в якій була б зазначена сума заборгованості по місяцям за час нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.07.2019 по дату звільнення позивачем була отримана виписка з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 18.01.2021. Відповідно до вказаної виписки КП «Південукргеологія» за період з 01.07.2019 по 11.11.2020 позивачу було нараховано, але не виплачено заробітної плати в сумі 36452,23 грн. Позивач вважає, що відповідач нарахував йому заробітну плату в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. За період з липня 2019 року по грудень 2019 включно розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати складає 25038,00 грн (4173,00 грн х 6 місяців). За період з січня 2020 року по жовтень 2020 року включно розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати складає 47784,00 грн (4723,00 грн х 8 місяців + 5000,00 грн х 2 місяці). Загалом сума не виплаченої заробітної плати становить 73655,81 грн (25038,00 грн за 6 місяців 2019 року + 47784,00 грн за 10 місяців 2020 року + 833,81 грн нарахована заробітна плата за листопад 2020 року). Сума нарахованої, але не виплаченої вихідної допомоги складає 1880,55 грн. Відповідно до розрахунку при звільненні компенсації за невикористану відпустку повинна бути виплачена за 161 календарних днів. Позивач зазначає, що сумарний заробіток за період з 01.11.2019 по 31.10.2020 становить 56130,00 грн (4173,00 грн х 2 місяці + 4723,00 грн х 8 місяців + 5000,00 грн х 2 місяці). Середньогодинний заробіток склав 160,37 грн (56130,00 грн / 350 календаних днів). Таким чином, на думку позивача, компенсація за невикористані відпустки складає 25819,57 грн (161 каледнарний день х 160,37 грн). У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду (10.03.2021) пройшло 82 робочих дні, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент звернення до суду становить 34267,80 грн (417,90 грн х 82 робочи дні). Крім того, позивач за значає, що внаслідок неправильного нарахування йому заробітної плати, її не виплати в день звільнення, а також несплата відповідачем внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позбавило його частини трудового стажу, у зв`язку з чим йому було заподіяно моральну шкоду. За таких обставин, позивач просив суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 73655,81 грн, вихідну допомогу у розмірі 1880,55 грн та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 25819,57 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день звернення до суду в розмірі 34267,80 грн, а також моральну шкоду в сумі 50000, 00 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.05.2021 дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Кодексу законів про працю, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Судом встановлено, що позивач з 06.08.1997 позивач працював у КП «Південукргеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України. 11.11.2020 його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату, згідно з наказом №107-к від 11.11.2020 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Вказаним наказом було вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки в кількості 161 календарного дня та вихідну допомогу згідно зі ст. 44 КЗпП у розмірі середньомісячного заробітку.

Як вбачається з розрахунку при звільненні №КП000000054 від 24.11.2020 та розрахункового листка КП «Південукргеологія» за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року нараховано позивачу заробітну плату в розмірі 26982,44 грн, компенсацію за невикористану відпустку за 161 календарних днів в розмірі 12411,49 грн, оклад по годинам за листопад 2020 року в розмірі 833,81 грн, а також вихідну допомогу в розмірі 1880,55 грн. Крім того зазначено, що борг за підприємством на кінець листопада 2020 року становить 94653,80 грн.

Рішенням Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №216/962/20 від 21.09.2020 стягнуто з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 58451,26 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2016 року включно, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 33220,99 грн.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України).

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.

Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, враховуючи, що при звільненні з підприємства, остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, суд приходить до висновку про наявність підстав для примусового стягнення з казенного підприємства «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року в розмірі 26982,44 грн, компенсації за невикористану відпустку за 161 календарних днів в розмірі 12411,49 грн, окладу по годинам за листопад 2020 року в розмірі 833,81 грн, а також вихідну допомогу в розмірі 1880,55 грн.

Щодо розрахунку позивача заборгованості з оплати заробітної плати, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ «Про державний бюджет на 2019 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет на 2020 рік», суд приходить до таких висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Позивачем надано до суду розрахунок при звільненні №КП000000054 від 24.11.2020 та розрахунковий листок КП «Південукргеологія», в якому зазначено розмір заробітної плати за кожен місяць роботи ОСОБА_1 , а також розмір компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.

Належних, допустимих та достовірних доказів того, що вказані нарахування здійснювались відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства України (акти перевірки контролюючих органів, матеріали кримінального провадження) позивачем до суду не надано, що свідчить про те, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість по нарахованій роботодавцем заробітній платі, а тому доводи позивача щодо стягнення такої заборгованості, виходячи з власного розрахунку шляхом множення мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2019, 2020 рік», за які відповідач не надав розрахункові листи, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день звернення до суду, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117КЗпП України відповідальність.

При розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

У пункті 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої, відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої, згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивача було звільнено 11 листопада 2020 року, остаточний розрахунок з позивачем не проведений.

Згідно з розрахунком при звільненні №КП000000054 від 24.11.2020 та розрахункового листка КП «Південукргеологія», за вересень та жовтень 2020 року (два повних місяці роботи перед звільненням) ОСОБА_1 нарахована заробітна плата розмірі 4301,10 грн (2204,09 грн + 2097,01 грн). Середньоденна заробітна плата позивача складає 417,90 грн.

Враховуючи положення ч.1 ст.13 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах заявлених позивачем вимог.

Зокрема, позивач просив суд стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день звернення до суду в розмірі 34267,80 грн. З моменту звільнення 11.11.2020 до моменту звернення до суду 28.05.2021 період затримки становить 136 робочих днів, що становить 56834,40 грн.

Враховуючи те, що суд не в праві вийти за межі заявлених позивачем вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позивача в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 34267,80 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу невиплатою заробітної плати суд вважає, що невиплата заробітної плати за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року, що становить один рік, призвела до значних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, суд приходить до висновку про не відповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1324,73 грн за вимогу про стягнення заробітної плати.

З позивача на користь держави за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, що відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Разом з цим, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3178,00 грн, таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачу має бути повернуто надміру сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 276-279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні- задовольнити частково.

Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року в розмірі 26982,44 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні сорок чотири копійки), компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 12411,49 грн (дванадцять тисяч чотириста одинадцять гривень сорок дев`ять копійок), оклад по годинам за листопад 2020 року в розмірі 833,81 грн (вісімсот тридцять три гривні вісімдесят одна копійка), вихідну допомогу в розмірі 1880,55 грн (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень п`ятдесят п`ять копійок), а також середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 34267,80 грн (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь держависудові витрати зі сплати судового збору в сумі 1324,73 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держависудові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна 1) повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень), згідно з квитанцією № 58630214.1 від 20.04.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: казенне підприємство «Південукргеологія», код ЄДРПОУ: 01432150, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11. 16.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов