Постанова

від 14.06.2022 по справі 910/14470/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2022 р. Справа№ 910/14470/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021

у справі № 910/14470/21 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про стягнення 172 127, 85 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (далі - відповідач) про стягнення 172 127,85 грн, з яких: 168 244,80 грн основного боргу, 1 355,00 грн 3% річних, 2 528,05 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на підставі видаткових накладних № РН-0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02.2021, № РН-0000054 від 02.03.2021 здійснив поставку товару відповідачу, проте останній не виконав обов`язку щодо оплати товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про припинення договору №12912К від 01.03.2015, а, отже, станом на дату розгляду справи по суті вказаний договір є чинним. Суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем у сумі 168 244,80 грн відсутній, оскільки платіжні доручення №10609 від 19.03.2021, №10649 від 22.03.2021, №1455 від 23.03.2021, №1708 від 25.03.2021, №1951 від 26.03.2021, №2084 від 29.03.2021, №4261 від 14.04.2021 на загальну суму 85700,00 грн та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 на загальну суму 84 011,58 грн є доказами виконання зобов`язання оплати вартості поставленого товару на загальну суму 168 244,80 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що поставка товару відбулась 02.02.2021, 23.02.2021, 02.03.2021 не на підставі договору поставки №1291К від 01.03.2015, строк дії якого сплив 31.12.2016, а на підставі видаткових накладних.

Апелянт вказує, що за неоплаченими видатковими накладними постачався товар, який не є «сипучою бакалією», у той час, як платіжні доручення містять призначення платежу «сипуча бакалея». У зв`язку з чим, подані відповідачем платіжні доручення не можуть бути підтвердженням оплати за товар, поставлений за видатковими накладними № РН- 0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02.2021, № РН-0000054 від 02.03.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" звертає увагу, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 не містять посилання на номер, дату договору поставки та договору про надання послуг, що унеможливлює встановлення на підставі чого виникли відповідні зобов`язання сторін, та за якими саме договорами вказаний взаємозалік проводився.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 12.05.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що згідно з наданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних поставка товару відбувалася на умовах договору поставки №1291К від 01.03.2015.

Відповідач зазначає, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 на загальну суму 84 011,58 грн та копії 7 платіжних доручень на загальну суму 85 700,00 грн є належними доказами виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару на загальну суму 168 244,80 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/14470/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" про розгляд справи № 910/14470/21 за участі представника позивача. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21 та справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та поштовим поверненням, закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" заборгованості у розмірі 168 244,80 грн основного боргу за товар поставлений згідно з видатковими накладними №РН-0000022 від 02.02.2021, №РН-0000045 від 23.02.2021, №РН-0000054 від 02.03.2021.

У позовній заяві позивач зазначив, що 16.04.2021 звернувся до відповідача з вимогою №02/04-21 від 15.04.2021, в якій просив протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 168 244,80 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 19.04.2021 та 20.04.2021. Проте, зазначені вимоги позивача були залишені відповідачем без розгляду, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. В якості додатку до відзиву на позовну заяву подав копію договору поставки № 12912К від 01.03.2015, укладеного між ТОВ "Еко" (покупець) та ТОВ "Спрінтер фудс" (постачальник), відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Відповідач не заперечував факт поставки позивачем товару згідно з видатковими накладними № РН-0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02.2021 та № РН-0000054 від 02.03.2021 на загальну суму 168 244,80 грн. Однак, стверджував про відсутність заборгованості перед позивачем в розмірі 168 244,80 грн, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 84 011,58 грн. Крім того, вказав, що в березні-квітні 2021 відповідачем проведено розрахунок з позивачем на загальну суму 85 700,00 грн, що підтверджується поданими разом із відзивом копіями платіжних доручень. Відповідач також зазначив, що 10.08.2021 направив на адересу позивача повідомлення про повернення товару № 985/777 від 06.08.2021, відповідно до якого, керуючись пунктами 5.16, 5.18 договору № 12912К від 01.03.2015, повідомив позивача про повернення товару у кількості 684 шт на загальну суму 71 145,92 грн та просив забрати і вивезти товар. Повідомлення про повернення товару № 985/777 від 06.08.2021 було отримане позивачем 26.08.2021, однак, як зазначає відповідач, позивач товар не прийняв. Посилаючись на положення п. 5.21 договору поставки № 12912К від 01.03.2015, відповідач зазначив, що він вправі зменшити свою заборгованість перед позивачем за цим договором на суму вартості товару, заявленого до повернення у розмірі 71 145,92 грн, або вимагати сплати цієї суми від постачальника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про припинення договору №12912К від 01.03.2015, а, отже, станом на дату розгляду справи по суті вказаний договір є чинним. Суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем у сумі 168 244,80 грн відсутній, оскільки платіжні доручення №10609 від 19.03.2021, №10649 від 22.03.2021, №1455 від 23.03.2021, №1708 від 25.03.2021, №1951 від 26.03.2021, №2084 від 29.03.2021, №4261 від 14.04.2021 на загальну суму 85700,00 грн та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 на загальну суму 84 011,58 грн є доказами виконання зобов`язання оплати вартості поставленого товару на загальну суму 168 244,80 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Суд першої інстанції встановив, що 01.03.2015 між ТОВ "Еко" (покупець) та ТОВ "Спрінтер фудс" (постачальник) укладено договір поставки № 12912К, відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

Дослідивши договір поставки №12912К від 01.03.2015, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про припинення договору №12912К від 01.03.2015, а, отже, станом на дату розгляду справи по суті вказаний договір є чинним.

Проте, колегія суддів зазначає, що у пункті 12.1 договору поставки №12912К від 01.03.2015 передбачено, що договір набуває чинності з 01.03.2015 і діє до 31.12.2015 включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного договору - до їх повного виконання.

Сторони у пункті 12.4 договору поставки №12912К від 01.03.2015 погодили, що якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору, визначеному пунктом 12.1 договору, жодна із сторін не висловить у письмовій формі свій намір припинити дію договору, даний договір вважається продовженим на наступний рік.

Отже, беручи до уваги вказані пункти договору поставки №12912К від 01.03.2015, колегія суддів не погоджується з висновком суду про чинність договору №12912К від 01.03.2015 станом на дату розгляду справи по суті, оскільки сторони чітко зазначили пролонгацію договору на наступний рік, тобто до 31.12.2016, у той час, як товар за видатковими накладними було поставлено у лютому-березні 2021 року.

Статею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів встановила, що протягом лютого-березня 2021 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 168 244,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000022 від 02.02.2021 на суму 112 011,00 грн, №РН-0000045 від 23.02.2021 на суму 29 550,60 грн та №РН-0000054 від 02.03.2021 на суму 26 683,20 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Матеріали справи також містять товарно-транспортні накладні №0000000022 від 02.02.2021, №0000000045 від 23.02.2021 та №0000000054 від 02.03.2021, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Здійснення поставки товару за вказаними накладними також підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 1 від 02.02.2021, № 24 від 23.02.2021 та № 1 від 02.03.2021.

Колегія суддів зазначає, що у видаткових накладних №РН-0000022 від 02.02.2021, №РН-0000045 від 23.02.2021 та №РН-0000054 від 02.03.2021 відсутнє посилання на договір поставки №12912К від 01.03.2015. Також, вказана обставина підтверджується направленою позивачем вимогою №02/04-21 від 15.04.2021, в якій просив сплатити заборгованість відповідно до вказаних видаткових накладних, а не на підставі договору поставки №12912К від 01.03.2015.

Беручи до уваги вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що товар поставлявся відповідачу за вказаними видатковими накладними, а не на підставі договору поставки №12912К від 01.03.2015.

Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачу товару на загальну суму 168 244,80 грн згідно з видатковими накладними №РН-0000022 від 02.02.2021, №РН-0000045 від 23.02.2021 та №РН-0000054 від 02.03.2021.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2021 позивач направив до відповідача два листа з вимогою №02/04-21 від 15.04.2021, в якій просив протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 168 244,80 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 19.04.2021 та 20.04.2021, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 0405349023229 та № 0405349023210. Отже, відповідач повинен був оплатити товар на суму 168 244,80 грн - до 27.04.2021 включно.

На підтвердження оплати отриманого товару, відповідач надав копії платіжних доручень на загальну суму 85 700,00 грн: №10609 від 19.03.2021 на суму 5 000 грн; №10649 від 22.03.2021 на суму 30000 грн; №1455 від 23.03.2021 на суму 20 700 грн; №1708 від 25.03.2021 на суму 9000 грн; №1951 від 26.03.2021 на суму 10000 грн; №2084 від 29.03.2021 на суму 3000 грн; № 4261 від 14.04.2021 на суму 8000 грн.

Проте, дослідивши вказані платіжні доручення, колегія суддів встановила, що в призначенні платежу зазначено «оплата за сипучу бакалею», в той час, як у видаткових накладних №РН-0000022 від 02.02.2021, №РН-0000045 від 23.02.2021 та №РН-0000054 від 02.03.2021 у найменуванні товару зазначено, батончики, гранола та різні види олії, які не відносяться до групи сипучих товарів.

Відтак, з долучених відповідачем до матеріалів справи копій платіжних доручень №10609 від 19.03.2021; №10649 від 22.03.2021; №1455 від 23.03.2021; №1708 від 25.03.2021; №1951 від 26.03.2021; №2084 від 29.03.2021; № 4261 від 14.04.2021 не вбачається здійснення оплати за товар посталений саме за видатковими накладними №РН-0000022 від 02.02.2021, №РН-0000045 від 23.02.2021 та №РН-0000054 від 02.03.2021.

Також, відповідачем долучено до матеріалів справи угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 на загальну суму 84 011,58 грн, в яких сторони дійшли згоди провести зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли на підставі договору поставки та договору про надання послуг.

Однак, суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Аналогічна правова позиція вкладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаних угодах не містяться посилання на номер та дату договору поставки і договору про надання послуг, не зазначено які саме однорідні вимоги зараховуються, у зв`язку з чим, неможливо встановити на підставі чого виникли відповідні зобов`язання сторін та за якими саме договорами проводився взаємозалік.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Таким чином, враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2021 не можуть бути належними та достовірними доказами проведення взаємозаліку за зобов`язанням відповідача з оплати товару на загальну суму 84 011,58 грн, отриманого за видатковими накладними №РН-0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02,2021, № РН-0000054 від 02.03.2021.

Щодо обставин, на які відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, а саме про направлення позивачу повідомлення №985/777 від 06.08.2021, відповідно до якого вказав про повернення товару в кількості 684 шт на загальну суму 71 145,92 грн та просив позивача забрати та вивезти цей товар, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що вказані обставини є предметом розгляду справи № 910/18181/21 за позовом ТОВ «Еко» до ТОВ «Спрінтер фудс» про зобов`язання відповідача прийняти та вивезти товар, що підлягає поверненню. При цьому, предметом спору у даній справі № 910/14470/21 є стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № РН-0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02.2021 та № РН-0000054 від 02.03.2021, в той час, як згідно з переліком, доданому до повідомлення про повернення товару за вих. №985/777 від 06.08.2021, фактично не вбачається, що спірним є повернення товару саме за видатковими накладними № РН-0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02.2021 та № РН-0000054 від 02.03.2021, заборгованість за якими є предметом розгляду у даній справі №910/14470/21.

Відтак, примаючи до уваги встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 168 244,80 грн за поставлений позивачем товар відповідно до видаткових накладних №РН-0000022 від 02.02.2021, №РН-0000045 від 23.02.2021 та №РН-0000054 від 02.03.2021, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1 355,00 грн 3% річних та 2 528,05 грн інфляційних втрат за період з 28.04.2021 по 04.08.2021.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, колегія суддів зазначає, що стягнення 3% річних у сумі - 1 355,00 грн та індексу інфляції у розмірі - 2 528,05 грн є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" 172 127,85 грн боргу за видатковими накладними №РН-0000022 від 02.02.2021, № РН-0000045 від 23.02,2021, № РН-0000054 від 02.03.2021, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/14470/21 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 910/14470/21 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким яким позовні вимоги задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №910/14470/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, місто Київ, пр. Науки, будинок 8, ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінтер фудс" (03057, місто Київ, вулиця О.Довженка, будинок 18, ідентифікаційний код 37078905) 168 244 (сто шістдесят вісім тисяч двісті сорок чотири) грн 80 коп. основного боргу, 1 355 (одну тисячу триста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. - 3% річних, 2 528 (дві тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 05 коп. - інфляційних збитків, 2581 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн 92 коп. судового збору за подання позовної заяви та 3 872 (три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 88 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/14470/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун