Постанова

від 12.06.2022 по справі 925/366/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа№ 925/366/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Буравльова С.І.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Поливач В.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Бохуринського В.С., Навроцького В.М.,

від відповідача 1.: не з`явився,

від відповідача 2.: не з`явився,

від відповідача 3.: не з`явився,

від відповідача 4.: не з`явився,

від відповідача 5.: не з`явився,

від третьої особи 1.: не з`явився,

від третьої особи 2.: не з`явився,

від ВДВС: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду міста Черкаської області від 29.09.2021

у справі №925/366/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Українського товариства охорони природи

до 1. Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЄНА»,

3. Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи»,

4. Благодійного фонду «Розвиток Черкащини»,

5. Приватного підприємства «Укртрансброкер»,

за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради

2. Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи

про скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення з нежитлових приміщень та звільнення від майна

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 Українське товариство охорони природи (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.10.2018 у справі №925/366/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та постановою Верховного суду від 27.08.2019, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції - Великої Олени Володимирівни про державну реєстрацію права власності від 03.12.2015 (реєстраційний запис №12340890) за Черкаською обласною організацією Українського товариства охорони природи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 793761871101) на об`єкт нерухомого майна: вбудоване (вбудовано - прибудоване) приміщення в громадському будинку, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вулиця Фрунзе (Верхня Горова), будинок 1/1. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: номер, літера А-2; об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (вбудовані приміщення першого поверху), загальна площа 1498 кв. м., а саме: приміщення підвалу № 3-2, 3-4, 3-5, 3-7, III, V, VI, приміщення 1-го поверху: з №1-12 по №1-14, з №3-9 по №3-11, з №3-21 по №3-27, №3-32, з №3-34 по №3-36, з №3-42 по №3-44, №3-47, №3-48, VII, VIII, приміщення 2-го пов.: з №3-30 по №3-76, IV, приміщення 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 30, 31, що зареєстровані як "приватна" власність Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи за адресою: Україна, місто Черкаси, вулиця Верхня Горова (Фрунзе), будинок 1/1.

Зобов`язано Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 12340890 від 03.12.2015 р. про державну реєстрацію права власності Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 793761871101) на об`єкт нерухомого майна: вбудоване (вбудовано - прибудоване) приміщення в громадському будинку, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вулиця Фрунзе (Верхня Горова), будинок 1/1. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: номер, літера А-2; об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (вбудовані приміщення першого поверху), загальна площа 1498 кв. м., а саме: приміщення підвалу №3-2, 3-4, 3-5, 3-7, III, V, VI, приміщення 1-го поверху: з №1-12 по №1-14, з №3-9 по №3-11, з №3-21 по №3-27, №3-32, з №3-34 по №3-36, з №3-42 по №3-44, №3-47, №3-48, VII, VIII, приміщення 2-го пов.: з №3-30 по №3-76, IV, приміщення 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 30, 31, що зареєстровані як «приватна» власність Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи за адресою: Україна, місто Черкаси, вулиця Верхня Горова (Фрунзе), будинок 1/1.

Усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання

майном Українського товариства охорони природи - Будинком природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з нежитлових приміщень: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вієна» (код ЄДРПОУ 40145583, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1), Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» (код ЄДРПОУ 39573725, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1, оф. 23), Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» (код ЄДРПОУ 38843477, адреса: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 105, кім. 401) та звільнення будівлі «Будинку природи» у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 від майна вищезазначених підприємств.

Стягнуто з Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, код 38764723) на користь Українського товариства охорони природи (вул. Анрі Барбюса, 5-б, м. Київ, 03150, код 00020221) - 1 321,50 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вієна» (вул. Фрунзе, 1, м. Черкаси, 18002, код 40145583) на користь Українського товариства охорони природи (вул. Анрі Барбюса, 5-б, м. Київ, 03150, код 00020221) - 1 321,50 грн судового збору.

Стягнуто з Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» (вул. Фрунзе, 1, м. Черкаси, 18002, код 39573725) на користь Українського товариства охорони природи (вул. Анрі Барбюса, 5-б, м. Київ, 03150, код 00020221) - 1 321,50 грн судового збору.

Стягнуто з Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» (вул. Леніна, 105, кім. 401, м. Черкаси, 18002, код 38843477) на користь Українського товариства охорони природи (вул. Анрі Барбюса, 5-б, м. Київ, 03150, код 00020221) - 1 321,50 грн судового збору.

В решті позову суд відмовив. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2018 виправлено описку, допущену в рішенні (вступна та резолютивна частина) Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 та вказано в резолютивній частині рішення в абзацах 5, 6, 7 та 8 - 1321,50 грн судового збору. В решті рішення (вступна та резолютивна частина) Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/366/18 залишено без змін. 02.07.2019 на виконання вказаного рішення Господарським судом Черкаської області видано накази.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.07.2019 задоволено заяву представника Українського товариства охорони природи про виправлення описки в рішенні у справі №925/366/18. Виправлено описку в третьому абзаці резолютивної частини рішення від 29.10.2018 а саме замість «…№12340890 від 03.12.2015р…» вказано «…№12340890 від 01.12.2015р..». В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 29.10.2018 у справі №925/366/18 залишено без змін.

Центральне відділення державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявами про роз`яснення судового рішення.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 22.11.2019 у задоволенні заяви старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про роз`яснення судового рішення - наказу від 02.07.2019 відмовлено.

Починаючи з січня 2020 у даній справі неодноразово подавались скарги на дії/рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо виконання судового рішення у справі №925/366/18.

04.03.2021 Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2021 заяву Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 925/366/18 задоволено. Замінено у справі № 925/366/18 боржника - Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 38764723; вул. Б.Вишневецького,36, м. Черкаси) на його правонаступника - Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ: 42962736; вул. Благовісна,170, м. Черкаси). Позивачем тричі оскаржувались рішення та дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції щодо неправомірного закінчення невиконаного виконавчого провадження за №№ 59640922, 59638054, 59638477, за результатами розгляду вказаних скарг суди визнавали неправомірними дії державного виконавця щодо закриття виконавчих проваджень з виконання судового рішення у даній справі. 04.08.2021 Українське товариство охорони природи (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із скаргою на рішення, дії та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі по тексту - Центральний ВДВС) в порядку розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), в якій скаржник просить суд:

- визнати дії, рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Тетяни Олександрівни незаконними і скасувати постанову від 29.07.2021 про закінчення виконавчого провадження № 59638477;

- зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконувати наказ № 925/366/18 від 02.07.2019, виданий Господарським судом Черкаської області, про: «Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном Українського товариства охорони природи - Будинком природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з нежитлових приміщень: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вієна» (код ЄДРПОУ 40145583, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1), Благодійної організації Фонд збереження рідної природи (код ЄДРПОУ 39573725, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1, оф. 23), Благодійного фонду Розвиток Черкащини (код ЄДРПОУ 38843477, адреса: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 105, кім. 401) та звільнення будівлі Будинку природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 від майна вищезазначених підприємств в порядку, визначеному статтями 66, 67 та іншими Закону України «Про виконавче провадження», за участю стягувача, а також у розумні строки;

- стягнути із старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Тетяни Олександрівни витрати на правову допомогу у сумі 14 000,00 (чотирнадцять тисяч) грн (на дату подання скарги).

Обгрунтовуючи скаргу позивач посилається на те, що постанова від 29.07.2021 про закінчення виконавчого провадження №59638477 з примусового виконання наказу №925/366/18 від 02.07.2019, виданого Господарським судом Черкаської області, ухвалена державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Тетяною Олександрівною протиправно, з порушенням ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 14, 15, 16, 18, 19, 26, 28, 39, 66, 67 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 скаргу Українського товариства охорони природи на рішення, дії та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Тетяни Олександрівни та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2021 ВП № 59638477.

Зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконати наказ № 925/366/18 від 02.07.2019, виданий Господарським судом Черкаської області, про: «Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном Українського товариства охорони природи - Будинком природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з нежитлових приміщень: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вієна» (код ЄДРПОУ 40145583, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1), Благодійної організації Фонд збереження рідної природи (код ЄДРПОУ 39573725, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1, оф. 23), Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» (код ЄДРПОУ 38843477, адреса: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 105, кім. 401) та звільнення будівлі Будинку природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 від майна вищезазначених підприємств в порядку, визначеному статтями 66, 67 та іншими Закону України «Про виконавче провадження», за участю стягувача, а також у розумні строки.

В іншій частині вимоги стягувача залишені без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що акт державного виконавця Центрального ВДВС від 28.07.2021 не є актом виконання рішення про примусове виселення боржника та не є виконавчим документом в силу ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Направлення повідомлення державного виконавця Центрального ВДВС від 27.07.2021 про заплановане на 28.07.2021 проведення примусових виконавчий дій щодо виселення боржника було здійснено державним виконавцем Центрального ВДВС з порушенням ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем Центрального ВДВС не було дотримано вимог п. 5 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки суду не надано доказів того, що державним виконавцем виявлено майно за місцем виконання рішення суду та з`ясовано приналежність такого майна.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії державного виконавця щодо складання та оформлення оскаржуваних акту та постанови не відповідають вимогам, передбаченим Інструкцією з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 в частині визнання неправомірними дій та скасування постанови державного виконавця Центрального ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2021 у виконавчому провадженні №59638477 та зобов`язанні Центрального ВДВС виконати наказ №925/366/18 за участю стягувача у розумні строки. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги позивача на рішення, дії та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанову від 27.07.2021 про відновлення виконавчого провадження №59638477 та повідомлення від 27.07.2021 про здійснення виконавцем виконавчих дій спрямованих на виконання судового рішення 28.07.2021, направлено сторонам виконавчого провадження 27.07.2021.

28.07.2021 у межах виконання вищевказаного виконавчого документа державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 та перевірено приміщення «Будинку природи», та встановлено відсутність боржника та його майна, про що складено акт державного виконавця. 29.07.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним фактичним виконанням судового рішення, про що повідомлено стягувача та боржника, шляхом направлення рекомендованих листів 29.07.2021.

Як зазначає апелянт, помилковим є посилання суду на знаходження боржника - Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» в приміщенні Будинку природи через укладений між ТОВ «Вієна» та КП «Черкасиводоканал» договір від 24.10.2016, оскільки вказана юридична особа не є боржником у виконавчому провадженні. Сам по собі факт укладеного та не розірваного договору на водопостачання не спростовує та не підтверджує знаходження будь-якої юридичної особи у приміщенні.

Крім того, державний виконавець може проводити виконавчі дії стосовно виселення без присутності стягувача, а його (стягувача) присутність є лише правом останнього і ніяким чином не може перешкодити чи сприяти примусовому виконанню рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у справі №925/366/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/366/18 та відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18.

18.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/366/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2021 апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 залишено без руху.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, строк дії якого продовжено Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022.

Наказом Північного апеляційного господарського суду №1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, що зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Наказом Північного апеляційного господарського суду №11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 та 11.04.2022 по 15.04.2022 головуюча суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В. перебувала у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 клопотання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 задоволено та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.05.2021 на 12 год 30 хв. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 25.05.2022.

26.05.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції поновити строк на подання відзиву, залишити апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси від 24.12.2021 №20.25-35/75082 на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 (щодо виконавчого провадження №59638477) без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 (щодо виконавчого провадження №59638477) залишити без змін, посилаючись на те, що державним виконавцем допущено порушення приписів ст.ст 26, 63, 66 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач зазначає, що державним виконавцем не було неналежно повідомлено боржника про день і час примусового виселення, спірне приміщення не було звільнено від майна боржника, тоді як під час проведення виконавчих дій було виявлено майно, яке належить невстановленим особам. Також не було доведено до відома боржника резолютивну частину рішення та заборону боржнику користуватись приміщенням, з якого його виселили.

30.05.2022 позивачем надано суду апеляційної інстанції «три нових докази проти апеляційної скарги», а саме: копії актів державного виконавця від 24.05.2022 у справі №925/882/20, №925/436/21, №925/437/21.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Надані позивачем докази винили після ухвалення рішення суду у даній справі, тобто є новими доказами, що виключає прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у вказаній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Таким чином, надані позивачем нові докази судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 відкладено розгляду справи №925/366/18 на 13.06.2022 на 13:00.

02.06.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/366/18 з Господарського суду Черкаської області за запит суду апеляційної інстанції.

13.06.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

13.06.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Черкаської обласної організації Українського товариства охорони здоров`я надійшла заява про розгляд скарги без присутності його представника, позицію Українського товариства охорони здоров`я підтримує у повному обсязі.

Відповідачі 1-5, третя особа 1 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку із обмеженням доступу учасників судового процесу до пошукової форми Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу «Стан розгляду справ», з метою інформування про рух судових справ, на офіційному вебсайті Північного апеляційного господарського суду було розміщено відповідне повідомлення стосовно розгляду справи №925/366/18 та здійснено надсилання ухвал Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022, від 31.05.2022 на відомі суду електронні адреси учасників справи.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.10.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до ч.ч. 1-8 ст. 66 Закону №1404-VIII державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом.

Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.

Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику.

У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.10.2018 у даній справі, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 залишене без змін, позов задоволено частково.

На виконання вище вказаного рішення суду 02.07.2019 були видані судові накази.

На виконанні в Центральному ВДВС перебуває виконавче провадження №59638477 з примусового виконання виконавчого документа - наказу №925/366/18, виданого Господарським судом Черкаської області 02.07.2019, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном Українського товариства охорони природи - Будинком природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе),1 шляхом виселення з нежитлових приміщень: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вієна» (код ЄДРПОУ 40145583, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, 1/1), Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» (код ЄДРПОУ 39573725, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, 1/1, оф.23), Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» (код ЄДРПОУ 38843477, 18002. Черкаська обл., м. Черкаси, вул.105. кім.401) та звільнення будівлі «Будинку природи» у м. Черкаси, вул. Фрунзе), 1 від майна вищезазначених підприємств.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.07.2021 скаргу №24 від 26.03.2020 Українського товариства охорони природи задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову від 06.03.2020 про закінчення виконавчого провадження №59638477. Зобов`язано відновити виконавче провадження №59638477 на виконання наказу №925/366/18 виданого Господарським судом Черкаської області 02.07.2019. В іншій частині скарги відмовлено.

27.07.2021 постановою державного виконавця Центрального ВДВС відновлено виконавче провадження №59638477. (т. 13, а.с. 11).

Згідно повідомлення державного виконавця №41353 від 27.07.2021 в межах виконавчого провадження №59638477 повідомлено про те, що 28.07.2021 о 09:00 год буде здійснюватися примусове виконання рішення суду щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном Українського товариства охорони природи - Будинком природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з нежитлових приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Вієна» (код ЄДРПОУ 40145583, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1), Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» (код ЄДРПОУ 39573725, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Фрунзе, буд. 1/1, оф. 23), Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» (код ЄДРПОУ 38843477, адреса: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Леніна, буд. 105, кім. 401) та звільнення будівлі Будинку природи у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 від майна вищезазначених підприємств. (т.13, а.с. 11).

Постановою державного виконавця від 29.07.2021 закінчено виконавче провадження №59638477 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону №1404-VIII.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII).

Вказана постанова надіслана на адресу позивача згідно поштового відправлення №1802807174048, яке було вручено 02.08.2021. (т.13, а.с. 15-16).

Водночас судом першої інстанції встановлено, про що також зазначено у відповіді на «відзив на скаргу» та не заперечується апелянтом, згідно акта державного виконавця від 28.07.2021 під час здійснення виходу за адресою м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 зафіксовано, що у Будинку природи УКРТОП знаходяться: ТОВ «Ярд найлз» (за договором про співробітництво з Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи»), ТОВ «Транзерноекспорт» (за договором найму (оренди) з Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи»), ТОВ «Каса-Центр» (за договором оренди з ТОВ «ВІЄНА»), ФОП Нечипорук Г.А. (за договором оренди з ТОВ «ВІЄНА»), Зоомагазин ФОП Середа Н.Г. (за договором про співробітництво з Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи»), ФОП Богатова О.В. (за документами з Благодійним фондом «Розвиток Черкащини»), ФОП Шибанова О.О. (за договором оренди з ТОВ «ВІЄНА»), ФОП Шликова А.М. (за договором позички нерухомого майна з Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи»), Спортивний клуб «Явір» (за договором оренди з ТОВ «ВІЄНА»), ФОП Хоменко Н.М. (за договором оренди з ТОВ «ВІЄНА»), ТОВ «Сова», ФОП Турська А.Л. (за договором про співробітництво з Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи») і т.д. (т.13, а.с. 48-49).

Зазначене свідчить про те, що у спірному приміщенні Будинку Природи знаходяться особи, які користуються спірним приміщенням на підставі договорів, укладених із БФ «Розвиток Черкащини», ТОВ «ВІЄНА» та Благодійною організацією «Фонд збереження рідної природи».

За приписами ч. 3 ст. 66 Закону №1404-VIII примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.

Таким чином, вищевказані обставини вказують про те, що спірне приміщення Будинку природи у м. Черкаси перебуває у володінні та розпорядженні Благодійного фонду «Розвиток Черкащини», ТОВ «ВІЄНА» та Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» які передали його в користування іншим особам на підставі укладених договорів, та спростовує доводи апелянта про фактичне виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 29.07.2021 у справі №925/366/18 та правомірне прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.

Згідно п. 12. Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, виконання рішень про виселення боржника, його майна, домашніх тварин здійснюється в порядку, визначеному статтею 66 Закону, у присутності понятих за участю працівників поліції.

Опис та передача майна на відповідальне зберігання проводяться виключно в разі відсутності боржника або його представника під час виселення або в разі, коли боржник відмовляється звільнити приміщення від свого майна.

Акт державного виконавця від 28.07.2021 складено без представників стягувача та боржника, без участі працівників поліції, у присутності понятих, що є порушенням п. 12. Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень та п. 4 ст. 66 Закону №1404-VIII.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2021 у справі № 201/12569/16 виклав наступну правову позицію, яка стосується виконавчого провадження. Забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

На важливість належного виконання судових рішень неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, за позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 пункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого в статті 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статті 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні висновки щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Таким чином, обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Неправомірні дії (бездіяльність) приватного виконавця (державного виконавця) порушують право стягувача на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу.

Слід зазначити, що за приписами ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до приписів ст.ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судами під час розгляду справи №925/366/18 було встановлено порушення прав позивача, як власника нерухомого майна - «Будинку природи» по вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 у м. Черкасах, та визнано правомірною вимогу позивача про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженні майном Товариства - «Будинком природи» по вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 у м. Черкасах, шляхом виселення з нежитлових приміщень ТОВ «ВІЄНА», Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи», Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» та звільнення будівлі «Будинку природи» від майна вищезазначених підприємств, з огляду на наступне, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у даній справі.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

В свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, позивач наділений правом на судовий захист права власності на майно. В свою чергу, виконання рішення у даній справі про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженні майном Товариства - «Будинком природи» по вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 у м. Черкасах, шляхом виселення з нежитлових приміщень ТОВ «ВІЄНА», Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи», Благодійного фонду «Розвиток Черкащини» та звільнення будівлі «Будинку природи» від майна вищезазначених підприємств є завершальною стадією судового провадження.

Як вже зазначалось, забезпечення виконання судових рішень покладається на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Неправомірні дії (бездіяльність) приватного виконавця (державного виконавця) порушують право стягувача на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу.

Посилання апелянта на виконання рішення суду у даній справі судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки як встановлено судом Благодійний фонд «Розвиток Черкащини», ТОВ «ВІЄНА» та Благодійна організація «Фонд збереження рідної природи» передали спірне приміщення у користування іншим особам на підставі укладених договорів, тоді як передача майна іншим особам свідчить про фактичну зміну боржника на стадії виконання судового рішення, що без вчинення процесуального правонаступництва у встановленому порядку, чинним законодавством не передбачено. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №922/3535/15, 10.09.2021 у справі №903/323/20.

У постанові від 03.11.2020 у справі №916/16/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

У рішенні «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, державним виконавцем Центрального ВДВС було допущено порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили та має обов`язковий характер, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив скаргу Українського товариства охорони природи на рішення, дії та бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.09.2021 у справі №925/366/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

4. Матеріали справи № 925/366/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді С.І. Буравльов

В.А. Корсак