Рішення

від 14.06.2022 по справі 910/118/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2022Справа № 910/118/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-торг" (18008, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ СМІЛЯНСЬКА, будинок 137)доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3)простягнення 58 488 грн 60 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-торг" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 58 488 грн 60 коп. за договором поставки від 01.11.2019 № 53-123-01-19-05885, в тому числі: 37 482 грн 11 коп. інфляційних втрат та 21 006 грн 49 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання товару № 53-123-01-19-05885 від 01.11.2019 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку із чим позивачем нараховано 37 482 грн 11 коп. інфляційних втрат та 21 006 грн 49 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/118/22 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи до матеріалів справи.

17.05.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер-торг" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" укладено договір від 01.11.2019 № 53-123-01-19-05885 на постачання товару (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ "Мастер-Торг" (постачальник) зобов`язалося передати ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупцю), а покупець прийняти і сплатити товар - код CPV 39130000-2 по ДК 021:2015 офісні меблі (меблі) (далі товар), у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору; рік виготовлення товару не раніше 2018 року; місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ (п.п. 1.1, 1.3 договору).

Загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 3600000 грн 00 коп. без ПДВ, ПДВ 20 % : 720000 грн 00 коп., а загалом 4320000 грн 00 коп. (п. 2.1 договору).

Постачання здійснюється протягом 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2019 на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., відповідно до Правил Інкотермс-2010, вантажоодержувач - ВП "Южно-Українська АЕС", ЮУВ ВП "Складське господарство", з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1 договору).

3 товаром постачальник надає покупцю: 1) видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); 2) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН документ, який підтверджує якість продукції (паспорт або сертифікат оригінал) (п. 3.2 договору).

Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" (п. 5.1 договору).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

Оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2 договору).

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну договору, та виконання діючих зобов`язань.

До договору сторонами укладено специфікацію № 1, в якій погоджено поставку товарів загальною вартістю 4320000 грн 00 коп. з ПДВ, їх найменування, кількість та характеристики.

У подальшому сторонами укладено до договору додаткову угоду від 29.11.2019 № 1, якою змінено редакцію п. 3.1 договору та викладено цей пункт наступним чином: "Постачання здійснюється не пізніше 20.12.2019 на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору ТОВ "Мастер-Торг" поставило відповідачу обумовлені у специфікації № 1 товари згідно видаткових накладних: від 20.11.2019 № МТ-0000041 на суму 739518 грн 00 коп. з ПДВ; від 22.11.2019 № МТ-0000043 на суму 289758 грн 00 коп. з ПДВ; від 25.11.2019 № МТ-0000046 на суму 189336 грн 00 коп. з ПДВ; від 27.11.2019 № МТ-0000050 на суму 141210 грн 00 коп. з ПДВ; від 02.12.2019 № МТ-0000060 на суму 2771406 грн 00 коп. з ПДВ; від 04.12.2019 № МТ-0000051 на суму 113172 грн 00 коп. з ПДВ; від 17.12.2019 № МТ-0000049 на суму 75600 грн 00 коп. з ПДВ, а загалом поставлено товари на суму 4320000 грн 00 коп. з ПДВ.

Постачальник, на виконання умов п. 3.2. договору, разом з товаром передав покупцю документи, що підтверджують якість продукції, та направив тому зі своєї електронної адреси на електронну адресу покупця зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та електронні квитанції про їх реєстрацію у зазначеному реєстрі, що підтверджується поданими позивачем відповідними скриншотами з електронної поштової скриньки останнього; відповідними податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем оплачено поставлені ТОВ "Мастер-Торг" товари згідно платіжних доручень, копії яких додано до матеріалів справи, а саме: від 10.01.2020 № УПТК/191 на суму 30024 грн 00 коп.; від 10.01.2020 № УПТК/13 на суму 74700 грн 00 коп.; від 10.01.2020 № УПТК/24 на суму 212184 грн 00 коп.; від 10.01.2020 № УПТК/192 на суму 422610 грн 00 коп.; від 03.02.2020 № УПТК/599 на суму 289758 грн 00 коп.; від 03.02.2020 № УПТК/637 на суму 189336 грн 00 коп.; від 03.02.2020 № УПТК/492 на суму 49560 грн 00 коп.; від 03.02.2020 № УПТК/600 на суму 91650 грн 00 коп.; від 23.04.2020 № УПТК/968 на суму 500000 грн 00 коп.; від 15.07.2020 № УПТК/1057 на суму 500000 грн 00 коп.; від 31.07.2020 № УПТК/1080 на суму 113172 грн 00 коп.; від 31.07.2020 № УПТК/1085 на суму 1771406 грн 00 коп.; від 31.07.2020 № УПТК/1086 на суму 75600 грн 00 коп. Загалом сплачено кошти у сумі 4320000 грн 00 коп.

Викладені обставини не заперечуються відповідачем, а також підтверджуються листом останнього від 22.04.2020 № 07/6788, згідно якого останнім визнано належне виконання ТОВ "Мастер-Торг" договірних зобов`язань щодо поставки замовлених товарів, претензій щодо виконання п.п. 3.2, 5.1 договору не заявлено. Також дані обставини встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі 915/680/20 від 15.10.2020.

За твердженнями позивача, які підтверджуються матеріалами справи та рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі 915/680/20 від 15.10.2020, оплату поставлених товарів здійснено з пропуском строків оплати, визначених у п. 2.2 договору (протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору), у зв`язку із чим позивачем нараховано 21 006 грн 00 коп. 3 % річних за період з 16.04.2020 по 30.07.2020 та 37 482 грн 11 коп. інфляційних втрат за квітень - червень 2020 року, стягнення яких є предметом спору в даній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21 006 грн 00 коп. 3 % річних за період з 16.04.2020 по 30.07.2020 та 37 482 грн 11 коп. інфляційних втрат за квітень - червень 2020 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не надає заперечень проти прострочення заборгованості, натомість посилаєтся на скрутне фінансове становище, наявність судових справ про стягнення на його користь значних сум коштів. Вказані обставини судом до уваги не приймаються, оскільки не стосуються предмету спору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 482 грн 11 коп. інфляційних втрат за квітень - червень 2020 року підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги про стягнення 21 006 грн 00 коп. 3 % річних за період з 16.04.2020 по 30.07.2020 суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі 915/680/20 від 15.10.2020 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задоволено на суму 15481 грн 29 коп. за період з 01.03.2020 по 05.05.2020, а тому заявлення позивачем у даній справі вимоги про стягнення 3% річних за період з 16.04.2020 по 30.07.2020, оскільки неприпустимим є подвійне стягнення за один період.

З урахуванням періоду, зазначеного у рішенні по справі №915/680/20 та в межах періоду, заявленого позивачем, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 06.05.2020 по 30.07.2020.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов`язання за договором від 01.11.2019 № 53-123-01-19-05885, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 006 грн 00 коп. 3 % річних підлягають задоволенню у частково у розмірі 16 686 грн 52 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09-21 в розмірі 7 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер-торг" (клієнт за договором) та адвокатом Батюком Олегом Олександровичем (адвокат за договором) укладено договір про надання правничої допомоги № № 01/09-21, відповідно до умов якого клієнт доручає адвокату скласти, підписати та направити до відповідного господарського суду позовну заяву про стягнення з боржника 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу, які не були стгягнуті рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі 915/680/20 від 15.10.2020.

Відповідно до п. 1.3 за виконання доручення за договором клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 7 000 грн 00 коп., з яких 3 500 грн 00 коп. до подачі позовної заяви до суду та наступні 3 500 грн 00 коп. протягом 2-х місяців з дня вступу в законну силу судового рішення у справі.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № № 01/09-21, опис робіт, виконаних адвокатом та копію видаткового касового ордеру від 03.09.2021 на суму 3 500 грн 00 коп.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи та підлягають задоволенню частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 6 482 грн 98 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-торг" (18008, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ СМІЛЯНСЬКА, будинок 137, ідентифікаційний код 30343947) 37 482 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 11 коп. інфляційних втрат, 16 686 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 52 коп. 3 % річних, 6 482 (шість тисяч чотириста ввісімдесят дві) грн 98 коп. витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 2 102 (п`ять тисяч шістсот сімнадцять) грн 34 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька