Рішення

від 14.06.2022 по справі 320/6518/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2022 року № 320/6518/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у м.Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов Фермерського господарства «Колос» до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство «Колос» з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області від 13.10.2016 № 27580-10;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 08.10.2018 №0054315505;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 09.04.2020 №0029545504;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області вчинити дії щодо приведення інтегрованої картки у відповідність;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області відновити ФГ «Колос» у статусі платника єдиного податку четвертої групи за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 810/1650/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про стягнення з ФГ «Колос» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 106321, 00 грн.

Оскільки податковим органом протиправно не було внесено інформацію про відсутність податкового боргу до інтегрованої картки ФГ «Колос», податковим органом прийнято податкову вимогу від 13.10.2016 № 27580-10 у розмірі 106321,00 грн, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0054315505.

Також, невнесення інформації про відсутність податкового боргу стало підставою для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якій він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ФГ «Колос» зареєстровано юридичною особою 23.12.1992, основним видом діяльності за КВЕД є: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ФГ «Колос» є платником податку на додану вартість з 01.12.2004.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направила позивачу листа від 25.10.2016 № 6829/10/1016-1201 «Про надання інформації», в якому просила надати пояснення та документи, що підтверджують сплату податку на додану вартість.

Листом від 28.10.2016 позивач надав податковому органу витребувану інформацію та документи.

Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 13.10.2016 прийнято податкову вимогу № 27380-10, у якій зазначено , що станом на 12.10.2016 податковий борг позивача становить 106321, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вимогою, звернувся із заявою від 30.11.2016 до податкового органу та 12.12.2016 до Кабінету Міністрів України.

Листом від 04.01.2017 № 24/6/99-99-12-03-01-15 ДФС України повідомило позивача, що за ним по коду платежу 140109001 обліковується борг у розмірі 106 321,00 грн, у той же час за кодом платежу 140101001 обліковується зайво внесені кошти на суму 106 382,60 грн.

Також позивач 28.12.2016 звернувся до ГУ ДФС У Київській області з листом щодо виникнення податкового боргу у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість на зменшення податкових зобов`язань.

Листом від 18.01.2017 № 161/10/10-36-12-02-18 ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача, що згідно даних ІС «Податковий блок» на електронному ПДВ-рахунку ФГ «Колос» станом на 23.09.2016 нараховано по декларації з ПДВ за серпень 2016 року до держбюджету 180 745, 00 грн., списано до держбюджету 106 382, 64 грн, борг 74362, 36 грн.

Позивач 25.01.2017 звернувся з листом до ДФС України з проханням вирішити питання щодо зарахуванням коштів на казначейський рахунок.

Аналогічну заяву позивач 02.03.2017 надіслав до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 09.03.2017 відмовила позивачу у зарахуванні коштів з одного рахунку на інший, оскільки у позивача наявний податковий борг у розмірі 106321, 00 грн.

Позивач 26.04.2017 звернувся з листом до ДФС України щодо вирішення питання сплати податкових зобов`язань з ПДВ.

Листом від 25.05.2017 № 2946/10/10-36-12-02-18 ГУ ДФС у Київській області позивачу повідомило, що у нього обліковується борг у розмірі 106321, 00 грн по коду платежу 14010901.

У травні 2017 року Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ФГ «Колос» податкового боргу у розмірі 106321, 00 грн (справа № 810/1650/17).

Судом у справі № 810/1650/17 встановлено, що ФГ "Колос" до контролюючого органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 року, у якій було уточнено значення рядка 18.1 декларації з ПДВ за серпень 2016 року та визначено податкове зобов`язання з ПДВ, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 106321,00 грн.

Визначене в уточнюючому розрахунку податкове зобов`язання у розмірі 106321,00 грн було сплачене відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 18.08.2016 на суму 137800,00 грн. та №2 від 22.08.2016 на суму 74965,28 грн.

Як вбачається з даних інтегрованої картки відповідача, за платежем "ПДВ с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами" "суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно статті 209 ПКУ", у ФГ "Колос" відсутній податковий борг, який є предметом позову.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 810/1650/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач 25.05.2017 звернувся до податкового органу із заявою, у якій просив надати роздруківку руху коштів, сплачених згідно платіжних доручень від 18.08.2016 № 1 та від 22.08.2016 № 2.

Листом від 29.05.2017 № 4189/10/10-13 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зазначила, що вказані у заяві платіжні доручення від 18.08.2016 №1 на суму 137 800,00 грн та від 22.08.2016 №2 на суму 74 965,28 грн зараховані на електронний рахунок ФГ «Колос» № 37539100018982.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 01.03.2017 № 1829/10/10-13- 16-12-04 повідомила позивача про позбавлення його статусу платника єдиного податку четвертої групи через наявність у ФГ «Колос» податкового боргу у розмірі 106 321, 00 грн, а декларації, що були подані до 20.02.2017 (в період податкової звітності за 2016 рік), вважаються недійсними.

У зв`язку з тим, що постановою суду підтверджено відсутність податкого боргу, позивач 08.06.2017 звернувся до податкового органу з проханням повернути йому статус платника єдиного податку четвертої групи.

Обухівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 10.07.2017 повідомило позивача, що його лист від 09.06.2017 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 направлено до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області для вирішення питання.

Письмової мотивованої відповіді на звернення позивача про повернення йому статусу платника єдиного податку четвертої групи від 08.06.2017 податковим органом не надано.

ФГ «Колос» 20 лютого 2018 подано до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік з додатками.

Листом від 20.02.2018 ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що станом на 01.01.2018 за ФГ «Колос в ІКПП по податку на додану вартість рахується податковий борг у розмірі 106321, 00 грн, а тому ФГ «Колос» не може бути платником єдиного податку четвертої групи.

Також повідомлено, що податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік з додатками визнано недійсними.

Позивач повторно 26.03.2018 звернувся до ГУ ДФС у Київській області з листом щодо отримання довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи .

Листом від 02.04.2018 № 657/10-10-36-12-03 ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що суб`єкт господарювання, який має борг по сплаті податків, не може бути зареєстрований платником єдиного податку.

Листом від 13.06.2018 № 10903/10-10-36-55-01 ГУ ДФС у Київській області на лист №6 від 21.05.2016 (вх. №12807/7 від 22.05.2018) повідомлено позивача, що станом на 01.01.2018 у ФГ «Колос» наявний податковий борг у розмірі 106321, 00 грн, а тому ФГ «Колос» не може бути платником єдиного податку четвертої групи.

Податковим органом 17.09.2018 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ФГ «Колос», за результатами якої складено акт № 1342/10-36-55-05/20596408.

Як слідує з акту від 17.09.2018, предметом перевірки була податкова звітність з податку на додану вартість за серпень 2016, листопад-грудень 2017, квітень 2018.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за серпень 2016, листопад-грудень 2017, квітень 2018, тобто п.203.2 ст. 203, п. 57.1 ст.57 ПК України.

На підставі акту перевірки від 17.09.2018 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0054315505 та № 0054285505.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.12.2018 № 41003/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0054315505 та скасовує податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 0054285505.

Податковим органом відносно керівника ФГ «Колос» ОСОБА_1 складено протокол від 27.09.2018 № 360 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а саме порушено термін сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 30.10.2018 у справі № 372/2986/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач, не погоджуючись з діями податкового органу у період 2020 року, звертався до податкового органу вищих рівнів, Урядову гарячу лінію, народного депутата щодо вирішення питання про внесення інформації про відсутність податкового боргу.

Податковим органом 12.03.2020 проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток ФГ «Колос», за результатами якої складено акт 3 567/10-36-55-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст 49 ПК України, а саме неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2019 рік.

На підставі акту перевірки від 12.03.2020 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 № 0029545504.

Листом ГУ ДПС у Київській області на звернення на Урядову гарячу лінію від 20.03.2020 №10990/ФОП/10-36-10-00 позивачу повідомлено, що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів по ФГ«КОЛОС» (ЄДРПОУ 20596408) станом на 18.03.2020 обліковується податковий борг в загальній сумі 191 894,72 грн:

по коду бюджетної класифікації 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) в розмірі 85 573,72 грн.;

по коду бюджетної класифікації 14010901 (податок на додану вартість с/г підприємств за операціями з с/г товарами/послугами розмірі 106 321,00 гривень.

Джерелом виникнення боргу по коду бюджетної класифікації 14010100 є несплата грошових зобов`язань по податковому повідомленню-рішенню (форма «Ш») від 08.10.2018 №0054315505 в сумі 11 843,00 грн, по податкових зобов`язаннях по деклараціях з ПДВ від 16.05.2018 №9094946893, від 17.06.2018 №9121447909, від 16.07.2018 № 9146596204 на суму 73 730,72 гривень.

Джерелом виникнення боргу по коду бюджетної класифікації 14010901 є грошові зобов`язання по уточнюючому розрахунку до податкової декларації за серпень 2016 від 01.08.2016 № 9179884296 на суму 106 321,00 грн.

Додатково повідомлено, що по коду бюджетної класифікації 14011001 (податок на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами) обліковується переплата у розмірі 180745,00 гривень.

ФГ«Колос» 20.09.2016 подано декларацію з податку на додану вартість скорочену за серпень 2016 № 9173717714 з нарахуваннями до сплати 180745,00 грн до держбюджету з додатком 10 № 9173717712 в розділі 1 Розрахунок сум податку на додану вартість по операціях із зерновими та технічними культурами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок податок на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами (КБК 14011001). Граничний термін сплати - 30.09.2016. Сплачено 23.09.2016 -106382,64 гривень.

Уточнюючий розрахунок за серпень 2016 № 9194393536 та додатком 10 № 9194393558, яким зменшено нарахування на суму 180 745 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі 3 810/1650/17 підтверджено факт відсутності податкового боргу за кодом бюджетної класифікації 14011001.

Листом від 15.06.2020 № 19055/6/99-00-04-02-03-06 ДПС України, розглянувши лист ФГ «Колос» від 26.05.2020 щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи, продублювала раніше надані відповіді та зазначила, що у резолютивній частині постанови суду від 30.05.2017 не містилося вимог зобов`язального характеру щодо податкового органу про списання податкового боргу або приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність до постанови суду.

Також вказала, що господарство з адміністративним позовом до податкового органу про зобов`язання скасування податкового боргу не зверталося.

Оскільки у господарства обліковувався податковий борг, ГУ ДПС у Київській області було відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої на 2017 - 2020 роки, про що повідомлено листами ГУ ДПС у Київській області № 1829/10/10-13-10-16-12-04 від 01.03.2017, № 2918/10/10-36-12-03 від 20.02.2018, № 10011/10/10-55-05 від 20.03.2019 та № 8395/10/10-36-55-05 від 06.03.2020.

Не погоджуючись з діями, бездіяльністю та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Главою І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що платниками єдиного податку четвертої групи є сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Так, відповідно до п.п.291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Аналіз наведених положень статті 291 ПК України свідчить, що вимоги несумісності суб`єкта господарювання зі статусом платника єдиного податку четвертої групи стосуються випадку, коли такий суб`єкт лише бажає набути відповідний статус, однак не відповідає визначеним критеріям та йому контролюючим органом за місцем його реєстрації та обліку може бути відмовлено в реєстрації платником єдиного податку.

Іншими словами, ці норми стосуються випадків обрання або переходу платником податків на спрощену систему оподаткування, однак не охоплюють та не врегульовують випадки, коли юридична особа на момент виникнення ситуації з необхідністю підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування вже є платником єдиного податку четвертої групи, включена до Реєстру платників єдиного податку та подає до контролюючого органу документи для підтвердження цього статусу.

Як слідує з матеріалів позивач у 2016 році був платником єдиного податку четвертої групи.

Судом встановлено, що контролюючим органом повідомлено позивача про те, що за даними податкового обліку станом на листопад 2016 за позивачем обліковується податковий борг, у зв`язку з чим позивачу виставлено оскаржувану податкову вимогу.

У подальшому постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 810/1650/17 встановлено відсутність податкового боргу у позивача.

У зв`язку з недотриманням вимог п.п.291.5-1.3 ст. 291 Податкового кодексу України ФГ «Колос» відмовлено у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2017 - 2020 роки.

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про відмову у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2017-2020 роки.

Проте, доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у позивача як підстава відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи з посиланням на норми п.п.291.5-1.3 ст. 291 ПК України суд вважає помилковими, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Суд звертає увагу, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. Адже іде мова про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, оскільки позивач вже мав цей статус, що підтверджується даними відповідних довідок та інформаційних листів, які наявні у матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.02.2019 у справі №804/3117/17, від 26.02.2019 у справі №816/513/17, від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.2 ст. 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Таким чином, випадки анулювання реєстрації платником єдиного податку чітко окреслені п. 299.10 ст. 299 ПК України є вичерпними та перелік таких підстав, їхній зміст та документальне підтвердження наявності таких підстав у діяльності суб`єкта господарювання не підлягають розширеному трактуванню як з боку платників податку, так і з боку контролюючих органів.

Суд наголошує, що серед випадків, визначених у ст. 299 ПК України, відсутня така підстава для анулювання реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку четвертої групи, як наявність податкового боргу станом на 1 січня звітного року.

У разі наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, він згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17 та від 29.03.2018 у справі №804/2321/17.

Як встановлено судом, в рішеннях відповідача, що оформлені листами від 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05, податковий орган не зазначає про наявність жодної із підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи за період з 2017-2020 роки.

Крім того, згідно положень п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Тобто, для встановлення обставин неможливості перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, а також для проведення йому донарахування сум податків і зборів, від яких він був звільнений внаслідок перебування на спрощеній системі оподаткування, щодо нього має бути проведена документальна перевірка у відповідності до вимог ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач лише під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Проте, контролюючим органом не надано суду докази проведення документальної перевірки позивача, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Суд зазначає, що для тих суб`єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог ст. 298 ПК України податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу.

Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи.

Рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України, до яких не належить заборона, передбачена п.п.291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, якою керувався відповідач.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.12.2019 у справі №810/3682/15, від 10.12.2019 у справі №806/499/16, від 27.06.2019 у справі №806/1086/17, від 20.06.2019 у справі №822/1807/17, які в силу вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи не проведення щодо ФГ «Колос» документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, позбавлення позивача такого статусу листами від 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05, на думку суду, є таким, що виходить за межі наданої відповідачу як суб`єкту владних повноважень компетенції, а отже, є протиправним та таким, що не може тягнути за собою жодних юридично зобов`язуючих наслідків для позивача.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.03.2019 у справі №818/606/17, в якій, зокрема, зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Судом в ході дослідження матеріалів справи документального підтвердження жодної із обставин, визначених у п. 299.10 ст. 299 ПК України, відносно позивача не встановлено.

Відтак, відмова податкового органу в підтвердженні ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку четвертої групи, що оформлені листами 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05 є протиправними та підлягають скасуванню, що має своїм наслідком відновлення прав позивача у стані, в якому він перебував до порушення з боку відповідача, а саме відновлення для ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2017 року.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що подані ФГ «Колос» податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи вважаються не прийнятими з підстав того, що ФГ «Колос» має податковий борг.

З даного приводу суд зазначає наступне.

В силу положень п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов`язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з положеннями ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (п. 48.5 ст. 48 ПК України).

Згідно з п. 48.7 ст. 47 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, визначений положеннями статтями 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а відтак, неприйняття податкової декларації з інших, відмінних від цього підстав податковим законодавством не передбачено.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Враховуючи визнання судом відмови відповідача у не підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи за період з 2017-2020роки протиправною, подальші дії податкового органу щодо неприйняття податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи, поданих ФГ «Колос», є протиправними і ці декларації підлягають визнанню такими, що подані ФГ «Колос» у день їх фактичного отримання податковим органом.

Враховуючи те, що судом встановлено та не потребує доказування відсутність податкового боргу у позивача, а також те, що податковим органом протиправно позбавлено позивача статусу платника єдиного внеску 4 групи, у зв`язку з чим і були прийняті оскаржувані податкова вимога, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 0054315505 суд дійшов висновку, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.04.2020 № 0029545504, суд зазначає, що судом встановлено протиправність відмов податкового органу в підтвердженні ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку четвертої групи, що оформлені листами 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05, а отже, позивач, являючись платником єдиного податку (сплачуючи його, що не заперечується відповідачем), не повинен сплачувати податок на прибуток приватних підприємств.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 № 0029545504 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області здійснити коригування (виправлення) в інтегрованій картці платника податку позивача щодо податкової заборгованості, суд зазначає наступне.

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог ПК України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п`ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Врвховуючи, скасування судом оскаржуваних податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу, шляхом зобов`язання відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ФГ «Колос».

Щодо пропуску строків звернення до суду, то суд зазначає, що позивачем, як слідує з матеріалів справи, з 2016 року постійно здійснювалося досудове врегулювання спору, яке у свою чергу не призвело до вирішення питання.

Крім того, саме бездіяльність податкового органу щодо внесення інформації про відсутність податкового боргу у позивача у 2016 році призвела до подальших неправомірних дій щодо нього та порушень його прав.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та:

визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області від 13.10.2016 № 27580-10;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 08.10.2018 №0054315505;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 09.04.2020 №0029545504;

визнати протиправними та скасувати відмови ГУ ДПС у Київській області у підтвердженні ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку 4 групи, оформлені листами від 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05;

зобов`язати ГУ ДПС у Київській області відновити ФГ «Колос» статус платника єдиного податку четвертої групи за 2017, 2018, 2019, 2020 роки;

визнати протиправними відмови ГУ ДПС у Київській області у прийнятті податкових декларацій платника єдиного податку за 2017-2020 роки, поданих ФГ «Колос»;

зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області прийняти податкові декларації платника єдиного податку на 2017-2020 роки ФГ «Колос» та зареєструвати їх в базах даних контролюючого органу датою фактичного подання;

зобов`язати ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ФГ «Колос» відповідно до висновків рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2883,60 грн згідно квитанції від 29.07.2020 №32229533-1.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 2883,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 143, 139, 239, 242, 244, 245, 246, 250, 382 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області від 13.10.2016 № 27580-10

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 08.10.2018 №0054315505.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 09.04.2020 №0029545504.

Визнати протиправними та скасувати відмови ГУ ДПС у Київській області у підтвердженні ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку 4 групи, оформлені листами від 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05.

Зобов`язати ГУ ДПС у Київській області відновити ФГ «Колос» статус платника єдиного податку четвертої групи за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

Визнати протиправними відмови ГУ ДПС у Київській області у прийнятті податкових декларацій платника єдиного податку за 2017-2020 роки, поданих ФГ «Колос».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області прийняти податкові декларації платника єдиного податку на 2017-2020 роки ФГ «Колос» та зареєструвати їх в базах даних контролюючого органу датою фактичного подання.

Зобов`язати ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ФГ «Колос» відповідно до висновків рішення суду.

Стягнути на користь ФГ «Колос» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 2883 (дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.