Постанова

від 17.01.2024 по справі 320/6518/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6518/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Лапій С.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Колос» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Колос» (далі по тексту - позивач, ФГ «Колос») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило з урахуванням уточнення позовних вимог:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області від 13.10.2016 № 27580-10;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 08.10.2018 року №0054315505;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 09.04.2020 року №0029545504;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області вчинити дії щодо приведення інтегрованої картки у відповідність;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області відновити ФГ «Колос» у статусі платника єдиного податку четвертої групи за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ФГ «Колос» зареєстровано юридичною особою 23.12.1992 року, основним видом діяльності за КВЕД є: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ФГ «Колос» є платником податку на додану вартість, починаючи з 01.12.2004.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направила позивачу листа від 25.10.2016 № 6829/10/1016-1201 «Про надання інформації», в якому просила надати пояснення та документи, що підтверджують сплату податку на додану вартість.

Листом від 28.10.2016 позивач надав податковому органу витребувану інформацію та документи.

13.10.2016 Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкову вимогу № 27580-10, у якій зазначено, що станом на 12.10.2016, податковий борг позивача становить 106 321, 00 грн (далі по тексту - оскаржувана вимога).

Позивач, не погоджуючись з вимогою, звернувся із заявою від 30.11.2016 до податкового органу та 12.12.2016 до Кабінету Міністрів України.

Листом від 04.01.2017 № 24/6/99-99-12-03-01-15 ДФС України повідомило позивача, що за ним по коду платежу 140109001 обліковується борг у розмірі 106 321,00 грн, у той же час за кодом платежу 140101001 обліковується зайво внесені кошти на суму 106 382,60 грн.

28.12.2016 ФГ «Колос» звернулося до ГУ ДФС У Київській області з листом щодо виникнення податкового боргу, у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість на зменшення податкових зобов`язань.

Листом від 18.01.2017 року № 161/10/10-36-12-02-18 ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача, що згідно даних ІС «Податковий блок» на електронному ПДВ-рахунку ФГ «Колос», станом на 23.09.2016, нараховано по декларації з ПДВ за серпень 2016 року до держбюджету 180 745, 00 грн., списано до держбюджету 106 382, 64 грн, борг 74362, 36 грн.

25.01.2017 ФГ «Колос» звернулося з листом до ДФС України з проханням вирішити питання щодо зарахуванням коштів на казначейський рахунок.

Аналогічну заяву 02.03.2017 ФГ «Колос» надіслано до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У свою чергу, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом від 09.03.2017 року відмовила позивачу у зарахуванні коштів з одного рахунку на інший, оскільки у позивача наявний податковий борг у розмірі 106 321, 00 грн.

26.04.2017 ФГ «Колос» звернулося з листом до ДФС України щодо вирішення питання сплати податкових зобов`язань з ПДВ.

Листом від 25.05.2017 року № 2946/10/10-36-12-02-18 ГУ ДФС у Київській області позивачу повідомлено, що за ним обліковується борг у розмірі 106 321, 00 грн по коду платежу 14010901.

У травні 2017 року Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ФГ «Колос» податкового боргу у розмірі 106321, 00 грн (справа № 810/1650/17).

Так, судом у справі № 810/1650/17 встановлено, що ФГ «Колос» до контролюючого органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань, з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 року, у якій було уточнено значення рядка 18.1 декларації з ПДВ за серпень 2016 року та визначено податкове зобов`язання з ПДВ, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 106 321,00 грн.

Визначене в уточнюючому розрахунку податкове зобов`язання у розмірі 106 321,00 грн. було сплачене відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 18.08.2016 на суму 137800,00 грн. та №2 від 22.08.2016 на суму 74965,28 грн.

Як вбачається з даних інтегрованої картки відповідача, за платежем «ПДВ с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами» «суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно статті 209 ПКУ», у ФГ «Колос» відсутній податковий борг, який є предметом позову.

За наслідками розгляду справи № 810/1650/17, постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

25.05.2017 звернувся до податкового органу із заявою, у якій просив надати роздруківку руху коштів, сплачених згідно платіжних доручень від 18.08.2016 № 1 та від 22.08.2016 № 2.

Листом від 29.05.2017 № 4189/10/10-13 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зазначила, що вказані у заяві платіжні доручення від 18.08.2016 №1 на суму 137 800,00 грн та від 22.08.2016 №2 на суму 74 965,28 грн зараховані на електронний рахунок ФГ «Колос» № 37539100018982.

Листом від 01.03.2017 року № 1829/10/10-13- 16-12-04 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про позбавлення його статусу платника єдиного податку четвертої групи, через наявність у ФГ «Колос» податкового боргу у розмірі 106 321, 00 грн, а декларації, що були подані до 20.02.2017 (в період податкової звітності за 2016 рік), вважаються недійсними.

У зв`язку з тим, що постановою суду підтверджено відсутність податкового боргу, позивач 08.06.2017 року звернувся до податкового органу з проханням повернути йому статус платника єдиного податку четвертої групи.

Листом від 10.07.2017 року Обухівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що його лист від 09.06.2017 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 направлено до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області для вирішення питання.

Письмової мотивованої відповіді на звернення позивача про повернення йому статусу платника єдиного податку четвертої групи від 08.06.2017 податковим органом не надано.

20 лютого 2018 ФГ «Колос» подано до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік з додатками.

Листом від 20.02.2018 ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що станом на 01.01.2018, за ФГ «Колос в ІКПП по податку на додану вартість рахується податковий борг у розмірі 106 321, 00 грн, а тому ФГ «Колос» не може бути платником єдиного податку четвертої групи.

Також повідомлено, що податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік з додатками визнано недійсними.

26.03.2018 року ФГ «Колос» повторно звернулося до ГУ ДФС у Київській області з листом щодо отримання довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи .

Листом від 02.04.2018 року № 657/10-10-36-12-03 ГУ ДФС у Київській області повідомило позивача, що суб`єкт господарювання, який має борг по сплаті податків, не може бути зареєстрований платником єдиного податку.

Листом від 13.06.2018 № 10903/10-10-36-55-01 ГУ ДФС у Київській області на лист №6 від 21.05.2016 (вх. №12807/7 від 22.05.2018) повідомлено позивача, що станом на 01.01.2018 у ФГ «Колос» наявний податковий борг у розмірі 106 321, 00 грн, а тому ФГ «Колос» не може бути платником єдиного податку четвертої групи.

17.09.2018 податковим органом проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ФГ «Колос», за результатами якої складено акт № 1342/10-36-55-05/20596408.

Як вбачається з акту від 17.09.2018, предметом перевірки була податкова звітність з податку на додану вартість за серпень 2016, листопад-грудень 2017, квітень 2018.

Так, перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за серпень 2016, листопад-грудень 2017, квітень 2018, тобто п.203.2 ст. 203, п. 57.1 ст.57 ПК України.

На підставі акту перевірки від 17.09.2018, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0054315505 та № 0054285505.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.12.2018 № 41003/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0054315505 (далі по тексту - оскаржуване ППР №1) та скасоване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 0054285505.

Також, податковим органом відносно керівника ФГ «Колос» ОСОБА_1 складено протокол від 27.09.2018 року № 360 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а саме порушено термін сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 30.10.2018 у справі № 372/2986/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач, не погоджуючись з діями податкового органу у період 2020 року, звертався до податкового органу вищих рівнів, Урядову гарячу лінію, народного депутата щодо вирішення питання про внесення інформації про відсутність податкового боргу.

12.03.2020 року податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток ФГ «Колос», за результатами якої складено акт 3 567/10-36-55-04/ .

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст 49 ПК України, а саме неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2019 рік.

На підставі акту перевірки від 12.03.2020 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 року № 0029545504 (далі по тексту - оскаржуване ППР №2) .

Листом ГУ ДПС у Київській області на звернення на Урядову гарячу лінію від 20.03.2020 №10990/ФОП/10-36-10-00 позивачу повідомлено, що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів по ФГ«КОЛОС» (ЄДРПОУ 20596408) станом на 18.03.2020 обліковується податковий борг в загальній сумі 191 894,72 грн., а саме:

- по коду бюджетної класифікації 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) в розмірі 85 573,72 грн.;

- по коду бюджетної класифікації 14010901 (податок на додану вартість с/г підприємств за операціями з с/г товарами/послугами розмірі 106 321,00 гривень.

Джерелом виникнення боргу по коду бюджетної класифікації 14010100 є несплата грошових зобов`язань по податковому повідомленню-рішенню (форма «Ш») від 08.10.2018 №0054315505 в сумі 11 843,00 грн, по податкових зобов`язаннях по деклараціях з ПДВ від 16.05.2018 №9094946893, від 17.06.2018 №9121447909, від 16.07.2018 № 9146596204 на суму 73 730,72 гривень.

Джерелом виникнення боргу по коду бюджетної класифікації 14010901 є грошові зобов`язання по уточнюючому розрахунку до податкової декларації за серпень 2016 від 01.08.2016 № 9179884296 на суму 106 321,00 грн.

Додатково повідомлено, що по коду бюджетної класифікації 14011001 (податок на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами) обліковується переплата у розмірі 180 745,00 гривень.

20.09.2016 року ФГ «Колос» подано декларацію з податку на додану вартість скорочену за серпень 2016 № 9173717714 з нарахуваннями до сплати 180 745,00 грн до держбюджету з додатком 10 № 9173717712 в розділі 1 Розрахунок сум податку на додану вартість по операціях із зерновими та технічними культурами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок податок на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами (КБК 14011001). Граничний термін сплати - 30.09.2016. Сплачено 23.09.2016 -106 382,64 гривень.

Уточнюючий розрахунок за серпень 2016 № 9194393536 та додатком 10 №9194393558, яким зменшено нарахування на суму 180 745 гривень.

Разом з тим, постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №810/1650/17 підтверджено факт відсутності податкового боргу за кодом бюджетної класифікації 14011001.

Листом від 15.06.2020 року № 19055/6/99-00-04-02-03-06 ДПС України, розглянувши лист ФГ «Колос» від 26.05.2020 року щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи, продублювала раніше надані відповіді та зазначила, що у резолютивній частині постанови суду від 30.05.2017 не містилося вимог зобов`язального характеру щодо податкового органу про списання податкового боргу або приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність до постанови суду.

Також контролюючим органом зазначено, що ФГ «Колос» з адміністративним позовом до податкового органу про зобов`язання скасування податкового боргу не зверталося.

Оскільки у позивача обліковувався податковий борг, ГУ ДПС у Київській області було відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої на 2017 - 2020 роки, про що повідомлено листами ГУ ДПС у Київській області № 1829/10/10-13-10-16-12-04 від 01.03.2017, № 2918/10/10-36-12-03 від 20.02.2018, № 10011/10/10-55-05 від 20.03.2019 та № 8395/10/10-36-55-05 від 06.03.2020.

Не погоджуючись з діями, бездіяльністю та оскаржуваними вимогою та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не потребує доказування відсутність податкового боргу у ФГ «Колос», а також те, що податковим органом протиправно позбавлено позивача статусу платника єдиного внеску 4 групи, у зв`язку з чим і були прийняті оскаржувані податкова вимога, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 0054315505, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що платниками єдиного податку четвертої групи є сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Так, відповідно до п.п.291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Аналіз наведених положень статті 291 ПК України свідчить, що вимоги несумісності суб`єкта господарювання зі статусом платника єдиного податку четвертої групи стосуються випадку, коли такий суб`єкт лише бажає набути відповідний статус, однак не відповідає визначеним критеріям та йому контролюючим органом за місцем його реєстрації та обліку може бути відмовлено в реєстрації платником єдиного податку.

Тобто, ці норми стосуються випадків обрання або переходу платником податків на спрощену систему оподаткування, однак не охоплюють та не врегульовують випадки, коли юридична особа на момент виникнення ситуації з необхідністю підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування вже є платником єдиного податку четвертої групи, включена до Реєстру платників єдиного податку та подає до контролюючого органу документи для підтвердження цього статусу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ФГ «Колос», у 2016 році, був платником єдиного податку четвертої групи.

Контролюючим органом повідомлено позивача про те, що за даними податкового обліку станом на листопад 2016 за позивачем обліковується податковий борг, у зв`язку з чим позивачу виставлено оскаржувану податкову вимогу.

Разом з тим, як вже вище зазначалося судом, постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року по справі № 810/1650/17 встановлено відсутність податкового боргу у позивача.

Між тим, контролюючим органом, у зв`язку з недотриманням вимог п.п.291.5-1.3 ст. 291 Податкового кодексу України, відмовлено ФГ «Колос» у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2017 - 2020 роки.

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про відмову у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2017-2020 роки.

Проте, доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у позивача як підстава відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи, з посиланням на норми п.п.291.5-1.3 ст. 291 ПК України, є помилковими, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Суд звертає увагу, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. Оскільки іде мова про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, оскільки позивач вже мав цей статус, що підтверджується даними відповідних довідок та інформаційних листів, які наявні у матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.02.2019 у справі №804/3117/17, від 26.02.2019 у справі №816/513/17, від 05.03.2019 у справі №818/606/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.2 ст. 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Таким чином, випадки анулювання реєстрації платником єдиного податку чітко окреслені п. 299.10 ст. 299 ПК України є вичерпними та перелік таких підстав, їхній зміст та документальне підтвердження наявності таких підстав у діяльності суб`єкта господарювання не підлягають розширеному трактуванню як з боку платників податку, так і з боку контролюючих органів.

У разі наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, він згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України має бути прийнято рішення про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17 та від 29.03.2018 у справі №804/2321/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в рішеннях відповідача, що оформлені листами від 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05, податковий орган не зазначає про наявність жодної із підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи за період з 2017-2020 роки.

Крім того, згідно положень п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Тобто, для встановлення обставин неможливості перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, а також для проведення йому донарахування сум податків і зборів, від яких він був звільнений внаслідок перебування на спрощеній системі оподаткування, щодо нього має бути проведена документальна перевірка у відповідності до вимог ПК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган, лише під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Проте, контролюючим органом не надано суду докази проведення документальної перевірки ФГ «Колос», а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Так, для тих суб`єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог ст. 298 ПК України податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу.

Проте, матеріали справи не містять рішень податкового органу про анулювання реєстрації ФГ «Колос» платником єдиного податку четвертої групи, яке може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України, до яких не належить заборона, передбачена п.п.291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, якою керувався відповідач.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.12.2019 у справі №810/3682/15, від 10.12.2019 у справі №806/499/16, від 27.06.2019 у справі №806/1086/17, від 20.06.2019 у справі №822/1807/17, які в силу вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи не проведення щодо ФГ «Колос» документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, позбавлення позивача такого статусу листами від 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05, є таким, що виходить за межі наданої відповідачу, як суб`єкту владних повноважень компетенції, а отже, є протиправним та таким, що не може тягнути за собою жодних юридично зобов`язуючих наслідків для позивача.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.03.2019 у справі №818/606/17, в якій, зокрема, зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відмова податкового органу в підтвердженні ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку четвертої групи, що оформлені листами 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 № 8395/10/10-36-55-05 є протиправними та підлягають скасуванню, що має своїм наслідком відновлення прав позивача у стані, в якому він перебував до порушення з боку відповідача, а саме відновлення для ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2017 року.

Крім того, подані ФГ «Колос» податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи вважаються не прийнятими податковим органом лише з підстав того, що ФГ «Колос» має податковий борг.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу положень п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов`язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з положеннями ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (п. 48.5 ст. 48 ПК України).

Згідно з п. 48.7 ст. 47 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, визначений положеннями статтями 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а відтак, неприйняття податкової декларації з інших, відмінних від цього підстав податковим законодавством не передбачено.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

З урахуванням вищевикладених висновків суду про протиправну відмову відповідача у не підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи, за період з 2017-2020 роки, подальші дії податкового органу щодо неприйняття податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи, поданих ФГ «Колос», є також протиправними, а декларації підлягають визнанню такими, що подані ФГ «Колос» у день їх фактичного отримання податковим органом.

У свою чергу, важливим фактом є те, що не потребує доказування відсутність податкового боргу у ФГ «Колос», встановлена судовим рішенням у справі справи № 810/1650/17, відповідно податковим органом протиправно позбавлено позивача статусу платника єдиного внеску 4 групи, та як наслідок прийнято незаконні оскаржувані податкову вимогу та податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 № 0054315505, які підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині податкового повідомлення-рішення від 09.04.2020 №0029545504, судом апеляційної інстанції вище встановлено протиправність відмов податкового органу в підтвердженні ФГ «Колос» статусу платника єдиного податку четвертої групи, які оформлені листами 01.03.2017 № 1829/10/10-13-10-16-12-04, від 20.02.2018 № 2918/10/10-36-12-03, від 20.03.2019 № 10011/10/10-55-05 та від 06.03.2020 №8395/10/10-36-55-05, а отже, позивач, будучи платником єдиного податку (сплачуючи його, що не заперечується відповідачем), не повинен сплачувати податок на прибуток приватних підприємств.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 09.04.2020 № 0029545504 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області здійснити коригування (виправлення) в інтегрованій картці платника податку позивача щодо податкової заборгованості, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог ПК України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п`ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Враховуючи, скасування судом оскаржуваних податкової вимоги, податкових повідомлень-рішень, існує необхідне задовольнити позовну вимогу, шляхом зобов`язання відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ФГ «Колос».

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем було доведено належними доказами подання податкових накладних без пропуску строку.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 17.01.2024 року