Рішення

від 14.06.2022 по справі 320/271/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2022 року м.Київ № 320/271/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерське) господарства "Зоря" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Селянське (фермерське) господарство "Зоря" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2020 № 0013770506.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо зберігання пального без отримання ліцензії. Вказує, що пальне, яке зберігалося в бочці 5 м3, що була виявлено контролюючим органом на території позивача за адресою: АДРЕСА_1 дійсності зберігалося в бочці 5 м3, яка належить синові голови позивача ОСОБА_1 , оскільки ця бочка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначив, що в його діях відсутня ознака протиправності, оскільки чинним законодавством України не передбачено отримання ліценції для зберігання пального фізичними особам.

Від представника відповідача направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем зберігалось дизельне пальне без наявності ліцензії на право зберігання пального на місці зберігання за адресою: АДРЕСА_3 в період з 01.04.2020 по 15.07.2020, чим порушило ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Також від позивача надійшли письмові пояснення у яких останній просить суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Селянське (фермерське) господарство «Зоря» має статус юридичної особи (дата реєстрації 31.12.1996, дата запису 04.02.2006 за № 13361200000000208).

До основних видів діяльності підприємства відноситься: (01.11 за КВЕД) вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (основний); (10.61 за КВЕД) виробництво продуктів борошномельно - круп`яної промисловості; (17.11 за КВЕД роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).

У період з 08.07.2020 по 15.07.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі п.п. 80.2 2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до направлень від 01.07.2020 № 1755, № 1756 та згідно наказу від 01.07.2020 № 879 «Про проведення фактичних перевірок» було проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: Київська область, Згурівський район, с. Войтове, вул. Комсомальська, 22.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем було складене акт перевірки від 15.07.2020, яким встановлено, що позивачем порушено ч. 8 ст. 15 Закону № 481, саме зберігання дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального на місці зберігання, а саме за адресою: Київська область, Згурівський район, с. Войтове, вул. Комсомальська, 22.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.08.2020 № 0013770506.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З наданих інспекторами Головного управління ДПС у Київській області копій наказу № 879 від 01.07.2020 про проведення фактичних перевірок і витягу з додатку до цього наказу, фактичні перевірки суб`єктів господарювання, які вказані у названому вище витягу, в тому числі перевірка позивача здійснювалось в плановому порядку без отримання установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

На думку позивача це є грубим порушенням порядку призначення та проведення фактичних перевірок контролюючим органом, і свідчить про безпідставність та незаконність призначення і проведення цієї фактичної перевірки позивача.

Однак на думку суду видання керівником наказу про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Також суд звертає увагу, що допуск до фактичної перевірки відбувся, про що свідчать направлення на перевірку з підписом представника.

Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічної позиції міститься у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 820/9191/13-а, від 24.01.2019 у справі № 826/13963/16, від 30.11.2018 у справі №808/1641/15, в яких зазначено, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тому, суд вважає безпідставними посилання позивача про порушення контролюючим органом процедури призначення перевірки, оскільки до цієї перевірки позивач допустив перевіряючих.

По суті спірного податкового повідомлення - рішення та щодо встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Тобто даний Закон стосується господарської діяльності тих суб`єктів господарювання, які займаються виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним.

Статтею 1 Закону № 481 визначено одні з основних понять і термінів, а саме:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

місце зберігання пального - це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Стаття 24 вищезазначеного Закону України «Про фермерське господарство» регулює господарську діяльність фермерського господарства, а саме:

фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством;

фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних;

фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

спори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було встановлено, що позивачем зберігалось пальне без отримання ліцензії

Матеріали перевірки містять інформацію, що СФГ „ЗОРЯ" 13.09.2020 подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадяться діяльність за формою 20-ОПП (Тип об`єкта оподаткування 93 - Бочка, ідентифікатор об`єкта оподаткування - 9300003, місцезнаходження об`єкта оподаткування: АДРЕСА_3 .

Згідно товарно - транспортної накладної № А0040000726/705 від 06.05.2020 та зареєстрованої акцизної накладної форми «П» від 06.05.20 № 17369 ТОВ «Альянс ойл Україна» через пересувний акцизний склад (автомобіль НОМЕР_1 ) було поставлено та розвантажено дизельне паливо ДП_Л_Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 2237 літрів за адресою: АДРЕСА_3, а також згідно товарно - транспортної накладної №А0040000725/704 від 06.05.2020 та зареєстрованої акцизної накладної форми «П» від 06.05.20 № 17368 ТОВ «Альянс ойл Україна» через пересувний акцизний склад (автомобіль НОМЕР_1 ) було поставлено та розвантажено дизельне паливо ДП_Л_Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 2676 літрів за адресою: АДРЕСА_3.

Однак, матеріали справи містять докази, що пальне, яке на думку контролюючого органу зберігалося в бочці 5 м3, що була виявлена інспекторами Головного управління ДПС у Київській області на території позивача за адресою: АДРЕСА_1 дійсності зберігалося в бочці 5 м3, яка належить синові голови позивача ОСОБА_1 , оскільки дана бочка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В підтвердження цих обставин позивач подав до суду копії державних актів та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, на підтвердження вищевказаного, позивач надав до суду фотоснімки бочки в якій ОСОБА_1 зберігається пальне позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Також в матеріалах справи міститься фотознімки бочок 3 м3 та 5 м3, які належать ОСОБА_2 на праві власності з 1995 року і знаходяться на території позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса одночасно є місцем проживання голови СФГ «Зоря» ОСОБА_2 .

Зокрема з наданих фотознімків чітко вбачається в`їзні ворота подвір`я СФГ «Зоря» за адресою: АДРЕСА_1 і фото співвідношення земельної ділянки на якому розташоване подвір`я позивача з земельними ділянками ОСОБА_1 на яких знаходиться технічний парк сільськогосподарської техніки позивача та бочка 5 м3, що належить йому на праві власності і в якому ним зберігається паливо позивача.

Враховуючи встановленні обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 як голова СФГ «Зоря» та саме підприємство, як суб`єкт господарювання, не зберігали пальне.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до Статуту СФГ «Зоря» його господарська діяльність пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції на основі раціонального використання землі, підвищення її родючості. І будь якої господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним, не здійснює.

Пальне СФГ «Зоря» купує лише для забезпечення своєї діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідач не подав до суду доказів, які б свідчили, що позивач займається господарською діяльністю пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним без ліцензії на зберігання пального, оскільки самого факту придбання пального у ТОВ «Альянс ойл Україна» не достатньо.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, 21.08.2020 Згурівським районним судом було прийнято постанову у справі № 365/297/20 про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо ОСОБА_2 , працюючого в СФГ «Зоря» на посаді голови, якою визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000,00 грн без конфіскації продукції, одержаної внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Однак не погоджуючись з таким рішенням голова СФГ звернувся до Київського апеляційного суду та 22.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, а постанову Згурівського районного суду Київської області від 21.08.2020 скасовано.

Даним рішенням суду було встановлено, що згідно з Статутом СФГ «Зоря» його господарська діяльність пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції на основі раціонального використання землі, підвищення її родючості. І будь якої господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним, не здійснює.

Пальне селянське (фермерське) господарство «Зоря» купує лише для забезпечення своєї діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції.

В рішенні суду, що набрало законної сили, вказано, що врахувавши пояснення ОСОБА_2 , а також відсутність будь-яких інших доказів, які б їх спростовували, апеляційний суд не мав достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_2 займався господарською діяльністю пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним без ліцензії на зберігання пального, оскільки самого факту придбання пального для такого висновку недостатньо.

Враховуючи викладене, можно дійти до висновку, що позивач не здійснює будь якої діяльності, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пального, а пальне, що було виявлено перевіряючими йому не належнить.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 7 500,00 грн (квитанція № 28902 від 14.01.2021), суд вважає за необхідне стягнути їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.08.2020 № 0013770506, яким до Селянського (фермерського) господарства «Зоря» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500 000,00 грн, на підставі вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абзацу 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального».

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «Зоря» (код ЄДРПОУ 23583688) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.