Постанова

від 20.10.2022 по справі 320/271/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/271/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного правління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерське) господарства «Зоря» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство «Зоря» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного правління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2020 № 0013770506.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо зберігання пального без отримання ліцензії, враховуючи, що пальне, яке зберігалося в бочці, що була виявлено контролюючим органом на території позивача за адресою: АДРЕСА_1 належить синові голови позивача ОСОБА_1 , оскільки ця бочка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.08.2020 № 0013770506, яким до Селянського (фермерського) господарства «Зоря» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500 000,00 грн, на підставі вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального».

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки під час проведення перевірки було встановлено факт зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , тому наявні підстави для застосування штрафних санкцій.

На думку апелянта, пальне, яке нібито належить ОСОБА_1 було придбано позивачем для власних господарських потреб.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що позивач придбаває пальне лише для забезпечення своєї діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції. З огляду на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 365/297/20 - відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 08.07.2020 по 15.07.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі п.п. 80.2 2 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України відповідно до направлень від 01.07.2020 № 1755, № 1756 та згідно наказу від 01.07.2020 № 879 «Про проведення фактичних перевірок» було проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатом проведеної перевірки, відповідачем було складене Акт перевірки від 15.07.2020, яким встановлено, що позивачем порушено частину п`ятнадцяту статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального», саме: зберігання дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального на місці зберігання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.08.2020 № 0013770506.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не здійснює будь якої діяльності, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пального, а пальне, що було виявлено перевіряючими йому не належнить, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пп. 81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, фактична перевірка платника податків проводиться виключно за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Також вказаною статтю надано визначення наступних термінів:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

- місце зберігання пального - це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

У свою чергу, положеннями статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

При цьому, у силу вимог статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

З огляду на вказані норми вбачається, що зберігання пального може здійснюватися суб`єктом господарювання лише за наявності у нього ліцензії на роздрібну торгівлю.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 13.09.2020 подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадяться діяльність за формою 20-ОПП (Тип об`єкта оподаткування 93 - Бочка, ідентифікатор об`єкта оподаткування - 9300003, місцезнаходження об`єкта оподаткування: АДРЕСА_1 .

У відповідності до товарно-транспортної накладної № А0040000726/705 від 06.05.2020 та зареєстрованої акцизної накладної форми «П» від 06.05.2020 № 17369 ТОВ «Альянс ойл Україна» через пересувний акцизний склад (автомобіль НОМЕР_1 ) було поставлено та розвантажено дизельне паливо ДП_Л_Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 2237 літрів за адресою: Київська область, Згурівський район, с. Войтове, вул. Комсомольська, 22, а також згідно товарно - транспортної накладної №А0040000725/704 від 06.05.2020 та зареєстрованої акцизної накладної форми «П» від 06.05.20 № 17368 ТОВ «Альянс ойл Україна» через пересувний акцизний склад (автомобіль НОМЕР_1 ) було поставлено та розвантажено дизельне паливо ДП_Л_Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 2676 літрів за адресою: Київська область, Згурівський район, с. Войтове, вул. Комсомольська, 22.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно відзначено, що пальне, яке на думку контролюючого органу зберігалося в бочці 5 куб.м., що була виявлена інспекторами Головного управління ДПС у Київській області на території позивача за адресою: АДРЕСА_1 дійсності зберігалося в бочці 5 м3, яка належить синові голови позивача ОСОБА_1 , оскільки дана бочка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В підтвердження цих обставин позивач подав до суду копії державних актів та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, на підтвердження вищевказаного, позивач надав до суду фотоснімки бочки в якій ОСОБА_1 зберігає пальне позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Також в матеріалах справи міститься фотознімки бочок 3 м3 та 5 м3, які належать ОСОБА_2 на праві власності з 1995 року і знаходяться на території позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса одночасно є місцем проживання голови СФГ «Зоря» ОСОБА_2 .

У відповідності до вказаних фотознімків, в`їзні ворота подвір`я СФГ «Зоря» за адресою: АДРЕСА_1 і фото співвідношення земельної ділянки на якому розташоване подвір`я позивача з земельними ділянками ОСОБА_1 , на яких знаходиться технічний парк сільськогосподарської техніки позивача та бочка 5 куб.м., що належить йому на праві власності і в якому ним зберігається паливо позивача.

Враховуючи встановлені обставини, ОСОБА_2 як голова СФГ «Зоря» та саме підприємство, як суб`єкт господарювання, не зберігали пальне.

Водночас, згідно Статуту СФГ «Зоря» його господарська діяльність пов`язана з виробництвом сільськогосподарської продукції на основі раціонального використання землі, підвищення її родючості. І будь якої господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним, не здійснює. При цьому, пальне СФГ «Зоря» купує лише для забезпечення своєї діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції.

У свою чергу, відповідачем не подано до суду доказів, які б свідчили, що позивач займається господарською діяльністю пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним без ліцензії на зберігання пального, оскільки самого факту придбання пального у ТОВ «Альянс ойл Україна» не достатньо.

При цьому, 21.08.2020 Згурівським районним судом було прийнято постанову у справі № 365/297/20 про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо ОСОБА_2 , працюючого в СФГ «Зоря» на посаді голови, якою визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн без конфіскації продукції, одержаної внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі №365/297/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено, постанову Згурівського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року щодо ОСОБА_2 - скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративне провадження щодо ОСОБА_2 за частиною першою ст.164 КУпАП - закрито на підставі п.1 частини першої ст.247 КУпАП.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції у справі №365/297/20 виходив з того, що з огляду на пояснення ОСОБА_2 , а також відсутність будь-яких інших доказів, які б їх спростовували, вказана особа не займалась господарською діяльністю пов`язаною з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пальним без ліцензії на зберігання пального, оскільки самого факту придбання пального для такого висновку недостатньо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до переконання, що позивач не здійснював будь якої діяльності, пов`язаної з виробництвом, експортом, імпортом, оптовою і роздрібною торгівлею пального, а пальне, що було виявлено перевіряючими йому не належить.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного правління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук