Рішення

від 14.06.2022 по справі 402/73/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 402/73/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Побутовик" (26400, Кіровоградська область, Голованівський район, м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 62, код ЄДРПОУ 23677165)

відповідач: Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, код ЄДРПОУ 39808965)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутовик", через представника Гончарука О.О., у січні 2021 року звернулося до Ульяновського районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (надалі - Управління Держпраці) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №КР8949/392/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 року.

Позов мотивовано тим, що спірною постановою на ТОВ "Побутовик" накладено штраф у розмірі 100000 грн. за порушення статей 21, 24 КЗпП України - допуск до роботи без укладення трудового договору працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Про розгляд цієї справи Управління Держпраці належним чином позивача не повідомило. Позивач стверджує про безпідставність призначення та проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю та незаконність висновків інспекційного відвідування. Позивач вказує, що ОСОБА_1 надавала товариству послуги за цивільно-правовим договором, а ОСОБА_2 випадково опинилися у приміщенні швейного цеху під час перевірки. З цих підстав позивач, заперечуючи порушення ним трудового законодавства щодо вказаних осіб, просить суд визнати спірну постанову протиправною та скасувати її.

Ухвалою судді Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2021 року справу за цим позовом передано за підсудністю на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами інспекційного відвідування ТОВ "Побутовик" зафіксовано порушення ним вимог статей 21, 24 КЗпП України щодо неоформлення трудових відносин з двома працівниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які 09.10.2020 року здійснювали швейні роботи у швейному цеху ТОВ "Побутовик". У ході інспекційного відвідування була опитана ОСОБА_1 і з її пояснень установлено, що вона фактично працювала у ТОВ "Побутовик" без оформлення трудових відносин. ОСОБА_2 під час інспекційного відвідування відмовилася від надання пояснень та залишила приміщення. Доводячи додержання порядку та підстав проведення інспекційного відвідування та правомірність спірної постанови, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що пояснення від ОСОБА_1 , яка виконувала роботи за цивільно-правовим договором та знаходилася у приміщенні під час інспекційного відвідування, відбиралися під тиском, а тому не можуть братися до уваги. Також вказував, що спірною постановою позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одні й ті самі порушення трудового законодавства, за які щодо директора ТОВ "Побутовик" ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП, що заборонено статтею 61 Конституції України.

Ухвалою від 17.09.2021 року суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 17.09.2021 року суд забезпечив позов та зупинив стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу №КР8949/392/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 року у виконавчому провадженні №64441607 - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд установив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутовик" зареєстроване як юридична особа та перебуває на загальній системі оподаткування. Основним видом його економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Для своєї господарської діяльності позивач використовував приміщення, що розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 62 .

Начальник Управління Держпраці на підставі службової записки начальника відділу Масловської Г.В. від 09.10.2020 року про виявлення факту нелегальної праці у ТОВ "Побутовик" (м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 62, швейний цех) видав наказ №1077 від 09.10.2020 року "Про проведення інспекційного відвідування", яким доручено провести інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ТОВ "Побутовик" з 09.10.2020 року по 23.10.2020 року, у зв`язку із наявністю інформації, передбаченої пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року.

На підставі цього наказу головному державному інспектору праці Коломійчук О.В. видано направлення №1077/02.15 від 09.10.2020 року, яким доручено проведення інспекційного відвідування ТОВ "Побутовик" з питання виявлення неоформлених трудових відносин, на період з 09.10.2020 року по 23.10.2020 року.

Державним інспектором праці 09.10.2020 року розпочато інспекційне відвідування ТОВ "Побутовик" за місцем провадження ним господарської діяльності. Процес відвідування фіксувався засобом фототехніки.

Копію направлення на проведення інспекційного відвідування 09.10.2020 року вручено працівнику ОСОБА_4 , яка була присутня у швейному цеху, для передачі директору ТОВ "Побутовик" ОСОБА_3

За наслідками інспекційного відвідування інспектором праці Коломійчук О.В. складено акт інспекційного відвідування №КР8949/392/АВ від 19.10.2020 року, за висновками якого ТОВ "Побутовик" порушило вимоги статей 21, 24 КЗпП України.

Крім того, інспектором праці Коломійчук О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №8949/392/АВ/П/ПТ від 19.10.2020 року щодо директора ТОВ "Побутовик" ОСОБА_3 за частиною 3 статті 41 КУпАП та припис про усунення виявлених порушень №8949/392/АВ/П від 19.10.2020 року.

Акт №КР8949/392/АВ від 19.10.2020 року надійшов до Управління Держпраці 05.11.2020 року, про що позивача повідомлено листом від 06.11.2020 року.

Розглянувши справу про накладення штрафу, начальник Управління Держпраці склав постанову №КР8949/392/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою за порушення вимог статей 21, 24 КЗпП України відносно двох працівників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ТОВ "Побутовик" накладено штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, що склало 100000 грн. (5000 грн. х 10 х 2).

Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірна постанова прийнята за наслідками здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. №1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон).

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.

У пункті 5 Порядку №823 наведені підстави для проведення інспекційних відвідувань, зокрема: 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктами 6 - 9 Порядку №823 передбачено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

У разі потреби для участі в інспекційних відвідуваннях інспектором праці можуть залучатися (за згодою об`єкта відвідування або іншої уповноваженої ним посадової особи) представники профспілок, їх організацій та об`єднань, члени яких працюють на об`єкті відвідування, організацій роботодавців та їх об`єднань, державних органів.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно з пунктами 16 - 19 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Відповідно до пунктів 24, 25 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб - підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються зокрема на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників (абзац 5 пункту 2 Порядку №509).

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Суд установив, що спірна постанова №КР8949/392/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 року про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування №КР8949/392/АВ від 19.10.2020 року, яким установлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення статей 21 та 24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Так, в акті №КР8949/392/АВ від 19.10.2020 року зафіксовано, що 09.10.2020 року у приміщенні швейного цеху ТОВ "Побутовик" за адресою: м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 62 здійснювали швейні роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що зафіксовано засобом фототехніки. Цим працівникам було запропоновано надати письмові пояснення. ОСОБА_2 відмовилася надавати пояснення та залишила приміщення. Для інспекційного відвідування директор ОСОБА_3 надала зокрема договір на виконання робіт з ОСОБА_1 від 01.10.2020 року. Воднораз, у письмових поясненнях ОСОБА_1 вказала, що вона працює в ТОВ "Побутовик" з 1980 року на посаді швеї, з режимом роботи з 8:00 до 15:00, без обідньої перерви, вихідні - субота, неділя, про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів ознайомлена, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, роботу виконує під керівництвом ОСОБА_3 , роботу виконує на матеріалах і обладнанні замовника та ознайомлена з колективним договором. Це свідчить про наявність саме трудових відносин між швеєю ОСОБА_1 та ТОВ "Побутовик". У ТОВ "Побутовик" відсутні накази про прийом на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відсутнє повідомлення в ДПС про прийняття вказаних працівників на роботу.

У зв`язку з цим відповідач стверджує, що позивач 09.10.2020 року використовував найману працю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та фактично допустив їх до роботи, не оформивши з ними трудовий договір, чим порушив вимоги статей 21, 24 КЗпП України, абзац 2 постанови КМУ №413 від 17.06.2015 року.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 29 КЗпП України передбачено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про охорону праці", роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин (пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно зі статтею 46 Господарського кодексу України підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов`язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.

Тож вимоги щодо укладення з громадянами трудових договорів щодо використання їхньої праці поширюються на усіх суб`єктів господарювання - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю у своїй підприємницькій діяльності, а фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору є порушенням законодавства про працю, за яке до юридичних і фізичних осіб-підприємців, що використовують найману працю, застосовується штраф, передбачений в абзаці 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем у його господарській діяльності найманої праці громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та наявність ознак трудових правовідносин між ними як працівниками та позивачем як роботодавцем.

З`ясовуючи ці обставини, суд установив, що між ТОВ "Побутовик" як замовником та громадянкою ОСОБА_1 як виконавцем 01.10.2020 року укладено договір на виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов`язався виконати роботи: пошив захисних масок у кількості 500 шт. по 20 грн. на суму 1000 грн. Договір укладений на строк до 31.10.2020 року.

Про виконання цього договору між його сторонами 31.10.2020 року складено акт про надання послуг, у якому зафіксовано результат виконаної роботи (кількість масок) та їх вартість, та виконавцеві виплачена винагорода.

У податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2020 року (уточнюючому) позивач звітував про ОСОБА_1 як про особу, яка працювала у нього за цивільно-правовим договором.

Суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом частини 2 статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Суд установив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ТОВ "Побутовик" та громадянкою ОСОБА_1 були оформлені цивільно-правовим договором на виконання робіт, який за правовою природою є договором підряду. Підписавши цей договір, його сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства. Недійсність такої угоди законом прямо не передбачена, а заінтересованими особами питання про визнання його недійсним у судовому порядку не ставилося.

Вказаний договір не містить обов`язку виконавця бути присутнім у суб`єкта господарювання (роботодавця) у визначені робочі години та дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку суб`єкта господарювання забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу, що притаманно трудовим правовідносинам.

Робота, яку виконувала ОСОБА_1 , мала індивідуально-визначений характер та кінцевий результат, не носила системного/постійного характеру та передбачала оплату за результат виконаної роботи, а не за процес праці.

Письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.10.2020 року, на які відповідач посилався, доводячи правомірність висновків акту інспекційного відвідування про використання ТОВ "Побутовик" найманої праці ОСОБА_1 , суд не приймає, оскільки бланк цього пояснення складений некоректно, не передбачає вільного викладення своєї думки опитуваною особою, а внесені в нього відомості є суперечливими.

Суд викликав у судове засідання ОСОБА_1 для допиту як свідка з метою з`ясування обставин скоєння щодо неї порушення законодавства про працю позивачем. Проте вона до суду не з`явилася.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що вона з 2004 року працювала у ТОВ "Побутовик" швачкою, звільнилася у 2014 році та наразі є пенсіонеркою. 09.10.2020 року вона прийшла у швейний цех аби провідати свою знайому ОСОБА_4 . Коли туди прибули перевіряючі, вона пішла додому. ОСОБА_1 пояснила, що на момент проведення інспекційного відвідування вона у ТОВ "Побутовик" не працювала і будь-якої роботи для нього не виконувала.

Такі показання свідка відповідачем у ході розгляду справи не спростовані, а описаний в акті інспекційного відвідування №КР8949/392/АВ від 19.10.2020 року факт виконання ОСОБА_2 для ТОВ "Побутовик" будь-яких робіт чи використання ним у своїй господарській діяльності найманої праці цієї особи належними доказами не підтверджений.

Та обставина, що ОСОБА_2 09.10.2020 року знаходилися у приміщенні швейного цеху не свідчить про те, що вона працювала у ТОВ "Побутовик". З наданих фотознімків, виконаних у ході інспекційного відвідування, не вбачається, що ця громадянка виконувала будь-яку роботу для ТОВ "Побутовик", зокрема швейні роботи, як це вказано в акті. На наданих відповідачем фотознімках такі обставини не зафіксовані, а зображені на них особи не ідентифіковані.

Отже, суд дійшов до висновку, що позивач не виступав щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роботодавцем, не використовував найману працю цих осіб, не допускав їх до роботи як працівників та не мав обов`язку укладати з ними трудовий договір.

У ході судового розгляду справи суд установив, що порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як найманих працівників, позивач не вчиняв, а тому притягнення його до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за фактичний допуск вказаних осіб як працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) з ними є незаконним.

Відтак суд вважає, що спірна постанова про накладення штрафу №КР8949/392/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 року прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 2270 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області №КР8949/392/АВ/ТД-ФС від 24.11.2020 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Побутовик" судові витрати на сплату судового збору в сумі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш