Постанова

від 13.06.2022 по справі 640/31067/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31067/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, суддя Аблов Є.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» звернулось з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2020 №0000729/0707, №0000734/0707, прийнятих Головним управління ДПС у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» як юридична особа зареєстроване 22.06.2017 (номер запису: 1 016 7102 00000 2635), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид діяльності товариства 46.75. Оптова торгівля хімічними продуктами.

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 18.09.2020 №6574, відповідно до п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України), податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень липень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.20 №9205121525).

За наслідками перевірки було складено акт від 09.10.20 року № 30/26-15-07-07-01/41412973.

Згідно висновків акту від 09.10.20 року № 30/26-15-07-07-01/41412973 позивачем порушено:

- п.44.1 ст.4 4, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), п.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст. 1, п.2.4 ст. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 зі змінами та доповненнями, в результаті чо встановлено:

- завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 431 957 грн.,

- заниження податку на додану вартість на суму 577 113 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення від 06 листопада 2020 року:

- №0000734/0707, яким позивачу завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 431 957 грн.

- №0000729/0707 в результаті чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 577 113,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 144 278,00 грн.

Оспорюючи законінсть винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

«Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

З системного аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

За сталою практикою податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як убачається з акту перевірки відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами ТОВ «ЛІМІ ПРО» та ТОВ «БЕЛТРЕЙД».

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ЛІМІ ПРО» (Постачальник) та ТОВ «Лекора Інвест» (Покупець) укладений договір від 03.07.2020 №42311984.

Відповідно до укладеного Договору та наданих до перевірки документів вбачається, що постачальником - ТОВ «ЛІМІ ПРО» реалізовано на адресу позивача замовлений товар (щебінь, керамзіт, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) (розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом 100% оплати не пізніше нуж 3 (три) банківських дні з моменту отримання товару), на що були виписані наступні податкові накладні: №54 від 16.07.2020 на суму 206046,72 грн, ПДВ 34341,12 грн., №46 від 28.07.2020 на суму 206807,04 грн, ПДВ 34467,84 грн, №51 від 21.07.2020 на суму 205666,56 грн, ПДВ 34277,76 грн, №48 від 24.07.2020 на суму 206616,96 грн, ПДВ 34436,16 грн, №50 від 22.07.2020 на суму 206426,88 грн, ПДВ 34404,48 грн., №53 від 17.07.2020 на суму 205856,64 грн, ПДВ 34309,44 грн, № 52 від 20.07.2020 на суму 206236,80 грн, ПДВ 34372,80 грн, №49 від 23.07.2020 на суму 205476,48 грн, ПДВ 34246,08 грн, №47 від 27.07.2020 на суму 205286,40 грн, ПДВ 34214,40 грн.

До перевірки позивачем надано заключну виписку з банку за 28.07.2020 на оплату за товар згідно Договору №42311984 від 03.07.2020.

Згідно поданої податкової звітності з ПДВ та Додатку 5 до них за липень 2020 року, встановлено, що до податкового кредиту, відповідно до податкових накладних виписаних ТОВ «ЛІМІ ПРО» на адресу позивача, віднесено у липні 2020 року суму ПДВ 309070,08 грн.

Згідно з п.4.2 договору поставки від 03.07.2020 №42311984 поставка товару продавцем здійснюється за згодою сторін: на умовах EXW (франко-завод), на умовах FCA (франко-перевізник), згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару, за необхідності вартість доставки, визначаються сторонами в рахунках, які формує постачальник на кожну конкретну поставку.

Проте, позивачем не надано до контролюючого органу рахунки, передбачені умовами договору поставки № №42311984 від 03.07.2020.

Окрім того, як зазначає відповідач, позивачем до перевірки не надано документи, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ЛІМІ ПРО» до ТОВ «Лекора Інвест», що підтверджується актом №58/26-15-07-07-01-22/414112973 від 08.10.2020 про ненадання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень.

До перевірки позивачем надано договір №39747761 від 01.06.2020 про надання послуг відповідно до умов якого ТОВ «БЕЛТРЕЙД» (Виконавець) зобов`язується здійснювати перевезення сировини, навантаження та розвантаження на автомобілі за завданням замовника, а ТОВ «Лекора Інвест» (Замовник) зобов`язується здійснювати оплату за надані послуги.

Згідно п. 2.1 даного договору ціна цього договору становить сукупну суму за надані та прийняті послуги, яка зазначається у актах приймання-передачі послуг.

Згідно п. 2.2 даного договору перевезення, розвантаження та навантаження товару здійснюється виконавцем самостійно з використанням своєї техніки.

Відповідно до укладеного Договору та наданих до перевірки документів вбачається, що виконавцем - ТОВ «БЕЛТРЕЙД» реалізовано на адресу позивача перевезення сировини (розрахунок за цим договором здійснюється протягом 10 банківських днів після отримання від виконавця належним чином оформленого акту наданих послуг), на що були виписані наступні податкові накладні: №1 від 01.07.2020 на суму 199200,00 грн, ПДВ 33200,00 грн, №2 від 02.07.2020 на суму 201000,00 грн, ПДВ 33500,00 грн, №3 від 03.07.2020 на суму 200700,00 грн, ПДВ 33450,00 грн, №4 від 06.07.2020 на суму 200400,96 грн, ПДВ 33400,00 грн, №5 від 07.07.2020 на суму 199500,00 грн, ПДВ 33250,00 грн, №6 від 08.07.2020 на суму 201600,00 грн, ПДВ 33600,00 грн, № 7 від 09.07.2020 на суму 199800,00 грн, ПДВ 33300,00 грн, №8 від 10.07.2020 на суму 198600,00 грн, ПДВ 33100,00 грн, №9 від 13.07.2020 на суму 198900,00 грн, ПДВ 33150,00 грн, №13 від 14.07.2020 на суму 200400,00 грн, ПДВ 33400,00 грн, №15 від 16.07.2020 на суму 166800,00 грн, ПДВ 27800,00 грн, №16 від 17.07.2020 на суму 166500,00 грн, ПДВ 27750,00 грн, №17 від 20.07.2020 на суму 1659000,00 грн, ПДВ 27650,00 грн, №18 від 21.07.2020 на суму 167100,00 грн, ПДВ 27850,00 грн, №19 від 22.07.2020 на суму 166200,00 грн, ПДВ 27700,00 грн, № 20 від 23.07.2020 на суму 167400,00 грн, ПДВ 27900,00 грн, №49 від 23.07.2020 на суму 205476,48 грн, ПДВ 34246,08 грн, №21 від 24.07.2020 на суму 167700,00 грн, ПДВ 27950,00 грн, №22 від 27.07.2020 на суму 168300,00 грн, ПДВ 28050,00 грн, № 23 від 28.07.2020 на суму 167100,00 грн, ПДВ 27850,00 грн, №24 від 29.07.2020 на суму 165000,00 грн, ПДВ 27500,00 грн, №25 від 30.07.2020 на суму 165900,00 грн, ПДВ 27650,00 грн, №26 від 31.07.2020 на суму 166200,00 грн, ПДВ 27700,00 грн.

До перевірки позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені TOB «БЕЛТРЕЙД» на виконання вищевказаного договору на загальну суму 4 000 200 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 666 700 грн.

Отже, згідно поданої податкової звітності з ПДВ та Додатку 5 до них за липень 2020 року, встановлено що до податкового кредиту, відповідно до податкових накладних виписаних ТОВ «БЕЛТРЕЙД» на адресу позивача, віднесено у липні 2020 року суму ПДВ 666 700,00 грн.

Водночас, до податкового кредиту у липні 2020 року включено ПДВ в сумі 33 300 грн. відповідно до податкової накладної № 15 від 01.06.2020 року, що була зареєстрована в ЄРПН у липні 2020 року з порушенням строку реєстрації (02.07.2020 року).

Як вірно встановлено судом першої інстанції надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені TOB «БЕЛТРЕЙД» не містять зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі). В актах відсутні обсяги перевезень (у тоннах або тонно-кілометрах) та обсяги навантаження, відомості про автомобілі, про вантаж (найменування та кількість вантажу), інформація щодо маршрутів перевезень.

Окрім того, судова колегія зазначає, що в ході перевірки податковим органом зазначено, що до перевірки надані товарно-транспортні накладні щодо перевезення піску в кількості 65 шт., в яких зазначено: Автомобільний перевізник - TOB «БЕЛТРЕИД», Замовник: TOB «КОМПАНІЯ ЛЕКОРА», а не TOB «ЛЕКОРА ІНВЕСТ».

Згідно наданих до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що в бухгалтерському обліку TOB «ЛЕКОРА ІНВЕСТ» вартість транспортних послуг та послуг навантаження товару за актами, складеними TOB «БЕЛТРЕИД», віднесена до складу витрат на збут.

Отже, надані до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням п.8.25, п.8.26 ст.8, п.11.1, п.11.4, п.11.5, п.11.8 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову і звітність в Україні», а саме: в усіх товарно- транспортних накладних:

- не заповнено відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій (маса брутто, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, підпис відповідальної особи);

- відсутні такі відомості про вантаж, як ціна товару за одиницю, кількість місць, вид пакування вантажів;

- не зазначено місцезнаходження вантажовідправника, вантажоодержувача;

- біля підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача та водія не зазначені посади та прізвища;

- у графі «Супровідні документи на вантаж» не зазначені номера видаткових накладних. В більшості товарно-транспортних накладних не зазначено повну адресу пунктів завантаження та розвантаження, (лише населений пункт, або населений пункт та вулиця).

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції і щодо відсутності підтвердуючих доказів наявності у контрагентів позивача TOB «ЛІМІ ПРО» та ТОВ «БЕЛТРЕЙД» необхідних матеріальних та трудових ресурсів, суд зазначає наступне.

Згідно бази даних ІС «Податковий блок» на дату складання акта перевірки, по TOB «ЛІМІ ПРО» облікова кількість штатних працівників за звітний період - 5 осіб, (чоловіків 2, жінок 3). Загальна сума нарахованої заробітної плати на всіх - 24 700 гривень.

Згідно інформації, наведеній у поданому до податкового органу звіту «Нарахування єдиного внеску» облікова кількість штатних працівників ТОВ «БЕЛТРЕЙД» за липень 2020 -12 осіб, кількість осіб, які виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру - 15, загальна сума нарахованої заробітної плати - 109000,00 грн.

Як зазначив відповідач, згідно повідомлень про прийняття працівників на роботу, поданих TOB «ЛІМІ ПРО», В «АЛЬТА ВІК», TOB «ВІК СМАРТ» та TOB «ЛЮКС КАСКАД» до податкового органу встановлено, що майже всі працівники TOB «ЛІМІ ПРО», TOB «АЛЬТА ВІК», TOB «ВІК APT» та TOB «ЛЮКС КАСКАД» одночасно є засновниками, директорами та головними бухгалтерами та іншими працівниками багатьох підприємств, що свідчить про відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у перевірочному періоді у TOB «ЛІМІ ПРО» та ТОВ «БЕЛТРЕЙД».

Згідно матеріалів справи, надані контрагентами позивача послуги передбачають значний обсяг трудовитрат, особистої участі персоналу, необхідність наявності значної кількості кваліфікованих спеціалістів в різних діапазонах галузей за спеціальною освітою та відповідним рівнем оплати праці та свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи TOB «БЕЛТРЕЙД» подано до ГУ ДПС у Київській області пояснення від 06.07.2020 N 4, в якому зазначено: «Для здійснення господарської діяльності було взято в оренду вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи у кількості 34 одиниці згідно Договору 1/05/05-TP від 05.05.2020 між TOB «БЕЛТРЕЙД» та TOB «БУДКОНСАЛТ СЕРВІС» (код 43516510), про що було повідомлено податкову інспекцію у формі № 20-ОПП від 12.05.2020, а також взято в оренду приміщення для базування автомобілів та складів згідно Договору 05/04/052020 від 04.05.2020 між TOB «БЕЛТРЕЙД» та TOB «КФ`АЛЬЯНСУКРАЇНА» (код 41692188).

Також закуповується пальне для здійснення господарської діяльності, а саме заправки машин. У складі підприємства працює 8 водіїв, 4 диспетчера, середня заробітна плата яких складає 9 000,00 грн та винаймаються водіі та експедитори за Договорами ЦПХ.».

Аналізом даних, що містяться в ЄРПН, встановлено реєстрацію контрагентом TOB «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬЯНС Україна» на адресу TOB «БЕЛТРЕЙД» податкової накладної з номенклатурою «Суборенда приміщення за липень 2020». В податковій накладній також зазначено «Кількість - 100 м 2».

Таким чином площа взятого TOB «БЕЛТРЕЙД» в суборенду приміщення не є достатньою для розміщення вантажних автомобілів, причепів та напівпричепів у кількості 34 одиниці.

Згідно аналізу даних ЄРПН з дати реєстрації 01.12.2019 по дату написання акта ТОВ «ЛІМІ ПРО» не отримувало послуги з оренди приміщення, опалення, водо - тепло- постачання, зв`язку, не придбавало канцелярські засоби тощо.

Отже, відсутність таких витрат є свідченням фактичної неможливості здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

TOB «ЛІМІ ПРО» не подано до податкового органу повідомлення за формою № 20-ОПП про наявність офісних приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають: використовуються, не використовуються (у тому числі тимчасово).

Як зазначено в акті перевірки, в результаті аналізу податкової звітності, поданої TOB «ЛІМІ ПРО», TOB «АЛЬТА ВІК», TOB «ВІК СМАРТ» та TOB «ЛЮКС КАСКАД» (постачальниками TOB «ЛЕКОРА ІНВЕСТ» по ланцюгу постачання піску) встановлено наступне:

«TOB «ЛІМІ ПРО», TOB «АЛЬТА ВІК», TOB «ВІК СМАРТ» та TOB «ЛЮКС КАСКАД» подавали до податкового органу Податкові декларації з податку на прибуток підприємства та Фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва за 2018 та 2019 роки з нульовими показниками, що свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів, інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово - господарської діяльності.

TOB «ЛІМІ ПРО», TOB «АЛЬТА ВІК», TOB «ВІК СМАРТ» та TOB «ЛЮКС КАСКАД» податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми № 1ДФ) до податкового органу не подавались жодного разу з моменту реєстрації.

В 2020 році TOB «ЛІМІ ПРО», TOB «АЛЬТА ВІК», TOB «ВІК СМАРТ» та TOB «ЛЮКС КАСКАД» почали подавати звітність до податкового органу лише з червня.

Податкова звітність за липень 2020 року (період взаємовідносин з TOB «ЛІМІ ПРО») значеними підприємствами до податкового органу не подана».

Також, згідно з актом перевірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено декларування операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) від контрагентів ідентифікованих товарів, на які TOB «Лекора Інвест» від контрагента TOB «ЛІМІ ПРО» декларувало податковий кредит, та які вплинули на задекларовані TOB «Лекора Інвест» показники звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що операції відображені ТОВ «Лекора Інвест» з TOB «ЛІМІ ПРО» та TOB «БЕЛТРЕЙД» за липень 2020 рік не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Фактично мало місце здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ, а тому відповідач вірно дійшов висновку у Акті перевірки про порушення позивачем п.44.1 ст.4 4, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), п.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст. 1, п.2.4 ст. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 зі змінами та доповненнями, у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту по декларації за липень 2020 року на суму 1 009070,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2020 по справі №520/10953/18 за позовом ТОВ "БЕЛАБРАЗИВ" до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зазначається що: «Податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів».

Щодо апеляційної скарги, то вона не містить будь-яких доводів та заперечень щодо викладених судом першої інстанції обставин. Скаржник в апеляційній скарзі лише послався на те, що суд не надав належної оцінки всім доказам, проте будь-яких обгрунтувань та заперечень з посиланням на відповідні докази щодо незаконності судового рішення апеляційна скарга не містить.

Щодо посилання скаржника на те, що судом проігноровано докази подальшого продажу позивачем товарів, отриманих від контрагентів, то в апеляційній скарзі апелянт також не навів таких доводів з посиланням на докази та не обґрунтував їх. Відсутні такі доводи і у позовній заяві.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекора Інвест» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Постанову виготовлено: 14 червня 2022 року.