Постанова

від 07.06.2022 по справі 607/13543/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13543/20Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/416/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Романська К.М.

сторін:

апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта ОСОБА_2 ,

представника Тернопільської міської ради ДрузюкаР.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/13543/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2022 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 27 січня 2022 року) в справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Галицька-7», третя особа Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Галицький Дім» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Галицька-7» (надалі - ОК «ЖБК «Галицька-7»), третя особа Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Галицький Дім» (надалі - ОК «ЖБК «Галицький Дім») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 22 квітня 2004 року громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передано у приватну власність двоквартирний будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 31.1 кв.м. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:07:001:0049) площею 0.0398 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Тернопільської міської ради від 14 квітня 2015 року за №4\14\203. Однак, 06 червня 2019 року Тернопільська міська рада прийняла рішення за № 7\35\167 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК «ЖБК «Галицька-7» земельної ділянки площею 0.1674 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що дане рішення порушує права його та членів його сім`ї, оскільки вищезазначена земельна ділянка межує із ділянкою, що належить позивачу, а тому землевпорядна організація повинна була погодити із суміжними землекористувачами межі земельних ділянок. В оскаржуваному рішення зазначено, що земельна ділянка площею 0.1674 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , хоча за даною адресою знаходиться земельна ділянка, зареєстрована за позивачем. Таким чином, відповідачі незаконно позбавили позивача та членів його сім`ї права користування належною їм земельною ділянкою площею 0.0398 га.

У зв`язку з наведеним просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0.0398 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року за № 7\35\167 в частині пунктів 1 та 2 даного рішення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час прийняття рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року за № 7\35\167 не приймались до уваги графічні матеріали, оскільки в проекті землеустрою відсутнє викопіювання з плану зонування м.Тернополя. Крім того, ОСОБА_1 та члени його сім`ї не підписували Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання та не були присутні при його складенні. Звертає увагу на те, що станом на теперішній час будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не завершене, що свідчить про невиконання договору №8-4-Г від 05 листопада 2010 року про участь у фонді фінансування будівництва об`єкта інвестування, відповідно до умов якого позивач, як довіритель, передав повіреному ПП «Укрбудінвест плюс» суперфіційне право, а останній зобов`язався від свого імені здійснити фінансування будівництва житлового будинку та передати довірителю у власність житло - трикімнатну квартиру за АДРЕСА_2 на третьому поверсі площею 85.47 кв.м. Вважає, що на підставі наведеного спірна земельна ділянка перебуває у власності позивача та членів його сім`ї. Таким чином, рішенням Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року за № 7\35\167 передано в оренду ОК «ЖБК «Галицька-7» земельну ділянку площею 0.167 не сформовану як об`єкт цивільних прав.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

19 квітня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Тернопільської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що оскаржуваним рішенням Тернопільська міська рада передала у користування ОК «ЖБК «Галицька 7» земельну ділянку, при цьому чітко конкретизувала її, вказавши площу та кадастровий номер. Згідно проекту землеустрою, зокрема викопіювання з плану зонування м.Тернополя, чітко вбачається, що земельна ділянка площею 0.1674 га за кадастровим номером 6110100000:07:001:0159 не накладається на сусідню земельну ділянку площею 0.03898 га за кадастровим номером 6110100000:07:001:0049, власником якої є позивач. В акті приймання межових знаків на зберігання зазначено, що власники суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не мають. Звертає увагу на те, що складовою проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням міської ради, є кадастровий план земельної ділянки, який являється додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де вказано її кадастровий номер, а тому така земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Трач В.І. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник Тернопільської міської ради Друзюк Р.М. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду даної справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 грудня 1999 року на підставі розпорядження органу приватизації за №29083 від 06 грудня 1999 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належала на праві власності однокімнатна квартира площею 31.1 кв.м. в рівних частках.

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 22 квітня 2004 року за №4/11/12 вирішено передати у приватну власність громадянам двоквартирні житлові будинки, квартири яких приватизовані, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т.1 а.с.15).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0398 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на підставі рішення Тернопільської міської ради від 14 квітня 2015 року за № 4\14\203, що стверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку серія ЯA №415202 від 20 травня 2005 року. Співвласниками даної земельної ділянки є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про що зазначено в Державному Акті від 20 травня 2005 року та у Витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, сформованих 12 вересня 2019 року Кадастровий номер даної земельної ділянки 6110100000:07:001:0049 (т.1 а.с.10-12).

Відповідно до Договору встановлення суперфіція від 08 листопада 2005 року, укладеному між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як власниками земельної ділянки, та ТзОВ «Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520», власники земельної ділянки передають Суперфіціарію право користування цією земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку, на який у останнього виникає право власності (суперфіційне право) на земельну ділянку площею 398 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.46-47).

Згідно умов п.3.1 Договору встановлення суперфіція від 08 листопада 2005 року, власник земельної ділянки має право на переважне право на отримання квартири в збудованому багатоквартирному будинку.

Відповідно до положень п.5.1 Договору встановлення суперфіція від 08 листопада 2005 року, Суперфіціарій зобов`язується на період будівництва багатоквартирного будинку на вищевказаній земельній ділянці тимчасово орендувати для власників двокімнатну квартиру та оплачувати її за власні кошти до завершення будівництва.

Згідно умов п.5.2 Договору встановлення суперфіція від 08 листопада 2005 року, після закінчення будівництва суперфіціарій зобов`язується передати у власність власникам трикімнатну квартиру загальною площею 75 кв.м. на 3 поверсі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно положень п.5.3 Договору встановлення суперфіція від 08 листопада 2005 року, після завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку і здачі його в експлуатацію власник зобов`язується обміняти з Суперфіціарієм земельну ділянку площею 398.0 по АДРЕСА_1 на трикімнатну квартиру, вказану у п.5.1 цього Договору.

24 січня 2007 року Інспекцією Державного архітектурного контролю Тернопільської міської ради надано дозвіл №09\07 ТОВ «СПМК -520» на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку на адресою АДРЕСА_1 . Будівельні роботи проводило ПП «Укрбудінвест». У додатку до дозволу на виконання будівельних робіт схемі експлікації будинків та споруд зазначено, що на земельній ділянці к.н. 6110100000:07:001:0049 знаходиться споруда, яка підлягає зносу (т.1 а.с.49). Зазначена споруда в подальшому була знесена, а земельна ділянка очищена під забудову багатоквартирного будинку.

05 листопада 2010 року позивачем та членам його сім`ї укладено з ТОВ «Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520», ПП «Укрбудінвест плюс» Договір за №8-4-Г про участь у фонді фінансування будівництва об`єкта інвестування, відповідно до умов якого позивач як довіритель передав Повіреному ПП «Укрбудінвест плюс» суперфіційне право, а останній зобов`язався від свого імені здійснити фінансування будівництва житлового будинку та передати довірителю у власність житло- трикімнатну квартиру за АДРЕСА_2 на третьому поверсі площею 85.47 кв.м. (т.1 а.с.51-53).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 вересня 2011 року в справі №2-6098/2011 визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 майнове право на незавершену будівництвом трикімнатну квартиру площею 85.47 за №8 на АДРЕСА_1 (3 поверх, 1 під`їзд, черга А) (т.1 а.с.54).

17 січня 2014 року складено Акт за № 8 про те, що ОСОБА_1 передав, а ОК «Житловобудівельний кооператив «Галицький» прийняв у пайовий фонд майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 площею 85.47 кв.м. на АДРЕСА_1 (т.1 а.с.86).

15 червня 2018 року Тернопільська міська рада прийняла рішення за №7\25\193 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОК «ЖБК «Галицька-7» земельної ділянки площею до 0.1674 за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.112).

06 червня 2019 року Тернопільська міська рада прийняла рішення за №7\35\167, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1674 га за адресою АДРЕСА_1 ОК «ЖБК «Галицька-7» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.113).

Цим же рішенням Тернопільської міської ради вирішено надати ОК «ЖБК «Галицька-7» земельну ділянку кад. номер 6110100000:07:001:0159 площею 0.1674 га в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОК провести державну реєстрацію речового права та його обтяжень на земельну ділянку, а після проведення державної реєстрації віднести вищезазначену земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови.

06 червня 2019 року складено Акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до якого вбачається, що межі земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:07:001:00159 площею 0.1674 га по АДРЕСА_1 , яка передається ОК « ЖБК «Галицька-7» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закріплені в натурі межовими знаками. У п.3 даного Акту зазначено, що власниками-користувачами суміжних земельних ділянок претензій не заявлено. Даний акт підписано позивачем та членами його сім`ї (т.1 а.с.55).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1,4 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до частин першої та третьої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_9 зазначив, що відповідачі незаконно позбавили позивача та членів його сім`ї права користування належною їм земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:07:001:0049, площею 0.0398 га. за адресою: АДРЕСА_1

З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2005 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як власники земельної ділянки площею 398 кв.м. кадастровий номер 6110100000:07:001:0049, передали ТзОВ «Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520», на підставі Договору встановлення суперфіцію право користування цією земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку, на який в останнього виникає право власності (суперфіційне право) на земельну ділянку площею 398 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з умовами вищезазначеного Договору, Суперфіціарій зобов`язується на період будівництва багатоквартирного будинку на вищевказаній земельній ділянці тимчасово орендувати для власників двокімнатну квартиру та оплачувати її за власні кошти до завершення будівництва, а після закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, власник зобов`язується обміняти з Суперфіціарієм земельну ділянку площею 398.0 по АДРЕСА_1 на трикімнатну квартиру, вказану у п.5.1 цього Договору.

05 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ «Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520», ПП «Укрбудінвест плюс» було укладено Договір за №8-4-Г про участь у фонді фінансування будівництва об`єкта інвестування, згідно якого позивач як довіритель передав Повіреному ПП «Укрбудінвест плюс» суперфіційне право, а останній зобов`язався від свого імені здійснити фінансування будівництва житлового будинку та передати довірителю у власність житло- трикімнатну квартиру за АДРЕСА_2 на третьому поверсі площею 85.47 кв.м.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 вересня 2011 року в справі №2-6098/2011 визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 майнове право на незавершену будівництвом трикімнатну квартиру площею 85,47 за №8 на АДРЕСА_1 (3 поверх, 1 під`їзд, черга А).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1674 га за адресою: АДРЕСА_1 , ОК «ЖБК «Галицька-7» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , Тернопільська міська рада прийняла до уваги графічні матеріали, зокрема викопіювання з плану зонування м.Тернополя, на якому чітко видно, що земельна ділянка, яка надана в користування ОК«ЖБК «Галицька-7» площею 0.1674 кадастровий номер 6110100000:07:001:0159, не накладається на сусідню земельну ділянку площею 0.03898 га за кадастровим номером 6110100000:07:001:0049, власником якої є позивач.

Безпідставними є посилання позивача на те, що під час прийняття рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року за №7\35\167 були відсутні графічні матеріали.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї не підписували Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання та не були присутні при його складенні, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки 06 червня 2019 року складено Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до якого вбачається, що межі земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:07:001:00159) площею 0.1674 га по АДРЕСА_1 , яка передається ОК «ЖБК «Галицька-7» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закріплені в натурі межовими знаками. У п.3 даного Акту зазначено, що власниками-користувачами суміжних земельних ділянок претензій не заявлено. Даний акт підписано позивачем та членами його сім`ї.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків позивачем не надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували на ці порушення, зокрема яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не наведено та судом не встановлено доказів накладення меж земельної ділянки площею 0.1674 кадастровий номер 6110100000:07:001:0159 на межі земельної ділянки площею 0.03898 га за кадастровим номером 6110100000:07:001:0049, яка належала позивачу.

Твердження апелянта про те, що станом на теперішній час будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не завершене, що свідчить про невиконання договору №8-4-Г від 05 листопада 2010 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач не мав жодних правових домовленостей із ОК «ЖБК «Галицька-7», так як усі зобов`язання та договори укладались між ОСОБА_1 та ТОВ «Тернопільська спеціалізована пересувна механізована колона №520», ПП «Укрбудінвест плюс».

Доводи апелянта про те, що рішенням Тернопільської міської ради від 06 червня 2019 року за № 7\35\167 передано у оренду ОК «ЖБК «Галицька-7» земельну ділянку площею 0.167 не сформовану як об`єкт цивільних прав, апеляційний суд не приймає, оскільки складовою проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням міської ради, є кадастровий план земельної ділянки, який являється додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де вказано її кадастровий номер, а тому така земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 06 червня 2019 року за № 7\35\167 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК «ЖБК «Галицька-7» земельної ділянки площею 0.1674 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 15 червня 2022 року.

Головуючий

Судді