Постанова

від 14.06.2022 по справі 1.380.2019.005833

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005833 пров. № А/857/2230/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т. В., Шинкар Т. І.,

за участю секретаря судового засідання Смолинця А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Сподарик Н. І. о 15 год 38 хв. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Інтер Груп» про застосування арешту коштів на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Інтер Груп» (далі ТзОВ «В-Інтер Груп»), в якому просить застосувати арешт коштів на рахунках відповідача у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що посадові особи ТзОВ «В-Інтер Груп» не допустили працівників контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки були відсутні за юридичною адресою підприємства та відмовили в допуску до перевірки, що є підставою для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про задоволення позовної заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позову, так як посадовими особами контролюючого органу дотримано вимоги, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, а відповідач відмовився від проведення позапланової перевірки без поважних причин та не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 75 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Львівській області видано наказ від 04.11.2019 №1786 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «В-Інтер Груп» та направлення від 04.11.2019 № 2866 та № 2867 щодо проведення з 04.11.2019 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «В-Інтер Груп» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Тобакко Трейдінг» за період грудень 2018 року, квітень 2019 року, ТзОВ «БПП ОЙЛ» за період грудень 2018 року, ТзОВ «Олд Трейд» за період січень, лютий, березень, квітень 2019 року; ТзОВ «Максбудрем» за березень, квітень, травень, червень 2019 року, ТзОВ «Овертрейд Компані» за період березень, квітень 2019 року, ТзОВ «Рік Сейлз» за період березень 2019 року, ТзОВ «Тобакко» за період квітень 2019 року, ТзОВ «Мега Опт Торг» за період червень 2019 року, ТзОВ «СММ Груп» за період червень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових декларацій з податку на прибуток.

04.11.2019 та 05.11.2019 посадові особи контролюючого органу з метою проведення перевірки здійснили вихід за адресою ТзОВ «В-Інтер Груп»: м. Львів, вул. Луганська, 3, проте посадові особи юридичної особи та її законні/уповноважені представники були відсутні за адресою Товариства, про що складено акти від 04.11.2019 №426/05.10/41077970 та від 05.11.2019 №434/05.10/41077970.

06.11.2019 посадові особи Головного управління ДПС у Львівській області з метою проведення перевірки знову здійснили вихід за юридичною/фактичною адресою ТзОВ «В-Інтер Груп», ознайомили керівника підконтрольного суб`єкта із копією наказу, направленнями на перевірку, службовими посвідченнями ревізорів, однак, до проведення перевірки їх не допущено, у зв`язку з чим складено акт № 439/13-01-05.10/41077970 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки.

07.11.2019 в.о. начальника Головного управління ДПС у Львівській області Кресяком В. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «В-Інтер Груп», що стало підставою для звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках цього платника податків.

Також судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 1.380.2019.005802, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 04.11.2019 № 1786 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «В-Інтер Груп», який був підставою для проведення перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в контролюючого органу не було визначених законом підстав для проведення позапланової документальної виїзної перевірки платника податків, а тому недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки не може бути підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків шляхом зупинення видаткових операцій.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Системний аналіз положень статті 94 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відтак, при вирішенні даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до ТзОВ «В-Інтер Груп» адміністративного арешту коштів слід встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1. цієї статті встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Таким чином, належним і допустимим доказом в розумінні статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відмови платника податку від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки є акт, який засвідчує факт відмови із зазначенням заявлених причин відмови.

Як встановлено з матеріалів справи, причиною відмови ТзОВ «В-Інтер Груп» від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки зазначено протиправність наказу від 04.11.2019 № 1786 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «В-Інтер Груп» та порушення процедури проведення перевірки.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 1.380.2019.005802 за позовом ТзОВ «В-Інтер Груп» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу від 04.11.2019 №1786 позов задоволено повністю у зв`язку з тим, що наказ на проведення позапланової документальної перевірки ТзОВ «В-Інтер Груп» прийнятий за відсутності для цього законних підстав, так як платник податків надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язкові письмові запити контролюючого органу, незважаючи на те, що зі змісту таких запитів неможливо встановити, яким чином на підставі аналізу податкових декларацій можна встановити відсутність реального здійснення операцій, як і конкретні обставини, на підставі яких контролюючий орган встановив порушення позивачем податкового законодавства. Судове рішення набрало законної сили 28.05.2020.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Викладене вище свідчить про відсутність у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ «В-Інтер Груп» з огляду на встановлені судовим рішенням у справі № 1.380.2019.005802 обставини.

Таким чином, ТзОВ «В-Інтер Груп» обґрунтовано відмовило посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, що в свою чергу вказує на недоведеність Головним управлінням ДПС у Львівській області наявності підстав для накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках ТзОВ «В-Інтер Груп», що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 310, 313, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 1.380.2019.005833 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 15.06.2022