Ухвала

від 14.06.2022 по справі 520/17936/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2022 року

м. Київ

справа №520/17936/2020

адміністративне провадження № К/990/5125/22

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №520/17936/2020 за позовом Колективного підприємства кооператива виробничого "Харківська стрічкоткацька фабрика" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство кооператив виробничий "Харківська стрічкоткацька фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області №20/20-40-56-04-24 від 28 грудня 2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку КПКВ "Харківська Стрічкоткацька фабрика", код ЄДРПОУ 00307767, з 01 січня 2020 року;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області визнати звітність КПКВ "Харківська Стрічкоткацька фабрика", код ЄДРПОУ 00307767, подану за результатами діяльності за перший, другий та третій квартали 2020 року як податкову звітність.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишено без змін постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області №20/20-40-56-04-24 від 28 грудня 2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку КПКВ "Харківська Стрічкоткацька фабрика", код ЄДРПОУ 00307767, з 01 січня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року відмовлено у задоволені клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №520/17936/2020. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №520/17936/2020 залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин та документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Харківській області у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору. Заяву Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №520/17936/2020 - задоволено. Продовжено строк Головному управлінню ДПС у Харківській області на усунення недоліків касаційної скарги у справі № 520/17936/2020 на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали скаржником надіслано клопотання про поновлення процесуальних строків та відстрочення сплати судового збору.

Щодо відстрочення сплати судового збору, заявник зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір через обмеженість відкритих бюджетних асигнувань на даний вид видатків. З огляду на викладене, просить відстрочити сплату судового збору.

Перевіривши клопотання скаржника, Суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Проте, відповідач не відноситься до жодної категорії, для якої передбачена можливість звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Крім того, Суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява № 26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява № 8225/78, п. 57).

З огляду на викладене, клопотання скаржника, не підлягає задоволенню.

У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу було повернуто скаржнику.

Наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржувано ухвалу суду апеляційної інстанції ухвалено 05 липня 2021 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 23 липня 2021 року, утім ухвалами Верховного Суду від 04 серпня 2021 року, від 20 вересня 2021 року, від 19 жовтня 2021 року, від 08 листопада 2021 року, від 14 грудня 2021 року подану касаційну скаргу повернуто, останню яку він отримав 22 грудня 2021 року, а повторно скаржником подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 02 лютого 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Отже, Верховний Суд зазначає, що скаржником не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв`язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло вісім місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом восьми місяців.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

Керуючись статтями 169, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області про відстрочення від сплати судового збору.

Відмовити Головному управлінню ДПС у Харківській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі №520/17936/2020.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов