Постанова

від 05.07.2021 по справі 520/17936/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р.Справа № 520/17936/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 22.03.21 року по справі № 520/17936/2020

за позовом Колективного підприємства кооператив виробничий "Харківська стрічкоткацька фабрика"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство кооператив виробничий "Харківська стрічкоткацька фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області №20/20-40-56-04-24 від 28.12.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку КПКВ "Харківська Стрічкоткацька фабрика", код ЄДРПОУ 00307767, з 01 січня 2020 року;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області визнати звітність КПКВ "Харківська Стрічкоткацька фабрика", код ЄДРПОУ 00307767, подану за результатами діяльності за перший, другий та третій квартали 2020 року як податкову звітність.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області №20/20-40-56-04-24 від 28.12.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку КПКВ "Харківська Стрічкоткацька фабрика", код ЄДРПОУ 00307767, з 01 січня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено наявність у позивача Дозволу на спеціальне водокористування №327/ХР/49д-18 від 31.05.2018 строком дії до 31.05.2023, зважаючи на цей факт КПВК "ХСФ" порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, визначені абз.5 пп.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю участі представника позивача - адвоката Бикової О.Ю. у розгляді цивільної справи № 643/19006/2020, призначеної до розгляду Московським районним судом м. Харкова.

Беручи до уваги те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника позивачем не надано, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання додаткових пояснень представником позивача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст. 309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що колективне підприємство кооператив виробничий "Харківська стрічкоткацька фабрика" здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3 групи.

На підставі пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України контролюючим органом - Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку КПВК "ХСФ", за результатами якої було складено акт №2239/20-40-56-04-07/00307767 від 28.12.2019.

Згідно із висновками, викладеними в акті перевірки №2239/20-40-56-04-07/00307767 від 28.12.2019, контролюючим органом встановлено, що КПВК "ХСФ", порушило умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме абз. 5 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України. Відповідно до інформації, наявної в базах ДПС України, КПВК "ХСФ" заяви щодо переходу на загальну систему оподаткування до Головного управління ДПС у Харківській області не надавало.

10.02.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області складено акт №867/20-40-56-04-07/00307767 про неможливість вручення посадовими особами акту про результати перевірки платника єдиного податку та виявлені порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Головного управління ДПС у Харківській області №20/20-40-56-04-24 від 28.12.2019 позивачу було анульовано реєстрацію платника єдиного податку з фізичних осіб.

Листом Головного управління ДПС у Харківській області від 05.11.2020 №36657/10/20-40-04-34-16 КПВК "ХСФ" було повідомлено, що у зв`язку із анулюванням реєстрації платника податку з 01.01.2020 за рішенням контролюючого органу, податковій декларації за три квартали 2020 року від 03.11.2020 №42094994 присвоєно статус "не визнана як податкова звітність".

01.02.2020 Головне управління ДПС у Харківській області відповіддю на адвокатський запит від 23.11.2020 №3-23/11 роз`яснило представнику позивача, що контролюючим органом було проведено перевірку, згідно до результатів якої, КПВК "ХСФ" порушило умови перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку із діяльністю по видобутку, реалізації корисних копалин відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування №327/ХР/49д-18 від 31.05.2018.

Вважаючи дії податкового органу щодо проведення перевірки, формування за її результатами акту перевірки та рішення контролюючого органу №20/20-40-56-04-24 від 28.12.2019 такими, що порушують права КПВК "ХСФ", позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про порушення КПВК "ХСФ" абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є передчасним та документально не встановленим.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 299.1 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2019 у справі № 826/7216/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з акту перевірки №2239/20-40-56-04-07/00307767 від 28.12.2019 неможливо встановити яку саме перевірку проводив податковий орган.

Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 цього Кодексу передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 06.09.2018р. у справі №922/3711/18.

Як вбачається із Дозволу на спеціальне водокористування, виданого Державним агенством водних ресурсів України №327/ХЗ/49д-18 від 31.05.2018, метою водокористування є питні і санітарно-гігієнічні потреби, а не видуботок та реалізація корисних копалин, як стверджує відповідач.

Підпунктом 5 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Відповідно до звіту про використання води позивачем за 2019 рік, КПВК "ХСФ" на підставі Дозволу на спеціальне водокористування взагалі не використовувало водні ресурси впродовж 2019 року.

Разом з тим, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вірно враховано судом першої інстанції, згідно акту перевірки відповідачем проведено камеральну перевірку.

Підпунктом 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно ж вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Враховуючи те, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише на підставі проведення документальної перевірки відповідного платника податку, що було порушено відповідачем, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що й висновок податкового органу про порушення КПВК "ХСФ" абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є передчасним та документально не встановленим.

При цьому, судова колегія зазначає, що факт наявності у КПВК "ХСФ" дозволу на спеціальне водокористування не доводить той факт, що позивачем здійснюється видобудок та (чи) реалізація корисних копалин, внаслідок чого ним, начебто, здійснюється порушення вимог для перебування на спрощенній системі оподаткування.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте за відсутності правових підстав.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про законність оскаржуваного рішення, оскільки таке прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року по справі № 520/17936/2020 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/17936/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 12.07.2021 року