Постанова

від 13.06.2022 по справі 822/1557/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 822/1557/17

касаційне провадження № К/9901/32973/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 (суддя - Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж. М., судді - Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод» (далі у тексті - позивач, ТОВ «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод») до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі у тексті - відповідач, Кам`янець-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод» звернулось до суду із позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.11.2016 № 0000932202, яким Кам`янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод» у розмірі 418 830, 00 грн.

Позов мотивований тим, що висновки податкового органу про завищення позивачем залишку від`ємного значення у декларації з ПДВ за січень 2015 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) у розмірі 418 830, 00 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та відповідно від`ємного значення з ПДВ з наступним його отриманням, зважаючи на що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.

Заперечення на касаційну скаргу позивачем до суду не подавались.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.01.2022 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 01.02.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (стаття 1).

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року N 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року N 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Наказом Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 відповідно до статті 3 Конституції України, статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 60-2 КЗпП України, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9, положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, прийнятих відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду установлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану з 02.03.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, щодо здійснення повноважень суддями Верховного Суду дистанційно, а також залучення суддів і працівників апарату Верховного Суду до роботи в приміщеннях Верховного Суду виключно в разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи.

У вищезазначеній частині наказ Голови Верховного Суду скасований наказом від 29.03.2022 № 33/0/8-22, який набрав чинності 01.04.2022.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Верховного Суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату Верховного Суду, зазначена постанова ухвалена колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до приміщень Верховного Суду, а саме приміщень Касаційного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод».

За наслідками перевірки 20.08.2015 відповідач склав акт №568/22-09-22-02/34422333 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод», код ЄДРПОУ 34422333, з питань достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за січень 2015 року за наслідками проведених господарських операцій із ТОВ «КреМікс» (код ЄДРПОУ 30748505) у січні 2015 року», відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПКУ у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) - позивачем у декларації з ПДВ за січень 2015 року завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у розмірі 418 830, 00 грн.

Висновки, викладені у акті перевірки від 20.08.2015, позивач 13.10.2015 оскаржив шляхом подання до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області заперечень від 12.10.2015 № 122 на нього.

Як наслідок розгляду заперечень на акт перевірки від 20.08.2015 №568/22-09-22-02/34422333 податковим органом проведена повторна документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за січень 2015 року за наслідками проведених операцій із ТОВ "КреМікс", за результатами якої складено акт від 09.12.2015 №892/22-09-22-03/34422333 та підтверджено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 №0000932202, у зв`язку з чим зменшено позивачу розмір залишку від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 418830 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Судами встановлено, що 12.04.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ «КреМікс» (постачальник) укладено договір поставки № 12/04/2013-2. За умовами цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити премікси для промислової та племінної курки і молодняка.

На виконання вказаного договору ТОВ «КреМікс» поставило на адресу позивача премікси для промислової та племінної курки і молодняка на загальну суму 2 512 979, 80 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 418 830, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з поставки преміксів для промислової та племінної курки і молодняка надано належним чином оформлені видаткові накладні, податкові накладні та квитанцією про реєстрацію цієї накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, перевезення товару на адресу покупця підтверджується товарно-транспортними накладними та відомостями про вантаж, крім того, на товар - премікси для промислової та племінної курки та молодняка Кременчуцькою районною державною лабораторією ветеринарної медицини видані ветеринарні свідоцтва, в яких зазначено, що місцем вивезення товару є с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області; якість товару підтверджена, крім ветеринарних свідоцтв, також посвідченнями про якість та експертним висновком від 16.12.2014 № 004273 п/14, виданими Головним управлінням ветеринарної медицини в Полтавській області за замовленням ТОВ "КреМікс".

Оплата товару здійснена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Отримана продукція використана позивачем на виробництво комбікорму, що підтверджується зведеними відомостями по використанню сировини у технологічному процесі, актами використання матеріалів на технологічний процес, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 23, 26, 361, 631, табелем обліку використання робочого часу.

Тобто, реальність господарських операцій при виконанні названих договорів, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

Поруч з цим суди зазначили, що в обґрунтування зменшення суми бюджетного відшкодування та від`ємного значення податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації про контрагента позивача, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками наданими судами під час розгляду справи з приводу хибності тверджень податкового органу, що наявність порушеного кримінального провадження щодо контрагента позивача не може бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни позивачем, оскільки під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку та звернули увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг контрагента позивача не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та цим контрагентом.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано та не доведено належними й допустимими доказами фіктивність діяльності контрагента позивача, а також обізнаність самого позивача щодо такої можливості, крім того доводи податкового органу щодо безтоварності господарських відносин у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Не можливо вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Інших переконливих доводів на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та спірним контрагентам, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не надано.

У розрізі викладеного суд касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк