Постанова

від 14.06.2022 по справі 826/16330/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/16330/18

адміністративне провадження № К/9901/4825/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 у складі судді Арсірія Р.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у складі колегії суддів: Василенка Я.М. (суддя-доповідач), Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі №826/16330/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія" (далі -ТОВ "Інноваційна будівельна компанія") звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі - Міськрада) про визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 23.05.2018 №837/4901 "Про надання статусу скверу земельній ділянці площею на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва".

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, позов задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Міськради від 23.05.2018 №837/4901 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва".

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. 31.10.2006 Міськрадою прийнято рішення №234/291 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2 - 6 у Печерському районі м. Києва".

3.2. Вказаним рішенням вирішено: внести зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381 (пункт 1); затвердити проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" земельної ділянки, за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2 - 6 у Печерському районі м. Києва (пункт 2); передати ТОВ "Інноваційна будівельна компанія", за умови виконання пункту 4 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,69 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2 - 6 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 3); попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (пункт 6).

3.3. 27.12.2006 між Міськрадою та ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" був укладений Договір оренди земельної ділянки площею 1,69 га, кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, що знаходиться на вул. Вільшанській, 2-6, строком на 10 років, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399.

3.4. Цільове призначення земельної ділянки, визначене в пункті 2.1. цього Договору оренди - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській, 2 - 6 у Печерському районі м. Києва. Пунктом 5.1. Договору оренди визначено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з її цільовим призначенням. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Міськрадою рішення про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо відведення ділянки та внесення відповідних змін до цього Договору. При цьому, в пункті 2.3. Договору оренди орендодавець передбачив, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, а в пункті 8.2. - орендодавець зобов'язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись земельною ділянкою відповідно до її призначення.

3.5. У подальшому, рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 у справі №5011-47/12739-2012 було визнано недійсним згаданий вище Договір оренди земельної ділянки. Дане рішення залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 та Вищого господарського суду України від 15.05.2013.

3.6. У зв'язку з цим, 22.05.2013 Міськрадою прийнято рішення №317/9374 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 2,33 га за кадастровим номером 8000000000:82:138:0096, яка розташована між будинками №№ 2 - 6 на вул. Вільшанській та будинком №16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва", яким з урахуванням змін, внесених рішенням Міськради від 25.12.2014 №732/732, статус скверу надано ділянці площею 1,69 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098), що розташована на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі, а також вирішено внести зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, додавши зазначені вище землі до переліку скверів Печерського району м. Києва.

3.7. Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.10.2014 попереднє судове рішення від 30.10.2012 у справі №5011-47/12739-2012 було переглянуто за нововиявленим обставинами та скасоване, а в позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено. Дане рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015.

3.8. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.06.2015 у справі №5011-47/12739-2012 здійснено поворот виконання скасованого рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 в частині повернення орендарю земельної ділянки.

3.9. На виконання даних судових рішень, Київська міська рада за актом приймання-передачі від 04.02.2016 повернула ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" земельну ділянку площею 1,69 га кадастровий номер 8000000000:82:138:0098, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом.

3.10. Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16 за позовом ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" скасовано рішення Міськради від 22.05.2013 №317/9374 зі змінами, внесеними рішенням Міськради від 25.12.2014 №732/732, яким земельній ділянці присвоєно статус скверу, як таке, що порушує права орендаря, оскільки перешкоджає використанню земельної ділянки за її призначенням. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16 залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016.

3.11. 10.04.2018 на засіданні Постійної Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Міськради прийнято рішення поновити на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 1,69 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098), укладений з ТОВ "Інноваційна будівельна компанія". Доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Міськради (Київської міської державної адміністрації) підготувати додаткову угоду про поновлення Договору оренди. Зазначені обставини підтверджуються витягом з протоколу №9/71 засідання Постійної комісії, наданим в матеріали справи.

3.12. 23.05.2018 Міськрадою прийнято рішення №837/4901 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва", яким вирішено надати статус скверу земельній ділянці 1,69 га (кадастровий номер 8000000000:82:138:0098) та внести зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року і концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Міськради від 19.07.2005 №806/3381 (зі змінами та доповненнями), включивши до переліку озеленених територій загального користування міста Києва зазначену вище земельну ділянку. Доручено Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою. Це рішення було опубліковане в газеті "Хрещатик", випуск №75 від 17.06.2018.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надаючи земельну ділянку в оренду позивачу, відповідач зобов'язався утриматись від будь-яких дій, які б перешкоджали йому використовувати цю ділянку згідно її цільовим призначення. Приймаючи оспорюване рішення відповідач порушив принци правової визначеності та залишив без вирішення питання зміни цільового призначення і вилучення земельної ділянки у землекористувача, яким був позивач.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що позивач виступав орендарем спірної земельної ділянки на момент прийняття оспорюваного рішення про надання цій земельній ділянці статусу скверу. На переконання скаржника, договір оренди спірної земельної ділянки може вважатися поновленим виключно після підписання додаткової угоди до договору оренди землі з Міськрадою чого не було зроблено у випадку спірних відносин. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у позивача порушеного права внаслідок прийняття оспорюваного рішення та дійшли безпідставних висновків про допущення порушень земельного законодавства і недотримання процедури розгляду під час прийняття оспорюваного рішення. Крім того, скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій в порушення приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не залучили до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача депутата Міськради Манойленко Н.В., попри те, що рішення суду у цій справі мало безпосередній вплив на її права та інтереси, адже вона готувала і подавала на розгляд Міськради проект оспорюваного рішення.

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

7. У подальшому позивач подав клопотання, у якому просив врахувати правові позиції, наведені в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/5391/16 та від 17.09.2019 у справі №910/3788/18, ухвалених у справах за його участі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, у редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Норми частини другої статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Згідно зі статтею 13 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

11. Частинами першою-щостою статті 33 Закону №161-XIV (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

12. У свою чергу, за приписами частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/3788/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019, визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, укладений 27.12.2006 між ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" та Міськрадою, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано укладеною між Міськрадою та ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №1628, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2007 за №82-6-00399 у книзі записів державної реєстрації договорів, у редакції, викладеній у цих судових рішеннях.

14. При цьому, у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17.09.2019, ухваленій за наслідками касаційного перегляду рішень у справі №910/3788/18, зазначено правовий висновок, який зводиться до наступного:

"У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, визначених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті. При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Розділом 9 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 (далі - Порядок), визначено порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Так, згідно з пунктом 9.11 цього Порядку договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів "будівництва", "реконструкції", "реставрації", в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують (сертифікат прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, декларація про готовність об'єкта до експлуатації тощо).

Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі - Комісія) на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою (пункт 9.12 Порядку).

Відповідно до пункту 9.13 Порядку якщо комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то за результатами розгляду голова та секретар Комісії підписують відповідний висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві.

Саме із такого розуміння положень законодавства виходили суди, вирішуючи цей спір"

15. Суд касаційної інстанції дійшов висновку у вказаній постанові про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини та наявні у справі докази, урахувавши наведені положення законодавства, надавши оцінку усім доводам та аргументам учасників справи, що відображено у мотивувальних частинах судових рішень, установили наявність у цьому випадку обставин, з якими положення частини шостої статті 33 Закону №161-XIV пов'язують поновлення спірного договору оренди земельної ділянки, що був укладений 27.12.2006 між ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" та Міськрадою, на новий строк і на тих самих умовах.

16. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у цій справі вважає, що мають місце визначені частиною третьою статті 78 КАС України підстави для врахування висновків суду, наведених у рішеннях судів у справі №910/3788/18, які набрали законної сили та спростовують доводи скаржника з приводу відсутності у позивача статусу орендаря спірної земельної ділянки та необхідності підписання ним додаткової угоди з Міськрадою до договору оренди землі.

17. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 у справі №826/5391/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, визнано протиправним та скасовано рішення Міськради від 22.05.2013 №317/9374 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 2,33 га за кадастровим номером 8000000000:82:138:0096, яка розташована між будинками NN 2 - 6 на вул. Вільшанській та будинком N 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва" зі змінами внесеними рішенням Міськради від 25.12.2014 №732/732.

18. У постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 11.09.2019, ухваленій за наслідками касаційного перегляду рішень у справі №826/5391/16, зазначено правовий висновок, який зводиться до наступного:

"71. Після скасування незаконного судового рішення особа, яка зазнала негативних наслідків виконання цього рішення, повинна бути відновлена у правах, які вона мала до порушення настільки, наскільки це можливо. Цей принцип, відомий у праві як "restitutіo in integrum", є визначальним для практики Європейського суду з прав людини. Реституція має, наскільки це можливо, усунути усі наслідки незаконного діяння і поновити ситуацію, яка, ймовірно, існувала за умови, що такі незаконні діяння не були вчинені. Цей обов'язок щодо потерпілого має держава в цілому, незалежно від того, дії яких саме органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб призвело до порушення прав.

72. Усуваючи наслідки незаконних судових рішень, суди допустили поворот виконання - земельні ділянки було повернуто позивачам. Однак не усі негативні для позивача наслідки може бути усунуто судовим рішенням.

73. Господарські суди не можуть в порядку повороту виконання скасувати рішення Київської міської ради про надання земельній ділянці статусу скверу. Не усунула цього наслідку і сама Рада, незважаючи на те, що позивачі зверталися з відповідними пропозиціями. Це і стало причиною спору.

74. З моменту, коли судові рішення про визнання договорів недійсними були скасовані, права позивача на земельні ділянку були відновлені. А отже, будь-які перешкоди, фактичні і юридичні, у користуванні нею повинні бути усунуті.

75. З цього моменту оскаржуване рішення про надання земельній ділянці статусу скверу втратило правомірність, оскільки вступило в суперечність з правами позивачів на цю саму земельну ділянку. Київська міська рада, діючи відповідно до принципів «належного урядування», мала б скасувати своє рішення самостійно і у такий спосіб відновити правове становище позивача, яке існувало до порушення.

76. Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

77. Суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано взяли до уваги, що збереження чинності рішення про надання земельній ділянці статусу скверу призводить до порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

78. Відповідно до цієї статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, - права на мирне володіння майном.

79. Дійсно, право оренди є "майном" у розумінні Конвенції. Має місце втручання у це право, що виявилося у вилученні цієї земельної ділянки. І хоч її згодом було повернуто, використання за призначенням для будівництва унеможливлюється у зв'язку із віднесенням її до скверу. Законна підстава такого обмеження відпала, однак позивачі і далі, вже без законної підстави, "позбавлені" права на володіння майном.

80. Порушення прав, гарантованих Конвенцією, не може залишатися поза увагою Суду, оскільки може призвести до невиконання державою своїх міжнародних зобов'язань".

19. Варто зауважити, що судові рішення у справі №826/5391/16 ухвалювались судами за наслідками розгляду справи щодо оскарження попереднього рішення Міськради про надання спірній земельній ділянці статусу скверу. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у цій справі вважає, що мають місце визначені частиною третьою статті 78 КАС України підстави для врахування висновків суду, наведених у рішеннях судів у справі №826/5391/16, які набрали законної сили, під час розгляду цієї адміністративної справи.

20. Зважаючи на викладені у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №826/5391/16 висновки, слід відхилити доводи касаційної скарги про відсутність у позивача порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Міськради від 23.05.2018 №837/4901 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва", оскільки як вказав суд касаційної інстанції у справі щодо подібних правовідносин, рішення про віднесення земельної ділянки, що попередньо надана ТОВ "Інноваційна будівельна компанія" в оренду, до скверів, свідчить про позбавлення позивача права на мирне володіння майном.

21. За змістом статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та землі рекреаційного призначення (пункти "в", "ґ" частини першої статті 19).

22. Відповідно до статті 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать, серед іншого, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст.

23. Згідно з вимогами частини другої статті 52 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

24. При цьому, частинами першою-другою статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №761/31121/14-ц, ухваленій за наслідками розгляду справи щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права про передання частини території зелених насаджень загального користування (парки, сквери) для будівництва й обслуговування жилого будинку, викладений правовий висновок, який зводиться до того, що передання земельної ділянки, віднесеної до територій зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), для будівництва й обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписам ЗК України, навіть якщо така ділянка за функціональним призначенням лише частково належить до територій зелених насаджень загального користування, тобто до земель рекреаційного призначення.

26. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в цій справі вважає за можливе застосувати наведений правовий висновок, який спростовує доводи касаційної скарги в тій частині, що земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст, у тому числі, сквери, не відносяться до земель рекреаційного призначення. Також, наведений правовий висновок є застосовним до спірних правовідносин в частині спростування аргументів скаржника щодо відсутності у Міськради обов'язку змінити цільове призначення спірної землі, віднесеної до земель житлової та громадської забудови, внаслідок надання їй статусу скверу, який за цільовим призначенням є землею рекреаційного призначення.

27. Крім того, як досліджено судами попередніх інстанцій, висновки аналогічного змісту були викладені у правовому висновку до проекту рішення Київської міської ради "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва" №08/230-342 від 19.02.2018, підготованому Управлінням правового забезпечення діяльності Міськради, яке повернуло проект відповідного рішення без погодження.

28. Що стосується посилань скаржника у касаційній скарзі на дотримання відповідачем вимог Регламенту Міськради, затвердженого рішенням Міськради від 07.07.2016 №579/579 (далі - Регламент), то слід погодитись з доводами відзиву на касаційну скаргу, що порушення вимог цього Регламенту не слугувало підставою для визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 23.05.2018 №837/4901 "Про надання статусу скверу земельній ділянці площею на вул. Вільшанській, 2-6 у Печерському районі м. Києва" під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Суди, з покликанням на вимоги пунктів 4-6 цього Регламенту, вказали на те, що лише в разі наявності об'єктивної та підтвердженої необхідності невідкладного розгляду проекту рішення, такий проект може бути розглянутий Міськрадою без його попереднього оприлюднення та опрацювання у встановленому порядку. Скаржник наголошує, що відповідне письмове обґрунтування такої необхідності існувало станом на час прийняття оспорюваного рішення. Проте, вказана обставина не спростовує решти висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірності оспорюваного рішення та наявності підстав для задоволення позовних вимог. Також, зважаючи на відсутність висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог Регламенту під час прийняття оспорюваного рішення, ці доводи касаційної скарги слід залишити без уваги.

29. Частиною другої статті 29 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

30. Таким чином, підставою для залучення особи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, є наявність підстав вважати, що судове рішення у такій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки цієї особи.

31. Проте, колегія суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду зазначає, що обставини даної адміністративної справи не вказують на порушення жодних прав, свобод, інтересів та/або обов'язків депутата Міськради Манойленко Н.В., яка готувала і подавала на розгляд Міськради проект оспорюваного рішення.

32. Зокрема, правовий статус депутата міської ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу і рівноправного члена міської ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені Конституцією України та Законами України "Про місцеве самоврядування в України" від 21.05.1997 №280/97-ВР і "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 №93-IV, відповідно до яких депутат міської ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних із його депутатською діяльністю.

33. Отже, саме у такий спосіб депутат міської ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень. Водночас депутат міської ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

34. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18.

35. Тому, у скаржника відсутні підстави стверджувати про порушення оскаржуваними судовими рішеннями прав, свобод, інтересів або обов'язків Майноленко Н.В. як депутата Міськради, оскільки остання була позбавлена повноважень представляти інтереси виборців поза межами процедури прийняття оспорюваного рішення.

36. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду в цій справі, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наявних у ній доказів, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам процесуального закону, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

37. За приписами статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

38. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №826/16330/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін