Вирок

від 15.06.2022 по справі 626/452/22

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/452/22

Провадження № 1-кп/626/111/2022

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

15 червня 2022 року м.Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №12021221090000075 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець с.Поспілівка,Миколаївського району,Ульянівської області,українець,громадянин України,маючий середнюосвіту,непрацюючий,неодружений,проживаючий заадресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України, раніше не судимий,

- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Так, ОСОБА_5 період часу з 2019 року по теперішній час, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам ст.113, 116,123-126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей60,61 Земельного Кодексу України, в порушенняст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», у порушення ст.ст.87,88,89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статями, передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером 6323384500:05:000:0117 в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, водного об`єкту (ставку), яка розташована в межах с.Берестовенька Красноградського району Харківської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел у період часу з 2019 року по теперішній час за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, в порушенняст.34Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» та «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466, що передбачають загальний порядок видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, ОСОБА_5 в прибережній захисній смузі на відстані 3,6 м. від дзеркала водойми на земельній ділянці з кадастровим номером 6323384500:05:000:0117, що знаходиться в межах с.Берестовенька, Красноградського району Харківської області, встановив металеву пересувну споруду, розміром 4,5 х 2,4 м., чим порушив вимоги ст.60,61 Земельного кодексу України, ст.ст.87,88,89 Водного кодексу Українищодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм, та інших вимог вищевказаних Законів.

Такі дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в зонах санітарної охорони.

14.02.2022 року між підозрюваним ОСОБА_5 за участю його захисника ОСОБА_7 та прокурором Красноградської окружної прокуратури ОСОБА_8 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.472 КПК України та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Зі змісту даної угоди вбачається, що під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнає свою винуватість у скоєнні даного злочину.

Поряд з цим, згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.197-1 КК України та узгодили міру покарання останньому за вчинене ним кримінальне правопорушення у виді 3(трьох) років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75, 76 КК України.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні вищезазначеного злочину за ч.2 ст.197-1 КК України та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер пред`явленого обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні вважали, що при укладенніугоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила діючого КПК України та КК України, просили суд затвердити угоду про визнання винуватості призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи, а також угоду про визнання винуватості, вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, який згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, потерпілих по справі немає, оскільки шкода спричинена тільки державним інтересам.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженої ними міри та виду покарання, може реального його виконати.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 14.02.2022р., укладену між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази та судові витрати, відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст.314, 469, 472-475 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 лютого 2022 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_5 за участю його захисника ОСОБА_7 з однієї сторони та прокурором Красноградської окружної прокуратури ОСОБА_8 з іншої сторони.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 3(трьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 1(один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_5 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя