Постанова

від 17.05.2022 по справі 450/583/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/583/17 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3768/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

№22-ц/811/2429/19

Категорія: 76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 та акціонерного товариства «ЛАТС» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року, апеляційною скаргою акціонерного товариства «ЛАТС» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс», перейменованого на акціонерне товариство «ЛАТС», про визнання недійсними записів у трудовій книжці, зобов`язання внести у трудову книжку новий запис та провести виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі належно оформленої трудової книжки, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (а.с.1-2 т.1), уточненим заявами від 27.03.2017 року, 24.04.2017 року, 13.02.2019 року та 16.04.2019 року (а.с.15, 44, 178, 187 т.1), з остаточними вимогами про: визнання недійсними записів №№18 27 в його трудовій книжці, зобов`язання відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс», в подальшому перейменованого на акціонерне товариство «ЛАТС» (далі АТ «ЛАТС»), внести у трудову книжку запис №28 у відповідності до пункту 2.10 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок та провести виплату середнього заробітку за весь час затримки видачі належно оформленої трудової книжки у розмірі 136257 грн. 60 коп., та стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 серпня 2014 року встановлено порушення відповідачем пункту 2.10 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993року №58 (далі Інструкція), а саме: при внесені до трудової книжки запису №19 про його (позивача) поновлення на роботі на посаді головного інженера не внесено запис у трудову книжку про те, що запис №18, внесений у трудову книжку на підставі наказу №102 від 08.10.2005 року, недійсний, а запис №19 не відповідає вимогам пункту 2.4 Інструкції відповідно до дати винесення наказу №3 від 02.04.2014 року.

Зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 31 березня 2015 року, зобов`язано відповідача внести у трудову книжку запис про недійсність запису №18 від 10.10.2005 року і, відповідно, здійснити запис про поновлення його на роботі, однак, судові рішення відповідачем у добровільному порядку не виконувались, тому рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року відповідача зобов`язано внести в трудову книжку виправлення в записі № НОМЕР_1 в графі «дата запису» 10.10.2005 року та в записі №21 в графі «06.07.2015 р.» відповідно до Інструкції, але при виконанні цього рішення суду відповідач знову умисно допустив помилку при внесенні в трудову книжку запису №23, яка підлягає виправленню відповідно до Інструкції.

Позивач зазначає, що допущені помилки призвели до визнання його працюючим пенсіонером з 10.10.2005 року і зниження його розміру пенсії та унеможливлення перерахунку пенсії, а тому підлягають виправленню.

На переконання позивача, оспорювані записи вносились відповідачем у трудову книжку з метою приховування порушень, передбачених ч.5 ст.235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2013 року про поновлення його на роботі, а тому є недійсними.

Зазначає, що у зв`язку з необхідністю виправлення допущених відповідачем помилок, у нього неодноразово витребовувалась трудова книжка, але оскільки знову видавалась з помилками та недостовірними записами, як неналежно оформлена, тому відповідач повинен йому виплатити середній заробіток за весь час затримки видачі належно оформленої трудової книжки (за 1243 дні, станом на 16.04.2019 року), притому, що на виконання рішення суду від 23 листопада 2014 року, остаточний розрахунок з ним було проведено 13 січня 2016 року, що встановлено рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 липня 2016 року.

Крім того, зазначає, що такими діями відповідача, які містять ознаки кримінального правопорушення, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10000 грн. і просить відшкодувати, враховуючи вимоги ч.2 ст.230 ЦК України.

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_2 №23.

Зобов`язано ВАТ «Львівагротранссервіс» внести у трудову книжку ОСОБА_2 запис за №28 відповідно до пункту 2.10 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.09.1993 року.

Стягуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» в дохід держави 1920 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2019 року стягуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1536 грн.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2019 року заяву відповідача ВАТ «Львівагротранссервіс» про перегляд заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року залишено без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року оскаржив позивач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Яцишина А.В., просив скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року та додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2019 року оскаржив відповідач АТ «ЛАТС», просив їх скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.12.2020 року відповідач АТ «ЛАТС» подав до апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача.

Згідно актового запису про смерть №2052 від 07.12.2020 року, інформацію про який було надано апеляційному суду 14.05.2021 року (а.с.195-196 т.2), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копії матеріалів спадкової справи №749/2020 після смерті ОСОБА_2 , заведеної Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, надано на вимогу апеляційного суду 30.09.2021 року.

Ухвалою від01грудня 2021року до участі у справі, як правонаступника позивача ОСОБА_2 , в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди залучено його спадкоємця ОСОБА_1 .

В судове засідання представник АТ «ЛАТС» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, тому справу розглянуто апеляційним судом у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у його відсутності.

Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до п.7 ч.1ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У частині третій статті 377 ЦПК України зазначено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обгрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у спорі чи припинення юридичної особи сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Враховуючи наведене й те, що позивач ОСОБА_2 помер після ухвалення рішення суду першої інстанції, тому апеляційний суд перевіряє законність оскаржуваних рішень і в частині позовних вимог, правонаступництво по яких не допускається.

Заслухавши пояснення правонаступника позивача в підтримання його апеляційної скарги та на заперечення апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень відповідно до вимог статей 367, 377 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом голови правління ВАТ «Львівелектротранссервіс» №102-к від 08.10.2005 року ОСОБА_2 звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2013 року скасовано вказаний вище наказ та поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інженера ВАТ «Львівагротранссервіс» з 10 жовтня 2005 року. Стягнуто з ВАТ «Львівагротранссервіс» на користь ОСОБА_2 62678 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом №4 від 02.06.2014 року ОСОБА_2 звільнено з 02.06.2014 року із займаної посади головного інженера у зв`язку із скороченням даної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Статтею47 КЗпП Українивизначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У зв`язку з тим, що позивачу в день звільнення видали трудову книжку, а неправильність внесення у неї попередніх записів, які, в подальшому, оспорювались позивачем у судовому порядку, не може бути підставою для застосування вказаної вище норми статті 235 КЗпП України для виплати працівникові середнього заробітку, як за вимушений прогул, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позивачем вимог у цій частині, тому рішення суду в цій частині є законним і обгрунтованим.

Пунктом 2.10 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993року, у чинній на момент звільнення позивача з роботи редакції (далі Інструкція), передбачено, щоу розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис заNтаким-тоє недійсним,поновлений напопередній роботі». У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі.

Як встановлено, запис у трудовій книжці позивача за № НОМЕР_1 неправильно внесений відповідачем, зокрема: у цьому записі не було зазначено, що «запис за №18 є недійсним», а також неправильно вказано дату вчинення такого запису, якою мала б бути дата прийняття відповідачем наказу про поновлення позивача на роботі «02.04.2014 року» (позивача поновлено на роботі на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року, на виконання якого відповідачем видано наказ №3 від 02.04.2014 року), тому порушене право позивача підлягало відновленню у спосіб внесення в трудову книжку нового запису у точній відповідності до вимог наведеного вище пункту 2.10 глави 2 Інструкції.

Для цього необхідно було визнати недійсним запис №19 і внести у трудову книжку новий запис, в якому в графі 3 зазначити: «Запис за №18 є недійсним, поновлений на попередній роботі».

Допущене відповідачем порушення щодо внесення запису у трудову книжку позивача при поновленні його на роботі було підтверджено рішеннями судів, які набрали законної сили, а також листом Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.03.2017 року та приписом Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.03.2017 року.

Однак, при виконанні судових рішень, записи у трудовій книжці знову вчинялись відповідачем неправильно, а тому, з урахуванням судових рішень, які набрали законної сили, на виконання яких відповідачем внесено у трудову книжку записи за №№21 27, окремими з яких визнавались недійсними попередні записи, а саме: в записі №22 зазначено про недійсність запису №19, в записі №25 зазначено про недійсність запису №24, а в записі №26 зазначено про недійсність запису №21, а також з урахуванням вимог пункту 2.10 глави 2 Інструкції, для відновлення порушеного права позивача необхідно було визнати недійсними записи у трудовій книжці за №23 та № НОМЕР_2 і внести у трудову книжку новий запис за №28, в якому у графі 3 необхідно було зазначити про визнання запису за №18 недійсним та поновлення позивача на попередній роботі, і правильно заповнити графу 2 і 4, про що було зазначено вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача в цій частині вирішив неправильно, а оскільки спірні правовідносини в цій частині не допускають правонаступництва, тому рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними записів у трудовій книжці та зобов`язання внести у трудову книжку новий запис підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Що ж стосується задоволеної судом вимоги позивача, правонаступником якого залучено ОСОБА_1 , про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн., то рішення суду в цій частині необхідно змінити, зменшивши розмір присудженого позивачу відшкодування до 8000 грн., оскільки судом вірно зазначено, що відповідач неодноразово неправильно вчиняв записи у трудовій книжці позивача, однак, умислу в його діях, як про це стверджував позивач, вказуючи на наявність ознак кримінального правопорушення, встановлено не було, тому за наведених вище обставин справи, визначений апеляційним судом розмір морального відшкодування буде відповідати вимогам розумності і справедливості.

Окрім того, за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, необхідно зменшити до 640 грн., а тому рішення в цій частині необхідно також змінити.

Підстав для скасування чи зміни додаткового рішення немає, оскільки суд правильно стягнув у користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, за наслідками розгляду якої постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року було скасовано первинне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 374 ч.1 п.п.1, 2, 4, 375, 376 ч.1 п.4, 377, 381, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 та акціонерного товариства «ЛАТС» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс» про визнання недійсними записів у трудовій книжці та зобов`язання внести у трудову книжку новий запис скасувати і закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс» про проведення виплати середнього заробітку за час затримки видачі належно оформленої трудової книжки залишити без змін.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс», перейменованого на акціонерне товариство «ЛАТС», у користь ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , змінити, зменшивши його до 8000 (восьми тисяч) гривень.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відкритого акціонерного товариства «Львівагротранссервіс», перейменованого на акціонерне товариство «ЛАТС», в дохід держави, змінити, зменшивши його до 640 (шістсот сорок) гривень.

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ЛАТС» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2019 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 30 травня 2022 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: Н.П. Крайник

Н.О. Шеремета