Постанова

від 15.06.2022 по справі 523/14360/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3957/22

Справа № 523/14360/20

Головуючий у першій інстанції

Малиновський О. М.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Дерезюк В.В.,

переглянувши справу №523/14360/20 за позовом громадської організації «Автостоянка «Волна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки за апеляційною скаргою громадської організації «Автостоянка «Волна» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року у складі судді Малиновського О.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ГО «Автостоянка «Волна», звернувшись 24 вересня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що ГО «Автостоянка «Волна» як юридична особа зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22 січня 2007 року, яка здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 0,5 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , на якій фактично з 1988 року розміщувалась автостоянка. Рішенням Одеської міської ради №3714-ІУ від 28 січня 2005 року був затверджений проект відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року по справі №522/18528/13а рішення Одеської міської ради №3714-ІУ від 28 січня 2005 року визнано протиправним та скасовано, з огляду на що набуття права власності на земельну ділянку та подальше її відчуження є неправомірним. ГО «Автостоянка «Волна» від земельної ділянки добровільно не відмовлялась, земельна ділянка органом місцевого самоврядування не вилучалась. 18 червня 2020 року отримано від відповідача ОСОБА_1 лист-вимогу про звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:20:044:0011, з посиланням на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі посвідченого 5 червня 2020 року договору купівлі-продажу. Посилаючись на вказані обставини, порушення права користування земельною ділянкою, позивач ГО «Автостоянка «Волна» просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:20:044:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657736951101, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений 5 червня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В.;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110137600:20:044:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657736951101, укладений між невстановленою особою та ОСОБА_2 , посвідчений 9 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю.;

стягнути судові витрати (а.с.2-4).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.22).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов не визнали, зазначивши у відзивах, що на підставі нотаріально посвідчених 5 червня 2020 року договорів купівлі-продажу з продавцем ОСОБА_2 . ОСОБА_1 набула у власність земельні ділянки цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110137600:20:044:0011 площею 0,1000 га та кадастровий номер 5110137600:20:044:0018 площею 0,0656 га. Позивачем АТ «Автостоянка «Волна» заявлена вимога про визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, однак не зазначено із посиланням на норму права підстави для визнання договорів недійсними. За результатами розгляду спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось. Аналіз документів щодо користування земельною ділянкою під автостоянку та судових рішень в інших справах приводить до висновку про відсутність у позивача жодних підстав та доказів правомірного користування спірною земельною ділянкою та, відповідно, не доведення порушення оскаржуваними договорами його прав, свобод та охоронюваних законом інтересів (а.с.43-45, 139-141).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.150-152).

Висновок суду мотивовано тим, що первинною підставою набуття ОСОБА_3 права приватної власності на земельну ділянку було рішення міської ради, наразі скасоване, а тому вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 5 червня 2020 року не є належним способом захист порушених прав ГО «Автостоянка «Волна». Пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача спірного майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, є належним способом захисту порушеного права, проте такі позовні вимоги позивачем не заявлялись. Отже, позовні вимоги про визнання недійсним нотаріально посвідченого 5 червня 2020 року договору купівлі-продажу земельної ділянки безпідставні та задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог про визнання недійсним нотаріально посвідченого 9 жовтня 2020 року договору купівлі-продажу земельної ділянки, то позивачем не доведено, що такий договір укладався. Вимоги заявлено на припущеннях, вимоги жодним чином не мотивовані та недоведені. Приватним нотаріусом Шепелюк Р.Ю. повідомлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від імені ОСОБА_2 9 жовтня 2020 року ним не посвідчувався. Стосовно заперечень відповідачів про те, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, то слід зазначити, що такі є безпідставними та спростованими зазначеними у рішенні обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «Автостоянка «Волна» на рішення суду.

В апеляційній скарзі ГО «Автостоянка «Волна» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.155-157)

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Частина земельної ділянки, на якій розташована автостоянка, рішенням Одеської міської ради №3714-ІУ від 28 січня 2005 року була незаконно передана у приватну власність третім особам, які не є членами ГО «Автостоянка «Волна» та не користувалися земельними ділянками за призначенням, як то «для зберігання особистих автотранспортних засобів». Рішення ради скасовано в судовому порядку, ОСОБА_3 провела відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, що був оформлений на підставі припиненого у судовому порядку права власності. Позивач від ділянки не відмовлявся, ділянка у нього не вилучалась, ділянка надана ГО «Автостоянка «Волна» у 1988 році для діяльності автостоянки, на сьогодні позивач є добросовісним користувачем ділянки. Суд безпідставно зазначив, що позивач є власником спірної земельної ділянки, та відповідно, не зважив на те, що у позовній заяві вказано, що позивач є лише користувачем спірної земельної ділянки. Суд дійшов неправильного висновку про те, що позивачем був обраний неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, що у даному випадку позивачу необхідно пред`явити віндикаційний позов до останнього набувача спірного майна у відповідності до статей 387, 388 ЦК України. Суд не дослідив ту обставину, що позивач не є власником земельної ділянки, а є користувачем земельної ділянки, тому не прийшов до правильного висновку про те, що в даному випадку належним способом захисту для позивача є саме визнання недійсним правочину, так як ГО «Автостоянка «Волна» є лише користувачем земельної ділянки та не може виступати як власник. У відповідності до статті 16 ЦК України одним із належних способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. В оскаржуваному рішенні суд встановив, що ГО «Автостоянка «Волна» має суб`єктивне право на захист порушених прав як користувач земельної ділянки. Як наслідок, одна частина рішення суперечить іншій частині того ж рішення.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. В прохальній частині скарги уточнено дату та сторони щодо одного з правочинів та зазначено про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Шепелюк Р.Ю. 9 жовтня 2018 року, а не 9 жовтня 2020 року.

Відзиви на апеляційну скаргу не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду в його мотивувальній частині, оскільки суд дійшов неправильного висновку про неналежний спосіб захисту порушених прав в частині вимог про визнання недійсним посвідченого 5 червня 2020 року правочину, про підстави відмови в частині вимог про визнання недійсним посвідченого 9 жовтня 2018 року правочину та залишення без змін в його резолютивній частині з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

Громадська організація «Автостоянка «Волка» (ідентифікаційний код юридичної особи 26209921) зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22 січня 2007 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1556120 0000 025178, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01, №168989 (а.с.18).

Згідно Статуту ГО «Автостоянка «Волна», затвердженого протоколом №2-1/16 загальних зборів членів громадської організації «Автостоянка «Волна» від 30 листопада 2016 року, громадська організація «Автостоянка «Волна» є громадською неприбутковою організацією, утвореною на основі Конституції України, Закону України «Про громадські об`єднання», а також інших законодавчих актів України; місцезнаходження організації: Україна, м. Одеса, вул. Кишинівська, будинок 2А (а.с.31-36).

Статут ГО «Автостоянка «Волна» не містить даних про те, що ГО «Автостоянка «Волна» є правонаступником інших юридичних осіб, зокрема, кооперативу «Іскра» при ДЕУ Суворовського району чи ГОА Асоціації «Суворовець», чи Суворовської ради ветеранів, яким рішеннями Суворовської районної адміністрації та уповноважених нею органів у 1988, у 2002 році передавалась у тимчасове користування земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 під автостоянку.

Громадська організація «Автостоянка «Волна» як юридична особа не є суб`єктом права власності на земельну ділянку.

Громадська організація «Автостоянка «Волна» посилається на право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , однак в справі відсутні документи, що посвідчують право користування вказаною чи іншою земельною ділянкою (право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки).

Докази оформлення ГО «Автостоянка «Волна» речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в справі відсутні.

Рішенням Одеської міської ради №3714-ІУ від 28 січня 2005 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель» затверджено проект відведення земельної ділянки; передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, із земель міста, раніше не наданих у користування; зобов`язано гр. ОСОБА_3 замовити оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства (а.с.10).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року в справі №522/18528/13-а визнано протиправним та скасовано, зокрема, рішення Одеської міської ради №3714-ІУ від 28 січня 2005 року (а.с.7-9).

Згідно укладено між ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 9 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №353, ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, склад угідь: відведено під будівництво (будівництво не розпочато) 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137600:20:044:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657736951101. Земельна ділянка належала продавцю на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. 3 лютого 2010 року за реєстровим №144 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №295342, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010550502814, в якому є відповідна відмітка про перехід права власності та відомості про реєстрацію права власності в Поземельній книзі від 24 лютого 2010 року за №505200440011001. Право власності за продавцем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1657736951101, номер запису про право власності: 28189401, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим ДП «Центр обслуговування громадян» від 2 жовтня 2018 року, індексний номер витягу: 139874481 (а.с.68-100, 85).

Згідно укладено між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 5 червня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1276, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, склад угідь: відведено під будівництво (будівництво не розпочато) 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137600:20:044:0011, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657736951101. Земельна ділянка належала продавцю на підставі дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. 9 жовтня 2018 року за реєстровим №1235 (дублікат видано приватним нотаріусом Шепелюк О.Ю. 2 квітня 2019 року за реєстровим №353), право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 жовтня 2018 року відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №161895493, номер запису про право власності 28310095 (а.с.68-100, 69-70).

ГО «Автостоянка «Волна» просить визнати недійсними правочини, за якими право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5110137600:20:044:0011 набули ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого 9 жовтня 2018 року договору купівлі-продажу, а потому ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого 5 червня 2020 року договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги не містять посилань на норму матеріального права Глави 16 ЦК України, на підставі якої договори купівлі-продажу як правочини підлягають визнанню недійсними.

За загальним правилом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен відповідати вимогам, встановленим законодавством.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України.

Презумпція правомірності правочину встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до положень якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочину визначена у статті 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1); недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

Правові наслідки недійсності правочину передбачено у статті 216 ЦК України, відповідно до положень частини 1 даної норми матеріального права недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Сторонами укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 9 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №353, є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які даний договір як правочин не оспорюють.

Сторонами укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 5 червня 2020 року приватним нотаріусом Бежаном А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1276, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які даний договір як правочин не оспорюють.

Цивільний кодекс поділяє недійсні правочини на два види: нікчемні та оспорювані.

Спірні договори як правочини не є нікчемними в силу закону.

Оспорюваним є правочин, недійсність якого пов`язується із запереченням його дійсності однією із сторін.

ГО «Автостоянка «Волна» не є стороною ні Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 9 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №353, ні Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 5 червня 2020 року приватним нотаріусом Бежаном А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1276.

Отже, ГО «Автостоянка «Волна», не будучи стороною договорів, не вправі заперечувати їх дійсність, тобто оспорювати такі договори як правочини.

ГО «Автостоянка «Волна» також не є заінтересованою особою, яка у розумінні частини 3 статті 215 ЦК України вправі заперечувати дійсність договорів.

За визначеними статтею 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину після визнання правочину недійсним кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все отримане за ним (двостороння реституція).

Отже, за наявності правових підстав при визнанні недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 5 червня 2020 року приватним нотаріусом Бежаном А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1276, в порядку двосторонньої реституції земельна ділянка повернеться від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а при визнанні недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 9 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №353, в порядку двосторонньої реституції земельна ділянка повернеться від ОСОБА_2 да ОСОБА_4 .

Тобто, в порядку двосторонньої реституції земельна ділянка кадастровий номер 5110137600:20:044:0011 ніколи не повернеться ГО «Автостоянка «Волна», оскільки дана юридична особа не була стороною жодного правочину відчуження щодо цієї ділянки.

ГО «Автостоянка «Волна» не є належним позивачем за вимогами про визнання недійсними правочинів, на підставі яких земельна ділянка 5110137600:20:044:0011 набута у власність ОСОБА_2 , а потому ОСОБА_1 .

Висновок суду першої інстанції в тій частині, що право ГО «Автостоянка «Волна» на користування земельною ділянкою підлягає захисту на підставі статей 387, 388 ЦК України, помилковий, оскільки позивач не є власником земельної ділянки.

Правові підстави для визнання недійсними зазначених у позові договорів купівлі-продажу за позовом ГО «Автостоянка «Волна» відсутні.

Рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині підлягає зміні з викладенням в редакції цієї постанови.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 19 травня 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу громадської організації «Автостоянка «Волна» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року в справі за позовом громадської організації «Автостоянка «Волна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 червня 2022 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова