Рішення

від 08.06.2022 по справі 758/8278/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8278/21

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТОВ «Карбон-Плюс» Шимановського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника Яроша Максима Володимировича до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в особі представника Яроша М.В. звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.07.2020 о 16-20 год в м. Києві на вул. Набережно-Хрещатицька, 81 біля підземного переходу сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «DAF TF 95430», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобілем «Freelander 2 Land Rover» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Винним у вказаному ДТП було визнано ОСОБА_3 , дана обставина підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва №758/9342/20 від 15.10.2020. Водій ОСОБА_3 , який керував автомобілем «DAF TF 95430» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРБОН-ПЛЮС», що підтверджується його поясненнями від 23.07.2020, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи № 758/9342/20.

На думку позивача, з урахуванням ч. 1 ст. 1172 ЦК України ТОВ «КАРБОН-ПЛЮС» зобов`язано відшкодувати завдану позивачу шкоду, заподіяну його працівником.

Автомобіль «Freelander 2 Land Rover», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 в день коли сталась ДТП, належав позивачу на праві власності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Freelander 2 Land Rover», 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 був пошкоджений, унаслідок чого позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода.

Сума матеріального збитку заподіяного пошкодженням автомобіля позивача складає 74805,36 грн, що підтверджується висновком експертного дослідження № 4960 від 06.08.2020 року, який проведений судовим експертом Рябчуком А.В.

Цивільно-правова відповідальність на автомобіль «DAF TF 95430», державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа», автомобіль мав діючий поліс АР 4346481, що підтверджується роздруківкою з сайту МТСБУ.

28.07.2020 позивач звернувся до страхової компанії ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа» з заявою про виплату страхового відшкодування, справа № 322225 від 28.07.2020.

Крім того, 19.11.2020 представник позивача звернувся до відповідача 1 з заявою, в якій просив перерахувати на рахунок позивача належне відшкодування у сумі 74805,36 грн.

Страховою компанією - відповідачем 1 були частково відшкодовані збитки унаслідок ДТП у сумі 62 129,22 грн. Залишок невідшкодованих збитків відповідачем 1 становить: 12 675,78 грн. (74 805,36 - 62 129,22 = 12 675,78 грн)

Представник позивача 19.02.2021 року звертався до відповідача 1 із претензією про відшкодування завданих збитків внаслідок ДТП. Відповідач 1 на вказану претензію №1 від 19.02.2020 повідомив, що належна сума страхового відшкодування 62 129,22 грн вже перерахована позивачу, а решту суми відповідач відмовляється сплачувати. Позивач вважає, що така відмова є не правомірною, просить суд стягнути з відповідача 1 різницю у сумі 12 675,78 грн.

Крім того, сума страхового відшкодування, яку повинен сплатити відповідач 1 не в повній мірі відшкодовує завдані відповідачем 3 збитки.

При таких обставинах саме ОСОБА_3 , як особа, що винна у вчиненні ДТП, та відповідач 2, з яким останній перебував у трудових відносинах, зобов`язані сплатити таку різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 2 та відповідача 3 решту завданих збитків у сумі 130 485,35 грн.

Більш того, позивач вимушений був понести також й інші витрати зв`язку з ДТП, яка сталась 23.07.2020, на загальну суму 2 099,40 грн (за переклад технічного паспорту автомобіля та нотаріальне посвідчення, за огляд автомобіля на офіційній сервісній станції ТОВ «ВІННЕР АВТОМОТІВ», за відправлення повідомлення до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», та інше).

Крім матеріальної шкоди позивачу було завдано, ще і моральну шкоду яку позивач оцінює у 20 тис. грн та просить стягнути солідарно з відповідача 2 та відповідача 3.

Остаточно позивач просив стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 12 675,78 грн; стягнути солідарно з ТОВ «Карбон- Плюс» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 130 485,35 грн завданих збитків, моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання ухвали суду від 22.06.2021 представником відповідача ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі, оскільки відповідач виплатив на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 62 129,22 грн, а отже у відповідача відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем у зв`язку з їх виконанням у повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача адвокатом Ярош М.В. 28.10.2021 до суду подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Глухенький О.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Карбон-Плюс» адвокат Шимановський А.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Додав, що не згоден з тим, що ТОВ «Карбон-Плюс» разом з ОСОБА_3 повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем. При цьому в поясненнях визнав факт, що ОСОБА_3 перебував з товариством у трудових відносинах, однак заперечував, що в день ДТП останній здійснював свої трудові обов`язки. Також зауважив, що не погоджується з висновком експерта щодо суми матеріального збитку заподіяного пошкодженням автомобіля позивача.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією постанови Подільського районного суду м. Києва від 15.10.2020, 23 липня 2020 о 16 год. 20 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «DAF» д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Мерседес» д.н. НОМЕР_3 , у м. Києві на вул. Набережно-Хрещатицькій, 8-А, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, перед виконанням маневру перестроювання не надав переваги автомобілю «Ленд Ровер» д.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдавши матеріальних збитків.

ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

З копії письмових пояснень, наданих ОСОБА_3 інспектору Департаменту патрульної поліції УПП Національної поліції України від 23.02.2020 вбачається, що останній зазначає своїм місцем роботи - ТОВ «Карбон Плюс».

Згідно з роздруківки з сайту МТСБУ, цивільно-правова відповідальність на автомобіль «DAF TF 95430» державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа», діючий страховий поліс АР 4346481.

Згідно з копією технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію) НОМЕР_4 , з перекладом на українську мову, автомобіль «Freelander 2 Land Rover», 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , належить останньому на праві власності.

Як вбачається з копії висновку експертного дослідження № 4960 від 06.08.2020, складеного ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» судовим експертом Рябчук А.В., матеріальний збиток заподіяний пошкодженням автомобіля «Land Rover Freelander 2» державний номерний знак НОМЕР_2 складає 74 805,36 грн.

Згідно з копією листа ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вих. № 2160 від 02.03.2021 адресованого представнику ОСОБА_2 адвокату Ярошу М.В. належна сума страхового відшкодування 62 129,22 грн. була перерахована на реквізити ОСОБА_2 .

Згідно з висновку експертного дослідження № 4960 від 06.08.2020 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Land Rover Freelander 2» державний номерний знак НОМЕР_2 складає - 181 363, 51 грн.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачу, отриманої ним під час дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі. До збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної, небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 5 даної статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи, а також з пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, судом встановлено, що 23.07.2020 сталася ДТП з вини відповідача ОСОБА_3 , який під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, керував транспортним засобом належним роботодавцю, а саме ТОВ «Карбон-Плюс».

В результаті вказаної ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, відновлювальний ремонт яких становить 181 363, 51 грн. Відповідачем ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» була здійснена виплата позивачу сума страхового відшкодування у розмірі 62 129,22 грн, з якою позивач не згоден та вважає, що не відшкодовані збитки відповідачем ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» становлять 12 675,78 грн. Також позивач вважає, що різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) і отриманим страховим відшкодуванням у сумі 130 485, 35 грн. слід солідарно стягнути з відповідачів ТОВ «Карбон-Плюс» та ОСОБА_3 .

Під час виплати компенсації у випадку ДТП зі службовим автомобілем треба виходити з того, що діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Збиток за таких обставин відшкодовує особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

До того ж згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, нанесену її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто компенсацію збитку за винного працівника виплачує роботодавець.

Так, у п. 6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, вказано, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не відповідає за збиток перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речовинне право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Таку особу роботодавець може притягнути до відповідальності лише в регресному порядку згідно зі ст. 1191 ЦК України.

Отже, компенсацію збитку виплачує роботодавець, причому він це робить і в тому випадку, коли в ДТП потрапляє орендований у працівника автомобіль.

Юридична особа, яка відшкодувала збиток, нанесений його працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) або цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до зазначеного працівника - фактичного винуватця завданого збитку - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України, п. 6 Постанови № 4).

Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому суди мають враховувати при задоволені таких позовних вимог чи потерпілий здійснив оплату вартості відновлювального ремонту чи ні.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, надані на підтвердження позовних вимог на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а також взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Так, суд погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь страхове відшкодування у розмірі 12 675,78 грн, оскільки суд критично оцінює звіт про визначення вартості матеріального збитку від 18.12.2020, проведеного на замовлення страхової компанії. Такий звіт не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому до уваги судом не береться.

Як вже зазначалося вище, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням зобов`язана сплатити винна особа. В даному випадку з урахуванням обставин справи компенсацію збитку повинен виплатити роботодавець водія ОСОБА_3 , який скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків на службовому транспортному засобі.

Отже суд не погоджується з позицією позивача щодо солідарного відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок ДТП з ТОВ «Карбон-Плюс» та ОСОБА_3 , та вважає за необхідне стягнути таку шкоду тільки з відповідача ТОВ «Карбон-Плюс» як роботодавця винної особи.

Щодо позовних вимог про відшкодування інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На думку суду, позивачем повністю доведені та підтверджені документально понесені ним витрати за огляд автомобіля на сервісній станції ТОВ «Віннер Автомотів» у сумі 798 грн, за відправку повідомлень з описом про огляд автомобіля до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 39,20 грн, за відправлення повідомлення ОСОБА_3 з описом про огляд автомобіля у сумі 45,20 грн, за відправлення повідомлення ОСОБА_6 з описом про огляд автомобіля у сумі 45,20 грн, за відправлення електронного повідомлення до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про огляд автомобіля у сумі 372,60 грн, за відправлення електронного повідомлення ОСОБА_3 про огляд автомобіля у сумі 408,60 грн, за відправлення електронного повідомлення ОСОБА_6 про огляд автомобіля у сумі 390,60 грн, всього на загальну суму 2099,40 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Карбон-Плюс» на користь позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги про відшкодування інших витрат, пов`язаних з розглядом справи - підлягають частковому задоволенню.

Витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4000,00 грн. підлягають стягненню з ТОВ «Карбон-Плюс» на користь позивача.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду тим, що він зазнав моральних та душевних страждань з приводу пошкодження його транспортного засобу, а також з приводу суттєвого погіршення добробуту родини, що знижує якість життя, негативно впливає на стан здоров`я. Неповернення завданої внаслідок ДТП шкоди з боку Відповідачів призвело до суттєвих негативних життєвих змін, обумовило необхідність витрачання життєвого часу та залучання значних душевних ресурсів на подолання і компенсацію її наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Ураховуючи те, що суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру не надано, а також не обґрунтовано розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги б/н від 28.07.2020, додаток № 1 та додаток № 2 до Договору про надання правової допомоги від 28 липня 2020 року, ордер на надання правової допомоги.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням наведеного, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений ним час на надання таких послуг, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме задоволення цих вимог у розмірі 5 тис. гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанціями про сплату судового збору у сумі 3 701,61 грн.

Ураховуючи, що судом задоволені позовні вимоги щодо позовних вимог матеріального характеру частково на суму 108 657, 55 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 086, 57 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 в особі представника Яроша Максима Володимировича до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 12 675 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень 78 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс» на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суму у розмірі 106 558 (сто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 15 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс» на користь ОСОБА_2 інші витрати понесені у зв`язку з ДТП у розмірі 2 099 (дві тисячі дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс» на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс» на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 086 (одна тисяча вісімдесят шість) гривень 57 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (представник позивача адвокат Ярош Максим Володимирович, 01054, м. Київ, вул. Івана Франка, 18 А, офіс 8);

- відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ - 24175269;

- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон-Плюс», місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 73/1, оф. 208, код ЄДРПОУ - 40029994;

- відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Д. В. Петров