Постанова

від 15.06.2022 по справі 916/1681/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1681/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 у зв`язку зі звільненням судді Головея В.М.),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2021, проголошене о 10:27:51 суддею Д`яченко Т.Г. у м. Одесі

у справі № 916/1681/21

за позовом Виконуючого обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ Груп"

про стягнення 15534,95 грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року Виконуючий обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також Управління Укртрансбезпеки) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «ІТЛ Груп» про стягнення з останнього 15534,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що позивачем за результатами проведеного габаритно-вагового контролю виявлено перевищення відповідачем вагових обмежень для перевезення вантажу, що мало наслідком нарахування відповідачу у відповідності до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 479,2 євро, що становить 15 534,95 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки докази, надані відповідачем суду, у сукупності засвідчують відсутність факту перевищення допустимої норми при здійсненні перевезення відповідачем.

Не погоджуючись із зазначеними висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно прийняв до уваги доводи відповідача про те, що вага транспортного засобу ТОВ «ІТЛ Груп» не перевищувала допустиму норму, що підтверджується результатами зважування на інших вагових комплексах та вагах контейнерного терміналу, тоді як дані зважування мають суперечливий характер та не містять доказів, які підтверджують чіткість та правильність роботи цих зважуваннях ваг.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою надану в якості доказу відповідачем постанову від 15.08.2021, винесену відносно водія ТОВ «ІТЛ Груп» Свища Вадима Степановича Управлінням патрульної поліції в Запорізькій області у справі про адміністративне правопорушення за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме здійснення керування транспортним засобом, фактична вага якого складає 47450 кг при дозволеній 44 000 кг., без відповідного дозволу, яку було скасовано лише через порушення процесуальних норм, а тому вона не є доказом, який спростовує факт перевантаження транспортного засобу до 47 450 кг.

Крім того, на переконання апелянта місцевий господарський суд помилково стягнув з Одеської обласної прокуратури судовий збір, тоді як позивачем у справі є Державна служба України з безпеки на транспорті, а не прокурор.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції визнано обставини з огляду на більшу вірогідність доказів, що подані відповідачем, отже судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Крім того, відповідач просить стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ "ІТЛ Груп" судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2020 уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області в ході здійснення перевірки на автомобільній ділянці 474 км а/д Н-08 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу (вантажного сідлового тягача) FREIGHTLINER д/н НОМЕР_1 та напівпричепу контейнеровозу KOEHLER SC173 д/н НОМЕР_2 , за результатами якого складено акт № 031812 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 038812 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно яких встановлено, що зважуванням автомобіля та габаритно-вагового контролем зафіксовано навантаження на осі: 1) 5 тонн; 2) 8, 5 тонн 3) 8, 65 тонн; 4) 8, 9 тонн; 5) 7, 15 тонн; 6) 9, 25 тонн. Фактична повна маса транспортного засобу склала 47, 45 тонн при нормативно допустимій масі 44, 0 тонни (а.с. 26, т.1).

До акту від 14.08.2020 № 031812 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким плата за проїзд великовагового транспортного засобу склала 479, 20 євро, що відповідно до офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України станом на дату 14.08.2020 (32, 4185 гривні), складає 15 534, 95 грн. (а.с. 28. т.1).

Відповідно до накладної CMR (т. 1, а .с. 39) перевізником на транспортних засобах НОМЕР_5/ НОМЕР_2 за маршрутом МП „Південний- м. Дніпро зазначено ТОВ „ІТЛ Груп.

Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області звернулося із листом від 19 серпня 2020 року до відповідача, у якому повідомило про необхідність сплатити 479, 20 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритного транспортного засобу марки FREIGHTLINER д/н НОМЕР_1 (а.с. 24).

Згодом позивач надіслав до Приморської окружної прокуратури міста Одеси листа від 16 січня 2021 року з проханням звернутись до суду для представництва інтересів держави в частині стягнення з відповідача 479, 20 євро плати за проїзд, зважаючи на те, що повноваження позивача обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, що стало підставою для звернення прокурора в особі позивача до суду з даним позовом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт". Так відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Нормою частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" обумовлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У відповідності до підпункту 3 пункту 2 цього Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху регламентовано, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (пункти 26, 27 цього Порядку).

У відповідності до пункту 28 вказаного Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (пункт 31 Порядку).

Приписами пункту 31-1 Порядку встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз вище наведених правових норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Відповідно ст.ст. 73,74, 77ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що контейнерне обладнання MRSU3328052 було опломбовано пломбою відправника №А14786774, що підтверджується навантажувальним ордером №ГП-0092448 від 17.08.2020 та виключає можливість здійснення будь-яких дії, які могли б змінити габаритно-вагові показники вантажу під час перевезення, а також були враховані, надані відповідачем докази на підтвердження того, що загальна вага транспортного засобу з контейнером та вантажем не була більшою за 43 480,00 кг та не перевищувала та допустимі габаритно-вагові норми, оскільки той факт, що вага вантажного сідлового тягача державний номер НОМЕР_1 складає 6 800 кг підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , вага напівпричепу контейнерновозу державний номер НОМЕР_2 складає 6 000 кг, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; вага контейнерного обладнання, у якому транспортувався вантаж, складає 3 810 кг, що підтверджується актом зважування контейнера № 47 696 від 17.08.2020 та фотокарткою контейнеру з відображенням вагових характеристик; вага брутто вантажу становила 25 798 кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 13.08.2020, пакувальним листом № ТД-000203109 від 04.08.2020, специфікацією від 04.08.2020, рахунком-фактурою від 04.08.2020 та митною декларацією №UA110130/2020/022638 від 24.08.2020, що разом складає 42 408 кг.

Крім того, судом вірно враховано, що відповідачем при перевезенні даного опломбованого вантажу проведено не поодиноке його зважування за шляхом руху, зокрема: 16.08.2020 - на ваговому комплексі «Херсон облавтодор», за результатами якого загальна вага транспортного засобу з вантажем склала 43 250,00 кг, що підтверджується квитанцією про зважування №88775 від 16.08.2020; 17.08.2020 - на ваговому комплексі „Пункт зважування Дачне, Алтестово Одеської області, за результатами якого загальна вага транспортного засобу з вантажем склала 41 530,00 кг, що підтверджується квитанцією б/н від 17.08.2020; 17.08.2020 в Морському порту „Південний» у зоні митного контролю, за яким загальна маса транспортного засобу з вантажем склала 43 480,00 кг., що підтверджується актом зважування №47696 від 17.08.2020.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем в порядку ст.ст.74,76 Господарського процесуального кодексу України було надано достовірні і вірогідні докази на спростування факту перевищення транспортним засобом FREIGHTLINER д/н НОМЕР_1 з напівпричепом контейнеровозом KOEHLER SC173 д/н НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів та наявність підстав для звільнення ТОВ «ІТЛ Груп» від відповідальності за таке порушення, на підставі яких судом першої інстанції цілком підставно та обґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи прокурора, викладені в апеляційні скарзі щодо суті спору, не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та не спростовують висновків суду першої інстанції, а є лише припущеннями щодо невірної оцінки судом першої інстанції наявних в матеріалах справи доказів, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Разом з тим, колегія судів вважає цілком правомірним посилання апелянта на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про покладання судових витрат на Одеську обласну прокуратуру, тоді як у даному спорі Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл судових витрат відповідно до положень ст. 129 ГПК України повинен був здійснюватись з урахуванням належного позивача, зокрема бути покладеним на Державну службу України з безпеки на транспорті (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17.)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 у даній справі слід змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши резолютивну частину у новій редакції.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги також підлягають покладенню на позивача.

Що стосується клопотання відповідача про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ "ІТЛ Груп" судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 15 000грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідач разом із відзивом на апеляційну скаргу подав до суду апеляційної інстанції на підтвердження розміру витрат понесених ним на професійну правничу допомогу наступні документи:

- копію Договору №07/06/19/1 про надання правової допомоги від 07.06.2019;

- копію додаткової угоди №2 від 07.02.2022 до Договору №07/06/19/1 про надання правової допомоги від 07.06.2019;

- копію рахунку на оплату №3 від 07.02.2022 на суму 15 000 грн.;

- копію платіжного рахунку №3821 від 10.02.2022 про сплату ТОВ"ІТЛ Груп" на користь АО «Едвайзерс» 15 000 грн. згідно виставленого останнім рахунку №3 від 07.02.2022;

- копію виписки з особового рахунку АО «ЕДВАЙЗЕРС» за 10.02.2022;

- копію акту прийому - передачі наданих послуг до додаткової угоди №2 від 07.02.2022 до Договору №07/06/19/1 про надання правової допомоги від 07.06.2019;

- копію ордеру серії ВН №1126212 від 16.02.2020, виданого Бєлогуб Марії Вікторівні.

Колегією суддів встановлено, що 07.02.2019 між ТОВ "ІТЛ Груп" (Замовник) та Адвокатським об`єднанням (надалі - АО) «ЕДВАЙЗЕРС» (Виконавець) укладено Договір надання правової допомоги №07/06/19/1 (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу на умовах, передбачених даним договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору.

Згідно з п. 6.1 Договору його укладено на строк до 31.12.2019 та він набирає чинності з моменту підписання та вважається продовженим на невизначений термін після закінчення строку дії договору, якщо жодна з сторін письмово не повідомила іншу сторону про розірвання договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди №2 від 07.02.2022 до Договору №07/06/19/1 про надання правової допомоги від 07.06.2019 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по представництву інтересів замовника у справі №916/1681/21 за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ "ІТЛ Груп».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №2 від 07.02.2022 до Договору №07/06/19/1 про надання правової допомоги від 07.06.2019 сторони домовились, що вартість послуг виконавця з представництва замовника в суді апеляційної інстанції, за даною додатковою складає 15 000 грн.

16.02.2022 ТОВ "ІТЛ Груп» та АО «ЕДВАЙЗЕРС» підписали акт прийому- передачі наданих послуг до додаткової угоди №2 від 07.02.2022 до Договору №07/06/19/1 про надання правової допомоги від 07.06.2019, відповідно до якого АО «ЕДВАЙЗЕРС» в межах виконання обов`язків з представництва інтересів замовника у справі № 916/1681/21 надало наступні види правової допомоги:

- ознайомлення з апеляційною скаргою 12.02.2022;

- підготовка та подача до Південно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу.

Пунктом 2 зазначено акту прийому - передачі сторони узгодили, що вартість послуг за надання правової допомоги за вказаним актом складає 15 000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, суд також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18).

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані копії документів в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу. Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з огляду на незначну складність даної справи, характер правовідносин та незмінність правової позиції відповідача у судах першої та апеляційної інстанціях.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката на 80%, тобто до 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

І. Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 у справі №916/1681/21 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. У задоволенні позовних вимог Виконуючого обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ Груп" про стягнення 15 534,95 грн. - відмовити в повному обсязі.

2. Витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті».

ІІ. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ Груп» задовольнити частково. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ Груп» 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ Груп» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3405грн. покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 16.06.2022 о 10.00.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.