Постанова

від 07.06.2022 по справі 911/1585/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. Справа№ 911/1585/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича

на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2021 (повний текст складено 22.11.2021)

у справі № 911/1585/21 (суддя Христенко О.О.)

за позовом позивача-1 Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

позивача-2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

до фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича

про стягнення 131 705,76 грн та розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Святопетрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області та Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області звернулись до Господарського суду Київської області із позовом до фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про:

- стягнення 153 871,13 грн, з яких: заборгованість з орендної плати в сумі 128 000,00 грн, пеня у розмірі 11 649,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 9376,00 грн, 3 % річних у розмірі 4845,81 грн;

- розірвання договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, в частині своєчасного внесення орендної плати за користування майном.

У зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати, на підставі якої позивачами було нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Враховуючи систематичне порушення відповідачем такої умови договору оренди майна, як своєчасне внесення орендної плати, позивачі вважають достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди з відповідачем в судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 128 000,00 грн заборгованості, 2745,87 грн пені, 8442,81 грн інфляційних нарахувань, 2391,60 грн 3 % річних та 4393,70 грн судового збору. Вирішено розірвати договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, укладений між Святопетрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Лепським Олександром Андрійовичем. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Лепський Олександр Андрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення не враховано наступні обставини, зокрема те, що:

- здійснені відповідачем платежі включають в себе авансовий платіж, оскільки квитанції по вищезгаданим платежам містять посилання на всі реквізити договору, а тому на думку відповідача, помилкове не зазначення в призначені платежу "сплата авансового платежу" не свідчить про несплату відповідачем заборгованості;

- додаткова угода від 14.01.2020 до договору укладена більш ніж через два місці після закінчення дії цього договору, а тому за твердженням відповідача, розрахунок орендної плати має бути здійснюватися виходячи з розміру орендної плати, визначеної, саме договором, а не додатковою угодою, укладеною через декілька місяців після закінчення дії даного договору;

- позивачами не було надано суду належних доказів правонаступництва позивача-2, тому відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів на користь позивача-2 не мають жодних правових підстав для задоволення;

- до спірних правовідносин підлягав застосуванню Закон України "Про оренду державного та комунального майна", який набув чинності 01.02.2020.

Короткий зміст відзиву позивачів на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі просять суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема позивачі посилаються на те, що в силу положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (із внесеними змінами) Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області є правонаступником всього майна та обов`язків Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, позивачі наголошують на тому, що додаткова угода, на яку відповідач посилається в апеляційній скарзі, була укладена між сторонами в добровільному порядку, за волевиявленням обох сторін, про свідчать підписи, які скріплені печатками позивача-1 та відповідача на вказаній вище додатковій угоді до договору.

Таким чином, з урахуванням того, що орендоване майно починаючи з 03.12.2018 знаходиться у відповідача у користуванні відповідно до договору, строк дії якого за додатковою угодою від 14.01.2020 було продовжено до 14.11.2021, позивачі вважають, що розрахунок з березня 2020 - по червень 2021 та з урахуванням розміру щомісячної орендної плати в сумі 8000,00 грн (відповідно до умов додаткової угоди від 14.01.2020 до договору) був здійснений позивачами правомірно.

Також позивачі стверджують, що норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019, який набув чинності 01.02.2020 до спірних правовідносин не застосуються.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 911/1585/21 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/1585/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2021 у справі № 911/1585/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2022.

02.03.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу на 08.06.2022.

В судове засідання, яке відбулося 08.06.2022, представники позивачів-1,-2 та відповідача не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином, оскільки ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 була направлена позивачам-1,-2 та відповідачу на їх зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому представники сторін не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників позивачів-1,-2 та відповідача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.12.2018 між Святопетрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лепським О.А. (орендар) укладений договір оренди майна, що належить до комунальної власності (надалі - договір) за умовами п. 1.1 якого визначено, що орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення - ангар (майно), загальною площею 297,1 кв.м. для розміщення складу. Майно розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Господарська, 2Д, літера "А".

Вартість майна визначена у висновку про вартість від 20.06.2018 і складає за незалежною оцінкою 532 949,51 грн.

Згідно з п. 1.2 договору приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності від 31.07.2015, індексний номер 41586448, бланк серії СТА 952571.

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що передача майна орендареві оформлюється актом приймання-передачі № 1, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору. Передача нерухомого майна в оренду не надає орендарю права власності на це майно.

03.12.2018 між Святопетрівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Лепським О.А. підписаний акт приймання-передачі № 1 нерухомого майна, за яким орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, загальною площею 297,1 кв.м. для розміщення складу. Майно розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Господарська, 2Д, літера "А". Вартість майна визначена у висновку про вартість від 20.06.2018 і складає за незалежною оцінкою 532 949,51 грн.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що майно на умовах цього договору надається орендарю в оренду строком на 11 місяців, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі № 1, тобто строк дії договору з 03.12.2018 по 03.11.2019.

Строк дії договору може бути продовжений та/або переукладений на новий строк (п. 4.2 договору).

У разі згоди орендодавця на подовження строку оренди, між сторонами підписується новий договір оренди з коригуванням умов та термінів договору на новий строк (п. 4.3 договору).

Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний звільнити майно в день закінчення строку оренди та здати його орендодавцю згідно з актом приймання-передачі у технічно-справному стані, включаючи всі поліпшення, які встановлені стаціонарно і є невід`ємною частиною майна (п. 4.5 договору).

Відповідно до розділу 5 "Орендна плата" договору між сторонами визначено, що розрахунки за користування майном здійснюється у безготівковому порядку, шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок орендодавця двома платежами протягом дії цього договору.

Сторони попередньо погодили, що на строк оренди, місячний розмір орендної плати складає - 6 670,00 грн.

Нарахування орендної плати здійснюється з дати підписання акту приймання-передачі.

З дати підписання даного договору орендар зобов`язаний не пізніше 30-ти банківських днів сплатити авансовий платіж у розмірі 100 % орендної плати за перший та останній місяці оренди. Авансовий платіж зараховується в рахунок орендної плати за перший та останній місяць оренди.

Сторони дійшли згоди, що вартість комунальних послуг, послуг телефонного та іншого зв`язку, електроенергії, водопостачання, опалення сплачується орендарем самостійно.

Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі несплати у визначений строк орендної плати протягом 14 банківських днів договір вважається розірваним з вини орендаря, який зобов`язаний звільнити майно і передати його орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 5 банківських днів.

Відповідач взяв на себе обов`язок після закінчення строку оренди звільнити приміщення протягом 7 календарних днів з дня закінчення строку оренди та здати його орендодавцю на підставі акту приймання-передачі (п. 6.1.1 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю майно за двостороннім актом (п. 7.3.4 договору).

Пунктом 8.6 договору визначено, що якщо після 10 календарних днів з дня закінчення строку дії договору або через 10 календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір оренди припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однієї із сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, визначених договором.

Договір також може бути розірваний у випадках, визначених у п.п. 7.2, 7.3 договору, зокрема, орендодавець може виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору внаслідок припинення орандарем здійснення будь-яких платежів за цим договором, якщо така затримка триває більше 60 банківських днів (п. 7.3.4 договору).

14.01.2020 між Святопетрівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Лепським О.А. укладено додаткова угода до договору оренди від 03.12.2018, за якою сторони погодили внести зміни до п. 4.1 договору виклавши його в наступній редакції: "майно на умовах цього договору надається орендарю в оренду строком на 1 рік 10 місяців, починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, тобто строк дії договору вважати з 14.01.2020 по 14.11.2021".

Також сторонами погоджено внести зміни до п. 5.1 договору та визначено, що розрахунки за користування майном здійснюються у безготівковому порядку, шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів (орендної плати) на розрахунковий рахунок орендодавця протягом дії договору.

Сторони погодили, що місячний розмір орендної плати складає 8 000,00 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачі посилались на те, що в порушення умов договору відповідач не виконує обов`язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість із орендної плати за період: березень 2020 - по червень 2021 в сумі 128 000,00 грн.

За несвоєчасну сплату орендної плати на підставі вимог п. 8.2 договору та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачами на суму заборгованість нараховано відповідачу пеню у розмірі 11 649,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 9376,00 грн та 3 % річних у розмірі 4845,81 грн.

З урахуванням викладеного, на думку позивачів-1-2, у даному спорі наявні підстави для розірвання договору оренди від 03.12.2018.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 128 000,00 грн заборгованості, 2745,87 грн пені, 8442,81 грн інфляційних нарахувань, 2391,60 грн 3 % річних та 4393,70 грн судового збору. Вирішено розірвати договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, укладений між Святопетрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Лепським Олександром Андрійовичем. В іншій частині в позові відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційний втрат, 3 % річних та розірвання договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем умови договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018 належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно та у визначеному розмірі не сплачується, відтак у відповідача за період: березень 2020-червень 2021 утворилась заборгованість в сумі 128 000,00 грн.

Зазначений факт відповідними доказами відповідачем не спростовано.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.2 договору оренди сторони визначили, що за прострочення виконання орендарем у встановлений термін грошових зобов`язань за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Судом першої інстанції було правомірно встановлено наявність заборгованості по оплаті орендних платежів у розмірі 128 000,00 грн за період з березня 2020 - по червень 2021, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для нарахування позивачами відповідачу пені, інфляційних втрат та 3 % річних на вищевказану заборгованість.

При цьому, місцевий господарський суд перевіривши вказані нарахування дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачів належить до стягнення 2745,84 грн пені, 8 442,81 грн інфляційних втрат та 2 391,60 грн 3 % річних.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення 128 000,00 грн основної заборгованості, 2745,84 грн пені, 8 442,81 грн інфляційних втрат та 2 391,60 грн 3 % річних.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що договір оренди припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однієї із сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, визначених договором.

Договір також може бути розірваний у випадках, визначених у п.п. 7.2, 7.3 договору, зокрема, орендодавець може виступати з ініціативою про дострокове розірвання договору внаслідок припинення орандарем здійснення будь-яких платежів за цим договором, якщо така затримка триває більше 60 банківських днів (п. 7.3.4 договору).

Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі несплати у визначений строк орендної плати протягом 14 банківських днів договір вважається розірваним з вини орендаря, який зобов`язаний звільнити майно і передати його орендодавцю за актом приймання-передачі протягом 5 банківських днів.

Пунктом 8.6 договору визначено, що якщо після 10 календарних днів з дня закінчення строку дії договору або через 10 календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Поряд із цим повинно бути враховано положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент виникнення правовідносин) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Обов`язок орендаря вносити орендну плату за користування майном шляхом щомісячного перерахування орендарем грошових коштів встановлено у 5.1 договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди, у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Аналогічна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 по справі № 914/252/19.

Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованим нерухомим майном, як це передбачено договором, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Отже, за результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судом першої інстанції правомірно встановлено, що між сторонами виникли орендні правовідносини на підставі договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018, відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті орендних платежів, що в свою чергу стала підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат, пені та 3 % річних, а також підставою для відмови позивача від договору, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Твердження відповідача стосовно того, що здійснені ним платежі включають в себе авансовий платіж, оскільки квитанції по вищезгаданим платежам містять посилання на всі реквізити договору, а тому на думку відповідача, помилкове не зазначення в призначені платежу "сплата авансового платежу" не свідчить про несплату відповідачем заборгованості, колегією суддів оцінюються критично, оскільки з доданих платіжних доручень не вбачається, що орендарем були внесені кошти, як оплата орендних платежів за спірний період (березень 2020-червень 2021), в тому числі оплата авансового платежу, що обумовлено умовами договору, а відповідні платежі здійснювались орендарем ще у вересні-жовтні 2019 року, як поточні платежі.

Посилання відповідача на те, що додаткова угода від 14.01.2020 до договору укладена більш ніж через два місці після закінчення дії цього договору, а тому за твердженням відповідача, розрахунок орендної плати має бути здійснюватися виходячи з розміру орендної плати, визначеної, саме, договором, а не додатковою угодою до договору, укладеною через декілька місяців після закінчення дії даного договору, судовою колегією відхиляються виходячи з того, що спірний договір та додаткова угода до договору підписані зі сторони позивача-1 та відповідача, а також скріплені відбитками печаток вказаних осіб. Доказів визнання недійсними договору або додаткової угоди, або їх окремих положень чи розірвання суду не надано.

Доводи відповідача про те, що позивачами не було надано суду належних доказів правонаступництва позивача-2, тому відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів на користь позивача-2 не мають жодних правових підстав, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

06.12.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" від 17.11.2020 № 1009-ІХ, який, зокрема, передбачає доповнення розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" пунктами 61 і 62.

Відповідно до пп. 1 п. 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.

Згідно з пп. 9 п. 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

За змістом до пп. 4 п. 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Відповідно до рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477) від 09.12.2020 № 19 розпочато процедуру реорганізації Святопетрівської сільської ради (код ЄДРПОУ 02043485) шляхом її приєднання до Білогородської сільської ради та призначено комісію з реорганізації у складі згідно з додатком № 1 до даного рішення (копія рішення є в матеріалах справи).

Пунктом 2 рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 09.12.2020 № 19 визначено, що Білогородська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Святопетрівської сільської ради.

Крім того, відповідно до пп. 17 п. 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до закінчення періоду окремого виконання бюджетів функції головних розпорядників, розпорядників бюджетних коштів розформованих територіальних громад продовжують здійснювати відповідні бюджетні установи в особі сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою (у разі включення території розформованої територіальної громади до територій кількох сформованих територіальних громад - в особі сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою, на території якої розміщений адміністративний центр розформованої територіальної громади), інших керівників бюджетних установ.

Враховуючи, що позивач-1 реорганізується (припиняється) шляхом його приєднання до позивача-2 та відповідно до вимог чинного законодавства України, Державною казначейською службою України у Києво-Святошинському районі Київської області, ще в грудні 2020 року було припинено обслуговування та закрито всі розрахункові рахунки Святопетрівської сільської ради, які були відкриті в Державній казначейській службі України, оскільки бюджет позивача-1 на 2021 рік не затверджувався, в зв`язку з реорганізацією (припиненням) останньої.

Таким чином, наведене свідчить, що незалежно від визначення моменту переходу всього майна, прав та обов`язків (чи то підписання передавального акту, чи то припинення з дня внесення до єдиного державного реєстру відповідного запису - ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України, тощо) від Святопетрівської сільської ради до Білогородської сільської ради, саме остання в будь якому випадку є правонаступником всього майна, прав та обов`язків в силу положень пп. 4 та пп. 9 п. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" із внесеними змінами і саме для неї будуть наступати правові наслідки після ухвалення рішення по даній справі.

Щодо тверджень відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягав застосуванню Закон України "Про оренду державного та комунального майна", який набув чинності 01.02.2020, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 12.1 договору оренди сторони дійшли згоди, що відносини за даним договором регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями).

За правилами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент виникнення правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З 01.02.2020 набув чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Разом з цим, згідно з п. 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ визначено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Втім доказів звернення відповідача із заявою про припинення договору оренди протягом одного місяця після 03.11.2019 до суду не було надано

Разом з цим, відповідач взяв на себе обов`язок після закінчення строку оренди звільнити приміщення протягом 7 календарних днів з дня закінчення строку оренди та здати його орендодавцю на підставі акту приймання-передачі (п. 6.1.1 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю майна за двостороннім актом (п. 7.3.4 договору).

Як вже зазначалось вище, якщо після 10 календарних днів з дня закінчення строку дії договору або через 10 календарних днів після дати його дострокового розірвання орендар фактично не передав (не повернув) орендодавцю майно по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендну плату (в т.ч. вартість комунальних послуг) до моменту підписання такого акту (п. 8.6 договору).

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна (акт приймання-передачі майна з оренди), а отже орендар продовжує використовувати майно у власних цілях та не виконує обов`язок щодо його повернення, а отже й твердження відповідача, що договір припинив свою дії ще 03.11.2019 є хибними.

Окрім того, посилання відповідача на розрахунок за договором за яким, на його думку, повинно було здійснюватися нарахування орендної плати є безпідставними, оскільки між позивачем-1 та відповідачем 14.01.2020 була укладена додаткова угода до договору, якою було внесено зміни до договору щодо розрахунку розміру орендної плати, а також матеріалів справи не містять доказів оскарження вищевказаної додаткової угоди до договору в судовому порядку.

Враховуючи систематичне невиконання відповідачем істотної умови Договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 03.12.2018 щодо своєчасного перерахування орендних платежів за використання комунального майна, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку, вимога позивачів про розірвання договору оренди підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачами доведено наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, наведені позивачами у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2021 у справі № 911/1585/21 - без змін.

Матеріали справи № 911/1585/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.06.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала