Ухвала

від 16.08.2022 по справі 911/1585/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1585/21

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши скаргу Білогородськрої сільської ради Бучанського району Київської області на дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни у справі:

За позовом 1) Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області;

2) Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області

до Фізичної особи-підприємця Лепського Олександра Андрійовича, с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 131 705,76 грн. та розірвання договору оренди

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача 1, 2 - Кривенко О.О.;

відповідача не з`явився;

ВДВС не з`явився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 25.10.2021р. у справі № 911/1585/21 позов задоволено частково, на виконання якого 23.06.2022 р. видано наказ.

08.08.2022 року від Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла скарга на дії державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У поданій скарзі скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни при винесенні повідомлення № 69483553 від 22.07.2022р. про повернення наказу Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 стягувачу без прийняття до виконання.

Представник стягувача підтримує подану скаргу, просить суд задовольнити її повністю.

Представники боржника та відділу в засідання суду не з`явились, хоча про місце і час розгляду справи були належним чином повідомлені судом, про причини неявки не повідомили суд належним чином, вимоги суду викладені в ухвалі від10.08.2022 року не виконали.

Згідно з приписами ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на те, що 22.07.2022р. наказ Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 разом з заявою про відкриття виконавчого провадження було подано до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

29.07.2022р. на адресу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надійшло повідомлення з супровідним листом № 69483553 від 22.07.2022р. про повернення виконавчого документу без виконання з підстав, - «У пред`явленому на виконання виконавчому листі не зазначено дату народження боржника».

Скаржник посилається на те, що згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

За приписами ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заслухавши пояснення заявника судом встановлено таке:

Відповідно до змісту ст. 326 Господарсько-процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом (положення частини першої статті 58 ГК України).

Відповідно до ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

В силу приписів частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Отже, статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) за умови їх державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Із системного аналізу пунктів 3, 4 ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що законодавець передбачив різні вимоги щодо оформлення виконавчого документа стосовно боржника як фізичною особи і стосовно фізичної особи-підприємця.

У випадку, якщо боржником є фізична особа, ідентифікуючою ознакою такої є дата народження (пункт 3).

Якщо судовий наказ видано щодо суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, ідентифікуючою ознакою останнього виступає ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зі змісту наказу Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 та матеріалів справи вбачається, що боржником за вказаним виконавчим документом є не фізична особа, а фізична особа-підприємець Лепський Олександр Андрійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Враховуючи викладене, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначення дати народження стосується виключно боржника-фізичної особи, в даному випадку боржником за наказом у справі № 911/1585/21 є фізична особа-підприємець Лепський Олександр Андрійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ідентифікуючою ознакою якого є індивідуальний податковий номер (у даному випадку 2894719891).

Таким чином, до фізичних осіб-підприємців вимога щодо зазначення дати народження не має застосовуватись.

Крім того, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи, який зазначений в наказі, містить в собі дату народження цієї особи.

В даному випадку датою народження боржника є 03.04.1979р., що можливо встановити за допомогою веб-сайту «Портал державних послуг» https://igov.org.ua/subcategory/1/1/situation/13#anchor6.

Таким чином наказ господарського суду Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 виданий у встановленому законом порядку та формі та відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» і, як наслідок, підстав для повернення стягувачу виконавчого документа з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону у виконавчої служби не було.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 22.08.2018р. у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18) та від 27.12.2018р. у справі № 469/1357/16-ц (провадження №61-32698св18).

Винесення ж повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з зазначених підстав: відсутності дати народження фізичної особи-боржника з огляду на те, що боржником у даній справі є фізична особа-підприємець, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки виконавець належних, повних та об`єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 не вчинив, що є порушенням норм виконавчо-процесуального законодавства, оскільки виконавцем не були виконані вимоги, передбачені Законом, щодо примусового виконання виконавчого документу.

Скаржник також просить врахувати при розгляді скарги наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому Держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Крім того, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002р. зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011р. існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом ст. 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009р.).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення ст. 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07.05.2002р.; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р.).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень.

Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, виконання рішення є обов`язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Що стосується вимоги вчинити дії та прийняти до виконання наказ, то в цій частині суд не погоджується із заявником, оскільки вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин скарга на дії державного виконавця підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Скаргу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни при винесенні повідомлення № 69483553 від 22.07.2022р. про повернення наказу Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 стягувачу без прийняття до виконання.

3. Скасувати повідомлення державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичної Віти Володимирівни № 69483553 від 22.07.2022р. про повернення наказу Господарського суду Київської області від 23.06.2022р. у справі № 911/1585/21 стягувачу без прийняття до виконання.

4. В іншій частині скарги відмовити.

5. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та ВДВС.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалу підписано 19.08.2022 року.

Суддя Л.Я. Мальована