Рішення

від 12.06.2022 по справі 902/118/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"13" червня 2022 р. Cправа № 902/118/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

за участю представників

позивача: Василюк Є.В., довіреність №1/2 від 01.12.2021 (в режимі ВКЗ);

відповідача: Громова-Ястребкова В.Є., довіреність б/н від 01.02.2022 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву представника позивача від 25.05.2022 року про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08162)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козинецьке" (вул. Миру, буд. 50, с.Козинці, Тростянецький район, Вінницька обл., 24531)

про стягнення 109586,56 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/118/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козинецьке" про стягнення 109 586,56 грн. заборгованості.

25.05.2022 судом ухвалено рішення яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козинецьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" 6557,77 грн - 48% річних, 4576,45 грн - пені; 43659,10 грн - штрафу та 2481,00 грн - витрат на сплату судового збору. В позові в частині стягнення 6557,77 грн - 48% річних, 4576,45 грн - пені та 43659,10 грн - штрафу відмовлено в зв`язку з їх зменшенням на 50%.

Користуючись своїм правом, передбаченим ч.8 ст. 129 ГПК України, представник позивача у судових дебатах зазначив, що докази остаточного розміру понесених судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

30.05.2022 до суду, засобами поштового зв`язку, від представника позивача надійшла заява від 25.05.2022 про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 38 479,32 грн. з долученням доказів.

Ухвалою від 31.05.2022 суд постановив судове засідання з вирішення питання понесених позивачем судових витрат на правову допомогу у справі призначити на 13.06.2022 о 14:30.

08.06.2022 на електронну адресу суду надійшли заява представника позивача б/н від 07.06.2022 та клопотання представника відповідача б/н від 08.06.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами суду від 08.06.2022 та 09.06.2022 задоволено заяву представника позивача б/н від 07.06.2022 та клопотання представника відповідача б/н від 08.06.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

09.06.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

13.06.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

На визначену судом дату з`явились представники сторін, які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву від 25.05.2022 про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 38 479,32 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, додаткове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.06.2022, судом проголошено вступну та резолютивну частину додаткового рішення та повідомлено сторін, що повний текс додаткового рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заяву представника позивача про понесенні судові витрати на правничу допомогу та клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначає наступне.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 25 000,00 грн. та 5% від суми заборгованості "гонорар успіху".

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Користуючись своїм правом, передбаченим ч.8 ст. 129 ГПК України, представник позивача у судових дебатах зазначив, що докази остаточного розміру понесених судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду у даній справі ухвалено 25 травня 2022, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надійшла до суду засобами поштового зв`язку 30 травня 2022.

У зв`язку з викладеним, представником позивача подано докази понесення витрат на правничу допомогу в строки визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання представника відповідача про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обґрунтовано тим, що стороною позивача не доведено належним чином розумність, реальність та співмірність розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38 479, 32 грн. Не наведено й не доведено стороною позивача й розумність вартості години послуг адвоката у розмірі 3 000 грн., з огляду на стаж, кваліфікацію, затребуваність та зайнятість пана Василюка Є.В. в розгляді інших справ та зміни форми нарахування гонорару з фіксованої на погодинну оплату, документи на підтвердження якої не були подані до позовної заяви.

З огляду на це відповідач вважає, що розмір гонорару визначений стороною позивача є завищеним щодо сторони відповідача, а справедливим і розумним є значно менший розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу а вимога про стягнення «гонорару успіху» взагалі підлягає відмові в задоволенні, виходячи з необґрунтованості та віднесення такого гонорару виключно до додаткової винагороди, бажання сплатити яку є виключною волею та особистим бажанням позивача ТОВ «Агрозахист Донбас», та не має підлягати стягненню з відповідача.

Суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, оцінює його критично, оскільки в даному клопотанні відповідачем не надано контр розрахунку судових витрат та не зазначено суму до якої суд мав би зменшити дані витрати, а за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги №01/12 від 01 грудня 2021, додаткової угоди від 07 лютого 2022 року, акту приймання - передачі наданих послуг від 25 травня 2022 року та опис наданих послуг у справі.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору про надання правової допомоги, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар) у порядку та строки визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невідємною частиною Договору.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, сторони погодили вартість однієї години 3000,00 грн, за надання Адвокатом послуг правничої (правової) допомоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Козинецьке» заборгованості за договором поставки №20191л/68 від 22.05.2019.

Згідно з умовами п. 2 Додаткової угоди, окрім фіксованого розміру вартості наданих послуг, вказаного в пункті 1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми.

Згідно з положеннями п. 4 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок клієнта.

Як зазначено представником позивача в заяві, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу складає 33 000,00 грн. + 5 479,32 грн. (гонорар успіху), що в загальному становить 38479,32 грн.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Водночас дослідивши надані заявником докази суд вважає за необхідне відзначити, що акт приймання - передачі наданих послуг містить наступний перелік послуг в загальному розмірі 33 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу які включали в себе: 3 000,00 грн. (ознайомлення з наявними документами; попередня консультація Клієнта з приводу заборгованості по договору поставки з ТОВ «Козинецьке»; підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва Клієнта в суді); 15 000,00 грн. (підготовка первинних документів, складання (написання) позовної заяви з додатками; формування позовної заяви з додатками та її направлення; 6 000,00 грн (ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву; підготовка відповіді на відзив та його направлення); 3 000,00 грн. (підготовка додаткових пояснень у справі та їх направлення); 3 000,00 грн (участь в судовому засіданні та представництво Клієнта); 3 000,00 грн. (підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі та її направлення); 5 479,32 грн. (гонорар успіху).

Водночас, умовами договору, зокрема, п. 3.1. Договору встановлено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг у порядку та строки визначені у додатковій угоді, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг:

- ознайомлення з наявними документами, консультація Клієнта;

- опрацювання нормативної бази, судової практики;

- підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів, апеляційної та касаційної скарг;

- підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо;

- участь в судових засіданнях в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій;

- переговори з відповідачем/відповідачами з метою врегулювання спору;

- ознайомлення з матеріалами справи в суді;

- складання адвокатських запитів;

- підготовка усіх необхідних процесуальних документів та заяви на відшкодування витрат на правничу допомогу;

- інші послуги, що необхідні для супроводження справи Клієнта.

Як вбачається з даного переліку, послуга «підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва Клієнта в суді» яка зазначена в п.1 Акту приймання-передачі наданих послуг відсутня, крім того справа є незначної складності, послуги щодо ознайомлення з матеріалами та консультування клієнта охоплюються процесом складання позовної заяви як окремим видом послуг з надання правової допомоги.

Крім того, послуга складання (написання) позовної заяви з додатками включає в себе послугу формування позовної заяви з додатками.

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення процесу ознайомлення з доказами, оформлення документів щодо надання правової допомоги, підготовки первинних документів, формування позовної заяви від безпосередньої правової допомоги у формі складання позову суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що п. 2 Акту приймання-передачі наданих послуг включає в себе п. 1 даного акту, а тому правомірним та обґрунтованим є вартість наданих послуг по цих пунктах в розмірі 15 000,00 грн.

Також, суд вважає правомірними та обґрунтованими суми послуг по п. 3 та п. 5 Акту приймання-передачі наданих послуг в розмірі 6000,00 грн. та 3000,00 грн (ознайомлення із відзивом відповідача на позовну заяву; підготовка відповіді на відзив та його направлення; участь в судовому засіданні та представництво Клієнта).

Додаткові пояснення, підготовка яких оцінена представником позивача в 3000,00 грн (п. 4 акту), не стосувались заперечень відповідача, оскільки останнім, ні у відзиві, ні в запереченнях не зазначалось про безпідставність стягнення саме інфляційних втрат, крім того щодо збитковості господарської діяльності позивача, дані твердження були викладені представником позивача у відповіді на відзив і повторне їх дублювання в іншій інтерпретації було зайве.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що п. 3 Акту приймання-передачі наданих послуг включає в себе п. 4 даного акту, а тому заявлені 3000,00 грн послуг за підготовку додаткових пояснень є безпідставними.

Щодо послуги викладеної в п. 6 Акту (підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі та її направлення) суд зазначає наступне.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору встановлено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг у порядку та строки визначені у додатковій угоді, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з умовами п. 1 Додаткової угоди сторонами встановлено вартість однієї години за надання послуг щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №20191л/68 від 22.05.19р. За таких обставин умови договору та додаткової угоди не містять положень щодо визначення вартості надання послуг з підготовки та подання заяви про стягнення інших сум (в тому числі судових витрат). А тому суд не погоджується з розрахунком заявника щодо визначення вартості послуг з підготовки та подання заяви про стягнення судових витрат з огляду на імперативність положень пункту 1 додаткової угоди від 07 лютого 2022 року. Отже суд критично оцінює понесення позивачем таких витрат, оскільки витрати в цій частині не ґрунтуються на договорі.

Таким чином суд не вбачає підстав для покладення на відповідача таких послуг, що відображені в пунктах 1, 4 та 6 акту приймання-передачі наданих послуг, що в загальному розмірі становлять 9000,00 грн. з огляду на їх необґрунтованість, а тому вказані витрати покладаються на позивача.

Щодо заявлених витрат «Гонорар успіху» суд відзначає наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Розглядаючи питання покладення на сторону судових витрат в частині "гонорару успіху", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила таке.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2022 гонорар успіху розрахований з суми заявленої заборгованості, а саме з 109586,56 грн, 5% від якої становить 5 479,32 грн.

Разом з тим, в п. 2 Додаткової угоди, визначено, що окрім фіксованого розміру вартості наданих послуг, вказаного в пункті 1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми.

Як зазначалось вище рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козинецьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" 6557,77 грн - 48% річних, 4576,45 грн - пені; 43659,10 грн - штрафу, що в загальному розмірі складає 54793,32 грн.

Отже, сума гонорару успіху від стягнутої суми становить 2739,67 грн (54793,32*5% = 2739,67), а тому суд не погоджується з розрахунком заявника щодо визначення гонорару успіху з огляду на імперативність положень пункту 2 додаткової угоди від 07 лютого 2022 року.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

На думку суду дана справа не відноситься до категорії складних, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів. Також суд враховує, що розмір оголошених позивачем витрат на правову допомогу становить близько 35 % від заявлених позовних вимог та близько 70 % від суми присудженої на користь позивача, що на думку суду, при повному покладенні таких витрат на відповідача, не відповідатиме критеріям співмірності та справедливості.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту та складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд робить висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 24 000,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 8 годин витраченого часу. Також суд вважає за необхідне покласти на відповідача 2739,67 грн. як передбаченого договором про надання правової допомоги "гонорару успіху".

Таким чином суд покладає на відповідача 26739,67 грн. судових витрат відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 4, 13, 123, 124, 126, 129, 219, 233, 236, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву представника позивача від 25.05.2022 року про відшкодування витрат, понесених позивачем задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козинецьке" (вул. Миру, буд. 50, с.Козинці, Тростянецький район, Вінницька обл., 24531, код ЄДРПОУ 35949224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 26739,67 грн. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та гонорару успіху.

3. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" витрати на професійну правничу допомогу та гонорар успіху в загальному розмірі 11739,65 грн. залишити за позивачем.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Примірник повного додаткового судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 16.06.2022

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08162)

3 - відповідачу (вул. Миру, буд. 50, с.Козинці, Тростянецький район, Вінницька обл., 24531)