Рішення

від 15.06.2022 по справі 910/1747/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/1747/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» (пр-кт Маяковського, буд. 26-А, м. Київ, 02217; ідентифікаційний код 39408161)

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, буд. 12- Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00032129)

про стягнення 85 935,98 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» (далі за текстом - ТОВ «Діамед-1», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі за текстом - AT «Державний ощадний банк України», відповідач) 85 935, 98 грн заборгованості за неналежне виконання умов укладеного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу від 01.03.2021 № 4 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він є власником нежитлових приміщень загальною площею 2 053, 4 кв.м. у нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17А.

Окрім позивача, власником нежитлових приміщень, а саме приміщення загальною площею в 120, 4 кв.м., за вищезазначеною адресою є - територіальна громада м. Києва.

АТ «Державний ощадний банк України» орендується нежитлове приміщення загальною площею в 120,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка 17А, в якому відповідач розміщує своє відділення за № 10026/0141.

Із доводів позивача вбачається, що у зв`язку із значною часткою власності нежитлової будівлі, він є утримувачем технічних мереж (водопостачання, водовідведення, електропостачання, тощо) в нежитловій будівлі та здійснює утримання прибудинкової території, а також утримання внутрішніх та зовнішніх складових будівлі.

10.03.2021 позивачем направлено супровідний лист з договором про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу за № 4 від 01.03.2021 в двох екземплярах на адресу відповідача, однак жодної відповіді чи реакції на зазначений лист від відповідача не надходило, в той час як позивач здійснює заходи щодо надання послуг по утриманню нежитлової будівлі, внутрішньобудникових комунікацій, утримує прибудинкову територію, тощо.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що у відповідача перед ним існує заборгованість щодо відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг в загальному розмірі 85 935, 98 грн за період з березня по грудень 2021.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Із поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідачем визнається факт оренди нежитлового приміщення загальною площею в 120,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка 17А на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 433-3 від 30.06.2020 (далі за текстом - Договір № 433-3), укладеного з Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На виконання пунктів 4.2.11. та 4.2.12 зазначеного Договору відповідачем укладено окремі договори з виконавцями комунальних послуг (ТОВ «Київські електричні послуги», КП «Київжитлоспецексплуатація», ПрАТ «АК «Київводоканал», ФОП Бабчук О.В. та КП «Київкомунсервіс»), що в свою чергу є підтвердженням того факту, що банком як орендарем по Договору № 433-3 належним чином врегульовано договірні відносини з надання та оплати комунальних послуг по об`єкту оренди, а позовні матеріали не містять жодних доказів, що позивач є надавачем комунальних послуг, а AT «Ощадбанк» є споживачем таких послуг, у зв`язку з чим у банку не виник обов`язок оплати таких комунальних послуг.

Також відповідач, заперечує щодо факту укладення Договору з позивачем, оскільки умови, передбачені статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для укладання договору про надання комунальних послуг не дотримані, що свідчить про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Проект наданого позивачем до матеріалів справи Договору не відповідає вимогам статті 12 «Про житлово-комунальні послуги» оскільки з останнього не вбачається за можливе зрозуміти, які послуги надаються та які підлягають відшкодованню, а також відсутні підстави такого відшкодування.

Крім того, проект Договору не відповідає істотним умовам договорів про надання комунальних послуг.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивач не є виконавцем комунальних послуг, оскільки відсутні докази надання позивачем комунальних послуг та відсутні підстави для укладання договору на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів фактичного надання позивачем послуг відповідачу, а також необхідних для обліку первинних документів, що в сукупності виключає можливість задоволення позовних вимог.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22.02.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.04.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2022 задоволено клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву на п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

11.05.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Суд зазначає, що відзив на позовну заяву направлявся на адресу позивача поштовим повідомленням № 2500674512406 та як вбачається з відомостей із сайту Укрпошти 27.05.2022 вручений представнику позивача.

Ухвалою суду від 09.02.2022 встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), з урахуванням положень статті 165 ГПК України.

Однак станом на дату ухвалення даного рішення відповідь на відзив позивачем до суду не подано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі за текстом - державний реєстр) позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею в 2 053, 4 кв.м. у нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17 А.

З вказаного вище витягу також вбачається, що нежитлові приміщення по

вул. Симиренка, буд. 17-А в м. Києві також належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест», Товариству з обмеженою відповідальністю «Тосан Інвест».

Згідно доводів позивача відповідачем орендується нежитлове приміщення загальною площею 120, 4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17 А, в якому відповідач розміщує своє банківське відділення.

Відповідачем даний факт не заперечується, а на підтвердження обставин оренди нежитлового приміщення загальною площею в 120, 4 кв.м. у нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17 А відповідачем надано Договір № 433-3, відповідно до пунктів 4.2.11. та 4.2.12 яких Орендар зобов`язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавчому порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Самостійно сплачувати на підставі договору з постачальниками таких послуг, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зазначає себе «утримувачем усіх технічних мереж» (водопостачання, водовідведення, електропостачання, тощо) у зв`язку із значною часткою власності нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17 А, а також здійснює утримання прибудинкової території, утримання внутрішніх та зовнішніх складових будівлі.

У відповідності до частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 10.03.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено супровідний лист

№ 01/2 від 01.03.2021, до якого додано договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна на надання комунальних послуг споживачу № 4 від 01.03.2021 (з додатками).

Даний лист було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку 10.03.2021 згідно наявного в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист № 0318200044410 з відбитком поштового штемпеля від 10.03.2021 та фіскального чеку від 10.03.2021.

При цьому суд зазначає, що докази отримання відповідачем поштового повідомлення № 0318200044410 з листом № 01/2 від 01.03.2021 в матеріалах справи відсутні.

Водночас, позивач посилаючись на положення частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та враховуючи те, що відповідач не повідомив позивача протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не подав своїх заперечень, а натомість отримував комунальні послуги від виконавця (позивача), відповідач вважає такий договір укладений зі строком дії на 2 роки та 364 днів з 01.03.2021 (пункт 5.1. договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору відповідач має відшкодовувати вартість послуг в загальному місячному розмірі 6 895, 37 грн, які складаються з:

1. вивезення та захоронення твердих побутових відходів -1 756, 65 гривень;

2. прибирання прибудинкової території -1 830, 08 гривень;

3. обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення- 311, 84 гривень;

4. обслуговування зовнішньої системи водопостачання та водовідведення - 623, 67 гривень;

5. обслуговування загальнобудинкового лічильника водопостачання - 156, 52 гривень;

6. обслуговування внутрішньо будинкової системи теплопостачання - 311, 84 гривень;

7. обслуговування загальнобудинкового лічильника теплопостачання -311, 84 гривень;

8. дератизація - 6, 02 гривень;

9. обслуговування внутрішньодомових липневих каналів - 8, 03 гривень;

10. обслуговування внутрішньо будинкової системи доступу до інтернет - 91, 50 гривень;

11. обслуговування між дворового водовідведення - 25, 08 гривень;

12. прибирання даху - 457, 52 гривень;

13. обслуговування внутрішньо будинкових систем електропостачання - 770, 56 гривень.

Згідно доводів позивача, ним як до так і після надсилання договору виконуються зобов`язання за договором, надаються вищезазначені послуги та направляються відповідні рахунки на адресу відповідача, які станом на дату звернення до суду є неоплаченими за період з березня по грудень 2021 в загальному розмірі 85 935, 98 грн.

Суд також звертає увагу сторін, що всупереч доводам позивача в матеріалах справи відсутні докази направлення рахунків за період з березня по грудень 2021 на адресу відповідача, а також відсутні докази отримання відповідачем проекту Договору.

З поміж викладеного вище, позивач в тексті позовної заяви зазначає, що у випадку коли відповідач, не маючи з позивачем належним чином укладеного договору у сфері комунальних послуг, не може бути автоматично звільнений від виконання позадоговірного обов`язку щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги, які споживалися відповідачем, що на думку позивача є підставою для задоволення позову.

Водночас, відповідачем на підтвердження факту виконання пунктів 4.2.11 та 4.2.12 Договору № 433-3 та факту належної оплати комунальних послуга по об`єкту оренди разом з відзивом подано договори, які в свою чергу укладені з виконавцями таких комунальних послуг, а саме:

- Договір про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2018, укладеного між банком та ТОВ «Київські електричні послуги».

- Договір № 339/433-3 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. № 17-А літ. А від 30.06.2020, укладеного між банком та КП «Київжитлоспецексплуатація».

- Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 25791 /5-08-Т від 06.09.2021р., укладеного між банком та ПрАТ «АК «Київводоканал».

- Договору підряду № 101/0124 від 29.06.2021, укладеного між банком та ФОП Бабчук О.В. про проведення комплексних робіт з прибирання прилеглої території ТВБВ

№ 10026/0141, за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А.

- Договору № ВП-19908-Св на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 20.01.2020, укладеного між банком та КП виконавчого органу Київради «Київкомунсервіс».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, остаточні докази, понесення яких стороною будуть подані після ухвалення рішення по суті спору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638, частини 1 статті 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частин 1, 2 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

Як встановлено судом вище, згідно наявного в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист № 0318200044410 з відбитком поштового штемпеля від 10.03.2021 та фіскального чеку від 10.03.2021 позивачем 10.03.2021 направлено відповідачу проект договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу від 01.03.2021 № 4.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище докази отримання такого договору відповідачем в матеріалах справи відсутні, що також зазначалося відповідачем у поданому відзиві.

Крім того, відповідач у своєму відзиві також вказує на відсутність в матеріалах справи доказів вчинення ним дій, спрямованих на виконання умов такого Договору, а саме споживання комунальних послуг.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а саме згідно статті 6 учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Управитель багатоквартирного будинку (далі за текстом управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Виконавцями комунальних послуг є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, перелік яких закріплено в частині 2 статті 6 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний); загальна медична практика; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не є ні управителем, ні виконавцем комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а тому посилання позивача на положення абзацу 3 частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» про порядок укладання договорів на житлово - комунальні послуги як підставу визнання укладеним договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу від 01.03.2021 № 4 є необґрунтованими та безпідставними.

При тому, суд вказує, що положення частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» закріплюють можливість укладення договору за мовчазною згодою споживача можливо лише після спливу 30 днів, однак лише після отримання проекту такого договору.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами позивача щодо укладання між сторонами договору у порядку частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а посилання позивача на умови такого договору, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги судом сприймаються критично, оскільки останні (в тому числі ціна) не були погоджені сторонами, в тому числі відповідачем.

З огляду на встановлення судом факту відсутності між сторонами договірних правовідносин, суд не вбачає підстав для надання оцінки умов такого договору та його відповідності вимогам статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», на що відповідач посилається у поданому відзиві.

Позивач у своєму позові (аркуш 3) зазначає, що він є «утримувачем усіх технічних мереж» (водопостачання, водовідведення, електропостачання, тощо) нежитлової будівлі, однак відповідних доказів до матеріалів справи позивачем не надано.

При тому, суд знову ж таки звертає увагу, що окремі нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Симиренка 17А також перебувають у власності - територіальної громади міста Києва, в особі Київської міської ради, ТОВ «АТБ-Інвест», ТОВ «Тосан Інвест».

Таким чином, доводи позивача, що він є утримувачем усіх технічних мереж за адресою: м. Київ, Симиренка 17А у зв`язку з чим ним сплачують всі витрати пов`язані з утриманням нерухомого майна та комунальні послуги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустими доказам, а відтак не беруться судом до уваги.

Що стосується одночасного посилання позивача на існування у відповідача обов`язку здійснювати відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В якості доказів понесення позивачем витрат з утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг до матеріалів справи позивачем надано рахунки на оплату за період з березня по грудень 2021.

Дані рахунки містять посилання на договір № 4 від 01.03.2020, який як встановлено судом вище не було укладено сторонами та на вид послуги яку на думку позивача було надано відповідачу, а саме: відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг за відповідні періоди 2021 року.

Знову ж таки, докази направлення даних рахунків відповідачу або ж отримання їх відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Крім того, із наданих позивачем рахунків не вбачається за можливе встановити, які саме послуги надано позивачем та які на думку останнього підлягають відшкодуванню відповідачем.

Також позивачем не надано до матеріалів справи жодних договорів (доказів виконання договорів) із реальними виконавцями комунальних послуги (енергопостачальниками, теплопостачальниками, суб`єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання/водовідведення, вивезення побутових відходів, тощо), перелік яких міститься в додатку № 1 до договору № 4 від 01.03.2021 та у відповідності до умов якого позивачем здійснювалися нарахування, а відтак не доведено факту реального надання відповідних послуг, їх оплату (понесення витрат) позивачем, споживання таких послуг відповідачем та наявності підстав для відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат.

Додатково суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем до матеріалів справи у якості доказів фактичного надання та споживання відповідачем комунальних послуг надано лише рахунки на оплату за період з березня по грудень 2021, які в свою чергу не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з яких вбачалося б за можливе встановити фактичне здійснення позивачем господарської операції, а водночас є документом який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами договору, на підставі якого фактично здійснювалися нарахування витрат на утримання нерухомого майна та комунальні послуги, дійсне понесення позивачем витрат, пов`язаних з оплатою таких послуг, у зв`язку з чим не доведено реального споживання таких послуг відповідачем та виникнення у нього обов`язку здійснити відповідне відшкодування.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» - відмовити.

2. Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» - не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 16.06.2022

Суддя Антон ПУКАС