Рішення

від 15.06.2022 по справі 910/951/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/951/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" (Україна, 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 902; ідентифікаційний код: 39731332)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" (Україна, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5А; ідентифікаційний код: 39738956)

про стягнення 90 456,30 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 90 456,30 грн, з яких 85 000,00 грн заборгованості та 5 456,30 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1709-19/20 про надання послуг з організації ремонту колісних пар із зміною елементів від 17.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

14.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

04.05.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав того, що неможливість здійснення розрахунків за договором обумовлена виникненням форс-мажорних обставин, що відповідно до розділу 7 договору є підставою для відкладення зобов`язання з оплати на час дії таких обставин. Також відповідач зазначає про не врахування позивачем часткової оплати наданих послуг на суму 1 500,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" (замовник) було укладено Договір № 1709-19/20 про надання послуг з організації ремонту колісних пар із зміною елементів (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався, за завданням замовника, надати послуги з організації ремонту колісних вар вантажних вагонів із заміною елементів з використанням бувшої у використанні ремонтопридатної вісі (старопридатної вісі) замовника та суцільнокатаних коліс і матеріалів виконавця, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити вартість наданих послуг в порядку та обсязі, передбачених цим Договором (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.6 Договору факт надання послуг з організації виконання робіт підтверджується актом наданих послуг, складеним відповідальними представниками виконавця і замовника і підписаним ними, а також випискою з форми ВУ-53, яка надається замовнику.

За умовами п. 4.3 Договору замовник здійснює оплату вартості послуг, окремо щодо кожної партії колісних пар, що постачаються виконавцю згідно п. 1.3 цього Договору, протягом 14 календарних днів з моменту отримання замовником рахунку, складеного виконавцем на підставі акту наданих послуг. Акт наданих послуг складається виконавцем після закінчення ремонту останньої колісної пари.

Згідно з пп. 5.1.2 Договору замовник зобов`язаний не пізніше 5 робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акту наданих послуг, підписати його та повернути один примірник виконавцю, чи надати свої обґрунтовані заперечення до цього акту.

При порушенні термінів, встановлених розділом 4 Договору, замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України (яка діяла у період, за який вона нараховується) від простроченої суми, а замовник має право зупинити надання послуг за Договором до моменту погашення заборгованостей замовника перед виконавцем у повному обсязі (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по цьому Договору, якщо таке невиконання сталося внаслідок впливу обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У пунктах 7.3 Договору під обставинами непереборної сили розуміються такі обставини як війна, воєнні дії.

За умовами п. 7.5 Договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їхній початок і закінчення з наступним наданням довідки Торгово-промислової палати України, що підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань, він надав відповідачеві послуги загальною вартістю 771 500,00 грн, які останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати виконав частково, сплативши лише 686 500,00 грн, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 85 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 410 від 13.09.2021 про сплату 85 000,00 грн боргу, яку останній отримав 17.09.2021, проте відповіді не надав.

Судом встановлено, що після пред`явлення позову, відповідач сплатив позивачеві 1 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 292 від 03.02.2022.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, на виконання умов Договору, позивачем надавались послуги з організації ремонту колісних пар із заміною елементів. Виконання робіт за Договором підтверджується актами надання послуг № 62 від 07.11.2019 на суму 11 000,00 грн, № 267 від 07.11.2019 на суму 420 000,00 грн, № 42 від 25.09.2019 на суму 12 000,00 грн, № 8 від 29.01.2020 на суму 8 500,00 грн, № 14 від 31.01.2020 на суму 120 000,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти надання послуг № 62 від 07.11.2019 на суму 11 000,00 грн, № 267 від 07.11.2019 на суму 420 000,00 грн та № 42 від 25.09.2019 на суму 12 000,00 грн містять найменування юридичних осіб, а також підписи представників сторін, найменування послуг, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Поряд із цим, судом встановлено, що акти надання послуг № 8 від 29.01.2020 на суму 8500,00 грн та № 14 від 31.01.2020 на суму 120 000,00 грн не підписані замовником.

В контексті викладеного суд зауважує, що підпункт 5.1.2 Договору покладає на замовника обов`язок не пізніше 5 робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акту наданих послуг, підписати його та повернути один примірник виконавцю, чи надати свої обґрунтовані заперечення до цього акту.

Доказів на підтвердження того, що послуги не були прийняті відповідачем або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи не містять. Обставини справи свідчать про те, що відповідач хоча і не підписав вищевказані акти надання послуг, проте визнав свої грошові зобов`язання за ними та почав їх виконувати.

Так, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 392 від 07.11.2019 на суму 11 000,00 грн, № 389 від 07.11.2019 на суму 420 000,00 грн, № 320 від 25.09.2019 на суму 12 000,00 грн, № 22 від 29.01.2020 на суму 8 500,00 грн, № 25 від 31.01.2020 на суму 120 000,00 грн.

З наданої позивачем банківської виписки вбачається, що рахунки № 392 від 07.11.2019, № 389 від 07.11.2019, № 320 від 25.09.2019 були оплачені відповідачем 23.12.2019 шляхом перерахування 443 000,00 грн, рахунок № 22 від 29.01.2020 повністю та № 25 від 31.01.2020 частково оплачені 24.06.2020 шляхом перерахування 28 000,00 грн. Також по рахунку № 25 від 31.01.2020 відповідачем 19.10.2020 сплачено 5 500,00 грн, 03.12.2020 сплачено 10 000,00 грн та 03.02.2022 сплачено 1 500,00 грн.

Докази сплати решти заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З огляду на погоджений сторонами у п. 4.3 Договору порядок розрахунків, граничним днем для здійснення розрахунків за послуги, надані згідно Акту № 14 від 31.01.2020, є 07.02.2020, відповідно з наступного дня зобов`язання відповідача з оплати цих послуг є простроченим.

У свою чергу, доводи відповідача про неможливість виконання грошового зобов`язання через виникнення обставин непереборної сили (введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану) є безпідставними, оскільки ці обставини виникли через 2 роки після того, як зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що після пред`явлення позову відповідачем сплачено на користь позивача частину боргу в розмірі 1 500,00 грн, в підтвердження чого надано платіжне доручення № 292 від 03.02.2022.

Відтак станом на поточну дату між сторонами відсутній предмет спору в частині грошових вимог в розмірі 1 500,00 грн.

Щодо іншої частини позовних вимог суд встановив, що відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 83 500,00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 83 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 456,30 грн пені.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення оплати послуг, передбачених Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України, щодо шестимісячного періоду нарахування пені.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 03.12.2020 по 03.06.2020, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 775,95 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 86 275,95 грн, з яких 83 500,00 грн основного боргу та 2 775,95 грн пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 366,34 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 114,66 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/951/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" основного боргу в розмірі 1 500,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" (Україна, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5А; ідентифікаційний код: 39738956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" (Україна, 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 902; ідентифікаційний код: 39731332) 83 500 (вісімдесят три тисячі п`ятсот) грн 00 коп основного боргу, 2 775 (дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 95 коп пені та 2 366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн 34 коп судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 114,66 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейн".

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2022

Суддя О.В. Нечай