Постанова

від 25.10.2022 по справі 910/951/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2022 р. Справа№ 910/951/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022

у справі №910/951/22 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна"

про стягнення 90 456,30 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 90 456,30 грн, з яких 85 000,00 грн заборгованості та 5 456,30 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1709-19/20 про надання послуг з організації ремонту колісних пар із зміною елементів від 17.09.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 закрито провадження у справі №910/951/22 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" основного боргу в розмірі 1 500,00 грн.

В іншій частині позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" 83 500 (вісімдесят три тисячі п`ятсот) грн 00 коп основного боргу, 2 775 (дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 95 коп пені та 2 366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн 34 коп судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 114,66 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейн".

Рішення суду першої інстанції було обґрунтоване тим, що судом установлено факт неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг за Договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що скаржником на адресу позивача направлено повідомлення про настання наступних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): про військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Зазначені обставини непереборної сили засвідчені офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 .

Відповідач зазначав, що обставинами непереборної сили є такі обставини як пожежі, землетруси, війни, воєнні дії, страйки, блокади, епідемії, заборонні міри міжнародних організацій, органів державної влади та управління, а також інші обставини, що не залежать від волі Сторін.

Таким чином, на переконання скаржника, відповідно до умов Договору зобов`язання скаржника з оплати за Договором відкладаються на час дії форс-мажорних обставин і Скаржник під час дії указаних обставин має право не виконувати зобов`язання з оплати за Договором, а отже скаржник повністю не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" у справі №910/951/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/951/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/951/22.

22.08.2022 на адресу суду надійшли матеріали справи №910/951/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупиннено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, установленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Колегія суддів зазначає, що станом на дату винесення постанови у даній справі позивач не надав відзиву на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотрейн" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" (замовник) було укладено Договір № 1709-19/20 про надання послуг з організації ремонту колісних пар із зміною елементів (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався, за завданням замовника, надати послуги з організації ремонту колісних вар вантажних вагонів із заміною елементів з використанням бувшої у використанні ремонтопридатної вісі (старопридатної вісі) замовника та суцільнокатаних коліс і матеріалів виконавця, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити вартість наданих послуг в порядку та обсязі, передбачених цим Договором (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.6 Договору факт надання послуг з організації виконання робіт підтверджується актом наданих послуг, складеним відповідальними представниками виконавця і замовника і підписаним ними, а також випискою з форми ВУ-53, яка надається замовнику.

За умовами п. 4.3 Договору замовник здійснює оплату вартості послуг, окремо щодо кожної партії колісних пар, що постачаються виконавцю згідно п. 1.3 цього Договору, протягом 14 календарних днів з моменту отримання замовником рахунку, складеного виконавцем на підставі акту наданих послуг. Акт наданих послуг складається виконавцем після закінчення ремонту останньої колісної пари.

Згідно з пп. 5.1.2 Договору замовник зобов`язаний не пізніше 5 робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акту наданих послуг, підписати його та повернути один примірник виконавцю, чи надати свої обґрунтовані заперечення до цього акту.

При порушенні термінів, встановлених розділом 4 Договору, замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України (яка діяла у період, за який вона нараховується) від простроченої суми, а замовник має право зупинити надання послуг за Договором до моменту погашення заборгованостей замовника перед виконавцем у повному обсязі (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по цьому Договору, якщо таке невиконання сталося внаслідок впливу обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У пунктах 7.3 Договору під обставинами непереборної сили розуміються такі обставини як війна, воєнні дії.

За умовами п. 7.5 Договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їхній початок і закінчення з наступним наданням довідки Торгово-промислової палати України, що підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що на виконання своїх договірних зобов`язань, останнім було надано відповідачеві послуги загальною вартістю 771 500,00 грн, які останній прийняв, проте, як зазначав позивач власні зобов`язання щодо оплати виконав частково, сплативши лише 686 500,00 грн, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 85 000,00 грн.

Як убачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 410 від 13.09.2021 про сплату 85 000,00 грн боргу, яку останній отримав 17.09.2021, проте відповіді не надав.

Судом установлено, що після пред`явлення позову, відповідач сплатив позивачеві 1 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 292 від 03.02.2022.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України установлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не установлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За установленими обставинами, на виконання умов Договору, позивачем надавались послуги з організації ремонту колісних пар із заміною елементів. Виконання робіт за Договором підтверджується актами надання послуг № 62 від 07.11.2019 на суму 11 000,00 грн, № 267 від 07.11.2019 на суму 420 000,00 грн, № 42 від 25.09.2019 на суму 12 000,00 грн, № 8 від 29.01.2020 на суму 8 500,00 грн, № 14 від 31.01.2020 на суму 120 000,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти надання послуг № 62 від 07.11.2019 на суму 11 000,00 грн, № 267 від 07.11.2019 на суму 420 000,00 грн та № 42 від 25.09.2019 на суму 12 000,00 грн містять найменування юридичних осіб, а також підписи представників сторін, найменування послуг, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Поряд із цим, судом першої інстанції було установлено, що акти надання послуг № 8 від 29.01.2020 на суму 8500,00 грн та № 14 від 31.01.2020 на суму 120 000,00 грн не підписані замовником.

Суд зазначає, що в контексті підпункту 5.1.2 Договору зазначено, що покладається на замовника обов`язок не пізніше 5 робочих днів з дня отримання від виконавця відповідного акту наданих послуг, підписати його та повернути один примірник виконавцю, чи надати свої обґрунтовані заперечення до цього акту.

Доказів на підтвердження того, що послуги не були прийняті відповідачем або прийняті ним із зауваженнями в матеріалах справи не містять. Обставини справи свідчать про те, що відповідач хоча і не підписав вищевказані акти надання послуг, проте визнав свої грошові зобов`язання за ними та почав їх виконувати.

Так, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 392 від 07.11.2019 на суму 11 000,00 грн, № 389 від 07.11.2019 на суму 420 000,00 грн, № 320 від 25.09.2019 на суму 12 000,00 грн, № 22 від 29.01.2020 на суму 8 500,00 грн, № 25 від 31.01.2020 на суму 120 000,00 грн.

З наданої позивачем банківської виписки убачається, що рахунки № 392 від 07.11.2019, № 389 від 07.11.2019, № 320 від 25.09.2019 були оплачені відповідачем 23.12.2019 шляхом перерахування 443 000,00 грн, рахунок № 22 від 29.01.2020 повністю та № 25 від 31.01.2020 частково оплачені 24.06.2020 шляхом перерахування 28 000,00 грн. Також по рахунку № 25 від 31.01.2020 відповідачем 19.10.2020 сплачено 5 500,00 грн, 03.12.2020 сплачено 10 000,00 грн та 03.02.2022 сплачено 1 500,00 грн.

Докази сплати решти заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З огляду на погоджений сторонами у п. 4.3 Договору порядок розрахунків, граничним днем для здійснення розрахунків за послуги, надані згідно Акту № 14 від 31.01.2020, є 07.02.2020, відповідно з наступного дня зобов`язання відповідача з оплати цих послуг є простроченим.

Щодо посилання скаржника у апеляційній скарзі, про неможливість виконання грошового зобов`язання через виникнення обставин непереборної сили (введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану) на переконання суду є безпідставними, оскільки ці обставини виникли через 2 роки після того, як зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, судом установлено, що після пред`явлення позову відповідачем сплачено на користь позивача частину боргу в розмірі 1 500,00 грн, в підтвердження чого надано платіжне доручення № 292 від 03.02.2022.

Відтак, на переконання суду, між сторонами відсутній предмет спору в частині грошових вимог в розмірі 1 500,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення залишкової заборгованості у розмірі 83 500,00 грн суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем указаної заборгованості.

Отже, ураховуючи вищенаведені обставини та установлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 83 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, зі змісту позовних вимог убачається, що позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, було заявлено про стягнення з відповідача 5 456,30 грн пені.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України установлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ураховуючи ту обставину, установлення судом порушення відповідачем термінів здійснення оплати послуг, передбачених Договором, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.

Отже, судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені і було установлено, що позивачем не було ураховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України, щодо шестимісячного періоду нарахування пені.

З урахуванням викладеного, судом було здійснено власний розрахунок пені за період з 03.12.2020 по 03.06.2020, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 775,95 грн.

Ураховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, установлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 86 275,95 грн, з яких 83 500,00 грн основного боргу та 2 775,95 грн пені.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна".

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/951/22.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центртранском-Україна".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран