Постанова

від 15.06.2022 по справі 120/13803/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13803/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

16 червня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 до Соболівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство «Магери Віталія Вікторовича» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_24 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 до Соболівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивачів, рішення 14 сесії 8 скликання Соболівської сільської ради від 23.09.2021 № 470, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажана для позивачів земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивачів та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Звернув увагу на те, що бажана для позивачів земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі від 04.10.2011 за №052370004002626.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.09.2021 позивачі звернулися до відповідача з колективним клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер 0523786400:03:000:0620 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на кожного окремо на території Соболівської сільської ради. До вказаного клопотання було долучено викопіювання з кадастрової карти, копії паспортів, ідентифікаційних кодів та довідок про реєстрацію місця проживання заявників.

Рішенням 14 сесії 8 скликання Соболівської сільської ради від 23.09.2021 № 470 позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажана для позивачів земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011.

Позивачі вважають рішення відповідача від 23.09.2021 № 470 протиправним, оскільки, на їх думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, тому, з метою зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову позивачів, суд першої інстанції встановив, що відповідно до відомості із Поземельної книги щодо земельної ділянки 0523786400:03:000:0376 площею 51 га, які є елементом відомостей Державного земельного кадастру, за нормами земельного законодавства яке було чинним раніше, 04.10.2011 року за ФГ ОСОБА_25 зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку строком дії 15 років.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачі звернулись із колективним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за рахунок частини земельної ділянки яка перебуває в оренді ФГ ОСОБА_25 , обов`язковою умовою отримання такого дозволу є згода землекористувача на вилучення з його користування земельної ділянки. Відсутність такого письмового погодження вказує на правомірність рішення відповідача від 23.09.2021 № 470 про відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому підстави для його скасування відсутні як і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, враховано правову позицію в аналогічних правовідносинах, викладену в постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №816/1331/17.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Статтею 81 Земельного Кодексу України ( надалі - ЗК України) від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, з аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

В оскаржуваному рішенні від 23.09.2021 № 470 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач зазначив, що бажана для позивачів земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011.

На підтвердження факту передання земельної ділянки в оренду, відповідачем надано договір оренди земельної ділянки від 19.05.2021, укладений між Фермерським господарством «Магери В.В.» та Теплицькою райдержадміністрацією та зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 04.10.2011 за № 052370004002626 (а.с.93-94).

Відповідно до ст. 125 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ст. 126 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі, а право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а сама земельна ділянка вважається переданою орендареві в оренду з моменту державної реєстрації права оренди.

Що стосується доводів позивачів відносно того, що за договором оренди від 19.05.2011 у користування Фермерського господарства «Магери В.В.» передана земельна ділянка площею 51 га., тоді як вони мають намір приватизувати земельну ділянку з кадастровим номером 0523786400:03:000:0620 площею 45,4 га., колегія суддів враховує наступне.

З метою встановлення інформації про земельну ділянку та про ймовірне перебування її в оренді Фермерського господарства «Магери В.В.» (згідно договору оренди від 19.05.2011, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі від 04.10.2011 за № 052370004002626), судом першої інстанції було витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та відділу Держкомзему у Теплицькому районі:

- повні відомості та копії документів у формі витягів із Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянки, договорів оренди землі про земельну ділянку площею 51 га, що передана в оренду Фермерському господарству «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011 який укладений між Фермерським господарством «Магери В.В.» та Теплицькою райдержадміністрацією та зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 04.10.2011 за № 052370004002626;

- відомості про місце розташування, кадастровий план, та кадастровий номер (у разі його зміни - архівний та новий) земельної ділянки, що передана в оренду Фермерському господарству «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011 який укладений між Фермерським господарством «Магери В.В.» та Теплицькою райдержадміністрацією та зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 04.10.2011 за № 052370004002626;

- інформацію про те, чи накладається передана в оренду Фермерському господарству «Магери В.В.» згідно договору оренди від 19.05.2011 земельна ділянка із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523786400:03:000:0620 та 0523786400:03:000:0621;

- інформацію про чинність договору оренди від 19.05.2011, що укладений між Фермерським господарством «Магери В.В.» та Теплицькою райдержадміністрацією, зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 04.10.2011 за № 052370004002626.

21.12.2021 на виконання вимог суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та відділом Держкомзему у Теплицькому районі надано витребувані докази, а саме Поземельну книга на земельну ділянку кадастровий номер 0523786400030000376 від 04.10.2011; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 0523786400:03:000:0620 від 15.12.2021; запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 04.10.2011 № 052370004002626 кадастровий номер 0523786400:03:000:0376.

Також листом повідомлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0523786400:03:000:0620 утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 51 га (кадастровий номер 0523786400:03:000:0376) на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою Державної реєстрації земельної ділянки площею 5,6000 га (кадастровий номер 0523786400:03:000:0621) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яку було проведено 22.03.2018 та внесено відомості до Державного земельного кадастру.

В результаті досліджених доказів встановлено, що 19.05.2011 між Фермерським господарством «Магери В.В.» та Теплицькою райдержадміністрацією укладено договір оренди землі. Об`єктом оренди стала земельна ділянка загальною площею 51 га, з них під багаторічними насадженнями (сад) 51 га (п.п. 2 Договору).

Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.п. 8 Договору).

Передача земельної ділянки здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі (п.п. 20 Договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.п. 42 Договору).

Як вбачається з договору оренди землі, такий договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 04.10.2011, про що зроблено відповідний запис в Державному реєстрі за № 052370004002626 (а.с.93-94).

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, на момент звернення позивачів до відповідача із клопотанням (06.09.2021) так і на час прийняття оскаржуваного рішення 14 сесії 8 скликання Соболівської сільської ради від 23.09.2021 № 470, земельна ділянка площею 51 га перебувала у користуванні ФГ «Магери В.В.».

Окрім того, з наданих доказів судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0523786400:03:000:0620 площею 45,4 (на яку позивачі бажають отримати дозвіл) утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 51 га та співвідноситься з нею як частина цілого.

У свою чергу земельній ділянці площею 51 га було присвоєно кадастровий номер 0523786400:03:000:0376 і вказана земельна ділянка передана в оренду Фермерському господарству «Магери В.В.» за договором оренди від 19.05.2011 строком на 15 років.

Із наданого Головним управлінням Держгеокадастру листа від 22.11.2021 № 426/457-21 встановлено, що 22.03.2018 було проведено поділ земельної ділянки площею 51 га кадастровий номер 0523786400:03:000:0376 на дві окремі ділянки - перша площею 45,4 кадастровий номер 0523786400:03:000:0620, а друга - площею 5,6 га кадастровий номер 0523786400:03:000:0621 (а.с. 182). Як наслідок, раніше існуючий кадастровий номер 0523786400:03:000:0376 перенесено в архів Державного земельного кадастру.

Крім цього, судом досліджено Публічну кадастрову карту із використанням її розділів "Шари кадастру" та "Архівні ділянки", відомості якої підтверджують висновок про те, що ділянка з кадастровим номером 0523786400:03:000:0620 площею 45,4 га, яку бажають отримати позивачі, утворена в результаті поділу орендованої Фермерським господарством земельної ділянки площею 51 га (кадастровий номер 0523786400:03:000:0376), про що 22.03.2018 внесено відомості до Державного земельного кадастру.

Крім того, шляхом графічного накладання земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0376, що була передана у користування ФГ «Магери В.В.» та земельної ділянки щодо якої звернулися позивачі (кадастровий номер 0523786400:03:000:0620) теж встановлено, що бажана для позивачів земельна ділянка кадастровий номер 0523786400:03:000:0620 площею 45,4 га є частиною земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0376 площею 51 га, що перебуває в оренді ФГ «Магери В.В.».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів про відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про наявність у користуванні інших осіб спірної земельної ділянки, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.05.2020 по справі № 369/5489/18, відсутність реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель не позбавляє особу права користування земельною ділянкою, а лише впливає на порядок внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (п. 57).

Водночас судом досліджено відомості із Поземельної книги щодо земельної ділянки 0523786400:03:000:0376 площею 51 га, які є елементом відомостей Державного земельного кадастру та встановлено, що за нормами земельного законодавства яке було чинним раніше, 04.10.2011 року за ФГ ОСОБА_25 зареєстровано право оренди на цю земельну ділянку строком дії 15 років.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки позивачі звернулись із колективним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за рахунок частини земельної ділянки яка перебуває в оренді ФГ ОСОБА_25 , обов`язковою умовою отримання такого дозволу є згода землекористувача на вилучення з його користування земельної ділянки. Відсутність такого письмового погодження вказує на правомірність рішення відповідача від 23.09.2021 № 470 про відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому підстави для його скасування відсутні як і відсутні підстави для задоволення вимог зобов`язального характеру, що є похідними від вимог про скасування рішення.

Відповідна правова позиція в аналогічних правовідносинах була викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 816/1331/17.

Відтак, переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.