Постанова

від 14.06.2022 по справі 466/8176/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 466/8176/20

провадження № 61-3368св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Львівської обласної прокуратури, головного управління національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 26 січня 2021 року в складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року в складі колегії суддів Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Львівської обласної прокуратури, головного управління національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позов мотивував тим, що 16 лютого 2016 року в рамках кримінального провадження Личаківським ВП ГУНП у Львівській області йому було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України. Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім вироком Личаківського районного суду міста Львова від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 виправдано з підстав недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України. Вважає, що з 16 лютого 2016 року по 05 березня 2020 року він безпідставно перебував під слідством, що негативно позначилося на звичайному способі його життя, обмежувало соціальні зв`язки, для поновлення яких необхідно докласти значних зусиль. Вказував, що був обмежений у вільному пересуванні, не мав можливості належно використовувати та реалізовувати свої права.

З огляду на викладене просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 245 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, та 24 000 грн витрат на правову допомогу, понесених ним при розгляді кримінальної справи № 463/805/16-к.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2020 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 243 000 грн у відшкодування моральної шкоди; у задоволенні іншої частини позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 26 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, провадження в справі в частині вимог щодо стягнення 24 000 грн витрат на правову допомогу, надану ОСОБА_1 в межах розгляду кримінальної справи № 463/805/16-к, закрито.

Судові рішення про закриття провадження в справі в частині позовних вимог мотивовані тим, що питання розподілу процесуальних витрат учасників кримінального провадження підлягає вирішенню за правилами кримінального судочинства тим судом, що постановив виправдувальний вирок.

Аргументи учасників справи

У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що питання відшкодування процесуальних витрат, понесених підозрюваним чи обвинуваченим на захисника в кримінальному провадженні, не врегульоване нормами КПК України. Вказує, що правові позиції Великої Палати Верховного Суду, застосовані судами попередніх інстанцій, стосуються розподілу процесуальних витрат, понесених потерпілим у кримінальному провадженні. Натомість відшкодування витрат, понесених обвинуваченим (підсудним) на правову допомогу, передбачено положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що свідчить про безпідставне закриття судами провадження в справі в частині позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем у кримінальному провадженні.

У травні 2022 року від Львівської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди зробили правильний висновок про доцільність розгляду пред`явлених позивачем вимог про відшкодування витрат на правову допомогу за правилами кримінального судочинства, тобто тим судом, який ухвалив виправдувальний вирок. Вказує також, що позивач не надав доказів понесення ним витрат на правову допомогу в межах кримінального провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2022 року зазначено, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження в справі в частині пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог про відшкодування витрат, понесених ним як обвинуваченим (підсудним) на правову допомогу при розгляді кримінальної справи № 463/805/16-к, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що такі вимоги належить розглядати в порядку розподілу процесуальних витрат за правилами кримінального судочинства тим судом, який постановив виправдувальний вирок щодо відповідача.

При цьому суди послалися на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі №598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) та від 21 листопада 2018 року в справі 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), в яких містяться висновки про те, що КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком; питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України; якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані постанови прийняті в справах з відмінними від справи, що переглядається, обставинами. Зокрема, наведені правові висновки стосуються розподілу витрат на правничу допомогу, понесених потерпілим, який у випадку не вирішення питання розподілу процесуальних витрат судом кримінальної юрисдикції не вправі порушувати це питання шляхом пред`явлення позову до обвинуваченого за правилами цивільного судочинства.

Розподіл процесуальних витрат у кримінальному процесі врегульований у Главі 8 КПК України, в якій визначений обов`язок обвинуваченого щодо понесення витрат, пов`язаних з оплатою захисника. Чинним на момент виникнення спірних правовідносин кримінальним процесуальним законодавством установлено можливість стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого процесуальних витрат, зокрема, в разі ухвалення обвинувального вироку. При цьому відшкодування процесуальних витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, понесених обвинуваченим (підсудним) нормами КПК України не передбачено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі по тексту - Закон) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) судові витрати, інші витрати, сплачені громадянином, а також суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Висновок щодо можливості вирішення в порядку цивільного судочинства позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених підсудним у кримінальному провадженні, міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 07 лютого 2022 року в справі № 336/3604/20 (провадження № 61-13843св21), в якій зазначено, що підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу може бути лише відсутність документального підтвердження таких витрат та їх розрахунку.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для закриття провадження в справі в частині позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у межах розгляду кримінальної справи, який завершився постановленням виправдувального вироку, що пред`явлені в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 26 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року скасувати, справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду міста Львова від 26 січня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков