Постанова

від 14.06.2022 по справі 577/3414/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м.Суми

Справа №577/3414/21

Номер провадження 22-ц/816/580/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач Фермерське господарство «Дейнека А.П.»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне сільськогосподарське підприємство «Глорія»,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Дейнека А.П.»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2022 року в складі судді Рідзевської І.О., ухвалене в м. Конотоп, повний текст якого складено 24 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2021 року Фермерське господарство «Дейнека А.П.» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Глорія», треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, в якому з урахуванням змінених позовних вимог, просило визнати переважне право ФГ «Дейнека А.П.» на строкове платне володіння і користування (оренду земельною ділянкою № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3,4620 га, починаючи з 01 січня 2019 року; перевести на ФГ «Дейнека А.П.» права та обов`язки наймача за договором оренди землі б/н від 09 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ПСП «Злагода» (правонаступником якого є ПСП «Глорія») на підставі якого право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161 зареєстровано 09 лютого 2021 року за ПСП «Злагода» (правонаступником якого є ПСП «Глорія»), номер запису про інше речове право 40461712.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 квітня 2021 року на адресу ФГ «Дейнека А.П.» надійшов лист ПСП «Злагода» від 07 квітня 2021 року № 44, з якого позивач дізнався, що ПСП «Злагода» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3,4620 га з ОСОБА_1 . Вказана земельна ділянка розташована у масиві земель сільськогосподарського призначення, право користування істотною частиною якого належить ФГ «Дейнека А.П.». За попередніми розрахунками площа масиву складає 166,8963 га, з яких в оренді ФГ «Дейнека А.П.» перебуває 140,8427 га, що складає 84,39 % загальної площі земель масиву. Вказаний договір укладений після набрання чинності відповідним законом. Це також вказує на невизнання та порушення переважного права ФГ «Дейнека А.П.», як орендаря істотної частини вказаних масивів з боку відповідача. Земельна ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3,4620 га, станом на дату укладання та набуття чинності оспорюваного правочину, використовується ФГ «Дейнека А.П.» на підставі договору оренди невитребуваних та неуспадкованих земельних ділянок (паїв) від 22 жовтня 2013 року (зареєстрований Дептівською сільською радою 23 жовтня 2013 року за № 9) з додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2019 року. ФГ «Дейнека А.П.» належним чином виконувало усі умови цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувало орендну плату. Станом на дату подання позову, договір № 9 є чинним, жодних повідомлень, передбачених ч. 3 ст. 148-1 ЗК України про оформлення спадщини/або ініціатив щодо розірвання або зміни умов цього договору в частині об`єкту оренди від відповідача не надходило. Отже, ФГ «Дейнека А.П.» станом на дату укладання та набуття чинності оспорюваних правочином та на теперішній час, правомірно використовує земельну ділянку № НОМЕР_1 року з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог ФГ «Дейнека А.П.» відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ «Дейнека А.П.», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 не виконала свій обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 1481 Земельного кодексу України, а саме не повідомила землекористувача ФГ «Дейнека А.П.» рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручила йому особисто під розписку про набуття нею права власності на свою земельну ділянку.

Зазначає, місцевий суд у своєму рішенні дійшов висновку, що 15 липня 2021 року між ФГ «Дейнека А.П.» та ПСП «Злагода» укладено договір обміну земельними ділянками від 15 липня 2021 року, який добровільно підписаний, скріплений печатками сторін, тому є діючим. На думку апелянта, суд першої інстанції дав неправильну оцінку таким доказам, зробивши невірний висновок щодо чинності даного договору обміну. Підсумовуючи зазначене, приходить до висновку, що місцевий суд дійшов невірного висновку про відсутність у позивача порушення його прав та інтересів, посилаючись на договір обміну, який є неукладеним з правової точки зору.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне сільськогосподарське підприємство «Глорія» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПСП «Глорія» - адвоката Сірого А.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2013 року між Дептівською сільською радою Конотопського району Сумської області та Фермерським господарством «Дейнека А.П.» було укладено договір оренди земельної ділянки (не витребувані земельні частки), до якої входила земельна ділянка з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3,4620 га, яка розташована на території Дептівської сільської ради Конотопського району Сумської області строком на 10 років (зареєстрований Дептівською сільською радою 23 жовтня 2013 року за № 9) з додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2019 року та з додатковою угодою № 2 від 29 березня 2019 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серії НМВ № 636447 від 30 жовтня 2010 року ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3,4620 га після смерті ОСОБА_2 . Після чого зареєструвала право власності на вищевказану земельну ділянку, як не витребуваний пай, на підставі рішення органу місцевого самоврядування Попівської сільської ради від 29 січня 2021 року (т. 1 а.с. 54-55, 56-57).

Рішенням Попівської сільської ради від 29 січня 2021 року Про Затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва затверджено технічну документацію та виділено ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну ділянку з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161 (т. 1 а.с. 98).

Набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв та яку було виділено з єдиного земельного масиву.

09 лютого 2021 року, будучи власницею даної земельної ділянки (кадастровий номер 5922082600:02:001:0161), уклала договір оренди землі з ПСП «Злагода» строком на 10 років (т. 1 а.с. 93-97).

Державна реєстрація речового права здійснена 05 лютого 2021 року (т. 1 а.с. 100).

Даний договір недійсним в установленому законом порядку не визнано.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФГ «Дейнека А.П.», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що права позивача порушені, тобто позивач не довів своїх позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

В статях 1, 5 Закону України «Про оренду землі» закріплені аналогічні положення.

Частина 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України «Про оренду землі».

Земельним законодавством визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» № 2498-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, главу 5 Земельного кодексу України доповнено статтею 37-1.

Згідно ч. 4 ст. 37-1 Земельного кодексу України особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Вищезазначеним Законом № 2498-VІІІ від 10 липня 2018 року Закон України «Про оренду землі» доповнено статтею 8-2.

Відповідно до частини третьої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується (частина четверта статті 8-2 Закону України «Про оренду землі»).

Звідси для реалізації права оренди земельної ділянки згідно з нормами статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки із листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

Отже, маючи намір укласти договір оренди землі істотний землекористувач має повідомити про це орендодавця та надіслати останньому лист-пропозицію про укладення договору оренди.

При цьому, саме за наявності пропозицій двох або більше осіб, які бажають укласти договір оренди земельної ділянки, в тому числі зазначеного землекористувача масиву земель сільськогосподарського призначення, переважне право буде мати такий землекористувач.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач реалізував своє право, в тому числі переважне, на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, звернувшись до власника земельної ділянки із відповідним листом-пропозицією.

Отже, враховуючи, що позивач не звертався до власника земельної ділянки із пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення переважного права позивача на укладення договору оренди.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 923/928/20.

Також місцевий суд вірно вказав, що предметом договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2013 року, укладеного між ФГ «Дейнеко» та Дептівською сільською радою Конотопського району Сумської області була земельна ділянка, як не витребувана земельна частка (пай). Після набуття права власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, її статус змінився.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

05 лютого 2021 року була проведена реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Договір оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2013 року вважається припиненим з моменту реєстрації права власності ОСОБА_1 , тобто з 05 лютого 2021 року.

Укладаючи вказаний договір оренди земельної ділянки (не витребуваної частки (паю), позивач повинен був усвідомлювати ризик припинення права оренди у будь-який момент, а тому повинен самостійно контролювати статус цих земельних ділянок, у тому числі, з метою припинення орендних взаємовідносин та недопущення ситуації, що склалася (проведення посівних робіт та неможливість зібрати врожай). А тому усі негативні наслідки, пов`язані з такими ризиками, несе сторона правочину, яка їх передбачала і на них погодилась.

Пунктом 8 вищевказаного договору від 22 жовтня 2013 року передбачено, що договір припиняє свою дію у разі появи власника на орендовану земельну ділянку, за таких обставин у позивача відсутнє суб`єктивне право чи інтерес, що підлягає захисту.

В цьому випадку даний договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки.

ЗУ «Про оренду землі» перебачає, що укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 312/275/17.

Судом першої інстанції було встановлено, що 15 липня 2021 року між ФГ «Дейнека» та ПСП «Злагода» укладено договір обміну земельними ділянками від 15 липня 2021 року, який добровільно підписаний, скріплений печатками сторін та є діючим. Згідно пункту 1.1 договору обміну та акту прийому-передачі земельної ділянки від 15 липня 2021 року ПСП «Злагода» передало, а ФГ «Дейнека А.П.» прийняло в строкове безоплатне користування спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3,4620 га. На виконання п.п. 2.1-2.2 договору обміну, ФГ «Дейнека А.П. сплатило ПСП «Злагода» орендну плату за користування спірною земельною власністю» (т. 1 а.с. 109-115).

Місцевий суд вірно зазначив, що ФГ «Дейнека А.П.», укладаючи та виконуючи умови діючого договору обміну спірною земельною ділянкою, визнав відсутність порушення своїх прав та інтересів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 не виконала свій обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 1481 Земельного кодексу України, а саме не повідомила землекористувача ФГ «Дейнека А.П.» рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручила йому особисто під розписку про набуття нею права власності на свою земельну ділянку, не заслуговують на увагу та колегія суддів апеляційного суду зазначає, що до даних спірних відносин не підлягають застосуванню норми ст. 1481 Земельного кодексу України, оскільки матеріалами справи підтверджується та судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку у власність у порядку спадкування права на не витребувану частку (пай), тому на неї не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, як передбачено ч. 3 ст. 1481 Земельного кодексу України, оскільки вказаного власника до витребування вказаного паю не було.

Невитребувана частка (пай) та сформована земельна ділянка відповідно до чинного законодавства із присвоєнням кадастрового номеру та виділенням на місцевості, не є ідентичними об`єктами. Попівська сільська рада, надаючи позивачу в оренду право користування невитребуваними паями, не є власником не витребуваних паїв в розумінні об`єктів нерухомого майна земельних ділянок, виділених на місцевості, оскільки вказані паї не мають статусу земельної ділянки, на яку можуть розповсюджуватися будь-які форми власності.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність у позивача порушення його прав та інтересів, посилаючись на договір обміну, який є неукладеним з правової точки зору, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1. договору обміну та акту прийому-передачі земельної ділянки від 15 липня 2021 року ПСП «Злагода» передало, а ФГ «Дейнека А.П.» прийняло в строкове користування спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5922082600:02:001:0161, площею 3, 4620 га.

В свою чергу, на виконання умов договору обміну ФГ «Дейнека А.П.» на підставі рахунків на оплату № 1, 2 від 04 серпня 2021 року до договору обміну від 15 липня 2021 року сплатило 05 серпня 2021 року ПСП «Злагода» плату за надання послуг користування, в тому числі спірною земельною ділянкою.

Таким чином, апелянт підтвердив власним виконанням договір обміну, який в апеляційній скарзі він ставить під сумнів.

Отже, договір обміну спірною земельною ділянкою є дійсним, чинним з дати його укладання сторонами 15 липня 2021 року та відтоді, коли здійснено прийом-передачу спірної земельної ділянки, а 05 серпня 2021 року в рахунок договору обміну відбулась сплата позивачем грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, договір обміну земельними ділянками від 15 липня 2021 року не підлягає державній реєстрації, а тому посилання апелянта в апеляційній скарзі з цього приводу на ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України є безпідставним.

Оскільки апелянт наразі безперешкодно користується спірною земельною ділянкою і це не спростовується ФГ «Дейнека А.П.», то не вбачається підстав для захисту його порушених прав.

Таким чином, суд першої інстанції повністю з`ясувавши фактичні обставини справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність кожного доказу окремо, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ФГ «Дейнека А.П.», укладаючи та виконуючи умови діючого договору обміну спірною земельною ділянкою, визнало відсутність порушення своїх прав та інтересів.

За встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФГ «Дейнека А.П.», оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його прав.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що мотивовані висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та на підставі позицій сторін, висловлених в суді першої інстанції, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, і які були обґрунтовано спростовані. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З огляду на наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Дейнека А.П.» залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 16 червня 2022 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук