Рішення

від 15.06.2022 по справі 183/3008/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3008/21

№ 2/183/966/22

16 червня 2022 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач, від імені якої діє адвокат Ямковий В.Ф., звернулася до суду з позовом до ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (надалі за текстом відповідач 1) та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» (надалі за текстом відповідач 2), в якому просить розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,9500 га (кадастровий номер 1223281000:02:007:0115) без номеру від 26 березня 2004 року, з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді від 13 липня 2009 року, Додатковій угоді про зміну сторони в зобов`язанні від 26 серпня 2016 року, Додатковій угоді від 28 жовтня 2016 року та у Додатковій угоді №б/н від 29 березня 2018 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське».

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року, вона є власницею земельної ділянки площею 2,9500 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0115, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яку успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 березня 2004 року між спадкодавцем - ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, у відповідності до якого ОСОБА_2 надав відповідачеві 1 в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9500 га.

Між сторонами з метою продовження строку дії договору оренди та зміни розміру та порядку нарахування орендної плати укладалися додаткові угоди, а також погоджено заміну первісного орендодавця на його правонаступника, яким є позивач. Так, 28 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачем 1 укладено Додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн. за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га, на підставі заяви Орендодавця; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року.

29 березня 2018 року між позивачем та відповідачами укладено Додаткову угоду відповідно до якої відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди. Також сторонами погоджено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн. за рік оренди, а також Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі поданої письмової заяви.

У зв`язку з наведеним, позивач зазначає, що в спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

На момент звернення позивача до суду відповідачі так і не провели в повній мірі розрахунок за оренду землі в грошовій формі з урахуванням індексації вартості земельної ділянки за період з 2017 по 2020 рік, у останніх існує заборгованість із виплати орендної плати, що свідчить про системність несплати в повному обсязі орендної плати за договором оренди. Відповідачами у період з 2017 по 2020 рік включно, взагалі не виконуються взяті на себе зобов`язання щодо безкоштовної поставка 1 тони грубих кормів (соломи) до садиби Орендодавця, а також не надаються послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 та (оранка та культивація).

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині невиплати орендної плати в натуральній та відробітковій формах за 2017-2020 рр., а також несвоєчасної та неповної сплата орендної плати в грошовій, позивач просить задовольнити позов та розірвати договір оренди.

Ухвалою судді від 12 травня 2021 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 26 серпня 2021 року, за клопотанням представника позивача, зобов`язано відповідача 2 надати суду, зокрема, належним чином засвідчену копію договору оренди земельної ділянки від 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» та додаткової угоди від 2009 року до Договору оренди. Однак, ухвала суду про витребування доказів відповідачем не виконана.

Не погоджуючись із позовними вимогами відповідач 2 подав «письмові пояснення», які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в яких зазначив, що ТОВ «АП «Придніпровське», як новий орендар, набуло права оренди спірної земельної ділянки у 2018 році та сплачувало позивачеві орендну плату: за 2018 рік у сумі 8 618 грн., за 2019 рік 8 570 грн., за 2020 рік 9 246 грн., за 2021 рік 8 550,91 грн., тобто у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за період з 2018 по 2021 рік. Посилаючись на п.4.1. Додаткової угоди від 05.04.2018, яким не передбачено обов`язку орендаря проводити безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснення безкоштовної оранки та культивації присадибної ділянки, зазначив, що позивач в період з 2018-2020 років не звертався до відповідача із письмовими заявами про надання таких послуг. До позову також позивачем не надано доказів подання таких заяв відповідачеві або відмови останнього надання послуг з оранку, культивації та безкоштовної поставки соломи до садиби позивача. Таким чином, відповідач не порушував умови Договору оренди земельної ділянки, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, в частині посилання позивача на наявність заборгованості з орендної плати у 2017 року, наполягав на застосуванні строків позовної давності, в розумінні ч.3 ст. 267 ЦК України.

У відповіді на «письмові пояснення відповідача», яка надійшла на адресу суду 11 жовтня 2021 року, представник позивача серед іншого зазначає, що процедура подання заяв на обробіток земельної ділянки та поставки соломи не передбачає їх реєстрацію відповідачами. Звертаючись на пряму до відповідача 2 з такими заявами, позивачеві було відмовлено у їх прийнятті, мотивуючи необхідністю їх направлення засобами поштового зв`язку, тобто відповідачем навмисно створені несприятливі умови для реалізації права орендодавців. Зазначив, що у власності позивача перебувають три земельні ділянки, які передані відповідачеві у користування на праві оренди, з кадастровим номером 1223281000:02:007:0115; 1223281000:02:007:0116; 1223281000:02:007:0117, останні дві не є предметом розгляду у цій справі, а тому докази, на які посилається відповідач не стосуються предмету позову, оскільки вони мають посилання на інший договір, а тому є неналежними. Також зазначив, що подані відповідачем докази за 2020 рік про сплату 2 246,00 грн. не можуть бути враховані як докази в рахунок виплати орендної плати за спірним договором, оскільки не містять посилання на конкретний договір оренди однієї із трьох належних позивачеві земельних ділянок. Зокрема, звернув увагу на платіжне доручення № 1412513255 від 10.06.2021 року на суму 25652,91 грн., яке не є предметом судового розгляду, оскільки вимоги заявлені за період 2017-2020 роки. Також представник позивача наполягав на тому, що із поданих відповідачем 2 доказів виплати позивачеві орендної плати у грошовій формі за період з 2018 року по 2020 рік включно, підтверджується сплата орендної плати на загальну суму 7 070,00 грн., замість передбаченого розміру 24 348,33 грн., що підтверджує доводи позивача в частині несвоєчасної та неповної виплати відповідачем 2 орендної плати за договором (а.с.98-104).

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача 1 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно, належним чином. Причини неявки суду не відомі. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник відповідача 2 у судове засідання повторно не з`явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що в країні введено особливий правовий режим воєнного стану, місцезнаходження товариства віддалене від місцезнаходження суду, у Товариства обмежені ресурси пального, пересування громадян та транспорту в умовах воєнного стану стає загрозою для життя та здоров`я людей.

Однак, суд вважає посилання представника відповідача-2 на запровадження воєнного стану як обставину, яка перешкоджає явці у судове засідання, безпідставними, оскільки на території Новомосковського району Дніпропетровської області, активні бойові дії не ведуться. Посилання представника відповідача на те, що явка у судове засідання може загрожувати його життю суд вважає такими, що вчинені з метою затягування розгляду справи, оскільки справа перебуває у провадженні суду більше одного року, а із семи підготовчих та судових засідань представник відповідача з`явився у два засідання. Стосовно посилань на обмеженість доступу до пального, то представник відповідача не позбавлений права заявляти клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на те, що відповідач 2 у письмовій формі висловив свою позицію щодо розв`язання спору та подав докази, які вважав за необхідне, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними письмовими доказами.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, ч. 5, ч. 7 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є дата складання повного судового рішення 16 червня 2022 року.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2015 року, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., зареєстровано в реєстрі за № 2-1315 належить земельна ділянка загальною площею 2,9500 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0115, яку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. (а.с.18).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 26 березня 2004 року спадкодавець позивача - ОСОБА_2 передав вищевказану земельну ділянку у строкове платне користування відповідачу 1 на підставі Договору оренди земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №129814912 від 05.07.2018 (а.с.27). З витягу вбачається, що до вказаного договору сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, зокрема 13.07.2009, 26.08.2016, 28.10.2016, 29.03.2018.

Так, 26 серпня 2016 року між позивачем, як спадкоємцем ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма "Олімпекс-Агро" було укладено додаткову угоду про заміну сторони в зобов`язані до Договору оренди без номеру та дати щодо земельної ділянки площею 2,9500 га (кадастровий номер 1223281000:02:007:0115), згідно з яким позивач виступила в якості нового орендодавця земельної ділянки за основним договором (а.с.20).

28 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачем 1 укладено Додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн. за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га, на підставі заяви Орендодавця; строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (а.с.21-23).

29 березня 2018 року між позивачем, ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та додаткової угоди від 28 жовтня 2016 року. Відповідно п. 1 даної Додаткової угоди від 29 березня 2018 року - зі згоди позивача, (яка виражається шляхом підписання даної Угоди), відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди. Також було вирішено змінити п. 2.5, 3.1, 4.1 Договору оренди землі виклавши його в новій редакції:

За пунктом 4 Додаткової угоди від 29 березня 2018 року - Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн., а також Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем (а.с.25).

Докази виплати орендної плати у грошовій формі за 2017 рік в матеріалах справи відсутні.

Також, в матеріалах справі відсутні докази виплати орендної плати у натуральній формі шляхом поставки 1 тони соломи до садиби позивача жодним з відповідачів взагалі за період з 2017 по 2020 рік.

Стосовно виплати орендної плати у грошовій формі за 2018-2020 роки, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності позивача, окрім спірної земельної ділянки, перебувають ще дві земельні ділянки, які передані на праві оренди у користування відповідачів (а.с.111,113,114,116-118,121,124), тобто окрім спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:007:0115, існують правовідносини, пов`язані з орендою ще двох земельних ділянок з кадастровим номером 1223281000:02:007:0116 та 1223281000:02:007:0117, розташованих на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В матеріалах справи наявні докази виплати орендної плати за спірним договором оренди у грошовій формі ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» за 2018 рік у розмірі 871 грн., 1500 грн. (а.с.74,79). У поданих відомостях на виплату готівки наявні по три записи про виплату коштів ОСОБА_1 , що відповідає кількості земельних ділянок, власником яких є позивач та які вона передала в оренду відповідачам. У вказаних відомостях, у графі «договір» відображені номери 115,116 та 117, які відображають останні три цифри кадастрових номерів земельних ділянок, належних позивачу, відтак вони є належними доказами сплати орендної плати.

Подану відповідачем відомість на виплату готівки №1666 від 03.07.2018 (а.с.75,81,85), відомість на видачу кукурудзи від 02.10.2018, 13.11.2019 (а.с.82,83), платіжне доручення від 21.12.2020, 05.11.2020 (а.с.86,87) суд не приймає як доказ виплати орендної плати за користування спірною ділянкою, оскільки з них неможливо встановити за яким договором, з трьох укладених з позивачем, було здійснено відповідні виплати.

Платіжне доручення від 10.06.2021 року містить інформацію про призначення платежу орендна плата за 2021 рік, що не стосується предмета доказування у цій справі, оскільки як на підставу позовних вимог позивач посилається на невиплату орендної плати за 2017-2020 роки. Крім того, виплата коштів у сумі 25 652,91 грн. також не містить відомостей про те, за користування якою земельною ділянкою сплачуються кошти. Зазначений доказ не є підтвердженням факту належного виконання зобов`язань щодо виплати орендної плати у грошовій формі протягом спірного періоду.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним та встановленим факт несвоєчасної та не у повному обсязі виплати орендної плати у грошовій формі, а також факт невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формах.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди від 29 березня 2018 року, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21,22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент підписання додатку до договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №650/628/19-ц зроблено висновок, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме систематична невиплата у повному обсязі в обумовлені договором строки орендної плати у грошовій формі є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів сторін про виконання зобов`язань за договором оренди у натуральній та відробітковій формі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідачем не здійснено поставку соломи до садиби орендодавця, а також не здійснено оранку та культивацію присадибної ділянки, що відповідачем не заперечується, зазначаючи, що це не є обов`язковим з огляду на відсутність письмової заяви орендодавця.

Проте, п.4.3 додаткової угоди від 29 березня 2018 року, сторони домовились внести зміни в абзац 4 п.4.1 додаткової угоди від 28 жовтня 2016 року, розділу «Орендна плата» та викласти його в наступній редакції: «4.1. За користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5% від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 8116,11 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря, на підставі поданої письмової заяви орендодавцем».

Зі змісту договору, укладеного сторонами, вбачається, що орендар не брав на себе обов`язок здійснювати безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця, безумовно та за відсутності заяви орендодавця. Виникнення такого обов`язку сторони обумовили наявністю поданої письмової заяви орендодавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані представником позивача заяви на здійснення поставки соломи, обробітку присадибної земельної ділянки (оранку та культивації) за 2018, 2019, 2020 роки (а.с.106,107,108) не є доказом подання їх відповідачеві, оскільки не містять жодних відміток чи інших доказів їх отримання відповідачем.

З доводами представника позивача про усталену процедуру подання таких заяв без реєстрації суд не погоджується, оскільки вони не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Суд вважає, що діючи розумно і добросовісно позивач не позбавлений був можливості подати такі заяви засобами поштового зв`язку вже після першого випадку невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формі, яка з його слів мала місце починаючи з 2017 року.

Відтак, з огляду на відсутність доказів подання відповідних письмових заяв орендарю, суд вважає недоведеним факт невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формах. Проте, зазначене не спростовує вищенаведених висновків суду про систематичну невиплату орендної плати у грошовій формі, що є достатньою підставою для розірвання спірного договору оренди.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, стосовно наслідків невиплати орендної плати у натуральній та відробітковій формі, оскільки правовідносини сторін у даній справі, відрізняються від правовідносин у наведеній представником позивача справі, у якій Верховний Суд встановив, що «такі звернення не передбачені умовами договору» , а відтак правовідносини у справах не є подібними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позов пред`явлено до двох відповідачів. Судом встановлено факт систематичності невиплати орендної плати та порушення прав позивача саме відповідачем 2. Крім того, на час розгляду справи позивач перебуває в орендних правовідносинах саме з відповідачем 2, відтак судові витрати підлягають стягненню з відповідача 2.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачі у даній справі не заявляли про неспівмірність витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги, акт наданих юридичних послуг, попередній розрахунок надання послуг адвокатом із детальним викладенням виду та вартості послуг (а.с. 45-50).

Враховуючи складність справи, кількість судових засідань, кількість і зміст поданих представником позивача процесуальних документів, з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд, з урахуванням вимог співмірності і розумності, вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позов про розірвання договору оренди, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,9500 га кадастровий номер 1223281000:02:007:0115, без номеру від 26 березня 2004 року, з урахуванням змін, викладених у Додатковій угоді від 13 липня 2009 року, Додатковій угоді про заміну сторони в зобов`язанні від 26 серпня 2016 року, Додатковій угоді від 28 жовтня 2016 року та у Додатковій угоді № б/н від 29 березня 2018 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн., а разом 10908 (десять тисяч дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул.Українська, 10;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», код ЄДРПОУ 41102163, місцезнаходження: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Голубівка, вул.Українська, 10

Повне судове рішення складено і підписано 16 червня 2022 року .

Суддя Оладенко О.С.