Рішення

від 08.06.2022 по справі 723/304/16-ц

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/304/16-ц

Провадження № 2/723/25/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 червня 2022 року Сторожинецький районний суд

Чернівецької області

в складі головуючої судді Дячук О.О.

при секретарі Яворській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства «Світвуд Україна», третьої особи ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд з позовом до приватного підприємства «Світвуд Україна», третьої особи ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовують слідуючими обставинами.

02 листопада 2012р. між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Світвуд Україна» в особі директора Богачова Юрія Валерійовича було укладено договір позики, предметом якого було передання грошових коштів у власність відповідача. За даним договором приватне підприємство «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_3 взяло в борг у позивачів кошти у сумі 42270 доларів США, що підтверджується розпискою. Відповідач гроші позивачам не повернув.

Враховуючи вищевказані обставини, позивачі просять постановити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь борг за договором позики в розмірі 42270(сорок дві тисячі двісті сімдесят) доларів США, відсотки як винагороду за користування коштами та стягнути судові витрати.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги змінила просить стягнути з відповідача борг по розписці у розмірі 42270 доларів США, 2% винагороди у розмірі 2958.90доларів США, 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3710.19 доларів США. Підтримала раніше подані нею письмові пояснення в обґрунтування позовним вимог та підтримала подані пояснення в частині розрахунку 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України та розміру процентів за користування коштами згідно договору позики за період з 02.11.2012р. по 28.02.2013р..

Відповідач, його представник у судове засідання не з`явилися, від директора приватного підприємства «Світвуд Україна» надійшли письмові пояснення у яких остання зазначила, що під час допиту в якості свідка колишнього директора підприємства ОСОБА_3 встановлено, що жодних коштів від позивачів він не отримував, не знав та ніколи не бачив ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 . Документів з назвою « Расписка » як директор ПП «Світвуд Україна» не підписував.

В період часу з 01.01.2011 по 31.12.2012 гроші в сумі, яку хочуть стягнути з ПП «Світвуд Україна», на рахунки підприємства не вносилися та не перераховувалися, що підтверджується виписками з рахунку.

ОСОБА_3 не мав повноважень, наданих засновником (власником) підприємства, на отримання позики від жодних осіб в розмірі, що перевищує 10000 гривень. Згода на укладення договорів, сума яких перевищувала 10000 грн. повинна надаватися виключно рішенням Засновника ПП «Світвуд Україна». ОСОБА_3 , допитаний як свідок судом, підтвердив це в своїх поясненнях.

ОСОБА_3 повідомляв суду, що разом з ОСОБА_4 знімав офіс та ОСОБА_4 мав доступ до документів, печаток та чистих бланків з підписами ОСОБА_3 та печатками ПП «Світвуд Україна», а тому міг скористатися цим. ОСОБА_3 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами щодо вчинення ОСОБА_4 крадіжок, а також щодо пошкодження та знищення його майна.

Вважає, що покази надані ОСОБА_4 , який був допитаний як свідок є суперечливими та не можуть доводити обставини, час передачі коштів, суму та умови, на яких вони були передані. ОСОБА_4 пояснював суду, що ОСОБА_3 був непорядною особою, з яким він співпрацював з 2009 року по 2011 рік та останній весь цей час брав і не віддавав кошти, обманював його та використовував. Попри постійний обман та недовіру ОСОБА_6 попросив колишню дружину та сина позичити в 2011 році, коли останні приїздили в Україну, гроші ОСОБА_3 , які до моменту передачі грошей не були в Україні та не знали особисто ОСОБА_3 .. Такі пояснення свідка викликають об`єктивний сумнів в правдивості показів та в правдивості факту надання в позику коштів малознайомими особами ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) малознайомій особі ( ОСОБА_9 ) з негативною репутацією.

Зазначає, що свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що ОСОБА_3 «заставили написать расписку друзья из Києва, сам би он ее никогда не написал». Отже, свідок стверджував, що вона була написана під тиском, що виключає вільне волевиявлення сторін.

При цьому ні з пояснень свідка ОСОБА_4 , який неодноразово зазначав, що кошти зичили саме ОСОБА_3 , ні з розписки не слідує, що кошти передавалися саме приватному підприємству «Світвуд Україна».

Під час допиту свідок ОСОБА_4 зазначив, що кошти він позичав ОСОБА_10 як фізичній особі, а не як директору ПП «Світвуд Україна», передача коштів зі слів свідка відбулася у ОСОБА_3 дома (а не в офісі на роботі), гроші передавалися ОСОБА_3 та його дружині (яка жодного відношення не мала до ПП «Світвуд Україна» та стала директором підприємства тільки в березні 2017 року). Тому з пояснень слідує, що кошти могли бути передані, хоча такого не було, ОСОБА_3 як фізичній особі, а не за договором позики, укладеним між фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 га юридичною особою ПП «Світвуд Україна».

Вважає, що надана представниками позивачів розписка не містить усіх необхідних ознак, щоб вважатися належним доказом укладення між сторонами договору та підтверджувати право вимоги позивачів на стягнення боргу саме з ПП «Світвуд Україна».

З розписки неможливо достеменно встановити хто з осіб, які її підписали, є позичальником, хто є позикодавцем та кому необхідно повернути грошові кошти, за яких обставин, де та ким конкретно передавалися та ким отримувалися кошти.

Згідно розписки з одного боку станом на 02.11.2012 ПП «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_3 та партнера ОСОБА_4 отримала (так в документі) 42270 доларів США, з іншого боку вказану суму тобто 42270 доларів США може отримати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 або ОСОБА_13 . Вищевказана сума отримана повністю, що засвідчується особистими підписами.

В розписці не вказано ким конкретно отримана вищевказана сума, проте згідно тексту та змісту розписки її могли отримати як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 , так і ОСОБА_11 , так і ОСОБА_12 , так і ОСОБА_13 , що засвідчено підписами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Розписка складена в двох примірниках по одному кожній стороні, проте хто є цими двома сторонами з тексту розписки незрозуміло та чому в двох, а не в трьох чи чотирьох примірниках також не зрозуміло.

Розписка підписана ОСОБА_3 , тобто особою жіночої статі (так в розписці).

В розписці значиться дата, станом на яку кошти нібито були отримані, проте відсутня дата складання розписки. В розписці вказано, що повернення коштів повинно відбутися не пізніше 28.02.2013, але не вказано, що саме ПП «Світвуд Україна» зобов`язується повернути кошти, отримані в позику.

Вважає, що вказана розписка за своєю правовою природою є нікчемною, оскільки з неї неможливо встановити хто, коли і де конкретно отримав кошти в позику, хто та кому повинен їх повернути, де, коли і ким складалася розписка.

Щодо висновку експертизи, вважає його неспроможнім, та просить суд не брати його до уваги при прийнятті рішення, оскільки експертами помилково досліджувалася літера ОСОБА_28 в підписі та прізвищі, в той час як прізвище та підпис ймовірного підписанта не містять літери ОСОБА_28, натомість містять літеру «Б» ( ОСОБА_9 ).

Враховуючи вищенаведене просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився.

Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача, його представника на підставі наданих суду матеріалів справи.

В судовому засіданні встановлено, що 02 листопада 2012р. між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір позики, предметом якого було передання грошових коштів у власність відповідача. За даним договором приватне підприємство «Світвуд Україна» в особі директора ОСОБА_3 та партнера ОСОБА_4 отримала (так в документі) 42270 доларів США. Вказану суму тобто 42270 доларів США може отримати ОСОБА_11 , ОСОБА_12 або ОСОБА_13 . Вищевказана сума отримана повністю, що засвідчується особистими підписами.

Відповідач повинен був повернути гроші не пізніше 28.02.2013р. з винагородою 2 % за кожен місяць користування грошима, проте гроші позивачам не повернув,що вбачається із-за наявності в позивачів зазначеної розписки.

ОСОБА_3 в якості свідка у суді пояснив, що у 2010-2011рр. засновником ОСОБА_14 (його рідною сестрою по матері) було зареєстровано підприємство «Світвуд» в с.Верхні Петрівці з діяльністю по переробці лісу. Він був його директором. Посередником між підприємством «Світвуд» та ринком збуту був ОСОБА_4 , підприємство користувалося послугами останнього. ОСОБА_4 не відносився до підприємства, але надавав за плату послуги посередника. ОСОБА_4 казав, що має великі статки в Ізраїлі і пропонував свої внески в спільні послуги, але запропоновані умови були не вигідні. З часом підприємство стало не рентабельним і він звільнився 03.04.2017р.. У нього як у директора з ОСОБА_6 виникли непорозуміння, постійно збільшувалася комісійна нагорода, у них виникла неприязна ситуація. Йому і його рідним почали погрожувати. 08.03.2016р. був спалений його автомобіль. В приміщенні Шевченківського суду йому ОСОБА_6 погрожував, у нього є кримінальне угрупування, адвокатом є Івасюк Ігор. ОСОБА_6 або його жінка підробили договір позики, було три цивільні провадження, де фігурували підроблені документи. Статутний капітал «Світвуд» складав 10-20000гривень, він не мав повноважень отримати позику в сумі 42270 доларів, ніхто йому це не дозволив. Вказаний правочин він не підписував, побачив його тільки коли прийшли документи з Сторожинецького суду. По перетину кордону позивачі були в Україні у 2011р., а в 2012р. коли була підписана розписка їх на Україні не було, він також не перебував за кордоном. Вказує, що спочатку було подано іншу розписку, ксерокопію, а вже через 2-3 місяці з?явився інший правочин на фірмовому бланку, стилістика цих правочинів відрізняється від пізніше поданої, в якої вже є оригінал, велика різниця в часі. Позивачі - це колишня дружина та син ОСОБА_4 . ОСОБА_4 мав доступ до печаток та документів «Світвуд», оскільки останній з ним користувався одним кабінетом, однією технікою. Він часто їздив по Україні у відрядження, укладав договори, у цей час, щоб підприємство працювало він залишав бланки з його підписом та з печаткою, оскільки необхідно було проводити банківські та інші операції. Коли виникала необхідність то ОСОБА_4 такими бланками користувався. Його підпис складається з початкових букв імені та прізвища, а саме ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Розписку, яка є в матеріалах справи ним ніколи не підписувалася і він не вчиняв в такому стилі підпис. Жодного бланку, де би містився його підпис з печаткою, а поряд знову його підпис не було. Вказує, що він ніколи не брав позику ні готівкою ні переказом і ніколи не спілкувався з ОСОБА_6 по цьому питанню. Бланк на якому міститься розписка відрізняється по інформації, інший розмір шрифту, не зазначені телефони. Підпис візуально схожий з його підписом, але він розписку не підписував. З ОСОБА_4 він співпрацював 7 років, йому відомо що останній позичав гроші у родичів в Ізраїлі, був засновником 5 фірм по переробці лісу. У 2012р. він не брав гроші в такій сумі, вказана розписка була набрана іншою людиною на іншому принтері, один з підписів може і належить йому, який він ставив на бланку, який залишав у столі, але інший підпис на цьому бланку зовсім не його, він не міг підписуватись підписами, які докорінно відрізняються.

ОСОБА_4 в якості свідка в суді пояснив, що ОСОБА_3 був з ним у хороших відносинах, у період з 2009р. по 2011р. працював у нього директором, оскільки знав систему таможні та оподаткування. Їх познайомив ОСОБА_18 і казав, що до того часу як ОСОБА_3 став таксистом, мав декілька фірм і добре в цих питаннях розбирався. Він є представником декількох Ізраїльських компаній. У кінці 2009р.- 2010р. ОСОБА_3 запропонував йому разом купити нерухомість в с.Верхні Петрівці за 90 тисяч Євро. Він дав 45 тисяч Євро ОСОБА_19 , і ще декілька сум на кожну з яких ОСОБА_3 надавав йому підписані документи, серед яких була розписка, що отримав гроші і мав їх повернути.. Він помітив, що ОСОБА_3 користується тим, що він не читає та не пише на російській мові. Він допоміг отримати ОСОБА_3 гроші з розписками у трьох друзів, але коли настав час повертати гроші, він їх не повернув. Перший друг був з Голландії позичив 97 тисяч доларів, другий друг з Туреччини, Стамбула - 18 тисяч доларів, третій друг, Китайська фірма. ОСОБА_3 створив фірму «Світвуд Україна», товар (дерево «бук») відправляли в Китай. Товар був поганий, але китайці його брали, оскільки товар був проплочений і ОСОБА_3 отримав ці гроші. Всю нерухомість ОСОБА_3 оформив на себе, а потім подарував дружині. Він запропонував ОСОБА_3 піти до нотаріуса, щоб оформити нерухомість на них обох, щоб було там і його ім?я, і щоб він був власником майна, але ОСОБА_3 зник. Щодо розписки від 02.11.2012р. пояснив, що ОСОБА_3 був в офісі, який належав « Світлиці », сидів за комп`ютером, написав вказану розписку і дав йому підписатись як свідку. У той день ОСОБА_3 написав йому декілька розписок. Він прилетів в Ізраїль, дав підписати сину та дружині, і розписку залишили в Ізраїлі, пізніше, приблизно у червні 2013р., передали чи йому, чи адвокату Малєнко . Син і дружина були в Україні в 2011р.. Він не пам`ятає в скількох примірниках була розписка, мабуть він залишив собі один примірник. Йому невідомо чи повертали син та дружина розписку ОСОБА_3 2011р. коли син та дружина були в Україні він їх відвіз додому до ОСОБА_3 і вони передали ОСОБА_3 гроші з переписом кожної купюри, він був при цьому присутнім, у цей час ніякі документи не підписувались. Як заставили ОСОБА_3 написати розписку йому невідомо, ОСОБА_3 сам казав, що хоче написати розписки. ОСОБА_3 брав гроші у брата, які потім повернув.

Його син та дружина передали ОСОБА_3 більшу суму, чим зазначено в розписці, він готовий відмовитись від більшої суми, сума між 45000 і 47000доларів. При написанні розписки ОСОБА_3 сам написав вказану суму у розписці. Вони передали гроші ОСОБА_3 по тій причині, оскільки він ручався за ОСОБА_3 , так як у нього були з ним хороші стосунки. Гроші позичалися для створення товару і відправки фірмою за кордон, та для отримання прибутку . За користування грошима мали надавати сину та дружині проценти. ОСОБА_9 нікому не повернув гроші, оскільки фірму обнулював, він про це дізнався пізніше, через рік. При складанні розписки ОСОБА_3 скористався, що він не вміє читати, пояснив що він є свідок і тому він розписався у розписці. Юридично партнером ОСОБА_3 він не був, а був по дружньому. У той день писалося багато розписок, у той час у нього були хороші відносини з ОСОБА_3 .. Коли ОСОБА_3 їздив у відрядження, він не залишав чисті листи з підписами, це було навпаки, він залишав лист з підписом, коли їздив до Ізраїля. Він не мав доступу до печатки, вона знаходилась у сумці ОСОБА_3 , може і у офісі, він нею не користувався, оскільки не мав права підпису. Декілька печаток було у секретаря.

Експерт ОСОБА_26 в суді пояснив, що візуально він бачить у підписі букву ОСОБА_15 та ОСОБА_28. Він не помилково зазначив букву ОСОБА_28. Він бачив елементи букви ОСОБА_28. За інших експертів говорити не може. Він також вирішив, що і в інших документах значиться буква ОСОБА_28. На розписці два підписи від імені ОСОБА_9 , вони відрізняються, він кожен із них порівнював зі зразками, але між собою не порівнював. Варіаційність, коли підписується документ одномоментно може бути. Він користується методикою, коли досліджує підписи.

Експерт ОСОБА_27 у суді пояснив, що не можливо надати відповідь на питання чи на одному пристрої зроблено бланк розписки, оскільки як би появились ознаки, які би повторювались циклічно, то тоді можливо було би встановити. Він дійшов такого висновку, оскільки відсутні дефекти, які би вказували про інший пристрій.

Судом було призначено комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу. З висновку експерта №КСЕ-19/126-21/214 від 08.02.2021р. вбачається, що експерти надали висновки: - підписи в рядку « ОСОБА_3 » та у відбитку печатки ПП «Світвуд Україна» в розписці від 02.11.2012р. - виконані ОСОБА_3 .

- Підпис від імені ОСОБА_3 в розписці від 02 листопада 2012р. - нанесений писальним приладом типу кулькової ручки.

- Підписи в рядку «ОСОБА_31» в розписці від 02.11.2012р. та в рядку «ОСОБА_29» у довіреності від 20.01.2020р. - виконані однією особою.

- підписи в рядку «ОСОБА_32» в розписці від 02.11.2012р. та в рядку «ОСОБА_30» у довіреності від 20.01.2020р. - виконані однією особою.

- Відбиток печатки ПП «Світвуд Україна» в розписці від 02.11.2012р. - нанесений контактним способом за допомогою рельєфного кліше.

- Відбиток печатки ПП «Світвуд Україна» в розписці від 02.11.2012р. - нанесено кліше печатки ПП «Світвуд Україна», зразки якої надані на дослідження.

- В розписці від 02.11.2012р. ознак змін первинного змісту шляхом дописки, підчистки, травлення чи змивання - не виявлено.

- В розписці від 02.11.2012р. ознак монтажу - не виявлено.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо).

Відповідно до ст.. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-63 цс 13), яка є обов`язковою для всіх судів і суди зобов`язані привести свою практику у відповідність із цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою (справи №№ 127/3120/16-ц, 752/19567/14-ц).

В постанові №373/2054/16-ц Верховного Суду України від 16 січня 2019року зазначено, що ст.. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет N 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Декретом N 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У статті 1 Декрету N 15-93 визначено, що терміни, які використовуються в цьому Декреті, мають таке значення:

"валютні цінності":

валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Ст.. 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд приходить до висновку, що сторонами були дотримані вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України щодо письмової форми договору позики. Тобто, розписка, яка міститься в матеріалах справи, підтверджує факт передачі та отримання відповідачем грошових коштів, зобов`язання відповідачами не виконане, тому суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення суми боргу по розписці підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 2% винагороди за користування коштами то згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами розписки сторони погодили щомісячну сплату 2 % винагороди за користування коштами, який наданий на 3.5 місяці з 02.11.2012р. по 28.02.2013р., що із розрахунку становить 2958.90доларів США.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачів 3% річних, суд керується слідуючим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року N 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 42270 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 01.03.2013 року до дня заявленого представником позивача 01.02.2016р., що складає 3710.19 доларів США.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір.

Керуючись ст.ст. 509, 545, 625, 1046, 1047,1048, 1049 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 13, 19, 23, 76, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства «Світвуд Україна», третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Світвуд Україна» юридична адреса м.Чернівці вул..Заньковецької 19/9, код ЄДРПОУ 36755110, суму боргу у розмірі 42270(сорок дві тисячі двісті сімдесят) доларів США на користь ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 та на користь ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_2 .

Стягнути з приватного підприємства «Світвуд Україна» юридична адреса м.Чернівці вул..Заньковецької 19/9, код ЄДРПОУ 36755110, 2% за користування грошима у розмірі 2958(дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) доларів 90 центів США на користь ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 та на користь ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_2 .

Стягнути з приватного підприємства «Світвуд Україна» юридична адреса м.Чернівці вул..Заньковецької 19/9, код ЄДРПОУ 36755110, 3 % річних у розмірі 3710(три тисячі сімсот десять) доларів 19 центів США на користь ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 та на користь ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_2 .

Стягнути з приватного підприємства «Світвуд Україна» юридична адреса м.Чернівці вул..Заньковецької 19/9, код ЄДРПОУ 36755110 на користь ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 та на користь ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_2 , 6890 (шість тисяч, вісімсот дев`яносто) гривень витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: