Ухвала

від 27.05.2022 по справі 175/1093/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1093/20

Провадження № 1-кс/175/252/22

У Х В А Л А

іменем України

27 травня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Слобожанське клопотання дізнавача СД ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, а також перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12020040440000029 від 08.01.2020 року за ч.1 ст.290 КК України, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даному матеріалу,

В С Т А Н О В И В:

Дізнавач звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив, що 08.01.2020 року до Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про те, що гр. ОСОБА_5 , шахрайським шляхом, а саме зловживання довірою заволодів майном гр. ОСОБА_6 , 1946р.н. (ЖЄО №391 від 08.01.2020 року) До СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_6 , проживає: АДРЕСА_1 , про те, що невстановлена особа вчинила шахрайські дії щодо заявника (ЄО 1299).

08.01.2020 СВ Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ЄРДР за №12020040440000029, було внесено відомості за ознаками складу кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

ТОВ «Дніпропетровське підприємство «Залізничник», ідентифікаційний код 30548920, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, будинок 8, є речовим доказом, про що винесено відповідну постанову та вказане майно є предметом злочину.

Слідчий просить накласти арешт на частки ОСОБА_7 корпоративних прав на ТОВ «Дніпропетровське підприємство «Залізничник», ідентифікаційний код 30548920, що зареєстроване 28.12.2009 року, яка складає 50% статутного капіталу вищевказаного Товариства, шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється, у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, що відповідає вимогам ч.4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів клопотання, а саме з витягу з ЄРДР, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 08.01.2020 р. за №12020040440000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, в рамках якого подається клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Відповідно до ч. 3 даної статті арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.1,2 ст.171КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.172КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

На підставі вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна як такого, що не обґрунтовано та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040440000029 від 08.01.2020 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1