Рішення

від 16.06.2022 по справі 460/14419/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2022 року м. Рівне№ 460/14419/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень №РВ714/261/АВ/П від 01.09.2021 та постанови Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу №РВ714/261/000045/ТД-ФС від 23.09.2021 року в розмірі 60 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані припис і постанова є протиправними, оскільки 01.08.2021 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено цивільно правову угоду. За умовами вказаної Угоди ОСОБА_2 , приймає на себе зобов`язання виконувати на власний ризик роботи (послуги), передбачені Угодою, в сфері продажу товарів ФОП ОСОБА_1 . Також, відповідно до цивільно-правової угоди ОСОБА_2 не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовувала свою роботу і виконувала її на власний ризик та не займала штатної посади продавця. Оплата наданих послуг проводилася по факту наданих послуг за актом приймання передачі робіт. Вказує про те, що законодавством не передбачено обов`язкових приписів у яких випадках необхідно укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.11.2021. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованим, оскільки предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Вказує про те, що у разі якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору. З урахуванням наведених у відзиві підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позові повністю (а.с.31-45).

Ухвалою суду від 23.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.12.2021.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.57-58).

Ухвалою суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2021.

Ухвалою суду від 16.12.2021 розгляд справи відкладено до 18.01.2022.

18.01.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд справи відкладено до 21.02.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2022 розгляд справи відкладено до 09.03.2022.

Ухвалою суду від 09.03.2022 розгляд справи відкладено до 28.03.2022.

Ухвалою суду від 28.03.2022 розгляд справи відкладено до 04.05.2022.

Ухвалою суду від 04.05.2022, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати, вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11) (а.с.41).

26.08.2021 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано наказ №831 про проведення у період з 27.08.2021 по 08.09.2021 позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , місце провадження господарської діяльності: Рівненська область (а.с.44).

26.08.2021 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення №736-Н/09-27 на інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (зі змінами), окремого доручення Т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021 №Д-223/1/4.1-21, яке під підпис вручено позивачу 28.08.2021 (а.с.43).

01.09.2021 уповноваженими інспекторами праці відповідача складено акт за результатами проведення позапланового державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці № РВ714/261/АВ (далі - акт інспекційного відвідування), відповідно до якого з 27.08.2021 по 01.09.2021 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 (а.с.11-15).

У акті зазначено про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог:

- ч.1 ст.21 КЗпП України, які полягали в тому, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 яка працює на посаді продавця, в магазині кафетерій " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 трудовий договір не укладено;

- ст.24 КЗпП України, які полягали в тому, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення Центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_2 , яка перебувала на робочому місці, виконувала функції продавця в магазині кафетерій " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 .

За наслідками інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Рівненській області було внесено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 01.09.2021 №РВ714/261/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути порушення ч.1 ст.21 КЗпП України та ст.24 КЗпП України до 10.09.2021 (а.с.16-17).

На підставі акта інспекційного відвідування від 01.09.2021 №РВ714/261/АВ першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.09.2021 №РВ714/261/000045/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 60000 гривень (а.с.23-24).

Вважаючи припис та постанову про накладення штрафу протиправними, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.4 Положення №96).

Згідно з пп.5 п.6 Положення №96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Як визначено п.7 Положення №96 Держпраці, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Рівненській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, згідно з Положенням про Управління Держпраці у Рівненській області, затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84.

Таким чином, Управління Держпраці у Рівненській області є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №823).

Підстави проведення інспекційних відвідувань щодо додержання законодавства про працю встановлені у п. 5 Порядку №823.

Відповідно до ч.1-4 ст.7 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону №877-V, суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Дослідивши наказ на проведення інспекційного відвідування позивача та видане на його підставі направлення, суд дійшов висновку, що такі не відповідають вимогам Закону №877-V.

Зокрема, наказ від 26.08.2021 №831 видано відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823, окремого доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 24.06.2021 №Д-223/1/4.1-21, службової записки начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Морозюка Ю.Г. від 26.08.2021.

При цьому, відповідно до пп.3 п.5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

-рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

Зі змісту даного наказу вбачається, що підставою для його видачі є службова записка начальника відділу з питань державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Морозюка Ю.Г. від 26.08.2021 та окреме доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.20212 №Д-223/1/4.1-21.

Поряд з цим, відповідачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що службова записка начальника відділу з питань державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів складена за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які прийняті за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту відповідачем до суду надано не було, як і окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 24.06.20212 №Д-223/1/4.1-21.

Враховуючи викладене, посилання крім норм законодавства лише на службову записку начальника відділу з питань державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Морозюка Ю.Г. як на підставу прийняття наказу від 26.08.2021 №831, не є достатнім, оскільки, зокрема, пп.3 п. 5 Порядку №823 передбачає прийняття рішення керівником органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з декількох підстав, що повинно бути визначено у наказі та направленні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зміст наказу не містить конкретної підстави перевірки, оскільки не вказано, яка саме інформація була отримана відповідачем та не зазначено джерела її походження.

Щодо порушень, встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI, роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу зазначеної норми слідує, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівник не сам організовує роботу і виконує її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковується відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Суд зазначає, що працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою-підприємцем.

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

Проте, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між суб`єктом господарювання та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб`єктом господарювання і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, який визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між роботодавцем та працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України "Про охорону праці" та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд вважає, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Судом встановлено, що 01.08.2021 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір (договір про надання послуг / виконання робіт) №1 (а.с.26-28).

Відповідно до п.1.1 1.2 розділу 1 "Предмет цивільно-правового договору" цивільно-правового договору №1 Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (роботи).

Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Згідно з п.1.4 -1.5 розділу 1 "Предмет цивільно-правового договору" цивільно-правового договору №1 факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).

Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується Сторонами пiсля надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 розділу 2 "Обов`язки Виконавця" цивільно-правового договору №1 передбачено, що Виконавець зобов`язаний якісно та своєчасно виконувати протягом терміну дії Угоди такі роботи (послуги) за завданням Змовника: консультація зацікавлених; прийняти 3 партії товару; оформлення документів від імені замовника; ведення бази даних із закупівлі товарів; приймати розраховувати і обліковувати кошти за товар від імені власника; перевірка, та у випадку необхідності, поповнення складських запасів до встановленого рiвня; здiйснити продаж товарiв на протязі дії договору.

Вартість послуг (робіт) складає 4000 (чотири) тисячі гривень (п.4.1 розділу 4 "Ціна та порядок оплати послуг" цивільно-правового договору №1)

Відповідно до п.6.1 розділу 6 "Строк дії договору" цивільно-правового договору №1 договір вступає в силу з моменту його підписання, а саме: з 01.08.2021 та діє до 31.08.2021.

31.08.2021 між ОСОБА_2 (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладено акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №1 (а.с.29).

Так, вказаний акт складений про те, що послуги (робота) передбачена договором №1 від 01.08.2021 Виконавцем були надані, а Замовником прийняті, а саме: консультація для зацікавлених осіб 100%; здійснено продаж товарів на протязі дії договору 100%; прийняла, розраховувала і обліковувала кошти за товар від імені власника 100%.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що оплата наданих послуг (виконаних робіт) проводилася саме по факту наданих конкретних послуг за актом прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №1, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом робочого дня.

Суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг, трудові відносини не виникають. Виконавець, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Оцінка досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що під час інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача не було об`єктивно встановлено всіх обставин в частині оформлення трудових відносин, як і не встановлено, що працівниця ОСОБА_2 була допущена позивачем до роботи з порушенням встановленого порядку.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті інспекційного відвідування, а саме: про допущення позивачем порушень трудового законодавства.

Відсутність належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем виключає підстави для притягнення його до відповідальності, встановленої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

У сукупності викладеного суд вважає, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.09.2021 №РВ714/261/000045/ТД-ФС та припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 01.09.2021 №РВ714/261/АВ/П прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відтак, оскаржені постанова та припис відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Таким чином, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2270,00грн, сплачений згідно з квитанцією від 13.10.2021 №39695 (а.с.7).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 01.09.2021 №РВ714/261/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу від 23.09.2021 №РВ714/261/000045/ТД-ФС.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 2270,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17.06.2022.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 39780243)

Суддя В.В. Щербаков